Як калинова гілка для Оксани Петрусенко змінила долю Катерини Білокур. Подкаст «Градусник»

Олена Волинська живе на Житомирщині,  у місті, якому 2022 року повернули древню назву Звягель. Вона письменниця і асистентка вчителя інклюзивного класу  у міському ліцеї №4.

Її найновіший роман «Я чую тебе. Сплетіння доль Катерини Білокур та Оксани Петрусенко» виданий у Києві, а надрукований у Харкові.

Співачка і художниця народилися в один рік (1900): Оксана Петрусенко (родинне прізвище – Бородавкіна)  –  в Балаклії на Харківщині, Катерина – в Богданівці на Полтавщині.

Навесні 1940 року, Катерина Білокур почула по радіо пісню «Чи я в лузі не калина була» у виконанні Оксани Петрусенко.  написала співачці листа. У конверт поклала ще й шматочок полотна зі своїм малюнком калини.

Конверт, підписаний – «Київ, академічний театр, Оксані Петрусенко», доходить до адресатки. Петрусенко вражена малюнком, показує його своїм знайомим художникам, радиться з Павлом Тичиною.

У Богданівку до Білокур приїжджає Володимир Хитько з обласного Будинку народної творчості, і художниця передає йому кілька картин.

Того ж літа помирає після пологів Оксана Петрусенко. Уже без неї в

в Полтавському будинку народної творчості відкривається перша персональна виставка художниці з Богданівки Катерини Білокур.  

Художниця мала проблему все життя із застудженими ногами. Хотіла втопитися через батьківську заборону малювати, стояла по груди в крижаній осінній воді. Витягли, врятували.

Говоримо у подкасті не лише про роман, а й про порятунок у знайомстві з мистецтвом (живописом, музикою) дітей з інвалідністю.

«Мистецтво стимулює увагу дітей в інклюзивному класі».

Звучить драматичний фрагмент роману в авторському читанні.

Детальніше – у подкасті.

Слухайте також:

«Талановитий той, хто вміє примусити себе замовкнути». Григір Тютюнник у подкасті «Градусник»