Бабусині 33 дні в Чорнобилі, онукові 4 роки на фронті. Подкаст «Градусник»

36 років було підполковнику Віктору Пінченку і 46 – телефоністці Анні Панченко, коли світ дізнався про чорнобильську аварію. Саме з нею почали асоціювати Україну.  

Земляки-нововодолажці  виконували різну роботу, але пройшли атомну війну в  перші найважчі місяці 1986-го. Онуки їхніх родин зараз на війні.  Іншій, але ще більше нищівній.

14 грудня в Україні вшановують ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС що сталася 26 квітня 1986 року.  Саме 14 грудня  того року офіційно повідомили про завершення будівництва і прийняття в експлуатацію захисних споруд над зруйнованим у результаті вибуху четвертим енергоблоком. Ті дні називають першим етапом ліквідації  наслідків атомної катастрофи. Уже кілька десятиліть збираються ліквідатори-чорнобильці побачитися, поділитися новинами й проблемами, згадати  молоді літа й тих, кого не зустріти в земному житті.

Віктор Пінченко, нині – полковник у відставці –  на ліквідації наслідків аварії провів 67 діб. Був заступником командира  з озброєння 25-ї хімбригади Київського округу. У протистоянні людини й радіоактивної загрози  на озброєнні була техніка – від бронетранспортерів і спецмашин до УАЗів. Таким командирським «позашляховиком» із шпаринами для радіоактивної пилюки об’їздив Віктор Михайлович дороги зони у 1986-у. 

У Чорнобиля – своє відлуння й голоси. 

Цей матеріал став можливим завдяки проєкту «Голоси України», який є частиною програми SAFE, що реалізується Європейським центром свободи преси та медіа (ECPMF) у партнерстві з ЛЖСІ в рамках Ініціативи Ганни Арендт та за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Партнери програми не впливають на зміст публікацій редакції та не несуть за нього відповідальності.

СЛУХАЙТЕ ТАКОЖ:

«Чорнобильську пройшов війну». Полковник Віктор Пінченко у подкасті «Градусник»