Держпром під посиленим захистом ЮНЕСКО. Що це означає?

Як повідомляє Міністерство культури та інформаційної політики (МКІП) України, 7 вересня Анастасія Бондар, заступниця Міністра культури та інформаційної політики України та Ліна Дорошенко, завідувачка сектору з питань моніторингу ситуації на тимчасово окупованих територіях МКІП, взяли участь у третьому позачерговому засіданні Комітету Другого протоколу до Гаазької конвенції про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту.

Анастасія Бондар висловила подяку за підтримку від сторін-учасників Комітету і закцентувала увагу на тому, що Україна виступила з унікальною ініціативою: МКІП за підтримки Постійного представництва України при ЮНЕСКО, Міністерства оборони України підготувало запит до Секретаріату Гаазької конвенції щодо внесення 20 об’єктів до Міжнародного списку культурних цінностей, які перебувають під посиленим захистом.

Під час засідання Комітет ЮНЕСКО підтримав ініціативу України і прийняв рішення про внесення об’єктів під посилений захист. Список "Громада" оприлюднила тут. 

Мова йде про більшість об’єктів, які входять до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО та до попереднього Списку світової спадщини ЮНЕСКО. 

Нагадаємо, що у Харкові 1925 року розгорнулося будівництво Держпрому – Будинку державної промисловості у стилі конструктивізму, що став символом величі індустріального Харкова.

Довідка «Громади»

У Держпромі належало розмістити 22 республіканські трести, 10 наркоматів, правління банку та інших організацій, конференц-зали, технічну бібліотеку.  Було оголошено конкурс на найкращий проект будинку-гіганта.

Першу премію було присуджено проекту «Непроханий гість» ленінградських архітекторів Сергія Савича Серафимова, Самуїла Мироновича Кравця та Марка Давидовича Фельгера.

З цікавого: коли будівельники копали котлован, під нинішнім 6-м під’їздом Держпрому знайшли кістки мамонта. Ця реліквія була поміщена в один із найстаріших музеїв природної історії Європи – Державний музей природи Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна на вулиці Трінклера.

Будувався Держпром уручну. На будівельному майданчику одночасно працювало від 5 до 15 тисяч осіб. Як техніка використовувалися... коні з підводами та 14 вантажівок. Під час будівництва Держпрому використали 1315 вагонів цементу, 9000 тонн металу, 3700 вагонів граніту та 40000 кв. м скла.

Всі ми пишаємося тим, що наш Держпром став першим вітчизняним хмарочосом. Навіть під час Другої світової війни будівля вціліла завдяки своїм потужним монолітним конструкціям. І у 2018 році Держпром увійшов до попереднього списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Будинок державної промисловості, фото кінця 30-х років. ХХ ст. Архівне фото з відкритих джерел

На жаль, сам цей статус Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО Держпрому досі не надано. Що ж означає знаходження пам’ятника "під посиленим захистом"? «Громада» поцікавилася у фахівця у галузі міжнародного права Романа Литвака:

- Захист культурних цінностей під час збройних конфліктів заснований на принципі, що свідчить, що збитки, які завдають культурні цінності будь-якого народу, є, за формулюванням Гаазької конвенції 1954 року, «збитком для культурної спадщини всього людства», пояснює експерт.

На жаль, протягом століть внаслідок військових дій багато творів мистецтва було втрачено, а пам’ятки культури пошкоджувалися чи знищувалися. Незважаючи на те, що традиція охороняти культурні цінності існувала з найдавніших часів, руйнівні наслідки Другої світової війни змусили міжнародне співтовариство діяти та встановити спеціальні правила правового захисту.

Культурні цінності користуються захистом під час війни з урахуванням двох установлень. Оскільки культурні цінності зазвичай є цивільними об’єктами за своєю природою, на них поширюються загальні положення гуманітарного права, що захищають громадянську власність.

З іншого боку, спеціальний захист культурної спадщини всіх народів, закріплений Гаазькою конвенцією 1954 року про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту та Додатковими протоколами 1977 року до Женевських конвенцій 1949 року, став частиною звичайного міжнародного права.

Відповідно до Гаазької конвенції 1954 року, кожна держава повинна вживати заходів для захисту своїх культурних цінностей від збройних нападів. Для цього можна, наприклад, перевезти ці цінності подалі від місць, де відбуваються військові дії, або якщо йдеться про пам’ятки історії, не розміщувати поблизу них військові об’єкти.

 

Нещодавно побудований Держпром. Фото із колекції харківського краєзнавця Георгія Нікольського. Соціальні мережі.

