Ядерний шантаж від Сибіру до Донбасу. Експертиза "Громади"

Російський політолог, науковий керівник факультету світової економіки та світової політики Вищої школи економіки (ВШЕ, Москва) Сергій Караганов (який, вважається, формує світогляд Путіна) закликав до застосування ядерної зброї проти країн Заходу.

Логіка автора призову дуже примітна. Спочатку він сам (згарячи того не підозрюючи?) визнає крах всього попереднього російського «плану»...

Яка прониклива здогадка!

Тут і далі цитується мовою оригіналу: «Если мы полностью освободим Донецкую, Луганскую, Запорожскую и Херсонскую области – это станет минимальной победой. Немного большим успехом станет освобождение в течение года-двух всего Востока и Юга нынешней Украины. Но всё равно останется её кусок с ещё более озлобленным ультранационалистическим населением, накачиваемым оружием – кровоточащая рана, угрожающая неизбежными осложнениями, снова войной. Едва ли не худшая ситуация может сложиться, если ценой чудовищных жертв мы освободим всю Украину и останемся на развалинах с по большей части ненавидящим нас населением. На его «перевоспитание» уйдет не одно десятилетие…».

Яка прониклива здогадка! А до початку війни не можна було здогадатися, що все піде не за планом, а все піде «не так»? Все-таки політолог, доктор історичних наук, не повинен свій хліб з кремлівським маслом їсти даремно.

Думати треба, прогнозувати, що 40-мільйонну країну - одну з найбільш густонаселених і промислово розвинених у Європі з пасіонарним населенням, з генетичним військовим талантом, з почуттям історичної самоповаги та любов’ю до своєї рідної землі, з демократичною зміною влади та децентралізованим місцевим самоврядуванням, -  неможливо ні поневолити, ні "перевиховати"?

Скріншот "Громади"

Росія, на думку Караганова, на довгі роки в Україні "завязнет" (зі стилістикою російської мови у автора явно не все гаразд), відволікаючись від "остро необходимого сдвига ее духовного, экономического, военно-политического центра к востоку Евразии".

Дійшовши до цього високодуховного твердження, авторка експертизи мимоволі згадала, як у березні минулого року слухала онлайн-виступ провідної професури Московського інституту міжнародних відносин. Виправдовуючи вторгнення в Україну, педагоги, які виховують майбутніх російських дипломатів, надували щоки, пропагуючи орієнтир РФ – на Схід та Південь, у бік Китаю, Індії та Африки. Мовляв, там її, росіюшки, місце, на сповнених "східних багатств територіях".

Тоді, пам’ятаю, довелося тільки потиснути плечима. Вже вводилися безпрецедентні європейські санкції проти країни-агресора. Подумалося, ну, звичайно, нікуди більше подітися, крім як до Китаю, Індії та Африки. І посміятися: все, чим так нині хизується російська література, мистецтво, наука, інженерія - все родом з європейської цивілізації, з її цивілізаційних артерій та судин. Професори, а не розуміють?

Анфас та в "Профіль"

Як вважає Караганов, Росії необхідна нищівна перемога не над Україною, а над самим Заходом. Караганов пропонує "восстанавливать убедительность ядерного сдерживания, понижая недопустимо задранный порог применения ядерного оружия, расчетливо, но быстро идя вверх по лестнице сдерживания-эскалации".

"Стримування-ескалація"! Це все одно, що одночасно стояти на місці і бігти! Звучить дуже смішно, прямо по Висоцькому, «бег на месте общеукрепляющий».

Цитат, здається, достатньо. Тим більше що на фразі "стримування-ескалація" наш демагог спалився. Ви вже, будь ласка, визначитеся, навіщо вам ядерну зброю, чи то для стримування, чи то для ескалації?

Спочатку статтю Караганова надрукувало російське бізнес-видання "Профіль", яке розраховане більше на місцеві бізнес-еліти.

