Де вчителька і ронделістка з Лимана знаходить «ліки від хаосу». Подкаст «Градусник»

Багаторічна робота з дітьми для Марини Зозулі стала, за її словами «щепленням від паніки». У її літературному псевдонімі об’єдналися назви популярних місць відпочинку на Харківщині мирних років – Чайка, Біле озеро. Тому – Білоозерянська Чайка, як колись – Дніпрова Чайка – теж освітянка і літераторка, але межі 19 – 20 століть. Найвідоміший внесок Дніпрової Чайки  в культурно-мистецький процес –  вона створила лібрето перших українських опер для дітей «Пан Коцький» і «Коза Дереза» (композитор –   Микола Лисенко).  Пісня на слова нашої сучасниці – Білоозерянської Чайки звучить у подкасті.

Запитання до Марини Олександрівни

Ви освітянка. Працювали з дітьми в інтернаті Кочетка, потім у тодішньому Краснограді в центрі реабілітації дітей. Який досвід принесла Вам ця робота? Чи допомагає та практика у нинішніх умовах війни?

Ви справді потрапили до Франції після розгортання великої війни?  Чи встигли за час проживання там під захистом використати свої освітянські навички, педагогічне загартування чи змогли познайомитися з освітніми тенденціями у французькій громаді, де мешкали?

Ваш рядок вірша я дописала і вийшов ось такий експромт: " Чайки розбиваються об скелі". Шлейф часів барокових – ронделі». Чому саме ця форма віршування Вас зацікавила і чи є ще ронделісти на Харківщині?

Розкажіть, у яких краях говорять «копаниця» і які ще слова вирізняють саме цю частину Харківщини?

Чи  вихлюпнуті у вірш емоції допомагають  від зневіри й розпачу в наші дні? Писати, брати участь в онлайн- конкурсах, друкуватися і зрештою видавати книжки під час війни - це самопорятунок чи також розрахунок на відлуння, читацькі коментарі й навіть локальні творчі зустрічі, фактично - на моральну взаємодопомогу?

Відповіді на запитання слухайте у подкасті "Градусник"

Також читайте про інші справи наших сучасниць:

Навіть компенсувати невикористану відпустку для догляду за дитиною  допомогла зустріч під Уманню ( відео)