Якщо військовий потребує реабілітації… Що не так?

Які аспекти реабілітації потребують змін та удосконалення? З якими проблемами стикаються військові? Розмова про це відбулася у Харківському пресклубі.

  “Закон не передбачає звільнення  військовослужбовців-інвалідів”

- Порівняно з 2014 роком є чимало  позитивних змін, але проблем ще більше, особливо після повномасштабного вторгнення окупантів, коли військові постійно потребують лікування і реабілітації, - зазначає Дар’я Панфілова, керівниця адвокатського бюро «Панфілова та Партнери». -  Реабілітації  звичайно проводяться, але нині вони не мають чітких термінів в часі. Тому потрібно на законодавчому рівні визначити строки як мінімальної реабілітації, так і можливості реабілітації у подальшому.

Сьогодні немає  і чітких пакетів послуг.  Втім, обов’язково мають бути індивідуальні програми реабілітації. Зараз  вони розробляються. Необхідно також конкретизувати програму реабілітації для кожного військового, особливо для тих, хто повернувся з полону. Актуальною залишається проблема направлення військових на лікування, після лікування - у відпустку, виплати під час лікування тощо.

 

За словами  Дар’ї Панфілової, кричущою проблемою є реабілітація інвалідів-військовослужбовців, які набули інвалідність під час проходження військової служби.

- У більшості випадків їх не звільняють, - наголошує адвокатка. -Тому що норми закону не передбачають  можливості їхнього звільнення. Військові, будучи інвалідами, і далі проходять службу, хоча і визнаються обмежено придатними. Перебуваючи у військовій частині, вони не мають належної реабілітації, як, скажімо,  інваліди 2-ї групи. Умови їхнього перебування у військовій частини далекі від тих, що мають бути для інвалідів другої групи з певними потребами. Дуже потрібне законодавство  щодо можливості  звільнення інвалідів, які набули інвалідність або тих, які вже були інвалідами і пішли на фронт добровольцями, але зараз військову службу вони не витягують фізично.

За словами правчині, сьогодні  вкрай потрібна концепція реабілітації військових, звільнених з полону - тут у законодавстві суцільна прогалина. 

- У рамках  Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими вже розпочато створення концепції  відновлення осіб, які були позбавлені особистої свободи. Зараз є масштабні напрацювання з цього приводу, тому що у нас питання  реабілітації осіб, що звільнилися з полону, недостатньо врегульовані у законодавстві, - стверджує спікерка. - У нас зараз більшість правових норм базується навколо ЗСУ, але є багато питань щодо прикордонників, бійців Національній гвардії, звільнених з полону.

Окрім вищезгаданих проблем, на думку Дар’ї Панфілової, якнайшвидше потрібно цифровізувати  усі процеси, які можуть пришвидшити комунікацію між військовими частинами, лікувальними закладами та військово-лікувальною комісією.

- Це дуже нагальні проблеми, - підкреслює вона.

 “З початком війни зросла потреба у військових психологах”

- З початком повномасштабної війни різко зросла потреба у фахівцях для психологічної реабілітації військових, - констатує Андрій Поліканов, начальник юридичного відділу Східного Регіонального Центру Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими. - На жаль, необхідної кількості таких фахівців сьогодні немає.  До того ж, зараз психологічну реабілітацію надають переважно  цивільні психологи. На жаль, їм далеко не завжди вдається вирішити психологічні проблеми військових.

Крім того, у військових є певна недовіра до цивільних психологів. Виходячи з цих реалій, необхідно збільшити підготовку саме військових психологів для реабілітації наших воїнів.

- У нас створена і працює група фахівців для психологічної  реабілітації військових - психіатр, психотерапевт, три психологи, - розповідає директор Обласного госпіталю ветеранів війни Юрій Федченко. - Ми  застосовуємо сучасні методи, аж до арттерапії та дельфінотерапії. У нас зараз  є спільна безкоштовна програма з дельфінарієм  - цікава і дуже ефективна, у рамках якої ми возимо пацієнтів до дельфінарію, де вони плавають разом з дельфінами.

