Тінь "Дау" у Венеції: як російські гроші та харківські декорації знову збурили світовий кінематограф

Особливого цинізму цій історії додає те, що масштабний тоталітарний експеримент роками знімали саме в Харкові — місті, яке росіяни сьогодні цілеспрямовано стирають авіабомбами та ракетами.

Ця історія для мене — не просто суха стрічка новин. Мій добрий знайомий, харківський науковець на пенсії, свого часу брав безпосередню участь у зйомках. Володіючи вишуканою інтелігентною зовнішністю та характерною острою борідкою, він ідеально потрапив у типаж і зіграв у масовці... самого себе — харківського вченого (тільки 1930-х років).

Одразу після завершення знімального процесу я звернулася до нього з проханням про велике інтерв'ю із-за лаштунків цієї таємничої кіномашини. Проте отримала рішучу відмову: усі учасники масовки та актори підписали жорстку обітницю про нерозголошення аж до моменту виходу стрічки в широкий прокат.

Він лише сказав, що всі учасники зйомок носили одяг тих часів; замість сигарет — цигарки, прикурювати тільки сірниками; зрозуміло, жодних мобіл, сучасного сленгу та згадок про «зйомки фільму».

Йдеться про повне, максимально правдоподібне відтворення роботи радянського інституту. І навіть більше: цей фантасмагоричний Інститут — автономна установа, тому її працівники могли жити там роки, не виходячи за межі «знімального майданчика».

В українському прокаті кіно так і не з'явилося. Світова прем'єра цього арт-гіганта вибухнула лише через роки — у Парижі та на Берлінале (демонстрацію в Лондоні взагалі скасувала місцева влада через етичні побоювання). І лише тоді, коли завіса таємничості впала, світовий культурний простір накрила хвиля шокуючих звинувачень на адресу режисера.

З'ясувалося, що під виглядом «історичного артхаусу про радянський тоталітаризм» Хржановський побудував у Харкові справжнє психологічне пекло. У західній та українській пресі проєкт миттєво охрестили «тоталітарним Шоу Трумана» та «аб'юзивним сектантством»

Шоу Трумана» (The Truman Show) — це культовий американський фільм-антиутопія 1998 року з Джимом Керрі у головній ролі, який став світовою метафорою життя під тотальним контролем та прихованою спостережністю.

У кінокритиці та медіа це порівняння вживають у негативному, зловісному контексті.

Для зйомок «Дау» в Харкові побудували ізольований «Інститут», де учасники жили за законами СРСР 1930–1950-х років, носили радянську білизну, користувалися грошима того часу та зазнавали обшуків.

Людей цілодобово знімали приховані камери, а режисер Ілля Хржановський, як і продюсер у «Шоу Трумана», моделював для них стресові, аб'юзивні та небезпечні ситуації, маніпулюючи їхніми реальними емоціями.

Головна відмінність лише в тому, що героїв «Дау» добровільно-примусово занурили в психологічний експеримент, де режисер виступав у ролі всемогутнього й безконтрольного деміурга.

Найсвіжіша та найгучніша хвиля обурення вибухнула через залучення до зйомок дітей із харківського будинку дитини. Режисера звинуватили в знущанні над сиротами заради «натуралізму» розтинів та медичних дослідів у кадрі, що спричинило відкриття кримінальних проваджень в Україні.

Після виходу в публічний простір фільмів «Дау. Наташа» та «Дау. Дегенерація» уповноважений Президента України з прав дитини Микола Кулеба звернувся до поліції. Прокуратура Харківської області відкрила кримінальні провадження за статтями про катування (ч. 2 ст. 127 КК) та виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості (ч. 3 ст. 300 КК України).

Ішлося про залучення до зйомок немовлят із харківського будинку дитини, до яких у кадрі застосовували медичні датчики та пристрої, що викликало їхній плач.

Було проведено судову психолого-діагностичну та комплексну психолого-педагогічну експертизи. На основі висновків експертів поліція констатувала, що в діях творців стрічки немає складу кримінального правопорушення — фізичного шкоди чи катувань немовлят фіксовано не було, а зйомки проходили за участю та під наглядом опікунів/вихователів.

Попри закриття юридичної справи в Україні, етична дискусія довкола проєкту в міжнародному та українському кіноспівтоваристві анітрохи не вщухла: для багатьох критиків факт використання сиріт у похмурих психологічних експериментах залишився важким моральним прецедентом незалежно від суто процесуальних ухвал поліції.

Західні критики й самі учасники також прямо закидали творцям використання несимульованого порно, реальних бійок із залученням ультраправих радикалів та психологічного терору щодо людей, яких тижнями тримали в ізоляції.

Хржановський фактично створив закриту психологічну секту за гроші російських олігархів, де безкарно експериментував із людською гідністю.

«Дау» — це не один фільм, а велетенський архів із понад 700 годин кіноплівки, відзнятої в Харкові ще наприкінці 2000-х.

Творці проєкту роками «нарізають» із цього застарілого архіву все нові й нові автономні стрічки. На тлі ізоляції офіційної культури РФ продюсери намагаються проштовхнути ці «монтажні залишки» на західні майданчики під виглядом «незалежного європейського артхаусу про тоталітаризм».

Сьогодні до етичного пекла додається чіткий геополітичний слід. Українські відомства зазначають: протягувати подібний продукт на європейські фестивалі під час кривавої війни — це відкритий посібник із відбілювання кривавого капіталу:

Підсанкційний мільйонний кеш: проєкт ціною в 25 мільйонів євро фінансував російський бізнесмен Сергій Адоньєв, який перебуває під жорсткими санкціями США та України.

ВТБ у тіні диригентського пульта: ключовий учасник стрічки, диригент Теодор Курентзіс, та його оркестр MusicAeterna сидять на прямих гонорарах від підсанкційного російського банку ВТБ.

У той час, коли Харків виборює право на виживання під російськими бомбами, використання його минулих декорацій для відбілювання кривавого російського капіталу у Венеції — це класичний приклад того, як російська «м'яка сила» намагається прошмигнути на міжнародні підмостки через чорний хід європейського артхаусу.

Офіційний Київ наголошує: ідеться не про цензуру, а про відмову від «культурної сліпоти».

Міністерство закордонних справ України та Міністерство культури опублікували спільну заяву, в якій розкритикували участь фільму «Дау» російського режисера Іллі Хржановського у Венеційському кінофестивалі.

У заяві йдеться про те, що Венеційський кінофестиваль є однією з найвпливовіших кінематографічних платформ світу, а його рішення мають вагоме значення для того, що міжнародна культурна спільнота визнає та легітимізує.

Саме через це представники відомств занепокоєні тим фактом, що фільм російського режисера візьме участь у основній програмі кінофестивалю та змагатиметься за Золотого лева — головну нагороду події.

Читайте також:

Топ-ІПсО тижня (10.08. – 16.08. 2026): голодний Харків, Вікторія Боня по-київськи, «Чушь собачья» та  Дракула-рукодільник

"Громада" розповідає про важливі новини та злободенні теми, робить цікаві подкасти та яскраві відео про життя у громадах Харківського регіону, України та у світі.

Наша місія – просувати демократичні цінності, відповідальну журналістику та права людини.