Хліб зі збитками навпіл. Що чекає на аграріїв Харківщини?

“На кожному гектарі отримуємо сім тисяч гривень збитків”

- Російські терористи, які не можуть перемагати на полі бою, вирішили нищити нас економічно, прибрати нас як своїх конкурентів, заблокувати порти та замінувати морські шляхи, -  обурюється Ігор Ботштейн, директор групи агрокомпаній в Харківській області. - Світова спільнота має якомога швидше знайти важелі тиску, щоби російського диктатора поставити на  місце. Через санкції ніхто не купує у них зерно, то вони вирішили бомбити наші українські порти, наші сховища з зерном, нашу портову  інфраструктуру та транспорті судна. І увесь світ за цим мовчи спостерігає. Ніхто не каже йому, що як терорист він не може висувати жодних вимог.

- Сьогодні важко, - зізнається аграрій. - Навіть складніше, ніж минулого року. Польща закрила нам кордон. Залишився лише шлях машинними ходками до румунських портів.

За словами Ігоря Ботштейна, сільгоспвиробники і цього року  продають пшеницю нижче за її собівартість.

-  Реалії сьогоднішнього дня -  харківські аграрії потроху зерно продають, але собі на збиток, - наголошує він. - Ми продали першу партію зерна. За ціною, нижчою за собівартість, тому що потрібно було закрити “дірки” - заплатити податки,  сплатити хоча би  відсотки по кредитах, виплатити людям зарплату.

- Ми зібрали п’ятдесят центнерів  зерна з гектара. Я продав по п’ять тисяч гривень за тонну. А вклав 32 тисячі гривень в гектар. Отже, сім тисяч гривень збитків на одному гектарі, - підрахував “рентабельність” аграрій. - Собівартість однієї тонни зерна становить 6400 гривень, а я продав по 5000 гривень. Тобто, 1400 гривень збитків ще й на кожній тонні зерна. Адже  більшу ціну ніхто не дає. З рештою, я продав  тисячу тонн зерна і отримав.... 1 мільйон 400 тисяч гривень збитків.

- Ми неймовірними зусиллями провели посівну, купили добрива по захмарній ціні натомість тих, що у нас вкрали, вклали кошти в гектар, як того вимагає технологія, зібрали досить високий врожай - і отримали колосальні збитки, - журиться аграрій.

Минулого року, за словами Ігоря Ботштейна, навіть з урахуванням того, що попри  повну відсутність логістики йому вдалося самотужки організувати доставку зерна до одеських портів вантажівками і все-таки продати в такий спосіб частину зерна, в підсумку господарства компанії все одно залишилися зі збитками.

- Ми мали збитки, у нас не було обігових коштів. Але ми не могли взяти кредити. Банки нам казали: які кредити? У вас збитки. Ми не можемо вас кредитувати, - ділиться суворими реаліями Ігор Ботштейн.

Що буде цього року? Прогнози надто невтішні. Частина агропідприємств області призупинила роботу ще минулого року, частина не переживе нинішній маркетинговий рік.

- Без портів Одеси аграрії сходу України цього року знову залишаться зі збитками, - стверджує  він. - Через відсутність логістики ми повністю відрізані від експорту  зерна. Навіть, якщо порти запрацюють, машинами  вивезти багато зерна неможливо. Та й рентабельність при цьому переходить у глибокий “минус”.

 “Наступного року  пшеницю більше не сіятиму”

За даними ХОВА, у Харківській області  цього року було засіяно 61% площ.

- У господарствах, що були в окупації, практично не сіяли - там і досі не все розміновано. І весь час обстріли, - зазначає Ігор Ботштейн. - У Вовчанську аграрії посіяли, але все згоріло через обстріли. Цього року на деокупрованих територіях ми також не вели жодних робіт. У Дворічну весь час “прилітає”. А на території, що не була окупована, посіви скоротили удвічі. В цілому ж, посівні площі  у нас зменшилися в чотири рази. 

Якщо 2021 року в чотирьох агрогосподарствах компанії  зібрали понад 14 тисяч тонн зерна, то цього року  планують лише 3, 5 тисячі тонн. Втім, і цей  невеликий за обсягом урожай неможливо рентабельно продати.

- Наступного року я більше не сіятиму пшеницю, - резюмує Ігор Ботштейн, за спиною якою десятки років успішної роботи в агробізнесі. - Цього аграрного року  ми посіяли удвічі менше пшениці, але й отриманий врожай не можемо продати.