13.06.2023 ця стаття з’явилася у "Профілі" під заголовком «Применение ядерного оружия может уберечь человечество от глобальной катастрофы». Оціни, читач, вершину демагогічної казуїстики: це не катастрофа – застосування ядерної зброї, а навпаки – її запобігання.

Довідка "Громади"

"Профіль" позиціонує себе як "перший за цитованістю журнал Росії". Належить недержавній "Європейській медіагрупі". Незважаючи на горду назву, європейських власників вона не має. Цей російський радіомовний холдинг є дочірньою компанією багатопрофільного холдингу "Сибірский Діловий Союз".

«Сибірський Діловий Союз» включає промислові та виробничі підприємства, найбільший у РФ медіа-холдинг з друкованими ЗМІ та мережею радіостанцій, спортивні та оздоровчі заклади у Сибіру та на Уралі. Його президент Михаил Федяєв: входить до списку найбагатших людей РФ, член партії «Єдина Росія», власник шахти «Листвяжная» (Кемеровська область - відома своїми знатними кримінальними авторитетами), на якій, 25 листопада 2021 року, внаслідок вибуху метану, загинув 51 робітник та 92 постраждали. З приводу аварії було порушено кримінальну справу. До в’язниці діло не дійшло, Федяєв був випущений із СІЗО влітку 2022 року.

Коротше, виданням володіє сибірський олігархат. До речі, його основні активи пов’язані із гірничо-металургійною галуззю. Їхня давня мрія прибрати до рук вугільно-металургійний комплекс, газові та літієві родовища, родючі землі південного сходу України.

Карикатура: Олександр Сидоренко

Ви сміятиметеся, але головний редактор "Профілю" Олександр Білоновський свого часу у Києві був членом Наглядової ради найбільшого українського медіахолдингу UMH group харків’янина Бориса Ложкіна. У червні 2013 Борис Ложкін оголосив про укладення угоди з продажу 98 % акцій UMH group групі компаній СЕТЕК Сергія Курченка.

Навіщо було продавати прибутковий медіа-бізнес, видання із гігантськими тиражами?

Звернімо увагу на те, коли це сталося. Влітку 2013 року! Чому саме в цей час власнику найбільшого в Україні медіа-холдингу робиться пропозиція, від якої той не зміг відмовитися?

Тоді вже всім стало ясно: європейське лобі в Україні здолало євразійське. І восени всі чекали на підписання Україною Угоди про Асоціацію з ЄС. І російським противникам Угоди треба було зробити так, щоб, коли відбудеться заварушка з антиєвропейськими провокаціями, різні там "форбс" не плуталися під ногами...

Після зриву Угоди – ділові видання України опинилися б під контролем російських бізнес-кіл, того ж "Сибірського Ділового Союзу". Найбільші медіа-холдинги Росії та України фактично готували до злиття.

Комітет Незалежної медіа-профспілки України зазначав, що купівля Курченком «Українського медіа-холдингу» у 2013 році призвела до запровадження політичної цензури та масових звільнень журналістів та редакторів з сайтів та видань цього холдингу («Forbes Україна», «Кореспондент», Forbes.ua, Korrespondent.net).

Довідка "Громади"

Свого часу МВС встановило схему незаконного ввезення на територію України та реалізації нафтопродуктів групою компаній Курченка, якого називали "гаманцем" родини Віктора Януковича. Збитки держбюджету оцінювалися у 7 мільярдів гривень..

Сергій Курченко виник в інформаційному просторі наприкінці 2012 року, коли купив ФК "Металіст" у Олександра Ярославського - харківського олігарха, який свого часу володів УкрСибБанком (Українсько-Сибірським – зауважимо!) та який дивним чином стрімко виїхав із Харкова за лічені дні до повномасштабного вторгнення РФ). Пізніше Курченко купив у Німеччині мережу із 170 заправок. Крім того, компанії належали 150 АЗС в Україні. Також Курченко купив Одеський НПЗ та планував боротися за Лисичанський НПЗ.

