30 кілометрів між боротьбою та зрадою: альянс «Дракон-Ведмідь» як наддержава. Харківський правозахисник про новий ГУЛАГ

Чергова зустріч, присвячена мирному врегулюванню, на якій спецпосланник Трампа Стів Віткофф і зять президента США Джаред Кушнер представили Путіну оновлену версію плану, над якою раніше американська делегація працювала з українською, завершилася констатацією путінського помічника Юрія Ушакова, що «компромісного варіанту поки що не знайдено».

Цікаво, що у цій фразі головне: «поки що» чи «не знайдено»?

Найцікавіше, що Віткоффа і Кушнера Ушаков назвав «цими... двома людьми» — ніби не пам'ятав імен і не розумів, хто ці незначні персонажі і взагалі навіщо вони до Москви приїхали.

Наша відважна, запекла, залита кров'ю країна. Тебе хочуть зламати зсередини та ззовні, зраджують, погрожують, звинувачують, брешуть і намагаються продати… Відчуття польоту в тартарари.

Україна та Росія зараз «буквально борються за 30–50 кілометрів Донецької області», сказав держсекретар США Марко Рубіо в інтерв'ю ведучему Fox News Шону Хенніті, відповідаючи на питання щодо просування мирної угоди.

Наразі вони буквально борються за простір у 30–50 кілометрів та за ті 20 відсотків Донецької області, які залишаються. І те, що ми намагаємося зробити — і, гадаю, досягли певного прогресу — це зрозуміти, з чим українці могли б погодитися, що дасть їм гарантії безпеки на майбутнє, щоб їхня країна більше ніколи не зазнала вторгнення.

За словами Рубіо, йдеться про те, щоб захистити довгостроковий суверенітет та незалежність України, «щоб вона не стала маріонетковою державою, а справді залишалася незалежною та суверенною».

Держсекретар США також нагадав, що «на одному з етапів» на початку війни Росія контролювала значно більше території в Україні, ніж зараз, і зазначив, що українці «добилися величезного успіху завдяки своїй хоробрості, мужності і тому, як вони відчайдушно билися». Але зараз протистояння перетворилося на війну на виснаження, і, «на жаль, росіяни демонструють готовність втрачати по сім тисяч солдатів на тиждень задля досягнення своєї мети».

Рубіо наголосив: якщо війну вдасться зупинити та зберегти суверенітет, українська економіка не лише відновиться, а й зможе процвітати. Теоретично, через десять років Україна здатна випередити Росію щодо ВВП — за умови правильних реформ та стабільності.

Генсек НАТО Марк Рютте, коментуючи напередодні зустрічі глав МЗС альянсу в Брюсселі недавні заяви військового злочинця Путіна про війну з Європою «прямо зараз, якщо та захоче», зазначив, що давно перестав коментувати заяви російських керівників.

Він додав, що не завжди варто реагувати.

Журналіст Financial Times Крістофер Міллер висміяв разючий контраст у настрої спецпосланника Трампа Віткоффа. На зустрічі з українцями в Майамі він виглядав так, ніби його змусили прийти силою: неголений, напружений, відсторонений, без натяку на посмішку та з повною відсутністю зорового контакту.

А ось у Москві поруч із Путіним з'явилася інша людина. Гладко поголений, розслаблений, усміхнений, із майже закоханим поглядом.

Міллер цитує Віткоффа: той заявив, що «прекрасно прогулявся» столицею і назвав її «величним містом».

Контраст настільки яскравий, що пояснюється лише одним: у Москві Віткоффу дуже потрібно було сподобатися.

Іноді думаєш, хто такі українськи корупціонери порівняно з європейськими та американськими політиками, які продаються оптом – цілими партіями та вроздріб? Просто дрібні аферисти на тлі трильйонних доларових ставок у боротьбі за владу над світом.

За оцінкою британського консервативного журналу The Spectator, Кремль зробив усе можливе, щоб надати розмах візиту до Москви зятя Дональда Трампа Джареда Кушнера та спеціального посланця Стіва Віткоффа.

