Ексклюзив «Громади». У якій тональності залунає «Мелодія кави…» ?

Її обожнюють читачі, видавці, режисери та актори. Її романи припадають до серця численним читачам. Вона ділиться  в них почуттями, що роблять людей щасливими. На літературні зустрічі з нею приходять  юні дівчата, жінки середнього та  поважні пані «вінтажного» віку. І навіть чоловіки. Тому що її романи про справжнє кохання, яке окрилює.

Її романи читають військові на передовій.

Наталія Гурницька – відома українська письменниця, львів’янка, яку знають у всьому світі – в США, Австралії, Новій Зеландії, Європі та Латинській Америці. Серіал, який є екранізацією її роману «Мелодія кави в тональності кардамону», демонструють у 12 країнах світу.

Фото: Фейсбук-сторінка Наталі Гурницької

«Громада» дізнавалася у творчині  романтичних бестселерів, чи буде продовження роману  «Мелодія кави…»?  Якщо буде, у якій тональності цього разу?

Наталія Гурницька  про це  -  в екслюзивній розмові.

«Буде більше хепіенду»

Минулого року я мала тривалу зустріч з Наталією Гурницькою. Ми багато розмовляли про книгу «Мелодія кави у тональності кардамону», про  її другу книжку «Мелодія кави у тональності сподівання», про серіал «Кава з кардамоном», про сучасну українську літературу та українське кіно. Це було надзвичайно цікаве і приємне спілкування.

Але настрій  в обох був пригнічений.

Війна жила в кожній з нас, не давала дихати, приголомшувала безглуздістю та тваринною жорстокістю ворога, почуття та емоції, ніби завмерли, поставленні на невизначену паузу, окрім безпосередньої реакції на події війни.

Не пишеться, визначила стан душі тоді письменниця.

Фото: Фейсбук-сторінка Наталі Гурницької

Нинішня зустріч емоційно була геть іншою. І це дуже втішило.

- Третя книжка буде! -  на душевному підйомі повідомила гарну новину Наталія Гурницька. – Вона називатиметься «Мелодія кави в тональності кохання».

- Я вже обіцяю – без трагічних фіналів, наскільки це можливо, - жартівливо виправдовується вона, ділячись задумом. -  Зараз такі часи, що треба трішки позитиву,  трішки чогось гарного, наскільки це можливо у житті.  Щоби серце читача заспокоїлося, і  щоби всі вже дізнались, що буде з Анною. Буде більше хепіенду. Більше радісних, хороших подій, більше гарних новин. Бо всі ми зараз гостро потребуємо світлих, душевних, теплих емоцій, гарних вражень та почуттів.  Хоча спочатку в мене були дещо інші плани щодо сюжетних перипетій роману. 

- Читачі насварили мене, що я досі не написала продовження, -  ніби знову жартує, але щиро тішиться тим, що на завершення її роману чекають  численні  її читачі - пишуть, запитують, сподіваються. - То я вже пообіцяла, поклавши руку на серце, що продовження буде. А по закінченні  трилогії я зі спокійним серцем і совістю писатиму іншу історію. Ще одну. У мене є задумки, але поки це таємниця.

Наталя Гурницька розповідає про зміни, що з сталися з нею...

  – Вже нарешті я відчуваю, що можу писати, - зазначає вона. - Адаптувалася потроху до війни і такого життя.

Писати третю частину почала ще перед війною. Перерва тривала  більше року, тому що з початком війни взагалі нічого не писалося. Були думки, що це нікому не потрібно. Особливо історія ХІХ сторіччя, яка взагалі відірвана від подій, що  переживають зараз  українці. Хто це читатиме? А потім пішли відгуки читачів, вони казали, що це їм потрібно, власне зараз, що вони читали «Мелодію кави…» у бомбосховищах,  під обстрілами, і я реально відчула, що книжка потрібна сьогодні. 

Фото: Фейсбук-сторінка Наталі Гурницької

- Крайні місяці я почала працювати, - продовжує вона. І розповідає, що стало «детонатором» її творчого настрою.  – Перед тим ми поїхали до Польщі, на Варшавський книжковий ярмарок,  щоби емоційно переключитися,  відчути потрібність книги та літератури в житті людей, пройшлися Королівським палацом, і можливо це надихнуло, повернуло мене до написання книжки. Я побачила в музеях  знову цю епоху, відчула мирний ритм життя, і мене так потягнуло писати, творити, знову проживати цю історію разом зі своїми героями. П’ять днів я прожила  в місті, де немає війни, в тих емоціях, що були в романі.

