Мовний клуб прифронту та інші емоційні перезавантаження у подкасті «Градусник»

Оповідання, що дало назву книжці «Ти ж знаєш, він ніколи тобі не дзвонить»,  – це слова сина, коли в лютому 2022 року зник батько.

Як тероборонівець Валерій Позняк потрапив у російський полон. Згодом захисників міста обміняли.

Київський дебют літераторки із Сум Надії Позняк як авторки прози після кількох поетичних збірок, представлених раніше на сайті Громада.груп.   Тож наша розмова між Харківщиною і Сумами триває.

Цитати з різних її оповідань.

 «Мій брат пасе корову» - рефрен із сільського дитинства. «Листування вичахло, як струмок  без дощу» (оповідання «Вася»). «Відносини, як черепиця кришилися» (оповідання «Крізь роки»). «Дівчат після війни, як розписаних тарілок» (оповідання «Невістка»). Одна з ваших презентацій відбувалася в колі учасниць  мовного клубу. Сумська обласна універсальна наукова бібліотека використовує і таку форму не просто популяризації сучасних авторів-земляків, а й залучення до розмови українською мовою своїх старших читачів. Якою була атмосфера на такому зібранні? Почуєте у подкасті.

Фото ліворуч: весілля Михайла Дорошенка і Марії Куценко (у заміжжі Дорошенко), батьків Надії Позняк. На другому фото –  баба  Харитина Карпівна  і дід Овсій Степанович Дорошенки. Дочка Ольга, син Михайло – батько письменниці, поряд праворуч – чоловік Ольги Іван. 1956 рік.

Про діда й бабу – найтепліші сторінки у книжці.  «Немає в мене фото разом із ними, на жаль. Фотографувати було нікому і нічим»,  –  написала їхня онука-літераторка. Відсутність фотознімків ніби компенсує оповідання «Свайба».

Подкаст «Градусник» влаштовує аудіопрем’єру. Читає актор Анатолій Подорожко.

Слухайте також: 

«Місто живе, - точно знаємо, - поки ми все ще тримаємось вперто у нім». Подкаст «Градусник»