У супроводі кремлівського емісара Кирила Дмитрієва Віткофф та Кушнер прогулювалися серед натовпів на Червоній площі практично без охорони, після обіду у дорогому ресторані на вулиці Петрівка.

Як звертає увагу Оуен Меттьюз — заступник редактора The Spectator та автор книги «Перевищувати: внутрішня історія війни Путіна проти України», – не випадково й те, що в Москві перебував міністр закордонних справ Китаю Ван І, який зустрічався з секретарем Ради безпеки Росії Сергієм Шойгу — так Москва знову підтвердила підтримку китайської політики «одного Китаю» (мається на увазі питання Тайваню. – ред.).

Це була тонко збудована демонстрація великої державної дипломатії, покликана передати Дональду Трампу багатошаровий сигнал,

– зазначає Оуен Меттьюз.

Насамперед Кремль показував свою нову солідарність з Китаєм — альянс «Дракон-Ведмідь», який готовий виступити як наступна домінуюча наддержава.

По-друге, це демонструвало, що Росія розглядає Україну як лише деталь у набагато більшому геополітичному перерозподілі, де три великі держави ділять світ між собою, а Європа відводиться на рівень непотрібу.

По-третє, проводячи Віткоффа вулицями Москви, включаючи прогулянку повз універмаг ЦУМ з вітринами, заваленими розкішними західними товарами, що порушують санкції, – Кремль демонстрував очевидне багатство, стабільність і безпеку російської столиці.

Водночас, цитує автор колишнього міністра закордонних справ України Дмитра Кулебу, Україна залишається незалежною та вільною, попри всі спроби Путіна її знищити. І доки це залишається правдою, Путін досяг не перемоги, а дуже кривавої анексії Донбасу, залишивши решту 80 відсотків України поза його контролем.

Навіть якщо в Україні нарешті замовчать гармати, конфлікт не закінчиться. Замість миру протягом найближчих десятиліть може наступити хитке перемир'я, як показує досвід інших воєн. Що це означає для України? Тему аналізує швейцарська газета NZZ.

Заморожений конфлікт відрізняється від війни тим, що спалахи насильства відбуваються спорадично, якщо взагалі трапляються. А також відсутністью міжнародного договору між сторонами.

Приклад Нагірного Карабаху показує, що коли баланс сил між противниками з часом змінюється, зростає ризик розморожування замороженого конфлікту, і сильніший бік прагнутиме рішучої перемоги.

Азербайджан використав свою перевагу в економічній сфері, щоб витіснити супротивника зі спірної території через 26 років, маючи модернізовану армію.

Тому Україна розуміє, що їй необхідно використати припинення вогню для інвестицій у свою оборону проти Росії. Це може знизити ризик поновлення нападу.

Поділ Кіпру ясно показує, що процвітаючий розвиток справді можливий, поки конфлікт залишається замороженим. Південна частина острова досягла значного економічного прогресу, насамперед завдяки вступу до ЄС.

 

Кіпр також може дати надію Україні, оскільки він зміг приєднатися до ЄС, незважаючи на окупацію частини своєї території.

Приклад Кореї ясно показує: чим глибші великі держави залучені до замороженого конфлікту, тим менша ймовірність його розморожування.

Однак мирне врегулювання також стає складнішим, коли до нього залучено безліч впливових гравців. Наявність ядерного арсеналу в обох сторін робить примусове возз'єднання вкрай ризикованим та малоймовірним.

Для України (яка не має ядерної парасольки) це означає, що повернення територій, анексованих ядерною державою Росією, нереальне. Найкращим можливим наслідком цієї трагедії у Східній Європі, ймовірно, стане співіснування, а не мир.

Уряд Італії має намір відкласти затвердження указу, який би дозволив Риму продовжити постачання військової допомоги Україні наступного року, повідомили джерела Reuters..

Затримка пов'язана із напруженістю всередині правлячої правої коаліції прем'єр-міністра Джорджі Мелоні щодо підтримки України.

Мелоні обіцяла допомагати Україні у відображенні російської агресії «до самого кінця», проте її заступник Маттео Сальвіні, лідер партії «Ліга» поставив під сумнів доцільність продовження такої підтримки.

