«Юрик»: це знецінення того жаху, що ми пережили...

«Юрик» - це воєнна драма, події якої відбулися у Маріуполі  у березні 2022 року, коли російські окупанти заблокували місто, фактично знищили його під час нескінчених обстрілів, внаслідок чого загинули десятки тисяч мирних мешканців.

Автори презентували фільм як заснований на реальних подіях. Однак після перегляду фільму маріупольці, що пережили  події весни 2022 року в оточеному  російськими окупантами місті, вимагають його заборонити.

Чому? Що не так з фільмом «Юрик»?

Фото з відкритих джерел.

Пропагандистське кіно,  недбалість творців чи хайп на війні?

Фільм розповідає історію про 11-річного хлопчика  Юрика, у якого з початку окупації Маріуполя під час обстрілів загинули тато, менша сестричка та дідусь.  З мамою та бабусею, прикутою до ліжка, він живе і підвалі зруйнованої багатоповерхівки.

Аби врятувати сина, мама зважується на відчайдушний крок: благає Юрика самому відправитися до Львова, потім до кордону з Польщею, де його має зустріти родичка з Естонії. Мати хною пише на спині Юрика номер мобільного телефону родичів і відправляє його із заблокованого Маріуполя евакуаційним автобусом.

У хлопчика є реальний прототип - 11-річний Хасан з Сирії, який у березні минулого року сам виїхав із Запоріжжя до Словаччини. Його батьки також не могли покинути лежачу бабусю.  Задовго до війни сім’я Хасана перебралася до України з розбомбленого Алеппо. Щоб син не загубився, мама написала номер телефона словацьких родичів йому на руці.

Такий сюжет. Про шлях Юрика через охоплену війною Україну, аби врятувати своє життя .

Тепер до подробиць. Починається фільм з повітряної тривоги. В Маріуполі? У розбитому вщент і знеструмленому? Справді? Сигнал сирени?!  Ну нехай! Потім – потужний вибух. Мама в пошуках сина вибігає вночі  на вулицю. Після такої сили вибуху будинки спалахують як свічки! Так було на Салтівці у Харкові. Вогняний стовп з димом та рештками будинку  - все це разом вибухає в небо як при Апокаліпсисі.

Тут  - кілька  невеликих вогників при землі. Нехай так. Нарешті з’являється хлопчик з баклажками з водою. Вночі. Комендантська година з 18.00. Орки розстрілюють без попередження  на місці.

Далі – контрольний постріл по психіці людей, що насправді рятувалися від обстрілів у забитих під зав’язку підвалах, сидячи просто на пакетах на брудній підлозі, у повній пітьмі та  в холоді, економлячи на свічках та ліхтариках на мобільних. Так було у Харкові.

У Маріуполі  ж все було набагато гірше. Там ціле місто було суцільною Салтівкою.

Фото: Євген Малолєтка. Associated Press

Втім у фільмі важкохвора бабуся лежить … у великому ліжку. З подушкою. Одна у приміщенні. Скрізь - свічки. Багато свічок. Навіть у канделябрах.  А ще горить пічка-буржуйка, на ній - каструля. На стіні – старовинний годинник. Як він опинився у підвалі? Бабуся у ліжку  - в светрі  та під пледом. Двері  підвалу  чомусь весь час розчинені на вулицю. На вулиці сніг. Зима. Мороз. Навіщо розчинені двері? Не повірите, окрема кімната в підвалі  є ще й у Юрика! Троє на цілий підвал.

А де ховаються десятки тисяч інших маріупольців, які залишилися без домівок і не мають укриття?

У березні 2023 року у харківському підвалі рідної дев’ятиповерхівки ми мерзли ночами у трьох штанях, трьох светрах, зимовій куртці з капюшоном зверху, шапці та ще до того загорнувшись в ковдру. І при зачинених дверях. На вулиці - мінус 20. І дме з усіх щілин.

Навіщо підкреслено такий «підвищений» підвальний комфорт у фільмі?

Далі – цілий мотлох неправдивих фактів, від яких очі з подиву лізуть навіть не на лоба, а вже на потилицю.  Як це? Мама приносить два батони. Звідки? Хто їх пече? Жодне підприємство не працює. Три тижні в місті немає води, а усі  чисті, вбрані у свіжий охайний одяг.

У місті, де немає електрики, виявляється є мобільний зв’язок, хоч і не сталий. І родичі дзвонять аж з Естонії. І мама Юрика телефонує їм за кордон. Як заряджали телефон без електрики? Від свічок, мабуть?

Але найбільше, що обурило маріупольців – евакуація із заблокованого міста автобусами ОБСЄ.

