Василь Єрмілов - харківський Майстер "епохи великих бродінь"...

"Майстер епохи великих бродінь... Це був великий "фанерний період" нашого живопису. Усі вулиці й будинки кричали фарбами, гаслами, квітами, щитами й арками роботи В. Єрмілова. Це був пафос революції у фарбах. Нічого подібного не було до цього часу, на превеликий жаль, нічого не залишилося у спадок. Це був неповторний стиль епохи...", - так напише про нього поет-авангардист Валер'ян Поліщук, книжки якого він ілюстрував.

1925 року вони заснували в Харкові модерністську групу "Авангард", яка обстоювала програму конструктивного динамізму (за нею мистецтву належало оспівувати модерну цивілізацію і світ технічної революції).

Василь Єрмілов та інші художники "українського авангарду", були в мистецтві першовідкривачами нових форм. Зокрема, Єрмілов - один із засновників мистецького напрямку – конструктивізм.

Як говорив сам майстер:

“Я у великій дружбі зі своїми гимбликами, стамесками, пресами, баночками, пензлями, голками, долотами, різцями, циркулами; вони продовження моїх рук та очей”.

Василь Єрмілов - людина, у творчості якої - сам час.

Він став трибуном у живописі, взявши в руки не тільки фарби, а й нові матеріали, зрозумілі тій епосі...

Він проживав цей час і всі його події разом з усією країною: служив, воював, був в ув'язненні, писав маніфести, творив, будував, навчався і навчав, кохав, сподівався, обстоював себе, шукав, створював.

Час використовував його, він використовував час. І навіть зараз усе ще важко сказати: час породив генія чи геній був народжений для цього часу? Але що точно, так це те, що якщо в епохи є свій художник, ця епоха не забудеться. Вона увійде в історію не написаними, зручними для наступних ідеологій варіантами, а своїм істинним змістом.

Єрмілов створював візуальний образ свого часу, створюючи при цьому синтез національного і революційного.

Епоха вимагала від художника участі у створенні утилітарних речей: трибун і кіосків, рекламних щитів і плакатів. І він створив стиль цілої епохи, ставши її художником, поетом від мистецтва.

У Харкові за його участю засновано Художньо-промисловий інститут (нині відома не лише в Україні, а у світі - Харківська державна академія дизайну і мистецтв), оформлено міський Палац піонерів, а в Москві - павільйон Української РСР на Всесоюзній сільськогосподарській виставці.

Він пережив фашистську окупацію, опалу і, зрештою, визнання, яке виявилося сором'язливим з боку чиновників від культури та заздрісним з боку колег.

Десять років тому в харківському ЄрміловЦентрі авторка побувала на прем'єрі фільму "Конструктор Василь Єрмілов", присвяченому 120-річчю художника.

На презентації фільму в першому ряду сиділа літня жінка - Світлана Василівна Гришина, внучата племінниця і хрещениця Василя Дмитровича. Вона пам'ятає, як художник приносив їй гостинці на Новий рік, подарував на повноліття власноруч оформлений альбом...

- Василь Дмитрович жив на Свердлова, 33 (нині - вул. Полтавський шлях), у старовинному будинку, на горищі, - розповідає вона. - Кажуть, що художник і не може бути багатим, але, уявіть собі, він прожив у тій горищній комірчині 50 років!

За спогадами сучасників, горище Єрмілов переобладнав під дуже зручну і функціональну "машину для житла", за висловом конструктивістів. Єдина незручність - потрібно було стежити, щоб не вдаритися головою об похилу покрівлю...

Відгук у соцмережах:

 "Як пережити розстріли українського Відродження, не ставши конформістом і лауреатом генсеківських подавалок? Єрмілов, можливо, знав відповідь. Одиниці конструктивістів, футуристів, супрематистів та інших формалістів дожили до хрущовської відлиги. А ті, хто дожив, мали клеймо космополіта і вовчий квиток. Єрмілов дожив і, вічно битий рублем, залишився художником, і навіть монументалістом утопій. Він знав, як збережеться в цій страшній грі, і мав свій власний секретний рівень на горищі в центрі міста. Часом йому просто щастило. Його злети й падіння бездоганно синхронні з подіями тієї епохи, монумент якій він проектував на те місце, де потім у Харкові поставили Леніна".

Леніна на тому місці вже немає, а на нинішніх аукціонах твори Єрмілова - серед найдорожчих (вони йдуть за сотні тисяч доларів). Цікавий момент: мистецтвознавець у музеї Нью-Йорка, у залі, де виставлено роботи Татліна і Родченка, побачила картину Єрмілова:

- На табличці, звісно, було написано, що це російський художник. Я не витримала, звернулася до співробітників і попросила поміняти табличку. Тим паче, що робота була вивішена неправильно - догори ногами...

Ну, що ж, відтоді картину Єрмілова в Нью-Йорку поставлено правильно: з голови на ноги, і це добре.

«Усталений сьогодні імідж художника-конструктивіста значною мірою затьмарює інші мистецькі надбання Василя Єрмілова: в тіні залишаються такі аспекти його натури, як ніжність і чутливість, що також делеговані у його твори. У центрі конструктивного всесвіту мистця, як не парадоксально це може здатися на перший погляд, знаходиться квітка. Особливу увагу привертають декоративні композиції – в них явно простежується український орнамент, а це свідчить про те, що джерелом натхнення для Єрмілова було народне мистецтво» (цитата з книжки: Павлова Т. Василь Єрмілов жде весну. 2012).

Читайте також:

Шевченківська премія – 2024: «На кожну відкриту планету падає попіл зниклих цивілізацій…»

Будемо раді Вашій підписці в наших соцмережах: 

Телеграм:  https://t.me/gromada_group

Фейсбук:  https://www.facebook.com/gromada.group.novynykharkovataoblasti

https://www.facebook.com/gromada.grp