Книжкова фабрика з Харкова друкує книжку Івана Малковича для дітей

До масштабної війни книгодрук України майже на 80% був харківським. У місті розташовувалися найбільші поліграфічні потужності країни. Окрім книжок (художня, навчальна література, шкільні підручники) друкувалися бюлетені на вибори для всіх областей, виготовлялося чимало настільних розивальних ігор та картонних книжечок для найменших. На різний смак і гаманець – канцтовари, а з паперових відходів – різнокольоровий серпантин. 

Майже одночасно, на початку 90-х, народилися видавництво «А-ба-ба-га-ла-ма-га» Івана Малковича і книжкова компанія в Харкові, з якою він співпрацює. З міркувань безпеки не згадуємо її назви, бо фірма вже постраждала навесні 2022 року під час  обстрілів міста. Варто хіба що додати, що у відносно мирні часи вони співпрацювали з двома сотнями видавництв, виконували замовлення для різних країн. Найскладніше після 24 лютого було зробити вибір – залишати потужності на місці чи вивозити складне  сучасне обладнання. Переїзд був би довготривалим, що зупинило б  книговидавничий процес багатьох партнерів. Від середини березня 2022-го з друкарні почали відвантажувати продукцію, яку надрукували до вторгнення і намагання агресора захопити Харків. Рухалися замовлені товари переважно в західному напрямку. У квітні того ж року завершили виробництво книжок, яке в лютому зупинилося на фінальному етапі. Майже двадцять працівників пішли до лав ЗСУ, більшість із них – добровольцями.

На межі весни і літа 2022 року компанія відновила роботу.

Книгодрук відновлено! Фото з відкритих джерел

       Ось такий колаж поширили харківські  поліграфісти в соцмережах. Процитую, що тоді могли прочитати земляки та потенційні партнери книжкової фабрики: «Ми так довго чекали на цю зустріч! З 24 лютого ми були вимушені призупинити роботу компанії задля безпеки робітників. Попри це, ми тримались разом, зберегли наш колектив та робочі місця. І навіть більше – ми розширились. У родинах наших колег народились дітки, були укладені шлюби. Щиро вітаємо наших дорогих батьків та молодят. Ми впевнені в нашій перемозі! До зустрічі на робочих місцях!»

        Майже через рік роботи у складних умовах  постійних ракетних загроз і реальних «прильотів» у різних районах Харкова поліграфісти скористалися можливістю ширше заявити про себе. Представники книжкової фабрики вирушили представляти Україну та своє місто до Італії, де відбувалася традиційна виставка Bologna Children’s Book Fair, тобто ювілейний 60-й Болонський ярмарок дитячої літератури. Організатори ярмарку безплатно надали місце та обладнання для українського стенда, щоб знову висловити солідарність із Україною, як і 2022 року, коли Болонський ярмарок дитячої книги одним з перших оголосив про підтримку України та не допустив до участі в ярмарку Росію. Болонська подія – найбільша серед тих, що присвячують саме книжкам для дітей.  Кількість професійних відвідувачів сягає десятків тисяч осіб.

Літератор і видавець Іван Малкович   на книжковій фабриці в Харкові. Фото із соціальних мереж

Про видавництво І.Малковича «А-ба-ба-га-ла-ма-га» найкраще розповідає слоган «для малюків від 2 до 102».  Коли чую прізвище засновника і директора першого в Україні приватного видавництва, яке орієнтувалося тривалий час тільки на літературу для дітей, то виринає рядок  Івана-студента «Най би хоч баранчики ніколи не виростали». Зберегти в собі малого читача – то судилося не багатьом, особливо коли йде війна. Що може в таких умовах книжка? Відволікати? Заспокоювати? Нести важливу інформацію чи життєствердну емоцію? Мабуть, усе згадане, але в різних пропорціях, залежно від обставин, у яких опинилася людина з книжкою в руках. Особливо якщо читає дитина та ще й  про реальну персону з української історії.

Харківські книгодрукарі. Фото із соцмереж

Новинка, яка готується в Харкові. «Для дітей від 7 до 107».Фото із соцмереж

Анна Ярославна – донька Ярослава Мудрого та прабабця 30 французьких королів. У Києві займалася переписуванням книжок для бібліотеки. У 1051 році Анна Ярославна одружилася з французьким монархом Генріхом І і стала королевою Франції. Їй тоді було 21, а чоловіку – 43 роки. На шлюбному документі Анна написала своє ім’я, а король замість підпису поставив «хрестик». Реймське Євангеліє  пов’язують з Анною і бібліотекою Ярослава Мудрого. Як вважають дослідники, Анною Ярославна привезла його з Києва.  На Реймському Євангелії присягали французькі монархи. Книга іменувалася «коронаційним текстом».

Ще до виходу Книжку Івана Малковича «Анна Ярославна: київська князівна – королева Франції»  обговорюють ще до виходу на його Фейсбук-сторінці. Режисер Орест Санін (свого «Поводиря» він знімав у Харкові): «Анна Ярославна і Книга для нас нероздільні поняття. Люблю історію про Реймське Євангеліє. Казкова історія і сама по собі, і створення цього видання. Вітаю, ОСАННА!»

Уляна Чуба, авторка дитячої книжки «Мед і паштет  –  фантастичні вітрогони», виданої Іваном Малковичем. Стала «Дитячою книжкою 2020 року» за версією BBC: «Як одна з перших читачок, скажу: книжка з першої сторінки  –  це любов. А від краси ілюстрацій просто плакати хочеться. Хай полюблять читачі!»

 Чи полюбився Івану Малковичу Харків? Спілкувалася з поетом  «наживо» дуже давно, коли він презентував у нашому місті свою збірку віршів  «Із янголом на плечі» (Київ, 1997 рік). Творчий вечір йому влаштували тоді в Українському культурному центрі «Юність», тобто у давно перебудованій під кінотеатр університетській церкві. Сцена там була розташована так, що і вихід на неї, і двері для глядачів були поряд. Тобто той, хто стояв біля мікрофона,  чергового глядача бачив не відразу. Він чи вона виникали ніби із закулісся. Сміючись, Іван згадував саме це «явлення народові», бо  приходити вчасно на поетичні вечори та й загалом на будь-які зібрання  – то не належало до звичок завсідників УКЦ «Юність». Мені з першого ряду добре було видно, як змінювався на обличчі поет, коли посеред вірша вимальовувалася,  ніби із стіни,  чиясь мовчазна постать, яке непоспіхом вирушала  вздовж сцени до вільного місця.  Тож через багато років з інтересом прочитала відгук Івана Малковича про чергове гостювання:

«Після кількох насичених «поліграфічних» днів у Харкові закохався в це місто, а надто в харків‘ян — надзвичайно працьовитих, привітних і, нарешті, чи не 100-відсотково проукраїнських. Харків, як завжди, чистий (на третій день після потужного вибуху в центрі там уже все прибрано і заасфальтовано). Люди цінують роботу, багато хто взагалі нікуди з Харкова не виїжджав, проживаючи усі жахіття війни. Вони живуть тут, щоб місто жило. До Харкова поступово повертаються діти — яке ж було моє здивування, коли я випадково в парку побачив дитяче свято, де аніматор і діти спілкувалися українською…

Але особлива подяка неймовірним колегам з двох моїх улюблених фабрик, які у ці воєнні часи творять справжні книжкові дива. Ви — мої герої!»

Читайте також:Майстер-клас під косовицю (пам’яті майстра слова і коси Костя Гордієнка)

Підписуйтесь на наш Facebook