- Зараз  ми працюємо з 53 військовослужбовцями, які були звільнені з полону, - ділиться Андрій Поліканов.  -  Багато з них вважають, що психологічна реабілітація  їм не потрібна, багато хто має внутрішній супротив щодо  такої реабілітації у психологів. Але таким військовим  психологічна реабілітація вкрай потрібна. І це також проблема - переконати їх в цьому та не залишати їх наодинці з своїми проблемами.

- Найбільше проблем буде з тими військовими, що пішли добровольцями, і які до реалій війни були не готові, - вважає  Дар’я Панфілова. - Військовослужбовці, які служать за контрактом,  чіткіше розуміють, що і як відбувається на війні. А для добровольців, що пішли захищати країну за покликом серця, для більшості з них реалії війни стали шоком. Тому що це повномасштабна війна, це не так, як було у 2014-му.  І кількість жертв, і кількість техніки, і кількість поранених на цій війні зовсім інші.

За словами Юрія Федченка, психологічна реабілітація військових має бути тривалою в часі, навіть безперервною, і відбуватися як у стаціонарі, так і потім в амбулаторних умовах.

- Психологічна реабілітація має бути наближена до місця проживання, - вважає лікар. - Як мінімум, у кожному районному центрі  має бути центр психологічної реабілітації, у містах - у кожному районі міста.  

Щодо залучення до психологічної реабілітації військових  їхніх родин, цей компонент  має бути обов’язковим, кажуть фахівці. Особливо для тих, хто повернувся з полону.

- У нас є такий досвід, - стверджує  Юрій Федченко, директор Обласного госпіталю ветеранів війни. - У 2015 році в Харківській області було ухвалено рішення створити у кожному районі  робочі групи з реабілітації демобілізованих військовослужбовців. Ми об’їхали усі райони області і побачили, що там, де до психологічної реабілітації залучали членів сім’ї, там був найкращий результат.

 Якими мають бути реабілітаційні центри?

Після війни в Україні має бути створена ціла мережа реабілітаційних центрів для військових, вважають спікери.

- Нам вже  сьогодні треба над цим працювати, - переймається Дар’я Панфілова, керівниця адвокатського бюро «Панфілова та Партнери». - Особлива увага має бути приділена фахівцям, які вже повинні розпочати навчання. Мають бути створені спеціальні робочі групи, які будуть формулювати первинне надходження військовослужбовця, первинну  індивідуальну його карту, яка буде характеризувати  саме його та реабілітаційний комплекс, який потрібний саме йому - з точки зору психологічної допомоги, медичного компонента та реалій, які потім будуть його очікувати. 

За словами Дар’ї Панфілової, в умовах воєнної небезпеки мають бути особливі вимоги до будівель реабілітаційних центрів.

- Тому, що ми всі розуміємо, що такий центр з великою кількістю військовослужбовців, які проходять реабілітацію, це потенційний об’єкт, який може бути атакований. Щодо кількості реабілітаційних центрів, то вони мають бути по усій території України, а не зосереджені в одному медичному містечку. Ми не можемо допускати того, щоби центри стали об’єктом терористичної атаки і агресії.

- З юридичної точки зору, потрібні особливі ліцензії, особливо навчені спеціалісти, які будуть готові до великого обсягу роботи після нашої Перемоги. Адже велика кількість військових вже зараз відчувають наслідки перебування в зоні бойових дій, не кажучи вже про поранених та тих, хто має важкі хвороби.

За словами Андрія Поліканова, у Координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими запроваджена програма реабілітації для воїнів.

- Якщо бійці потребують реабілітації, вони можуть звернутися до нашого   Координаційного штабу, і їм запропонують проходження реабілітації  за індивідуальним планом в одному з реабілітаційних центрів у Миколаєві чи Одесі вже зараз.