Народ, читаючи про незліченні багатства Курченка, дивувався, звідки у 27-річного підприємця стільки "лярдів"? І ніхто відповіді не знаходив. Можна здогадатися, що інтереси російських вугільних, металургійних, нафто- та газопереробних "королів" ведуть... Правильно! На південний схід України.

А згаданий нами Білоновський, нині головний редактор "Профілю",  втік з Києва після перемоги Майдану.

Пожертвувати умовним Бостоном заради умовної Познані?

Отже, стаття Сергія Краганова про необхідність застосування Росією ядерної зброї проти Заходу з’явилася спочатку у бізнес-тижневику «Профіль».

Професор Караганов не обіймає жодних посад у російській владі, проте є учасником безлічі прокремлівських експертних організацій, таких як Рада із зовнішньої та оборонної політики або Валдайський клуб. Такий собі записник-ідеолог для озвучування різноманітних неформальних меседжів.

Але журнал "Профіль" на Заході не читають та й навіщо бізнес-колам мусолити тему про ядерну війну? Та ще із Заходом? Вони там усе сплять і бачать, як би самі собою скасувалися західні санкції...

І ось хтось дав відмашку передрукувати статтю в журналі "Росія в глобальній політиці". А це вже зовсім інший коленкор! І заголовок зовсім інший: «Тяжкое, но необходимое решение»

Цей журнал курирує президія Ради із зовнішньої та оборонної політики РФ, побічно – МЗС. А очолює і президію, і журнал – директор з наукової роботи Міжнародного дискусійного клубу «Валдай», професор-дослідник Національного дослідницького університету «Вища школа економіки» Федір Лук’янов.

Найголовніший кремлівський політолог, головніше навіть фашиста-євразійця Олександра Дугіна, оскільки несе на собі такий собі визнаний на Заході академічний флер. І ось цей професор-дослідник, подібно до збожеволілого пропагандиста Соловйова, несе світом завірюху про необхідність "повернути почуття страху в геополітику" перед неминучістю "упереджуючого" російського ядерного удару. Для програми «Международное обозрение» на «Россия-24» він навіть поговорив з іншим академічним аналітиком - Дмитром Треніним, професором-дослідником НДУ ВШЕ, провідним науковим співробітником Інституту світової економіки та міжнародних відносин імені Є. М. Примакова Російської академії наук, а текст бесіди опублікував під заголовком «Верните страх!» («Поверніть страх!»).

 

Карикатура: Олександр Сидоренко

Головне рішення, яке пропонують ці лощені вчені, — посилити ядерну риторику, щоб відновити в західних країнах втрачене почуття самозбереження. Мовляв, перші кроки в цьому напрямку вже зроблено — пролунали попередження президента Володимира Путіна та інших керівників РФ, а в Білорусі розпочалося розгортання російських ядерних снарядів та носіїв.

«Однак цим справа не повинна обмежитися, – вважає той же Караганов.

З його точки зору, дуже погано, що «за 75 лет относительного мира люди забыли ужасы войны, перестали бояться даже ядерного оружия. Повсеместно, но особенно на Западе, ослаб инстинкт самосохранения»

Російські політологи цинічно називають це "стратегічним паразитизмом". Отак сказав: прагнення жити у мирі – стратегічний паразитизм.

Він відмовляється вірити, що США завдадуть ядерний удар у відповідь по Росії заради своїх союзників, ризикуючи поставити під удар власну територію. «Тільки якщо в Білому домі сидітиме безумець, який до того ж ненавидить свою країну, Америка зважиться на удар у «захист» європейців, викликаючи на себе відповідь, жертвуючи умовним Бостоном заради умовної Познані», — стверджує Караганов.

Страх як шлях з Сибіру на Донбас.... На кону грандіозні гроші Євразії?

Чесно кажучи, автор цих рядків, читаючи весь цей кошмар, дуже засмутилася. У розпал нелюдської геноцидної війни можна повірити і в те, що ядерний шантаж спрацює, і в те, що "імператор всеросійський" з’їде з котушок і віддасть наказ.

