Шеймінг. Замість тих, що «понаїхали», тепер «пона…поїхали»?

Ще давно з’явилося в нашому суспільстві неофіційне визначення «понаїхали». Належало воно, як правило, до людей іншого соціального чи національного походження, коли «аборигенам», скажімо, міським не подобалося, що до міст приїжджало дедалі більше людей із сільської місцевості у пошуках роботи. Часто ці люди могли говорити «суржиком», боялися спускатися в метро і переходили автодорогу в неналежному місці, викликаючи роздратування у городян.

Сьогодні з’явилося нове явище, яке ми також неофіційно можемо назвати таким, що «понапоїхали». Дедалі частіше ті, хто залишається в Україні під обстрілами, соромлять тих, хто виїхав за межі країни до країн, де тим не загрожує смертельна небезпека.

І у цього процесу навіть з’явилася своя назва - "шеймінг". Цю тему «Громада» вирішила обговорити із психологіною, коучем Іриною Головньовою (PD, психологія).

- Почнемо із того, що таке "шеймінг". Це слово - калька з англійської мови та корінь цього слова - "сором". Тобто це не просто засудження, це бажання викликати в людини сором за допомогою навішування на неї негативних ярликів. Прикладом типового шеймінгу із соціальним осудом, наприклад, є образа українців за використання російської мови (підкреслю, у неофіційному міжособистісному спілкуванні, що не порушує закон), за те, що виїхали з країни (знову ж таки, в переважній більшості, жінки з дітьми, часто із небезпечних регіонів).

Тобто, об’єктивних підстав для того, щоб засуджувати людину, змушувати її відчувати сором – немає. Проте вони засуджуються, їм навішують ярлики, їх можуть ображати, їм доводиться відбиватися від нападу.

Показово те, що люди, які активно шеймують інших, - це не лідери думок, не "високорангові персони", тобто їхня думка, за фактом, не має якоїсь соціальної ваги. Тим не менш, люди, які піддаються шеймінгу, відчувають негативні емоції, у когось дійсно виникає відчуття сорому, в інших - гнів, почуття відторгнення, ненависть. Загалом цілком очікувана реакція, коли на тебе нападають.

Чому ж одні люди починають наполегливо шеймити інших?

- Трагізм ситуації у тому, що обидві сторони, включені до цього процесу, є громадянами однієї країни – України. За будь-якими нашими поведінковими проявами стоять потреби. Виходить, людина, нападаючи на іншого, звинувачуючи та принижуючи його, задовольняє якусь свою суттєву потребу. Що це за потреба?

Часто це потреба почуватися значущим. Я вирішив, що ти поганий/неправильний/ не так ведеш себе/не так говориш/не так виглядаєш, і я тобі на це вказую. Класичний варіант, замість того, щоб рости самому, люди такого типу спрямовують зусилля, щоб принизити інших, відчувши на їхньому тлі свою значущість. Нерідко за шеймінгом стоїть потреба дати "зелене світло" своїй внутрішній агресії в безпечній для себе ситуації. Вилити свою злість можу, напасти можу, і при цьому фізично не постраждаю.

Як захищатись? Виправдовуватись…? Ігнорувати…?

- Не всім вдається не зважати на шеймінг. Особливо, якщо спрацьовує ефект натовпу, і вже не одна людина, а багато хто нападає і клеє на тебе ці горезвісні ярлики. І той, на кого спрямований цей шеймінг, почувається небезпечно і змушений захищатися.

Психологіня нагадує: все, що ми маємо, зрештою, це ми самі, наші цінності, інтереси, наші рішення та дії.

– І у нас завжди є вибір. Так, він буває різний – простий і складний, легкий та не легкий. Але він є.

Коли ми діємо? Коли за нашим вибором діяти стоять справжні цінності. Те, що дійсно важливе саме для тебе. У разі вимушеної евакуації – це твоє життя, життя та безпека твоїх дітей та близьких.

