Як відомий кондитер з перших днів війни став волонтером

Так триває допепер.

Чому це так для нього важливо? Про це «Громада» дізнавалася у престурі Харківського пресклубу.

«Вам потрібний хліб і я буду вам його привозити» 

-  На  початку повномасштабного вторгнення, коли велика кількість людей почала прибувати на Закарпаття, перші три-чотири місяці у нас навіть не вистачало обладнання, щоби задовільнити зростаючі потреби, - розповідає Валентин Штефаньо . - Ми не встигали випікати хліб. Тоді я знайшов у Німеччині  людину, яка надала безкоштовно піч, щоби ми випікали більше хліба. Гуманітарний центр привіз цю піч з Німеччини до Ужгорода і ми зараз на цьому обладнанні працюємо. Тепер хліба усім вистачає.

Красномовний факт. Успішний кондитер шукає по всій Європі піч, щоби пекти хліб. Більше хліба. Не на продаж. Щоби просто ним поділитися. Дати тому, кому він потрібний. Бо це для нього важливо.

 -  Особисто я сприймаю ситуацію так:  під час війни людина має працювати так само, як і раніше - і трішечки більше, - ділиться своєю філософією Штефаньо.  - Гадаю, що так мислять сьогодні усі українці, які об’єдналися задля Перемоги. Сьогодні кожен має робити трохи більше. Бо ми віримо в Перемогу і ми обов’язково переможемо.

Фото: Фейсбук/Shtefanyo V&V

Поряд з кондитером – його дружина Вікторія Штефаньо, менеджерка кондитерського дому Valentin & Valentina Shtefanyo, волонтерка. Вона поділяє філософію чоловіка. 

-  З першого дня війни ми зрозуміли, що нам потрібно харчувати людей. І найголовніше тут хліб, - наголошує вона. - Ми зустрічали людей у гуманітарному центрі принаймні бутербродами. Валентин тоді сказав волонтерам: вам потрібний хліб і я буду вам його привозити. І кожного дня привозив хліб, ми робили бутерброди, щоби роздавати людям. Ця співпраця продовжується дотепер. Ми забезпечуємо хлібом вимушених переселенців, здебільшого  старших людей, які не мають фінансової та фізичної можливості забезпечити  себе необхідним.

 Хліб за будь-яких умов

До місцевого гуманітарного центру Вікторія Штефаньо прийшла на другий день війни. Разом  з колегами.

- На початку війни ми працювали сім днів на тиждень без перерви та вихідних. Цілодобово, – розповідає Вікторія. - Евакуаційні потяги приходили переважно вночі. До двох тисяч людей  на день зверталися до нас по допомогу. Ми розуміли, що люди з евакуаційного потягу не мали  нічого, окрім наплічників. Ми годували їх, допомагали їм розміститися у місцях компактного проживання.  

Але найперше був потрібний хліб.

Фото: Фейсбук/Shtefanyo V&V

-  Ми пережили страшну важку зиму, коли усе наше обладнання працює на електриці, а у місті лише дві години є електрика, а шість її немає, - згадує Вікторія Штефаньо. -  Неможливо було нічого випікати. І тим не менше люди працювали, змінювався графік, і у нас за будь-яких умов був хліб. 

«Пекар має відчувати, що зараз потрібно хлібу».

- Колись я гадав, що пекар має бути не дуже кмітливим, сильним і витривалим. Некмітливим, тому що не треба змішувати багато інгредієнтів, сильним треба бути, щоби  мати силу це тісто замісити. І витривалим, щоби це робити довго. 

Фото: Фейсбук/Shtefanyo V&V

- Але коли я більш детально познайомився з хлібом на майстер-класі в Шартрі, що за 80 кілометрів від Парижу, на великому млині, я зрозумів, що це має бути відчуття. Відчуття хліба. Навіть, якщо ти готуєш його за рецептом. Ти маєш  хліб відчувати. Якщо сьогодні  на вулиці більш прохолодно та волого, тісто «попросить» менше води. Закваску треба доглядати, як маленьку дитину, пестити її, весь час слідкувати за температурою. Умови мають були ідеальні. Інакше хліб вийде не такий, як треба. Смаку у хліба не буде.

Пекар має відчувати, що зараз потрібно хлібу. Це його професійна мантра.

Тому хліб Штефаньо – смачний. Так кажуть ті, хто хоча би одного разу скуштував скибку.

Штефаньо – кондитер з добрим серцем  

Після 24 лютого у кондитерській Valentin & Valentina Shtefanyo щодня чимало переселенців.

- Ми вважаємо їх не переселенцями, а своїми гостями, гостями міста, - уточнює кондитер. - На Закарпатті зараз багато людей, які тікали від війни на сході, і які ніколи  не виїздили за межі свого регіону. Ми розповідаємо їм про наші закарпатські традиції, наші звички, самобутню культуру  - і таким чином знайомимося ближче.  

А для підлітків організовують різноманітні навчання. 

- Діти зараз в основному проводять весь час в онлайн і комунікацій та соціального життя майже не мають, - відзначає Штефаньо. – Тому ми пропонуємо  їм заняття з фінансової грамотності, фотографування, малювання. Недавно закінчився невеликий кемп, де були діти-ужгородці та діти-ВПО, які протягом п’яти днів відпочивали за рахунок наших спонсорів і донорів.

- З жовтня плануємо залучати також людей старшого покоління - вони матимуть можливість спілкуватися, опановувати нові навички. Адже ближче до зими можуть знову можуть початися відключення електроенергії, а це неприємні відчуття для старших людей. Ми намагаємося  давати їм більше позитивних емоцій. А діти заслуговують на нормальне дитинство, незважаючи, що йде війна. 

Фото: Фейсбук/Shtefanyo V&V

У Вікторії також є ідея – майстер-класи для дітей-переселенців. 

-  Хочемо, щоби діти прийшли  до нас на виробництво і разом  з нами випекли хліб і тістечка, познайомилися з якимось кондитерськими процесами, - ділиться вона. - Можливо це вплине на їхній подальший розвиток та вибір професії. Зараз на виробництві ще триває реконструкція. Коли вона закінчиться, одразу почнемо майстер-класи для дітей!

Читайте також:

Як харків’янин на Закарпатті зібрав врожай органічних овочів

Слідкуйте за нами в месенджерах:

Telegram: (https://t.me/ogoNOVYNA)

 Facebook: (https://www.facebook.com/ogo.novyna)

 Viber: (http://surl.li/kufhk)