Як почувається харківський бізнес на Закарпатті?

Як живе Закарпаття сьогодні? Які виклики, можливості та перспективи розвитку регіону з’явилися на другому році повномасштабної війни?

Про це розмова з Віктором Микитою, очільником  Закарпатської обласної військової адміністрації, яка відбулася під час престуру Харківського пресклубу.

Найбільше вимушених переселенців з Харківської, Донецької та Запорізької областей

- На території Закарпаття розташовано 64 громади, які з перших днів війні почали допомагати внутрішньо переміщеним особам. На початку війни на Закарпаття заїхало понад 700 тисяч людей. Всіх їх треба було нагодувати, розмістити, обігріти,  - розповідає голова Закарпатської ОВА  Віктор Микита. – Далі частина з них вирушила за кордон, частина з часом переїхала до інших областей або повернулася додому.

Сьогодні на Закарпатті перебуває понад 400 тисяч вимушених переселенців, офіційно зареєстровані як ВПО майже 150 тисяч осіб. Тобто, населення громади Закарпаття за час війни збільшилося майже на 30%.

До початку  війни  на Закарпатті проживало трохи більше 1 мільйона людей.

Цікаво, що сьогодні Закарпаття - єдиний в Україні регіон, де немає комендантської години. І не було з початку війни.

-У перші дні війни на пунктах пропуску перебувала величезна кількість людей, лише на пункті пропуску, на який веде міська вулиця Собранецька, перебувало понад 10 тисяч осіб. Люди весь час рухалися Ужгородом, щоби  якнайшвидше потрапити за кордон, тому вводити комендантську годину не було сенсу, - пояснює голова Закарпатської ОВА.

- Впродовж двох тижнів в області не сталося жодних дестабілізаційних заходів, ситуація була контрольована, каже він. - Це був своєрідний тест на здатність правоохоронної системи діяти в нових умовах, тому ми вирішили не вводити комендантську годину.

Фото: Євген Оборевич. ЗОВА

За словами очільника Закарпатської ОВА, більшість внутрішньо переміщених осіб переїхали на Закарпаття з Харківської, Донецької та Запорізької областей.

Переважна більшість живе у приватному секторі, працевлаштувалися за рік лише 30%.  Найбільше вимушених переселенців мешкають у громадах Мукачівщини й Ужгородщини.

«Поштовхом для  економічного розвитку Закарпаття стала релокація бізнесу»

 Окрім вимушених переселенців, за два тижні від початку війни на Закарпаття почав релоковуватися бізнес.

- Сьогодні до Закарпатської області релоковано понад 400 підприємства з різних регіонів України. Це становить 47% від  усіх переміщених бізнесів в країні, - зазначає  Віктор Микита. - Закарпаття стало лідером цього  масштабного процесу, створивши максимально  сприятливі умови для швидкого перевезення компаній та їхніх працівників. Ми змогли забезпечити відновлення роботи підприємств у рекордно короткі терміни. Завдяки цьому було збережено економічний потенціал країни, який з перших днів повномасштабної війни руйнують російські загарбники.

За його словами, після розпаду радянського союзу на території області залишилося 290 виробничих майданчиків, які не використовувалися  і були занедбані.

- У нас розвивалася туристична галузь, торговельна, аграрна, але щоби працювали підприємства з доданою вартістю, виробничою складовою, цього, на жаль, на Закарпатті не було. Поштовхом для  промислового розвитку Закарпаття стала релокація бізнесу, - вважає Віктор Микита. – Через міністерство економіки в наш регіон  релокувалося 200 компаній. Це фактично заново створені підприємства, адже власники  бізнесу, що працювали до війни, скажімо,  у Харківській області, залишили свої виробництва там, а в Закарпатті відкрили окрему юридичну особу і почали працювати, як нові підприємства.