А тим часом правозахисник та директор фонду «Людина і право», харків’янин Борис Захаров дав коментар італійській газеті Famiglia Cristiana, наголосив, що, коли формули миру включають легалізацію анексій, обмеження права України захищатися чи обирати собі союзників, це не мир, це капітуляція.

Тому Україна приймає європейську модель мирного плану, яка зберігає український суверенітет, але декларує неможливість відновлення територіальної цілісності військовою силою.

Під час переговорів перед Україною стоять «політичні завдання: збереження союзників, збільшення їхньої підтримки та посилення тиску на Росію».

А також «гуманітарні завдання: проведення масштабного обміну полоненими, звільнення українських цивільних осіб, що перебувають під вартою, та повернення насильно депортованих дітей».

За оцінками Бориса Захарова, Путін має невичерпні ресурси для підживлення нового «російського ГУЛАГу» за рахунок мешканців окупованих територій. Українці живуть там з повною безправністю. Будь-кого можуть викрасти, ув’язнити, катувати чи вбити.

Саме тому ми повинні зробити все можливе, щоб повернути українську територію та відновити справедливість,

- пояснює правозахисник.

У перший же день перебування на посаді спікера нижньої палати парламенту Чехії чех напів’японського походження Томіо Окамура зняв український прапор із будівлі Палати депутатів, який там було піднято ще з перших днів широкомасштабного вторгнення Росії в Україну.

Про це написали чи не всі чеські ЗМІ, включно з українськими інтернет-ресурсами у цій країні, інформацію яких підхопила й низка видань у країнах Євросоюзу, а також більшість засобів масової інформації в Україні.

Однак уже ввечері того ж дня й на ранок наступного на парламентській будівлі з’явились три українські стяги, які на знак солідарності з Україною вивісили з вікон своїх кабінетів депутати з нині опозиційних партій дотеперішньої урядової коаліції. В соцмережах писали: рахунок у змаганні Окамури з українськими прапорами став 3:0 на користь прапора. Але тим часом їх вивісили вже принаймні п’ять…

На своє виправдання чеський політик, який власноручно тримав драбину під час зняття українського прапора, сказав, що в передвиборних зустрічах із виборцями пообіцяв відстоювати тільки права чеських громадян і що на чеських державних будівлях мають і будуть майоріти тільки державні прапори. Але вивішений на парламентській будівлі прапор Ізраїлю, так само на знак солідарності з цією країною після нападів палестинських терористів, він зняти все ж не наважився…

 

Як зазначає Radio Prague International, за підрахунками, вся допомога Україні склала лише 3,7% від цьогорічних витрат на соціальні виплати в Чехії.

Ще більш чесними є коментарі журналістів, таких, як шефредактор видання Aktuálně.cz Матіаш Зрно, які констатують:

Поки ми витрачаємо сили на прапори, наша допомога Україні насправді — це досить непоганий бізнес, який оплачують данці, нідерландці, німці і самі українці. Зброя та боєприпаси з Чехії течуть на Схід за чужі гроші, а не за наші. Ті часи, коли зброя йшла в Україну з урядових складів, давно минули. Ми вже тривалий час заробляємо на цій війні.

 

Radio Prague International приходить до висновку,що чеські політики не переймаються фактами і надалі оперують міфами про фантастичні обсяги коштів, що пішли на допомогу Україні, про що тільки й хочуть чути виборці: одні — як доказ того, що все відбувається «за рахунок чеських громадян», а інші — як доказ щедрості Чехії.

Все більше країн і компаній запускають супутники на орбіту поблизу Північного полюса.

Зміна клімату, як пише Bloomberg,  ще більше відкриває регіон для судноплавства та посилює його стратегічне значення. Китайська судноплавна компанія планує регулярні літні маршрути через Північний Льодовитий океан до Європи, що є частиною плану «Полярного шовкового шляху».

Запропонована президентом Дональдом Трампом космічна оборонна система «Золотий купол», ймовірно, включатиме супутники, орієнтовані на цей район, і США вже роздають вигідні оборонні контракти на роботу на півночі.

