Чи вірять українці в перемогу? Що їх роз’єднує? І що найбільше турбує сьогодні?

Про це – в результатах опитування, яке провела Соціологічна група "Рейтинг» наприкінці листопада – на початку грудня 2024 року, що були опубліковані в лютому.

49% опитаних вважають, що ситуація в країні розвивається у неправильному напрямку, і 35% зазначають, що напрямок є правильним – такі результати дослідження свідчать про зростання критичності у оцінках загальної ситуації.

Про погіршення економічної ситуації зазначили 80%,  62% вважають, що політична ситуація погіршилася, а близько 60% повідомили про погіршення добробуту та стану здоров’я за останній рік.

Чи змінилася віра в перемогу України? У 49%  вона не змінилася, значно покращилася – 11%, скоріше покращилася - 13%.

Щодо згуртованості українців, то тут результати не такі втішні. 22% українців вважає, що вона не змінилася, що погіршилася - 34%, значно погіршилася – 21%, скоріше покращилася – 13%.

Як почуваються українці наприкінці третього року війни? Стан здоров’я не змінився у 43%, значно погіршився – у 25%, скоріше погіршився  – у 29%.

Невтішні цифри і щодо матеріального становище родини:  воно не змінилося у 35%, скоріше погіршилося – 29% і значно погіршилося - 31%.

Політична ситуація в країні не змінилася для 25%, скоріше погіршилася – 31%, значно погіршилася – 31%.

Щодо економічної ситуації в країні, то 14% вважають, що вона не змінилася, скоріше погіршилася – 34% і значно погіршилася – 46%.

Однак попри  ці негативні оцінки 69% респондентів продовжують вірити у здатність України відбити напад росії, що свідчить про високий рівень патріотизму та стійкість громадян. 

Сприйняття ситуації певним чином залежить від вікових і соціально-економічних характеристик: оптимістичні оцінки частіше висловлювали старші та більш заможні респонденти.

Найбільш оптимістичною  виявилася Херсонська область, де опитування зафіксувало високі показники оптимізму та віри у здатність України протистояти ворогу.

На фоні погіршення психоемоційного стану респондентів, про яке вони зазначали під час опитування, емоційна реакція українців щодо України в цілому характеризується перевагою позитивних емоцій: надія - 68% та  гордість - 44%.

Серед негативних емоцій виділяються розчарування - 16% і страх  -15%. Чинниками, які впливають на загальний психоемоційний стан українців є переживання за втрату близької людини - 

40%, здоров’я та фізичне самопочуття  - 31%, матеріальне становище  -29%, безпекова ситуація  -28%, новини та події в Україні і мобілізація близьких, родичів до ЗСУ -по 23% відповідно.

Попри значні труднощі, більшість громадян (71%) намагаються зберігати оптимістичні відчуття, коли думають про майбутнє України.

Серед основних викликів, що турбують українців, зростання цін та інфляція- 33%, економічна криза – 32%, посилення обстрілів – 27%, подальша окупація – 25%, демографічна криза – 18%, припинення допомоги від іноземних партнерів – 17%, відключення тепла і світла – 16%, політична криза – 14%, масовий виїзд українців за кордон – 13%, замороження конфлікту, погіршення медицини, конфлікти у суспільсті – 9%, посилення мобілізації – 8%.

Негативні тенденції частіше спостерігалися при оцінці можливостей для молоді, пошуку роботи, розміру заробітної плати, почуття безпеки.

Вищий рівень оцінки можливостей об’єктивно фіксується у віддалених від лінії фронту регіонах Заходу та Центру країни. В областях, які значно більше відчувають вплив війни, оцінки усіх можливостей, особливо безпекових, є негативними.

Повністю почуваються у безпеці лише 13%, скоріше погоджуються з цим – 35%, скоріше не погоджуються – 26% і зовсім не погоджуються – 25%.

Щодо отримання  гідної оплату праці, то вважають  такою для себе -14% опитаних, 32% скоріше погоджується, зовсім не погоджується з тим, що отримують гідну зарплату, – 17%.

Чи достатньо  в країні робочих місць? Негативно відповіли 56% опитаних, позитивно – 44%.

Попри усі виклики війни, 81% опитаних не планують у майбутньому переїжджати зі свого регіону. У значній частині це особи середнього та старшого віку.

На жаль, серед молоді віком 18-29 років намір покинути свій регіон у майбутньому висловили майже 40%, при цьому 14% - мають намір виїхати в іншу країну.

У негативному сценарії розвитку факторамии розколу українці називають політичні вибори, різний досвід під час війни, релігійні та мовні протиріччя.

Водночас важливим фактором єднання українці бачать відбудову. Такої думки  абсолютна більшість - 81%.

Що може найбільше об’єднати українців в майбутньому?

Боротьба з корупцією – так вважає 50%, роз’єднати може зростання корупції – 58%. Об’єднати може  економічний добробут – 44%, роз’єднати - економічний занепад (49%).

Щодо мови, 21% вважає, що вона може об’єднати, 26% - роз’єднати. Що культура може об’єднати вважає 18%, роз’єднати – 5%, вступ до ЄС – 16% і 4% відповідно15%і %, релігія – 14% і 23% відповідно, політичні вибори – 12% і 29% відповідно.