- Майже з кожним представником релокованого бізнесу ми зустрічалися особисто і кожному ставили лише одне запитання: що ми маємо зробити для того, щоби ви могли якнайшвидше почати працювати? – розповідає очільник Закарпатської ОВА. -  Укрзалізниця безкоштовно перевозила обладнання підприємств, обленерго одразу підключало електропостачання, поліція, податкова, адміністрація та голови громад робили усе від них залежне, щоби підприємства якнайшвидше відновили роботу.

Релокований бізнес  почав працювати.

З’явилися внутрішні інвестори.

Проект передбачає створення логістичного та виробничого кластера в Батівській громаді, основним видом діяльності якого буде перевезення, обробка деревини й експорт кінцевої продукції з високою доданою вартістю. На заводі будуть встановлені сучасні автоматизовані та високоефективні технологічні лінії німецьких компаній. Фото: business.rayon.in.ua

Так, у Батівській територіальній громаді, що у Берегівському районі, почалося будівництво заводу з виробництва МДФ (деревинноволокниста плита середньої щільності, англ. medium-density fibreboard, MDF, - ред).

Вартість інвестиції становить $250-280 мільйонів. 

Будівництво заводу триває  пів року, в червні наступного року планується, що завод запрацює. А це близько 1 тисячі нових робочих місць.

- У Перечині підприємство з виробництва вітряків вже працює, - коментує ситуацію Віктор Микита. – Там також створено 1 тисячу робочих місць. 300  робочих  вже є, решту – ще шукаємо. Заробітна плата – від 30 до 60 тисяч гривень на місяць. Якщо порахувати, скільки наші заробітчани заробляють на чужині, вирахувати з тієї  зарплати видатки, які там  досить високі, то вигідно  буде повернутися з-за кордону додому, жити разом  з своєю родиною і працювати в Україні. 

Серед релокованих підприємств  - понад 30 підприємств з Харкова. Це підприємства з виробництва металевих виробів, виробництва машин та устаткування, полімерпіщаних каналізаційних люків, в галузі інформаційних технологій, поліграфічної діяльності, торгівлі тощо.

Люди мали роботу, але не мали, де жити

Разом зі створенням нових робочих місць підприємства зіткнулися з новою проблемою – браком кадрів.

- Закарпаття ніколи не мало якісного ринку праці, - визнає очільник ОВА. - Виробництв не було, люди роками були орієнтовані на заробітки у сусідніх країнах. Найголовнішими фінансистами, що підтримували економіку Закарпаття, були заробітчани, які відправляли своїм родинам  грошову допомогу і за ці кошти куплялись в Ужгороді квартири, товари повсякденного та підвищеного попиту і за рахунок цього відбувалося певне зростання економічних показників в регіоні. В цілому ж, це не мало здорового економічного підґрунтя та розвитку.  Тому зараз ми зіткнулися з проблемою робочої сили.

 Точніше, з її дефіцитом. Люди мали роботу, але не мали, де жити.

- Ми вирішили реалізувати програму будівництва житла спільно з бізнесом, щоби дати можливість бізнесу отримати працівника, а працівнику –  «своє» житло, хоча й тимчасове, - ділиться проектом Віктор Микита. – Соціальне житло ми будуємо за такою  формулою: 33%  коштів на будівництво його надає обласний бюджет, 33% - місцевий і 33% - бізнес, який  на 10-15 років бере у користування це житло, в залежності від того, на яких умовах домовиться з ним громада при укладанні меморандуму.

 - Це підтримка  як ВПО, так  і громад, - вважає очільник Закарпатської ОВА - Скажімо, вартість житла становить 12 млн гривень. Місцевий бюджет, який витратив 4 мільйона на житло для 80 працівників знає, що це не лише 80 створених нових робочих місць, але й податки. За 2,5 роки ці 4 мільйони повернуться  у вигляді ПДФО, наступні роки громада зароблятиме. А люди житимуть у якісному житлі. Обласному бюджету ці кошти повернуться за 8 років.

Фото: Євген Оборевич. ЗОВА

За словами Віктора Микити, одно-  та двокімнатні квартири  або житло готельного типу підприємство передаватиме працівнику у безкоштовне користування  на час  його роботи. Тобто, людина, яка приїхала з окупованої території до Закарпаття, і хоче працювати, отримуватиме це житло.

- Для дитячих будинків сімейного типу ми сьогодні  спільно з ПРООН будуємо чотири будинки, в яких проживатимуть родини, що мають на вихованні 5-10 дітей, - продовжує знайомити з реалізацією соціальних проєктів Віктор Микита. – Будівельна компанія, що їх зводить,  це також  релокований бізнес, з Бучі.

Цей бізнес почав працювати в громаді, що була економічно збиткова і через це упадала.

- Створивши десятки робочих місць, релокований бізнес підняв цю громаду з занепаду, - зазначає очільник Закарпатської ОВА. -  Будівництво осель триває 2-3 місяці, це швидке рішення. На наше прохання забудовники спроектували дитячий садок, який вони обіцяють звести за чотири місяці. Якщо ми хочемо інтегрування ВПО в громаду, люди мають працювати. А як вони можуть працювати, якщо немає куди подіти дитину?

- Ми за чотири місяці вирішимо це питання, - обіцяє Віктор Микита.

 Закарпаття на лінії вогню. Житло для поранених захисників та потреби ЗСУ

- Ми створили державне підприємство на базі Закарпатської ОВА, зібрали всі ділянки землі в одні руки, фактично змінивши користувача землі, яка залишилася у державній власності і через - процедуру ProZorro передали землю забудовникам для будівництва житла, - розповідає очільник Закарпатської ОВА. - Забудовник відповідно до формули, що визначена Кабміном, передав нам певну кількість житла у користування, яке ми у свою чергу передали  пораненим співробітникам спецпідрозділу «Альфа». Поранені воїни повернулися з війни додому, не всі вони можуть працювати за станом здоров’я, але мають дружину, дітей. Ми  почали передавати пораненим воїнам ці квартири. Наступного року плануємо передати 30-40 квартир, є план до 2030 року. Завтра ми передамо «Корду», післязавтра  - військовослужбовцям 128-ої бригади.

Закарпаття за розміром бюджету посідає 23 місце в Україну і шосте  - за фінансуванням оборонних заходів.

 

Фото: Євген Оборевич. ЗОВА

- Тобто, 1, 7 мільярда гривень з бюджетів усіх рівнів ми перевели на рахунки ЗСУ, аби вони придбали, що їм потрібно, - стверджує Віктор Микита. –  Моє завдання – працювати додатково з бізнесами та донорами, щоби  збирати додатково кошти на ті ж дрони, наприклад, ми по 30 дронів  кожного разу возимо бійцям.

«Закарпаття ніколи в історії не було настільки економічно суб’єктним, як сьогодні»

- Сьогодні за рахунок релокованого бізнесу ми отримуємо приріст надходжень до обласного бюджету,  - стверджує  голова Закарпатської ОВА Віктор Микита. – За рахунок  ПДФО  надходження до бюджету  збільшилися на 27%, на  18% зріст ВВП. За ці кошти ми намагаємося утримувати інфраструктуру і перезавантажуємо, зокрема,  соціальну інфраструктуру.

- За останні 32 роки  Закарпаття ніколи в історії не було настільки економічно суб’єктним, як воно є сьогодні за рахунок релокованого і збереженого бізнесу, - підкреслює він. - Якщо ще пів року триватиме така динаміка, Закарпаття стане повністю автономним краєм, який власним коштом буде підтримувати регіональні проекти та ЗСУ.

Читайте також:

"Юрик": це знецінення того жаху, що ми пережили

 

Слідкуйте за нами в месенджерах:

Telegram: (https://t.me/ogoNOVYNA)

 Facebook: (https://www.facebook.com/ogo.novyna)

 

 Viber: (http://surl.li/kufhk)