Скріншот "Громади"

Так, 11-річного Юрика евакуює з Маріуполя до Запоріжжя спеціальна моніторингова місія ОБСЄ. Дарма, що мандат дозволяє їй лише спостерігати  за ситуацією на Донбасі, а евакуацією мирних мешканців вона взагалі не може займатися. За своїм статутом.

Ба, більше! Місія ОБСЄ виїхала не лише з Маріуполя, але й з України ще 7 березня, в той час, коли події у фільмі розгортаються після 16 березня, про що свідчать таблички на могилах загиблих персонажів та згадка про авіаудар по драматичному театру, який російські нелюди вчинили 16 березня.

А у фільмі  - неіснуюча евакуація маріупольців неіснуючою ОБСЄ. Навіщо?

І взагалі - це «ляпи» недолугих авторів? Чи свідомий показ?

Маріупольцям і досі нестерпно болить, що десятки тисяч людей загинули, тому що в місті не було евакуації. Люди наражались на смертельну небезпеку, намагаючись на власних автівках виїхати з обложеного міста. Їхні автівки розстрілювали, люди гинули цілими сім’ями. Про це є тисячі свідчень. Хто не мав автівок ставали заручниками звірств окупантів у заблокованому місті.

Хіба не знали цього автори сценарію – Валентина Руденко, Тетяна Куц та Микола Рибалка. Якщо знали, навіщо брехали? І чому стільки уваги вони приділили саме ОБСЄ впродовж усього фільму?

«Як можна заради хайпу плюнути в обличчя півмільйонному місту?»

Найбільше маріупольців обурила евакуація, якої не було. І на яку чекали. І через відсутність якої загинули  десятки тисяч маріупольців.

Цей факт розгнівав маріупольців до нестями.

Соцмережі вибухнули постами зі словами обурення та звинуваченнями у брехні на адресу творців "Юрика". Крім цього, маріупольці  почали масово записувати гнівні відео на ютюб.

«Яка евакуація?! Яке ОБСЄ?! Люди в Маріуполі залишились сам на сам з ворогом!»

Фото: Євген Малолєтка. Associated Press

«Голод, холод, страх. Сміття, кров, фекалії, трупний запах. Братські могили в підвалах багатоповерхівок, купа трупів прямо на вулицях і масові захоронення в полях. І у вас піднялася рука зняти це ваше «художнє бачення». Ганьба». «Мене розпирає від злості, як можна було заради хайпу плюнути в обличчя півмільйонному місту?!»

 

 

Щоденник 9-річного Єгора.Фото: Голос України

Євген Сосновський, фотограф, що провів в обложеному місті 62 дні, і вивіз щоденник 9-річного Єгора, один з найбільш відомих документів про облогу Маріуполя, зауважує, що не було комфортних і освітлених кімнат у підвалах, сирен, зв’язку і зелених коридорів, мобільного зв’язку та автівки ОБСЄ.

 - Фільм обурив людей, що вижили. Цей же фільм жорстким чоботом потоптався по пам’яті людей, що не вижили, - додає Микола Осиченко, президент ВАТ «Маріупольське телебачення». - Не можна про геноцид, а я вважаю, що це  є геноцид, створювати лайтові художні версії, бо це завуальовує весь той жах, що перенесли люди в оточенні посеред знищеного міста, применшує нелюдські злочини росіян, приховує масштаб звірств російських фашистів.

Ірина Ісаєва, що мешкала у Маріуполі до кінці березня 2023 року, не могла стримати на відео сліз.

- Я подивилася фільм «Юрик» і другий день у шоці, каже вона. - Мене найболючіше вдарило, як нас евакуювало ОБСЄ. Це нагла брехня! Вважаю, що це чиєсь замовлення. Тому що тема ОБСЄ прослідковується впродовж усього фільму. Навіть в кінці, коли хлопчик добирається до кордону, в нього беруть інтерв’ю західні журналісти, він каже, що його мама посадила в евакуаційний  автобус ОБСЄ.

Фото: Євген Малолєтка. Associated Press

Це нагла брехня! Місія ОБСЄ на той час виїхала не лише з Маріуполя, але й взагалі з України. Я мати двох дітей. Ми виїздили через купу блок постів і на кожному блок-пості мені доводилося доводити, що це мої діти.

Як хлопчик проходить через усі блок пости і росіяни його на забирають?  Це для мене шок. У Маріуполі це було неможливо! Ми всьому світові розповідаємо, що українських дітей викрадає росія, а тут виявляється можна усім виїздити без тата, без мами. І ніхто не депортує дітей до росії.

Скріншот "Громади"

Це брехня, це знецінення того жаху, що ми пережили. Я хочу, щоби цей фільм заборонили, зняли з показу і покарали людей, що зняли таку кричущу брехню. Я підозрюю, що це було замовлення, щоби виставити ОБСЄ як рятівників маріупольців. Але ця брехня! Те, що було у Маріуполі - було справжнє пекло. Але чомусь цього не показали. Це - ніж у спину маріупольцям, які вижили і які дивом вибралися звідти. 

Маріупольці вимагають заборонити показ фільму «Юрик» і прибрати його з прокату. Наразі вони створюють петицію на ім’я президента України, відповідні звернення направили до РНБО та Міністерства культури і інформаційної політики.

 Перегляд “Юрика” заблоковано

На ютюб фільм «Юрик»  подивилися 1,3 мільйона  українців. Ті, хто не був в окупації та не зазнав жорстоких обстрілів міст, тобто не був у шкурі маріупольців, залишають зворушливі відгуки про хлопчика, який врятувався.

Маріупольці ж  почали писати до творців цієї неправди.

Усім обуреним відповіла одна з продюсерок Тетяна Куц. Єдина з усіх творців «Юрика». Відповідь її приголомшила.

«Маріупольці пішли на референдум і проголосували за рф. Тепер рф вбиває не тільки маріупольців, але ми за вас б’ємося теж».

Про що це? Хто винен: Маріуполь чи росія? Тобто Маріуполь винний, що його окупували? Але ж мова зараз про брехню!

 — Ми будемо повторювати російські наративи? – звертається до  творців фільму голова Маріупольської асоціації жінок "Берегиня" Марина Пугачова, яка допомагала вибиратися з оточеного міста місцевим мешканцям. -  Знаєте, для мене цей фільм — варіант москальської пропаганди. Пояснюю, чому. Можна взяти якісь реальні факти, додати туди брехні і це спрацює на користь ворога.

Наступного дня Куц написала, що вибачається перед жителями міста за свої слова. Вона заявила, що "не хотіла знецінювати біль людей і шукати винних серед українців".

Попри те, що скандал навколо фільму з кожним днем набирав обертів, OsnovaFilm довго тримала паузу.   

Пізніше представники OsnovaFilm принесли офіційні вибаченні мешканцям Маріуполя. Вони наголосили на тому, що фільм є художнім, а також пообіцяли, що з фільму будуть видалені сцени, які сильно відрізняються від реальності.

 

«Ми чуємо і поважаємо реакцію українців, яких обурює неповне і полегшене відтворення реальності окупованого Маріуполя у фільмі. Ми вже вжили заходів, аби «Юрик» не позиціонувався як заснований на реальних подіях.

Художній фільм «Юрик» промарковано текстом, який попереджає глядачів, що стрічка є виключно художньою та не претендує на відображення реальної трагедії, яку вчинили окупаційні війська РФ в м.Маріуполь.

Також «Юрик» буде доповнений документальними фактами, що підтверджують – реальність була набагато жорсткішою, ніж її художнє осмислення. Цей документальний постскриптум буде створено в співпраці з маріупольцями, які опікуються фіксацією російських злочинів, і захисниками міста. Будь-які згадки ОБСЄ будуть вилучені з фільму. На це нам потрібен час, сподіваємось на розуміння. По готовності обов’язково сповістимо усіх наших глядачів», – ідеться в повідомленні.

 Зараз перегляд фільму  та ютюб заблоковано. Зняв фільм з показу і канал СТБ.

Чому збочена «художність» – це злочин?

Тому що подивившись цей фільм, може скластися враження, що Маріуполь не перебував у повній облозі російських окупантів, міжнародні організації мали доступ до цивільного населення і могли безперешкодно надавати допомогу, ті, хто хотіли, могли спокійно евакуюватися, у місті був зв’язок, електрика, хліб, вода, облаштовані спальними місцями підвали, про обстріли сповіщали сирени.

Тобто, все не так вже жахливо, як розповідають  самі маріупольці.

Саме таку  лайтову «картину»  війни і прагнуть змалювати в уяві світу окупанти. Саме так виглядає московитський наратив.  Варто лише згадати, як орки волали на цілий світ, що кадри бомбування пологового будинку – постановні. Тобто, те, що насправді відбувається у Маріуполі - неправда.

І «Юрик» це підтверджує. Свідомо чи не свідомо, стаючи на бік ворога.

Насправді, така збочена «художність» становить загрозу для інформаційної безпеки країни. Позаяк вона спотворює уявлення в світі про російсько-українську війну, применшує масштаб злочинів окупантів проти людяності та нівелює їхні звірства.

 Читайте також:

Харківщина на війні. Топ-5 розслідувань та фільмів серпня

Слідкуйте за нами у соцмережах:

https://www.facebook.com/ogo.novyna

https://t.me/ogoNOVYNA