Цитата:  «Сломав волю Запада к агрессии, мы не только спасем себя, окончательно освободим мир от длившегося пять веков западного ига, но и спасем всё человечество. Подтолкнув Запад к катарсису и отказу его элит от гегемонии, мы заставим его отступить…»

Взагалі висловлювання докторів наук нагадують базар братків на "стрілці" у 90-ті десь в уральському містечку. Ще цитата: «Грубо выражаясь, нужно, чтобы Запад просто «отвалил»…

Ми коротко обговорили тему з політичним психологом Тетяною Віллард.

- Так, саме є загроза. І виглядає так, що вони справді хочуть її значно обтяжити лише на рівні сприйняття Заходу. Після підриву Каховської ГЕС у лідерів Заходу теж виникло напевно питання - наскільки Путін шалений і в інших, більш глобальних для світу темах. Думаю, що на Заході зараз серйозніше про це задумалися і, можливо, це була одна з цілей Кремля в підриві Каховської ГЕС (щоб у цьому напрямку Захід задумався, повернути їм цей страх чи хоча б хвилювання) - комплексно зайти (крім відтяжки наступу ЗСУ на півдні).

Щоб наступною хвилею викотити такий важкий вид шантажу у формі вже створюваної стратегії, а не просто лякалки, на які вже ніхто не реагує.  Сигнал поганий, що й казати. Але, гадаю, що цей сигнал уже прийнятий Заходом у роботу.

Наприклад, канцлер Німеччини Олаф Шольц щойно представив документ – перший подібний в історії Німеччини. "Росія є найбільшою загрозою для миру та безпеки на всьому євроатлантичному просторі», - про це йдеться у ухваленій Стратегії національної безпеки ФРН. Можливо, це початок перших серйозних стратегічних реакцій Заходу.

Карикатура: Олександр Сидоренко

… Якщо вже "найкращі" російські аналітики заговорили про страх, то й ми поговоримо.

Бояться вони! Дуже бояться всього, що наробили. Не про порятунок світу вони думають, а про спасіння себе.

Уральсько-сибірські карні злочинці, заволодівши капіталами, заводами, газетами, пароплавами,  продажними політологами та ядерною бомбою загрожують світу!

Думаю, з Китаєм узгоджували думки про "своє прекрасне майбутнє" - об’єднання величезної території та ринків: Китай, Центральна Азія, півострів Індостан, Бразилія, Африканський континент (звідки можна викачувати копалини).

«Конфронтация с Западом на Украине, как бы она ни завершилась, не должна отвлекать нас от стратегического внутреннего движения – духовного, культурного, экономического, политического, военно-политического – к Уралу, Сибири, Великому океану. Нужна новая урало-сибирская стратегия, включающая в себя несколько мощных духоподъемных проектов, в том числе, безусловно, создание третьей, расположенной в Сибири столицы», - Ну! Хіба з цієї чудової цитати не стирчать довгі вуха "Сибірського Ділового Союзу"?

Багатства незліченні. Бракувало лише України, яка годує своїм агросектором і Китай, і Африку.

Але не так сталося, як гадалося. Світ змінився. Ми стоїмо на порозі грандіонного технологічного ривка. І той, що не встиг, той спізнився. Перевага на боці тих, хто має технології, а не сировину. Тільки для сировинних економік характерне кримінальне захоплення територій і нових і нових ресурсів, шахт, корисних копалин, сільгоспугідь і навіть чужими руками вирощеного зерна.

І тому Росія так поспішає повернутись у минуле, бо боїться цивілізованих економічних відносин та правил. Боїться конкуренції з незвіданим сучасним високотехнологічним світом. Вона вже йому програє.

Китай – інша справа. У нього свої інтереси, але це інша тема…

Читайте також:

Хто керує Контртерористичною діяльністью ООН? Еспертиза "Громади"

Не за понюшку Табачника. Хто зібрався у депутати?