Сторони збройного конфлікту не мають права спрямовувати військові дії проти культурних цінностей, і вони зобов’язані, по можливості, не завдавати випадкових збитків таким цінностям. Забороняється використовувати культурні цінності у військових цілях.

Проте Гаазька конвенція визнає, що існують ситуації, за яких напад на об’єкт культурної цінності може бути законним, а саме у випадках, коли така культурна цінність була перетворена на військову мету і, отже, напад на неї викликається «настійною військовою необхідністю».

Держави, що окупують, повинні захищати культурні цінності, що знаходяться під їх контролем, від крадіжки, пограбування або незаконного присвоєння. Якщо культурні цінності вивезені з окупованої території з метою їх збереження, то після закінчення військових дій їх слід повернути на місце.

У зв’язку з тим, що відбувалося під час Другої світової війни, міжнародне право забороняє також руйнувати культурні цінності з метою залякування населення, яке перебуває на окупованій території, а також як репресалії.

Країни – учасники Гаазької конвенції несуть відповідальність за імплементацію її положень, відповідні норми щодо захисту культурних цінностей мають бути внесені до їхніх національних законодавства. Вони також мають домагатися дотримання цих положень у разі їх порушень. На міжнародному рівні особливу відповідальність за моніторинг дотримання Конвенції та за допомогу у справі захисту та збереження культурних цінностей несе ЮНЕСКО.

Ця частина міжнародного механізму імплементації міжнародного гуманітарного права в її нинішньому вигляді склалася не відразу, і в ній, як у дзеркалі, відбилися всі досягнення та складності процесу кодифікації комплексу міжнародно-правових норм захисту культурних цінностей у період збройних конфліктів.

 

Держпром. Сучасний вигляд. Ілюстративне фото з відкритих джерел

Довідка "Громади"

Перші спроби створення подібних організаційних та правових засобів багато авторів відносять до періоду Першої світової війни. Руйнування в цей період культурних цінностей у європейських містах Реймс, Лувен та Аррас спонукало громадян Швейцарії Веттера та Марьо у квітні 1915 р. заявити про намір створити міжнародну організацію "Золотий Хрест", яка аналогічно Міжнародному Червоному Хресту стежила б за здійсненням програми захисту пам’ятників, позначених відмітним знаком. У серпні 1915 р. у Брюсселі відбулася конференція за участю представників Німеччини, Австро-Угорщини та Швейцарії, які розробили попередній проект конвенції, яка передбачала заснування міжнародного бюро захисту пам’ятників у воєнний час.

15 квітня 1935 р. у Вашингтоні в рамках Панамериканського союзу було прийнято Договір про захист установ, що служать цілям науки і мистецтва, а також історичних пам’яток, нині найбільш відомий як Пакт Реріха. Однак, незважаючи на всю безперечну значущість, ця міжамериканська конвенція не передбачала жодної ефективної системи контролю та ґрунтувалася виключно на зобов’язанні сторін "включити заходи, необхідні для забезпечення... захисту та поваги, у свої внутрішні законодавства"

У 30-ті та 40-ті роки. ХХ ст. робилося ще кілька безуспішних спроб міжнародно-правового регулювання захисту культурних цінностей, які включають пропозиції щодо формулювання питань організаційно-правового забезпечення здійснення подібних приписів. Так, групою експертів на прохання Міжнародного бюро музеїв у 1938 р. було підготовлено проект Декларації, яка у подальшому послужила основою розробки Гаазької конвенції 1954 р.

Гаазька конвенція 1954 р. - це перша міжнародна угода універсального характеру, в якій кодифіковано багато норм, що передбачають охорону культурних цінностей у разі збройного конфлікту. Її дія поширюється як на рухомі, і на нерухомі культурні цінності.

Багаторічна громадянська війна в Сирії за прямого втручання Росії, яка забрала життя понад півмільйона людей, завдала тяжких збитків і культурної спадщини країни. На відновлення зруйнованого знадобляться довгі роки. Скріншот "Громади"

- Однак зміни у характері військових дій, що проявилися у збройних конфліктах у другій половині XX ст., таких як ірано-іракський конфлікт, війна в Перській затоці і, особливо, на Балканах, у колишній Югославії, призвели до необхідності вдосконалення низки положень Конвенції 1954 року. шляхом прийняття Другого протоколу на Дипломатичній конференції у Гаазі 26 березня 1999 року, - підкреслює Роман Ливак.

Другий Протокол (1999) передбачає запровадження за певних обставин режиму посиленого захисту культурних цінностей у разі збройного конфлікту, який застосовується до цінностей, занесених до Міжнародного списку культурних цінностей, які перебувають під посиленим захистом.