• Northrop Grumman Corp. у 2024 році оголосила про активацію арктичних корисних навантажень для Космічних сил США та має угоду на суму понад 4,1 мільярда доларів на створення двох супутників на полярній орбіті до 2031 року.

   

• Boeing Co. у липні виграла контракт Космічних сил на 2,8 мільярда доларів на два супутники та опціон на ще два, що є частиною програми на 12 мільярдів доларів, яка, за словами Командування космічних систем , включатиме «розширені арктичні можливості».

«Що добре в полярній орбіті, так це те, що ви пролітаєте над кожною точкою земної кулі», — сказав Девід Марш, засновник вашингтонської консалтингової фірми Space For Earth та експерт з Арктики, який раніше працював у Міжнародному центрі науковців імені Вудро Вільсона. «Вся Земля обертається під вами, коли ви рухаєтесь навколо неї».

«Якщо Китай чи Росія запустять міжконтинентальні балістичні ракети, «усе це пролетить над Північним полюсом», — сказав П’єр Леблан, полковник у відставці, який служив командувачем Канадських збройних сил в Арктиці.

Дуже важливо мати багато датчиків, які будуть контролювати цю територію, і датчики, які матимуть можливість завантажувати інформацію.

Дослідник прославляє терористів, чию сперму контрабандою вивозять з в'язниці – за рахунок федерального фінансування.

Дисертація про палестинських в'язнів, які незвичним чином стають батьками, кидає сумнівне світло на частину швейцарського наукового істеблішменту, звертає увагу швейцарська газета NZZ .

В останні роки численним палестинським в'язням сперму контрабандою вивозили з ізраїльських в'язниць їхнім дружинам, що дозволяло їм завагітніти за допомогою штучного запліднення. 

Повідомляється, що з 2020 року таким чином народилося понад сто дітей від 76 матерів. На Західному березі річки Йордан та в секторі Газа кожне таке народження сенсаційно висвітлюється в ЗМІ та святкується як перемога над Ізраїлем.

Це висновок дисертації, прийнятої цієї осені в Женевському аспірантурі з міжнародних досліджень та досліджень розвитку.

Розташований у самому серці міжнародного району Женеви, інститут вважається навчальним центром для дипломатів та співробітників міжнародних організацій. Він значною мірою фінансується Швейцарською Конфедерацією (18 мільйонів швейцарських франків на рік) та кантоном Женева. З 2020 року він також підтримує партнерство з Катарським фондом розвитку.

Для своєї докторської дисертації антрополог Іззеддін Арадж опитав 81 людину, зокрема близько п'ятдесяти матерів, які завагітніли завдяки контрабанді сперми.

Усі вони розповідають схожу історію: вони розглядають своє материнство як частину опору, вони пережили труднощі не лише заради себе, а й, перш за все, заради палестинської громади.

Це наратив, який також переповідають арабські ЗМІ під час кожних таких пологів, і він є частиною сценарію історії палестинського опору. 

Арадж, сам палестинського походження, не намагається приховувати свого захоплення цими жінками та їхніми ув'язненими чоловіками.

Він постійно називає палестинських в'язнів в ізраїльських в'язницях «політичними в'язнями», ніби їх ув'язнили виключно через їхні переконання чи політичну активність. Він замовчує про конкретні злочини, у яких їх звинувачує ізраїльська система правосуддя.

Державний секретаріат з питань освіти, досліджень та інновацій (SERI) перекладає відповідальність на Женевський інститут вищої освіти, який керував роботою. Інститут не бачить причин для занепокоєння та наголошує на своїй гордості за «традиції інтелектуального різноманіття та шанобливих, відкритих дебатів».

Цей матеріал став можливим завдяки проєкту «Голоси України», який є частиною програми SAFE, що реалізується Європейським центром свободи преси та медіа (ECPMF) у партнерстві з ЛЖСІ в рамках Ініціативи Ганни Арендт та за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Партнери програми не впливають на зміст публікацій редакції та не несуть за нього відповідальності.

Читайте також:

Тегеран-43:  зустріч із високими ставками. Коли долі народів Європи вирішуються без їхніх представників?

Якщо Ви хочете бути в курсі, про що пише світова преса, читайте наші щотижневі огляди щосереди.