Science (США): «Покалічене місто відмовляється здаватися!»

 До речі, Science — журнал Американської асоціації сприяння розвитку науки (AAAS) вважається (поряд із журналом Nature) одним із найавторитетніших наукових видань. Його читацька аудиторія оцінюється в один мільйон людей.

Американський журналіст доктор Річард Стоун, який, крім Science, пише також для National Geographic, Discover, відвідав Україну з метою ознайомлення з роботою науковців та наукових установ під час війни.

Річард Стоун/Science

Під час візиту Річард Стоун відвідав декілька наукових інститутів Національної академії наук України, а саме: Інститут ядерних досліджень, Інститут надтвердих матеріалів, Харківський фізико-технічний інститут, Інститут монокристалів та Інститут проблем безпеки атомних електростанцій (ІПБ АЕС).

Його стаття про Харків має назву «HERO CITY: Kharkiv was Ukraine’s science hotbed until Russia attacked. The crippled city refuses to give up» (укр. «МІСТО-ГЕРОЙ: Харків був науковим центром України до нападу Росії. Понівечене місто відмовляється здаватися»).

Мі також взяли на себе сміливість доповнити переклад публікації ілюстраціями з наших досьє. Отже, читайте...

...На зрешіченому уламками позашляховику академік Микола Шульга їде Харківським шосе, ухиляючись від бетонних огорож і протитанкових загорож, розкиданих дорогою, як "кубики" з гігантського іграшкового конструктора.

На північній околиці зруйнованого міста він досягає руїн П’ятихаток, академічного містечка, розташованого серед дубових та кленових гаїв. «Це був один із найкрасивіших районів Харкова, — каже він. - До війни тут жило багато дослідників найбільшого наукового центру України — Харківського фізико-технічного інституту (ХФТІ). Але місяці обстрілів зробили деякі житлові будинки району непридатними для проживання».

П’ятихатки. Фото корпусу фізтеху після обстрілу. Зруйновано стіну в лабораторії йонних процесів, дах у спортзалі та в аудиторіях. Зовнішній вигляд наводить на думку, що після перемоги корпус доведеться не лагодити, а будувати новий. Фото з відкритих.джерел.

Академік Шульга, фізик-теоретик та генеральний директор Національного наукового центру "ХФТІ", замовкає, коли позашляховик проїжджає гору уламків, де колись стояла лікарня П’ятихаток.

«Вони також зруйнували початкову школу, – каже він.

Кривава війна Росії з Україною, яка триває вже 10 місяців, забрала життя або травмувала не менше 17 000 мирних жителів, включаючи вчених та студентів. За даними Організації Об’єднаних Націй, країну також залишили понад 14 мільйонів людей.

Понад 1300 українських учених, переважно жінки, також чоловіки віком від 60 років, бігли, знайшовши притулок у лабораторіях інших країн. Десятки тисяч студентів навчаються за кордоном.

Ніде в Україні наука не постраждала більше, ніж тут, у Харкові, академічному співтоваристві, яке Герсон Шер, співголова робочої групи Національної академії наук, інженерії та медицини (NASEM) з відновлення науки в Україні, називає «перлиною корони» української науки».

Крім ХФТІ, в Харківській області розташовано дев’ять інших інститутів Національної академії наук України (НАНУ) і 65 університетів і коледжів. Немногие остались невредимыми. Среди крупных потерь - здание управления уникальным радиотелескопом НАНУ и тысячи образцов из разбомбленного национального банка семян. Війна унесла життя 11 співробітників Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, одного з провідних академічних центрів України, а скорочення числа студентів привело до незвичайних увольнень викладачського складу.

І все ж таки Харків відроджується. Під час контрнаступу у вересні українська армія звільнила майже всю Харківську область, залишивши місто поза досяжністю російської артилерії вперше за кілька місяців. З наближенням зими в академічних центрах вирує діяльність працівників, які ремонтують вибиті вікна. Деякі лабораторні роботи та онлайн-заняття відновилися, навіть незважаючи на відключення електроенергії та недостатнє опалення, спричинені російськими бомбардуваннями енергетичної інфраструктури країни.

«Плани нашого ворога зіпсувати наше наукове життя не здійснилися, — каже ректорка Каразинського університету Тетяна Кагановська. – Стабільність закріпила зусилля щодо стримування витоку мізків з України. Влітку Європейський Союз запустив програму вартістю 25 мільйонів євро під керівництвом Фонду Олександра фон Гумбольдта, щоб розмістити українських аспірантів та докторантів у європейських лабораторіях із розрахунком на те, що вони повернуться додому, коли дозволять умови.

Ціла низка невеликих програм допомагає вченим залишатися в Україні. Поряд із цими екстреними зусиллями Європейський Союз, Сполучені Штати та інші союзники розпочали обговорення з українськими колегами того, як міг би виглядати план Маршалла для української науки, якби фінансування матеріалізувалося.

- Очікується, що цього місяця Європейський Союз затвердить програму, в рамках якої DESY (нім. Deutsches Elektronen-Synchrotron]) - найбільший у Німеччині дослідницький центр з фізики частинок, розташований у Гамбурзі та Цойтені, очолить роботу зі складання карти наукового ландшафту України, - каже Мартін Сандхоп з DESY.