Фактором розколу у майбутньому потенційно може стати ставлення до різних груп людей.

Тепле ставлення респонденти декларували до ветеранів війни та ВПО.

З іншого боку до мешканців окупованих територій та українців, які виїхали за кордон, значна частина респондентів демонструвала прохолодне ставлення - від 20% до 30%.

До мігрантів з країн Азії та Африки респонденти висловлювали частіше холодне ставлення - 52%.

Цікаві результати стосуються національної ідентичності: 61% респондентів визначають себе як «українців», тоді як 31% називають себе «громадянами України».

Різні підходи до сприйняття національної ідентичності залежать від регіональних та соціальних факторів.

Дещо частіше самоідентифікація, як «громадяни України», спостерігалася серед опитаних у Запорізькій, Херсонській, Одеській та Миколаївській областях. Також подібну позицію частіше висловлювали старші опитані.

Зовнішньополітичний вектор країни сьогодні залишається консолідуючим фактором в країні.

Підтримка вступу України до ЄС та НАТО є стабільно високою: 69% підтримують вступ до ЄС, 67% висловлюються за вступ до НАТО.

Водночас у питанні вступу до НАТО спостерігається критичне ставлення (до 20%) у Харківській та Донецькій областях. Також у середовищі респондентів-«песимістів» до половини опитаних виступають проти, або ж не братимуть участі у можливому референдумі щодо цього питання.

Стан справ в країні, на думку учасників дискусій, за останній рік погіршився. Серед основних чинників економічного характеру - це відчутне зростання цін та тарифів, підвищення податків, проблеми з працевлаштуванням тощо

Перспективи розв’язання війни виглядають досить розмитими та невизначеними, люди перебувають в постійній напрузі. Незалежно від віку, статі та регіону, респонденти втомилися, відчувається багато апатії.

Визнають, що бойове піднесення, яке виникло на початку війни, наразі дещо згасло.

В цілому, варто говорити не так про віру в перемогу, як про бажання віри в перемогу. Все частіше звучить наратив про якомога швидше закінчення війни у будь-який спосіб.

Саме визначення перемоги також зазнало змін – тепер це вже не про повернення до кордонів 1991 року, а скоріше про закінчення гострої фази війни та припинення просування ворога вглиб країни.

На віру в перемогу великою мірою впливають зменшення іноземної допомоги на фоні одночасного збільшення ворожих обстрілів.

Не додають оптимізму й щоденні новини про загиблих військових та цивільних.

Також серед важливих чинників згасання віри в перемогу опитані згадують чисельні політичні та корупційні скандали, неактуальні під час війни державні проєкти, конфлікти у війську, неефективну мобілізацію.

Серед внутрішніх загроз, які можуть актуалізуватися в наступні 12 місяців, - загострення ситуації на фронті та захоплення ворогом нових територій.

Серед політичних загроз опитані найчастіше згадують владу як таку, «погані» закони, розкрадання бюджетів чиновниками, корупційні схеми, відмивання коштів. Серед економічних загроз – прогресуюча бідність населення, брак робочої сили і одночасно проблеми з працевлаштуванням, податкова реформа.

Соціальні загрози вбачають у міграції, неминучій демографічній кризі та недостатній допомозі переселенцям, і як наслідок, поверненні українців на окуповані території.

Українське суспільство оцінюють як скоріше роз’єднане, поляризоване.

Різні погляди на війну, перспективи її завершення, розмежування за ролями у війні: поділ на україномовних та російськомовних, цивільних та військових, тих, хто виїхав, та тих, хто залишився, – це далеко не повний список факторів, які не сприяють національній єдності.

Міжнародну підтримку для України оцінюють на високому рівні, але при цьому є перманентний запит на ще більшу допомогу.

Вважають, що без підтримки шансів вистояти у війні до цього часу Україна не мала.

Так само мало шансів без підтримки війну виграти.

Найбільшими міжнародними партнерами України станом на сьогодні вважають США та країни Євросоюзу, зокрема Польщу, Німеччину, Великобританію та Балтійські країни.

Найбільше розчарування – Угорщина, рідше - Польща, Німеччина та Словаччина.

Абсолютна більшість підтримує вступ до ЄС та НАТО, при чому останнє на тлі війни бачать в більшому пріоритеті.

Серед найбільших зовнішніх загроз для України, на думку респондентів, потенційне загострення війни, великі зовнішні борги, примус до миру на невигідних для України умовах.

До доцільності проведення активної відбудови на прифронтових територіях під час війни - ставлення неоднозначне.

Тоді як відбудову зруйнованого житла бачать в пріоритетах, облаштування умовних парків вважають зайвим та недоречним в умовах війни. При цьому, більшість представників прифронтових областей відмічають, що бачили ознаки початку відбудови у своєму регіоні.

Цікаво, що респонденти з неприфронтових регіонів більш схильні до песимістичних настроїв та розчарування. Водночас, мешканці прифронтових областей мають більш оптимістичні сподівання на майбутнє, вони також визнають себе більш емоційно стабільними та стресостійкими.

Читайте також:

Чи підтримують українці заборону московської церкви?

Будемо раді Вашій підписці в наших соцмережах: