Горіли люди, книги, картини. Історія бібліотекаря на Північній Салтівці

З ранку 24 лютого 2022 року на вулицю Наталії Ужвій, де розташовувалася бібліотека, дістатися вже було неможливо, тому що обстріл цього мікрорайону почався навіть не з перших годин, а з перших хвилин вторгнення Росії.

По бібліотеці стріляли прицільно!

- Обстріл почався з ночі, а потім повторювався з регулярною періодичністю. По бібліотеці били прицільно, бо є прямі влучення, – розповідає Сергій. - Як тільки з’явилася нагода, я приїхав і побачив, що перший під’їзд буквально склався поверх на поверх. Одна кімната бібліотеки повністю згоріла. І мітили саме до неї. Не без наведення.

Особисте фото Сергія Крамаренка.

Я думаю, що хтось із тих, хто виїхав до Росії ще після 2014 року, передав загарбникам дані, ніби там знаходиться дільничне відділення районного відділу поліції, і навідник не знав, що поліцейської дільниці там уже немає. Або, як це було повсюдно, окупанти користувалися дуже старими міськими картами.

… На думку автора цих рядків, ті, хто керував обстрілами, знали від навідників, що там уже років п’ятнадцять як немає поліцейської дільниці, спалювали саме бібліотеку, бо розуміли, що у її фондах – сучасні книги українською мовою. Повсюдно на теренах, які вдавалося окупувати російським військам, цілеспрямовано знищувалися україномовні фонди. Ну і, звичайно, нова бібліотека – дітище мерії, ті ж ворожі інформатори – не можу написати «дрібно» (бібліотека не дрібниця!), але цілком послідовно - мстилися за те, що міська влада не винесла росіянам ключі від міста.

Стенд з книгами про Харків та Харківщину. Довоєнне фото із архіву Сергія Крамаренка.

Так це чи ні, але є, мабуть, щось символічне у тому, що однією з перших прийняла варварський удар бібліотека. Осередок культури, яким харків’яни пишалися і якому радів, без перебільшення, весь мікрорайон.

- Раніше бібліотека-філія №50 знаходилася у приміщенні дитячого садка №108, але після його ремонту та відкриття там нових місць для дошкільнят, бібліотеку тимчасово закрили, – пояснює Сергій Крамаренко.- Ми переїхали до цього приміщення наприкінці 2021 року. Офіційне відкриття відбулося практично за два тижні до початку війни за участю мера Харкова Ігоря Терехова, – пояснює Сергій.

«Це добре, коли люди різного віку читають. Хотілося б створити такі бібліотеки у кожному мікрорайоні міста. Або такі зони бук-кросінгу, як у парку імені Горького, де можна взяти книгу, прочитати її вдома та принести назад. Такі локації з’являтимуться і в інших парках та скверах», - сказав тоді міський голова Харкова.

Як підкреслює Сергій Крамаренко, ми всі чудово розуміємо, яка це знакова подія для Північної Салтівки – не будівництво, наприклад, нового торгового центру чи чергового ринку, а бібліотека з дитячим та дорослим фондами, з читальною залою, комп’ютерами та технічними можливостями проводити лекції, виставки, міні-концерти, майстер-класи, курси цифрової грамотності.

На открытии библиотеки. Фото: библиотека-филиал № 50.

«Бути у моменті»!

- 10 лютого минулого року до нас зі своїми роботами завітали юні художники, вихованці студії образотворчого мистецтва "РАДУГА", що працює у клубі за місцем проживання "НОРД".

Відкриття виставки дитячого малюнку. Фото: библиотека-филиал № 50.

19 лютого 2022 року у бібліотеці відкривали виставку картин журналістки та художниці Олександри Суфіянової «Бути у моменті». Вона презентувала свої роботи і кілька навіть подарувала бібліотеці.

Художній дар Олександри Камілівни Суфіянової проявив себе дуже яскраво: вона має свій стиль – об`ємний живопис. Майстриня працює в жанрі морської тематики, інтер`єрних абстракцій. Особливо справляють враження її роботи, виконані у техніці скульптурного живопису.

Плакат: Фейсбук-сторінка Олександри Суіянової.

Тому не дивно, що під час відкриття та презентації виставки «Бути у моменті» до бібліотеки № 50 завітало чимало народу. Це були переважно читачі та відвідувачі бібліотеки, шанувальники Олександри. Людей було так багато, що якби була така можливість, то треба було б розсунути стіни бібліотеки, читальна зала якої насилу могла вмістити всіх гостей.

Відкриття виставки. Олександра Суфіянова, Сергій Крамаренко та начальниця Відділу культури по Київському району Департаменту культури Харківської міської ради Руслана Комар.Фото: библиотека-филиал № 50.

На відкриття виставки прийшла відома українська поетеса та співачка Люцина Хворост, вихованці студії образотворчого мистецтва клубу за місцем проживання "Норд", художники – аматори, музиканти.

Олександра розповіла, що назва виставки «Бути у моменті» передає її настрій та ставлення до навколишнього світу: бути в моменті, означає жити сьогодні і зараз, приймати життєві радості та знаходити їх у будь-яких дрібницях. Дорожити кожним моментом і перебувати в ньому. Це і є справжнє життя.

…Фатальний удар по будинку № 82 на вулиці Наталії Ужвій було завдано 5 березня 2022 року. На читальню бібліотеки зверху склалися всі 15 поверхів! Немов листковий пиріг.

Комп’ютери розплавилися і перетворилися на чорні металопластикові «кульки». Книги, малюнки дітей, картини Олександри Суфіянової загинули.

Довідка «Громади»

За повідомленням керівника Харківської обласної прокуратури Сергія Фільчакова, станом на середину червня внаслідок обстрілів на Північній Салтівці загинули 35 людей, 61 поранено. Двісті житлових будинків, а це – 70% від усіх – зруйновано.

Ніхто не зачепив ні відеокамеру, ні проектор, ні мікрохвильову піч…

Начальниця Відділу культури по Київському району Руслана Олександрівна Комар та заступниця директора Центральної районної бібліотеки Ірина Журавльова – справжні героїні, вони приїжджали на місце під обстрілами – подивитися, чи можна щось урятувати. Коли ворог відкривав вогонь, їм доводилося ховатися в ближніх підвалах.

Людей не було, тільки серед обвуглених кістяків будинків неприкаяно блукали десятки голодних домашніх тварин. І потім дві відважні жінки спеціально приїжджали знову і знову, щоби привезти їм їжі.

Північна Салтівка. Фото з відкритих джерел.

Потрапити до вцілілих приміщень бібліотеки було неможливо, тому що навіть проникнути туди було небезпечно.

- Від бібліотеки мало що лишилося. Вцілів абонемент. А у книгосховищі спрацювали протипожежні кулі! – продовжує Сергій Крамаренко. - Дві кулі впоралися та погасили пожежу. На жаль, врятувати вдалося дуже незначну частину фонду.

Фото із архіву Сергія Крамаренка.

Навесні 2023 року наші герої-комунальники зуміли наскільки можна розібрати завали та звільнили запасний вхід. Для мене це було особливо важливо, бо у службовому приміщенні в столі залишалася відеокамера, яка належала Відділу культури Київського району, на яку ми знімали презентацію картин, і 24 лютого я збирався її повернути до нашої Центральної бібліотеки. І в тому самому приміщенні залишався проектор.

Я потрапив до службового приміщення. Було видно, що до мене тут побували люди. Стояли поминальні стаканчики, пиріжки. Хтось згадав загиблих мешканців першого під’їзду. Мікрохвильову піч, проектор, електрочайник та головне - відеокамеру в ящику столу ніхто не взяв.

Як заведено говорити в такому разі: «це Харків, дитинко!»

Читачі у підземеллі

- Інтелектуальне життя має продовжуватися повсюдно, де живуть люди, - упевнений Сергій Крамаренко.

І бібліотекарі прийшли із книгами на станції метрополітену, де харків’яни сім’ями ховалися від російських обстрілів.

Фото із архіву Сергія Крамаренка.

Сергій зізнається, що на повернення книг взагалі не розраховували, маючи на увазі стан людей та форс-мажорні обставини. Однак люди знайшли порятунок від стресу у читанні. І за кілька днів обміняли частину книжок, а бібліотекарі додали десятки нових.

– У метро у нас уже з’явилися постійні читачі. Люди на станції метро в основному мешкали постійно. Дехто йде на день додому (кому є куди), увечері повертається, а хтось і зовсім не виходив на поверхню, пристосувався жити під землею.

«Книги беруть, читають, настрій позитивний...», - написав Сергій на своїй сторінці у Фейсбук.

І більше половини прочитаних книг повернулося до фондів!

Бібліотекар – чоловіча робота?

Це лише здається, що у бібліотеці працювати легко. Окрім інтелектуального навантаження (потрібно встигнути прочитати новинки, перш ніж рекомендувати читачам); організаторських здібностей для інтерактивних культурних заходів, необхідна ще й фізична праця – переносити стоси важких книг!

Сергій Крамаренко з колежанками тепер працює у бібліотеці-філії №42 на вул. Героїв Праці. Особисте фото Сергія Крамаренка.

Багатодітний батько, історик-музеєзнавець зі спеціальності та знавець-колекціонер старовинних періодичних видань Сергій Крамаренко жартує:

- Напишіть, що ґендерна рівність проникає і в такі сфери діяльності, які вважалися традиційно жіночими. Ми, як правило, захоплюємося жінками, які освоюють чоловічі професії (військові, поліцейські), а професія бібліотекаря десятиліттями вважається традиційно жіночою. Хоча спочатку, коли у ХІХ столітті організовувалися перші публічні бібліотеки, бібліотекарями служили чоловіки, а потім у всьому світі, не лише в СРСР, а й у Європі та США, у бібліотечній справі побільшало представниць прекрасної статі.

Крім того, я люблю книги та сам процес читання, але моя пристрасть – періодичні видання. Друзі та знайомі знають коло моїх захоплень харківською старовиною та особливо старими газетами та журналами.

Екскурсія Харковом для друзів. Довоєнне фото із архіву Сергія Крамаренка.

- Ваше яскраве враження від бібліотеки вже не як читача, а як бібліотекаря?

- Це дуже приємне враження, яке зламало стереотипне уявлення про те, що бібліотеки нібито не потрібні. Я потрапив до живої бібліотеки, харків’яни активно користуються її послугами.

На жаль, поки що у нас немає такого статусу – «Бібліотека сімейного типу». Але, гадаю, саме за ними майбутнє. Я не поділяю прагнення укрупнення і так званої оптимізації, скорочення філій.

Їх має бути більше з ігровими зонами для малюків (особливо необхідних, коли за вікном – негода), коворкінгом для підлітків та дорослих, залом майстер-класів, куточками емоційного та раціонального читання та багато іншого.

Бібліотека та її діяльність виявляється тісно пов’язаною з життям мікрорайону і, по суті, починає виступати як центр розвитку місцевої громади.

До речі, Сергій Крамаренко створює, веде та монтує чудові краєзнавчі відеосюжети про Харків на основі бібліотечних матеріалів. Має досвід проведення екскурсій Харковом для друзів, але це професійне захоплення можна зробити і фішкою в роботі бібліотек Київського району!

Скріншот з відео "Громади".

- Хоча бібліотека № 50 зараз не працює (і навряд чи запрацює за попередньою адресою завдяки агресії), але наші читачі приходять до бібліотеки-філії № 42, на вулиці Герої Праці 12-В. Двері там завжди відчинені (другий поверх, книги вас приємно задовольнять). І ми дуже сподіваємося на те, що бібліотека на Північній Салтівці почне працювати в будівлі, яка у неї з’явиться. Люди, наші постійні читачі, для яких читання книг під час війни є віддушиною, чекають на це.

Загалом, ми знаємо, що саме Київський район Харкова найбільше постраждав від обстрілів, а бібліотек у нашій районній бібліотечній системі було не так уже й багато (всього сім, а тепер залишилося лише шість).

Плакат: библиотека-филиал № 50.

- Можу впевнено стверджувати, що наша бібліотека-філія у Харкові одна з найпопулярніших. Людей у нас було багато завжди, і сьогодні продовжують приходити до нашої бібліотеки-філії №42 на вул. Героїв Праці, відвідують, ставлять лайки нашій сторінці у соціальних мережах, – наголошує Сергій.

Звичайно, на вулиці Наталії Ужвій нашу бібліотеку-філію № 50 вже не відновити, але я хотів би звернути увагу, що бібліотека в цій частині міста необхідна, вона затребувана і буде затребувана, бо харків’яни повертаються на Північну Салтівку.

Читйте також:

На Східному фронті без змін. Навіщо ворог рветься на Куп’янськ та Харків?

Слідкуйте за нами в месенджерах:

Telegram: (https://t.me/ogoNOVYNA)

 Facebook: (https://www.facebook.com/ogo.novyna)

 Viber: (http://surl.li/kufhk)