І, до речі, наші дії чудово показують те, що для нас справді важливо. На відміну від слів, якими так легко брехати. Мудрець Григорій Сковорода дуже точно сказав: "Визначай смак не по шкаралупі, а по ядру".

А ще ми обираємо дуже важливі речі, що визначають все наше життя – наприклад, свою життєву позицію.

Позицію жертви обставин чи позицію активного діяча за тих обставин, що є. І там, і там ми знаходимо можливості реалізувати ці позиції.

Вибираємо позицію "плакальниці" чи позицію радіти життю попри все? І можуть бути дві людини, в одному місці, але з різними позиціями, і кожен із них знайде можливості свою позицію підтвердити.

Вибираємо свої точки опори та свої критерії оцінювання (передусім самого себе). Дуже явно зараз це видно у позиціях практично професійних "засуджувачів".

Якщо хтось про щось хороше написав, чомусь потішився, ату його, ату! А я хороша/хороший, бо інші погані (причини будь-які - мова, поїхали-залишилися, з однієї частини України чи з протилежної, думаю про красу нігтів у важкі для країни часи або запустила себе тощо).

А можна ж і по-іншому. Не витрачати час та сили, щоб принизити інших, а інвестувати ці ресурси у розвиток себе.

Піти з травматичної системи оцінки себе в порівнянні з іншими. Бути гарною, доброю, розумною людиною, тому що розвиваєшся, робиш свою справу добре, даєш людям підтримку. А не тому що всі інші погані, неправильні.

Що вибираємо? Що робимо?

І знову на допомогу приходить мудрість Григорія Сковороди:

"Збери всередині себе свої думки і в собі самому шукай справжніх благ. Копай всередині себе криницю для тої води, яка зросить і твою оселю, і сусідську".

Зверніть увагу: і сусідську.

Довідка «Громади»

За дослідженнями ОПОРИ, станом на початок вересня 2023 року за межами України перебуває близько 7,4 млн українців.

Порівняно з даними на 21 червня 2023 року, тобто за трохи більш як 2 місяці, ця кількість зменшилася на майже 800 тис. осіб. Разом з тим, за останній рік кількість тих, хто виїхав та не повернувся, зросла на понад 2,5 млн осіб (УВКБ ООН). Щомісяця за кордон безповоротно виїжджає щонайменше 40 тис. осіб (ДПС України).

- Конфлікт розростається, і, якщо він базується на таких гострих питаннях як мова спілкування та поділу на тих, хто залишився, він може мати не тільки психологічні наслідки, - попереджає психологіня. - Україна зацікавлена у поверненні своїх громадян, які виїхали у пошуку тимчасового захисту за кордон. І явно не найкраща стратегія повернення шеймити їх, робити українцями другого сорту. У ситуації війни всі стурбовані, що цілком закономірно, фізичною безпекою. Але сильний вплив на поведінку людини, на ухвалення нею рішень має і відчуття психологічної небезпеки чи безпеки.

Шеймінг руйнує у людини його внутрішнє почуття безпеки. І про це не можна забувати.

Що ми вибираємо?

Коментар «Громади»

Ще один цікавий факт із дослідження громадянської мережі ОПОРА: 85% українських тимчасових переселенців у Європі найбільше довіряють соціальним мережам. Поширення шеймінгу, спрямованого проти біженців за кордон, саме в соціальних мережах сіє в їхніх спільнотах тривогу, психологічний дискомфорт, невпевненість у тому, що на них чекають на батьківщині і бажають їхнього повернення. А кому це на руку?

Цілком імовірно, що над темою добре попрацювали автори російських інформаційно-психологічних спецоперацій. Адже війна йде гібридна та інформаційна. І психологічний вплив на українців з боку агресора для нього є не менш важливим завданням, ніж бої на лінії зіткнення.

Читайте також:

Чи легко бути ВПО?

 

Слідкуйте за нами в месенджерах:

Telegram: (https://t.me/ogoNOVYNA)

 Facebook: (https://www.facebook.com/ogo.novyna)

 

 Viber: (http://surl.li/kufhk)