Це послужить основою для майбутньої модернізації багатьох застарілих українських об’єктів та практик радянської доби.

"Україні необхідно перебудувати систему, а не тільки будівлі", - каже Юрій Гогоці, уродженець України, хімік-матеріалознавець з Університету Дрекселя. Однак спочатку Україна має виграти війну, і багато хто шукає натхнення у Харкові. Рекламний щит на Харківському шосе відображає цей настрій: «Місто Герой Харків» або «Город-герой Харьков».

Це нагадує про почесні радянські звання, якими було удостоєно дюжину міст, які витримали напади нацистів під час Другої світової війни, зокрема чотири в Україні. Харків не потрапив до цього списку, але сьогодні він уособлює опір України російській агресії.

«Наші харків’яни щиро вірять у перемогу, в те, що їхнє місто вистоїть, незважаючи на всі біди. Це не фальшиві емоції», — каже президент НАН України Анатолій Загородній, котрий відвідав Харків у серпні. Але населення міста скоротилося вдвічі порівняно з довоєнним населенням у 1,4 мільйона чоловік, і воно все ще перебуває в межах досяжності російських ракет. Навіть найзатятіші шанувальники Харкова визнають, що буде непросто заманити дослідників та студентів назад, щоб відновити колись жваве наукове життя міста.

У перші дні війни Росія спробувала влаштувати бліцкриг у ХФТІ...

...можливо через підозри в тому, що інститут виношує секретну програму створення ядерної зброї. У колишньому втіленні півстоліття тому ХФТІ фактично був оборонною лабораторією; він зіграв провідну роль розробці радянської ядерної бомби.

Легендарний інститут був заснований у 1928 році як Український фізико-технічний інститут Абрамом Іоффе, якого багато хто вважає батьком радянської фізики. Відомий фізик-теоретик Лев Ландау приїхав через кілька років, і дует зібрав команду мрії, у тому числі таких геніїв, як Георгій Гамов, який розробив теорію Великого вибуху про походження нашого Всесвіту. До 1946 Ігор Курчатов, архітектор радянської ядерної програми, назвав інститут «Лабораторією № 1» і закрив його двері для зовнішнього світу.

Після здобуття Україною незалежності у 1992 році ХФТІ вийшов із ядерної тіні як перший в Україні Національний дослідницький центр. Він намагався забезпечити фінансування наукових досліджень в умовах економічних потрясінь і корупції в уряді 1990-х років. Але в угоді, посередником якої виступив уряд США, з 2010 по 2012 рік ХФТІ та два інші українські підприємства відмовилися від свого високозбагаченого урану збройової якості, відправивши 234 кг його до Росії, яка розбавила його до низькозбагаченого урану (НОУ).

Натомість міністерство енергетики США пообіцяло надати Україні НОУ-паливо для енергетичних реакторів. Цією програмою зараз займається ХФТІ. Сполучені Штати також надали ХФТІ кошти та свій досвід для будівництва експериментального реактора вартістю 90 мільйонів доларів. Цей об’єкт, названий Джерелом нейтронів, генеруватиме медичні ізотопи та пучки нейтронів для дослідження матеріалів.

Відкриття Джерела нейтронів на підкритичній збірці у присутності американських партнерів. Фото з архіву Олени Зеленіної.

Він також стане прототипом підкритичних ядерних енергетичних реакторів, які, на відміну від існуючих станцій, не підтримують ланцюгову реакцію у своїй активній зоні. У серпні 2021 року ХФТІ завершив будівництво самого реактора та прискорювача на 100 мегаелектронвольт, який запускає в реактор нейтрони для підтримки реакції поділу. ХФТІ щойно закінчив завантаження НОУ палива в активну зону і збільшував його до слабкого початкового рівня потужності 20 кіловат, коли вибухнула війна.

24 лютого ХФТІ поспішно відключив активну зону, коли зовні пролунали вибухи. За словами академіка Шульги, у березні і знову в червні ракети та артилерійські снаряди пошкодили будівлю, в якій він знаходився, і вивели з ладу його електропостачання. Але корпус реактора та його уранові паливні стрижні не постраждали.

«Це було диво, – каже він. В іншому місці в ХФТІ ракети проробили дірки в будинках, вибили вікна, утворили вирви та зруйнували дах лабораторії фізики твердого тіла. Після візиту групи Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) минулого місяця генеральний директор Рафаель Маріано Гроссі назвав шкоду «драматичною і шокуючою, навіть гіршою, ніж очікувалося».

Виснажливі атаки спустошили інститут: близько половини його 2000 співробітників залишили Харків, у тому числі десятки елітних учених, які знайшли притулок у безпечніших районах України та 30 інших країнах. Сім фахівців зараз у DESY.

"До війни ХФТІ навіть не був у нашому фокусі", - каже фізик DESY Френк Ленер. За його словами, з того часу DESY виявив «надзвичайно сильну» роботу ХФТІ в галузі теоретичної фізики.

Співробітники ХФТІ, що залишилися, намагаються підтримувати мінімальну дослідницьку програму і ремонтувати будівлі до настання зими.

Читайте далі:

«Покалічене місто відмовляється здаватися!» (завершення)