 Критерії:

☝ Вони є культурною спадщиною, що має велике значення для людства;

☝ вони охороняються завдяки прийняттю на національному рівні належних правових та адміністративних заходів, що визнають їх виняткову культурну та історичну цінність та забезпечують захист на найвищому рівні;

☝ вони не використовуються для військових цілей чи прикриття військових об’єктів.

Протокол 1999 року доповнив Конвенцію 1954 року низку нових положень щодо посилання на військову необхідність. Так, згідно зі ст. 6 Другого протоколу порушення зобов’язання утримуватися від вчинення ворожого акта проти культурних цінностей з посиланням на крайню військову необхідність може допускатися, якщо:

? ці культурні цінності за своїм призначенням перетворені на військовий об’єкт;

?немає жодної практично можливої альтернативи для отримання рівноцінної військової переваги, крім тієї, яку можна отримати в результаті вчинення ворожого акта проти цього об’єкта.

Протокол 1999 року містить також перелік діянь, що розглядаються як серйозні порушення Міжнародного гуманітарного права, за скоєння яких держави мають здійснювати кримінальне переслідування.

Державам належить вживати всіх відповідних заходів згідно з міжнародним правом для встановлення юрисдикції та забезпечення дієвих кримінальних санкцій щодо тих осіб, які вчиняють або наказують вчинити акти навмисної руйнації культурної спадщини, що має велике значення для людства, як внесеної, так і не внесеної до списку, що складається ЮНЕСКО чи іншою міжнародною організацією.

Чи хтось був покараний за злочини проти культурних цінностей?

Візьмемо приклад окупації Криму. Україна висунула звинувачення на адресу РФ щодо недотримання норм Гаазької Конвенції.

І що відповіла Росія? Мовляв, вимоги Конвенції не застосовуються в «даному випадку, оскільки територія не була окупована, а Крим добровільно приєднався до Російської Федерації». Незважаючи на те, що анексію Криму засудили практично всі країни - члени ЮНЕСКО, РФ не покарана. І навіть не відбулася легким переляком.

Наукова робота вітчизняних авторів про захист культурних цінностей. Джерело: КіберЛенінка

З погляду автора цих рядків, фраза Конвенції про «досягнення військової переваги» може трактуватися залежно від нахабства та підлості країни-агресора у збройному конфлікті.

Кожна Конвенція ґрунтується на тому, що держави, які її підписали, згодні її дотримуватися. Якщо не згодні – виходьте! Або вас виженуть...

До речі, РФ пошкодила в Одесі 25 пам’яток архітектури. Після атаки РФ історичного центру Одеси німецька організація World Heritage Watch закликала виключити Росію з Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

У своїй заяві вони вказали, що цілеспрямованим знищенням історичних будівель «геноцидний російський режим перейшов остаточну межу і безповоротно вийшов з кола цивілізованого світу».

Заява World Heritage Watch. Скріншот "Громади"

World Heritage Watch зазначає, що Росія порушила Міжнародну конвенцію про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини 1972 року та Гаазьку конвенцію про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту. Останню країни прийняли як прямий наслідок жахливого руйнування і розграбування культурних цінностей під час Другої світової війни.

«Росія втратила будь-яке право відігравати роль у міжнародних органах, які консультують або приймають рішення щодо захисту культурних цінностей», - наголосили у World Heritage Watch.

Представники організації закликали зібрати позачергове засідання ЮНЕСКО з єдиним пунктом порядку денного про виключення РФ. Також вони пропонують  доручити робочій групі розробити механізм санкцій проти порушників Конвенції про охорону всесвітньої спадщини.

© УКГВ ООН/С.Абреу Разрушенный Спасо-Преображенский собор в Одессе.

Єдине, чим може допомогти сильна міжнародна організація, то це засобами відновлення тих чи інших об’єктів. Зрозуміло, не повною мірою. Так, із Фонду зі збереження спадщини у надзвичайних ситуаціях було виділено 169 тисяч доларів – з метою негайного проведення робіт із захисту пам’яток культури та оцінки збитків. І на тому спасибі.

Читайте також: 

"Юрик": це знецінення того жаху, що ми пережили...

Школа на війні. Електронні підручники, штучний інтелект та мотивація

Слідкуйте за нами в месенджерах:

Telegram: (https://t.me/ogoNOVYNA)

 Facebook: (https://www.facebook.com/ogo.novyna)

 

Viber: (http://surl.li/kufhk)