Як зазначив Юрій Федченко, основними такими центрами сьогодні є госпіталі ветеранів війни, які спеціалізуються на реабілітації військових.

 - Патології у військових мають певні особливості і звичайна мережа лікувальних закладів до цих викликів не зовсім адаптована і готова, - пояснює він. - Навіть до психологічного стану, в якому пацієнти потрапляють до госпіталів. Для комплексної реабілітації військових потрібний лікувальний заклад, який має серйозну діагностичну базу, підготовлених фахівців, і обов’язково - психологічну реабілітацію.

Фото: ФБ-сторінка 93-тя ОМБр Холодний Яр

- Реабілітацією військовослужбовців ми почали займатися ще з 2015 року, коли почалась демобілізація учасників АТО, - додає директор шпиталю.  - Акцент  одразу зробили на комплексній реабілітації. Це фізична, психологічна реабілітація, лікування посттравматичних стресів та розладів тощо. І, звичайно, комплексна медикаментозна програма з діагностикою. Реабілітаційне лікування  зазвичай триває 2-3 тижні, далі пацієнт або знову повертається до Збройних Сил, або йому надається відпустка до 30 днів, або його переводять на подальше доліковування та реабілітацію в інший госпіталь чи  санаторій.

 Як потрапити до міжнародної програми реабілітації?

- Чи складно туди потрапити? Процедура  потрапляння на закордонну програму лікування або протезування з юридичної точки зору досить складна, бюрократична  і потребує величезної купи паперів, починаючи від лікувального закладу, де перебуває військовий, до звернень до міністерств, до погодження  з військовою частиною та закордонним закладом, який буде приймати бійця, - підтверджує Дар’я Панфілова, керівниця адвокатського бюро «Панфілова та Партнери». - До військового не приходять і не пропонують йому - ось туди і туди за кордон ми можемо направити на реабілітацію чи протезування.

Військові самі шукають міжнародні програми реабілітації, самі аналізують, самі подають заявки,  самі ініціюють ці питання до лікарів. У більшості випадків держава не так вже багато пропонує. І тут немає  жодних претензій до неї - в умовах війни вона робить більше, ніж може. Попри все,  українські військові, яким ми допомагали юридично, проходили реабілітацію у  Швейцарії, Нідерландах, Польщі, Великобританії.

- Наші військові здебільшого потрапляють за кордон не на реабілітаційні програми, а на протезування, - уточнює Дар’я Панфілова. - Сьогодні це дуже актуально.

 “Я вправлюсь з цим сам. Я зможу”

- Такі твердження - типова помилка військовослужбовців, які повернулися з фронтів, - зазначає  Дар’я Панфілова. - Велика кількість військових, офіцерів, які пройшли багато бойових завдань та пекло війни, соромляться заявити про те, що їм потрібна психологічна допомога, фізична реабілітація. Вони  кажуть собі: “Я вправлюсь з цим сам. Я зможу”.  Але це помилковий підхід. І небезпечний. Це найголовніша проблема військовослужбовців. Важливо для вояків і їх командування знати  - необхідно своєчасно звертатися по медичну допомогу, своєчасно лікуватися і не запускати ситуацію, яка з  часом  може стати критичною.

 - Жоден військовий, який повернувся з зони бойових дій, не такий, яким туди пішов, - зазначає Юрій Федченко, директор обласного госпіталю ветеранів війни. - Тобто, люди міняються, люди повертаються іншими. Це мають розуміти самі військові, і їхні родини. Треба будувати нові стосунки, докладати зусиль для того, щоби пройти адаптацію. І не всім вдається самотужки впоратися з цими викликами. Цей шлях легше подолати з фахівцями, які професійно допомагають подолати фізичні та психологічні наслідки війни.

Дивіться та слухайте:

Читайте також:

Вікторія Амеліна: "Я всередині нового Розстріляного Відродження"