Шевченківська премія – 2024: «На кожну відкриту планету падає попіл зниклих цивілізацій…»

У грудні "Громада" знайомила  своїх читачів із літераторами, представленими на Шевченківську премію з літератури.

У номінації "Література" переможцями стали Дмитро Лазуткін за книгу поезій "Закладка" та Yaryna Chornohuz за книгу поезії "[dasein: оборона присутності]. І, напевно, закономірно, що лауреатами стали два Поети, які обороняють нашу країну від безжального агресора. Бо поезія найбільш емоційний жанр художньої літератури, а у творчості Ярини Чорногуз та Дмитра Лазуткіна втілилися як епічний поетичний емоційний вибух, так і войовнича пасіонарність захисників своєї землі, своєї країни, свого народу.

Нагадаємо, що премію Ярина Чорногуз отримала за книжку поезій «[dasein: оборона присутності]», видавництво «Віхола».

Довідка «Громади»

Ярина Чорногуз (нар. 1995, м. Київ, Україна) — українська поетеса, волонтерка, військовослужбовиця, морський піхотинець, військовий медик, розвідниця Збройних сил України, учасниця російсько-української війни. Донька українського поета, музиканта (кобзаря-бандуриста), журналіста і громадського діяча Ярослава Чорногуза, онука українського письменника Олега Чорногуза. Закінчила факультет гуманітарних наук Національного університету «Києво-Могилянська академія» (2019, магістр).

Поезії, що увійшли до книжки, Ярина написала за останні півтора року на фронті, значна частина якої припала на повномасштабну війну. Поезії Ярини Чорногуз — це своєрідні листи з фронту, листи з передової, де ти не знайдеш опису бойових дій чи переліку звільнених територій.

Це листи про біль від утрати загиблих побратимів та посестер, листи про буття на війні тут і зараз, про усвідомлення та прийняття власного вибору піти воювати, листи про те, як виглядатиме світ після всього цього болю, що розриває зсередини. Листи про те, як виглядає оборона твоєї присутності в цьому світі.

одного разу я підчепила в землі

чужі очі

і ходжу з ними тепер ніби веду розвідку нової території

чужі очі спокійні непомітні короткозорі

як короткі змії в степу при морі

ступають в ногу з ногою повітрям

з п’ятки на носок

проколюють повітря вільних міст

так як шомпол

проколює потенційно заміновану землю

я підчепила в землі чужі очі

чужими очима на світ дивлюся

чужими очима з людьми вітаюся

чужими очима усміхаюся

блакитні чужі рідні очі

мої очі з’являються лише коли плачу, а тому — не так

вже й часто

по колу істина повторюється

по колу істина торочиться язиками полум’я в якому гілля

палиться

по колу гілки спалюються

чужі очі гріються за моїми власними

що ховаються

і кажуть що все витримають

я ношу в собі чужі очі

вони сперечаються з моїми

хто тут мертвий із них

а хто живий

завжди посеред землі

і посеред моря

мають бути живі та мертві

четверо очей грають у схованки

одні мають тіло

інші ні

серце мають

одне на двох

Книжку Ярини ви знайдете за цими посиланнями:

паперова

електронна

Це фото з портретом Дмитра Лазуткіна було зроблено влітку у Малій Токмачці на Запоріжжі. Нині воно увійшло до літературно-військового календаря, кошти із продажу якого повністю буде направлено на закупівлю протимінних чоботів. Автор фото: Володимир Пащук.

Його  книга поезій «Закладка», «Видавництво Старого Лева» (м. Львів), рік видання: 2022

Довідка «Громади»

Дмитро Лазуткін (нар. 1978, Київ) — український поет, журналіст, телевізійний продюсер, спортивний коментатор. Бронзовий призер Кубка світу з кікбоксінгу і кік-джитсу. Чемпіон України з козацького двобою. Володар чорного поясу (1-го дану) з кемпо-карате. Переможець Кубка Європи (2013) з елітних боїв (кікбоксинг, розділ фулл-контакт) за версією IFEF. Є автором вірша «Реквієм», який, покладений на музику Алли Загайкевич, став однією з частин ораторії «З нами Бог» режисера Сергія Проскурні. Ця ораторія, присвячена Героям Небесної Сотні та військовим, що воюють на сході України, була поставлена на Софіївській площі до 23-ї річниці Незалежності України. З 2023 року проходить службу в 47ОМБр "Маґура" ЗСУ.