Точніше продати можемо, але за безцінь. Знову очікуємо збитки. Я не бачу сенсу  і далі працювати собі на збиток. Щоби знову посіяти пшеницю, потрібні кошти, щоби отримати кошти, потрібно продати пшеницю. Яка доцільність продавати пшеницю по п’ять тисяч гривень? Жодної. Я би взагалі не продавав за такою ціною, якщо би не були потрібні живі кошти.

 Чи можна отримати  прибуток за рахунок інших культур?

- Зараз і горох копійки коштує, за рапс дають принаймні його собівартість або трохи вищу ціну, - коментує ситуацію аграрій. - В середньому рапса збирають 2,5 тонни з гектара. У нашому регіоні тонна коштує зараз 13 тисяч гривень. Як і минулого року. Через  доволі високу ціну рапса навіть після грабіжної вартості його доставки до порту, ще щось залишається і аграріям. Сподівання є на соняшник, але надію вбиває знову ж таки відсутність логістики до портів. Машинами з такою кількістю насіння ми не виїдемо. Перевізники вимагають дві тисячі гривень за тону. Якщо я заплачу таку ціну, наступного року мені не буде за що сіяти, а йому  не буде що возити.  Це не реально машинами везти зерно чи насіння аж за тисячу кілометрів та ще подолати  пів іноземної держави, щоби щось продати.

 В Європі не раді українському зерну

- Зараз аграрії західних областей, тієї ж Одеської, навіть Вінницької областей знаходяться у набагато в кращій ситуації, тому що їм ближче до румунського порту Констанца, - зазначає Ігор Ботштейн, - Адже сьогодні Констанца - основний альтернативний маршрут для експорту зерна з України після виходу країни-агресорки з “зернової угоди”.

Є ще один шлях - через Польщу у порт Гданськ. Але й туди важко доставляти зерно вантажівками. Якщо у нас зараз збиток становить 1400 гривень на кожній тонні, то у аграріїв на заході і в центрі України ситуація краща на ось ці 1400 гривень з кожної тонни, - гірко жартує  аграрій. - У них оптимальніша  логістика, у них немає збитків. У них  виходить менша собівартість продукції. Тому що солярка там  дешевша, добрива дешевші, адже вони ближче до кордону. У нас солярка коштує 44 гривні за літр, у них - 40 гривен, тобто на 10% дешевше. А головне, їм набагато ближче до румунського порту.

В той же час, зазначає аграрій, європейські виробники пшениці в Констанці не дуже раді українському зерну.

- Ми чужі на цьому святі життя, - констатує він. -  Там сидять трейдери, які усе життя купували зерно у польських, румунських, угорських, болгарських аграріїв, а тут українське транзитом йде, потрапляє на кораблі і румуни кажуть європейським сільгоспвиробникам: ми не будемо транспортувати зерно за $170, а Україна каже - ми згодні. Нікому не подобається, що ціни на зерно через нас впали.

- В свою чергу, у Польщі на кордоні вимагають  чомусь ветеринарний сертифікат. Але  ж зерно йде транзитом, тут сертифікат непотрібний, - дивується аграрій. - Втім, вони наполягають на  своєму, вимагають непотрібні сертифікати, створюють штучні перешкоди, щоби відбити бажання експортувати більш дешеве українське зерно через Польщу.

 “Потрібна урядова політика рівності”

 Держава вже  другий рік поспіль не вирішує транспортну проблему для аграріїв  сходу України, - наголошує Ігор Ботштейн. -

Потрібна урядова політика рівності.

- Мій приятель, який мешкає у США і якому я розповів про цей парадокс, що ми вирощуємо урожай, що нижче собівартості, дуже  здивувався, а потім запитав, а чому держава не може викупити у вас урожай за ціною, щоби це було для вас рентабельно, щоби ви й далі вирощували сільгоспкультури та зберігали виробництво? - ділиться Ігор Ботштейн. - У США створені великі асоціації, які викупають  сільгосппродукцію, встановлюють одну ціну на ринку, за якою усі купують. Не хочеш за такою ціною, ходи по цілому ринку - іншої ціни не знайдеш.  Можливо й нам слід піти цим шляхом.

А зараз держава могла би вкласти невеликі кошти, щоби викупити сільгосппродукцію в аграріїв у віддалених від західного кордону  регіонах. Щоби на продукцію в усіх регіонах була одна ціна. Або принаймні встановити компенсацію за доставку, або вжити інших заходів, щоби аграрії всієї країни працювали в одних умовах, і працюючи сумлінно, не зазнавали збитків.

Читайте також:

"Метаморфози" медичного канабісу. Чи отримають його пацієнти?