ВЕЧІРНЯ ШКОЛА

 

тепер я часто думаю про розчарування

про те що світ виявився зовсім не таким

яким я його собі уявляв

про те що на кожну відкриту планету падає попіл зниклих цивілізацій

про те що кохання це пауза між короткими зустрічами

про те що кожна війна закінчується прогулянкою до цвинтаря

про те що цієї зими я лише тричі

прокидався від того що починав падати сніг

про смак чаю про колір вітру про літери заховані у кишені до найкращих часів

коли я простягну Богу свій щоденник

він не дивитиметься

усі мої оцінки не здатні розповісти про глибину моєї необізнаності

і кожен прогуляний урок

мені ще бодай раз відгукнеться

чи той хто першим добіг до фінішу – переміг?

і якщо  мені будуть снитися солдати –

я навмисно плутатиму їхні імена

аби перехитрити усміхнену відьму

з китайською газонокосаркою

і якщо до мене прийде твій син

скажу йому: я загинув під час обстрілу в оріхові

я воскрес на третій день і розучився літати

дякую тобі

дно водосховища

за те що відкрило свої таємниці

дякую тобі

лоно всесвіту

за те що ховаєш мою печаль.

У номінації "Візуальні мистецтва" премії удостоєний Андрій Єрмоленко за серію робіт "Ukrainian resistance // Український опір".

Довідка «Громади»

Єрмоленко Андрій Іванович(нар. 24 січня 1974 Київ, УРСР) — художник, ілюстратор і дизайнер. Широко відомий в Україні завдяки нашивкам для сотень Євромайдану і воїнів АТО (зокрема, «Укроп»), та серії неофіційних логотипів для найбільших міст України «United Colours of Ukraine».

І серед них, звичайно ж, Харків.

Як написав, звертаючись до свого друга Андрія Єрмоленка, харківський графік Нікіта Тітов,

ти дуже вражав і надихав своєю любов'ю до України, своїми принципами, ставленням до всього тоді (мається на увазі 2013 рік, - О. З.), вражаєш і зараз! Дякую тобі за всі ці роки, за все, що ти зробив для всіх, для мене і для країни! Вітаю тебе з визнанням, бо ти один з тих на якому тримається багато речей в цій країні! Обіймаю! Дякую за все!».

…У номінації "Музичне мистецтво" премії удостоєна співачка Jamala Alim Qizi за альбом Qirim; також композиторка Кармелла Цепколенко – за кантати "Читаючи історію" за поезією Оксани Забужко, "Звідки ти, чорна валко, пташина зграє?" за поезією харків'янина Сергія Жадана, Дуель-Дует для скрипки та контрабасу, Симфонію № 5.

У номінації "Театральне мистецтво" – Іван Уривський, Тетяна Овсійчук, Сусанна Карпенко за виставу "Конотопська відьма" за повістю харків'яніна Григорія Квітки-Основ’яненка Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка.

У номінації "Публіцистика, журналістика" – Євген Малолєтка і харків'яні Мстислав Чернов та Василиса Степаненко за серію журналістських матеріалів про облогу Маріуполя (репортажі, фото та відеорепортажі, розслідування та фільм "20 днів у Маріуполі").

Подробиці у матеріалах «Громади»:

Ексклюзив "Громади". "Треба було вижити, щоб відправити кадри с Маріуполя"

Про страхи, шок, Маріуполь, Ізюм та служіння правді. За кадром...

Будемо раді Вашій підписці в наших соцмережах: 

Телеграм:  https://t.me/gromada_group

Фейсбук:  https://www.facebook.com/gromada.group.novynykharkovataoblasti

https://www.facebook.com/gromada.grp