Я повернулася в той настрій, зрозуміла, як це було, бо ніяк не  могла  виринути з пригніченого настрою, а у такому настрою ти не можеш повноцінно  творити. Коли у мене мама померла, я  теж не могла якийсь час  писати. І от зараз теж саме. Але це  минуло, а війна не проходить, триває, і ми весь час перебуваємо  у пригніченому стані. Щоразу  стається щось погане і воно живе в тобі, муляє всередині, не дозволяє відволіктися на інше, хоча я розумію, що так не можна.

«Нова героїня з серіалу. Хто вона? Поки це таємниця!»

Наталія Гурницька трохи прочинила завісу, на якому етапі зараз написання третьої книжки.

Фото: Фейсбук-сторінка Наталі Гурницької

- На етапі переписування, тому що війна нас усіх змінила. І я змінилася, - зізнається вона. - Коли  ти змінюєшся, ти пишеш по-іншому, тебе не задовольняє те, що було написано раніше. Бо роман – це не тільки сюжетна лінія, це ще сам автор, його спосіб викладення матеріалу, його стилістика, його думки. Тут можна найбанальніший сюжет по-різному викласти. Навіть карколомний сюжет може не захопити, як  не талановито викласти. А простий сюжет, який гарно описаний, так, що читач його впустить в душу і в серце, розчулить його і  він захоче читати далі. 

 - До того ж,  я маю одну цікаву задумку, - інтриґує письменниця. – Хочу ввести героїню з серіалу у третю частину роману, якої в мене не було в першій і другій книжці. Мені просто подобалася ця героїня і я хочу, щоби вона жила далі. Хто це? Поки це таємниця! Знаєте автори всі забобонні. Доки ідея не реалізована, її ліпше не озвучувати. Щоб все склалося!

 Про термін закінчення книжки говорить обережно.

-  Я колись вже планувала термін, коли вийде книга, і у мене в комп’ютері все пропало, я мусила наново переписувати. Тож, маю добрий урок, - жартуючи резюмує Гурницька. - Коли є якісь терміни, часом стресуєш, відчуваєш примус до роботи, і тоді не завжди пишеться. Слава Богу, жорсткого терміну немає, тож видавництво не квапить, але чекає.        

 Водночас, у харківському видавництві «Клуб сімейного дозвілля», у якому вийшли усі романи письменниці, зазначають, що попит на книжки зараз  навіть вищий, ніж до війни.

-  Я зрозуміла, що людям потрібні оці історії, які часом тримають їх при житті і дозволяють поринути в інший світ, в позитивні емоції. Навіть військові з передової читають «Мелодію кави…». Мені надіслали у фейсбук фото, на якому моя книжка, поряд тільняшка та автомат. Не філіжанка кави, не квіти чи цукерки, як зазвичай знімкують читачки, а зброя, якою військові ЗСУ  боронять Україну.

Отже, її книжка сьогодні на війні. Рятує спалені війною душі.

Анна – українська Джейн Єйр, Скарлетт або Меґґі Клірі?

Перший роман  Наталії Гурницької «Мелодія кави у тональності кардамону», над яким письменниця працювала понад десять років,  вийшов друком 2014 року. Книжку видало харківське видавництво «Клуб сімейного дозвілля». 

Історія  складного кохання юної українки, що залишилася без батьків, та польського шляхтича, ще й одруженого, у Львові у ХІХ столітті,  що виписана найтоншим мережевом, зворушила серця українців і одразу стала бестселером.

За словами Наталії Гурницької, при написанні роману «Мелодія кави  в тональності кардамону», який було екранізовано в 2021 році  вона надихалася історією кохання  відомого польського драматурга Олександра Фредра та княгині Софії  з роду Яблонських – дідуся та бабусі  майбутнього митрополита Андрея Шептицького. Через суворі звичаєві та релігійні обмеження того часу це кохання вважалося забороненим.

- Коли я починала писати  20 років тому,  в Україні було  багато літератури російською мовою, отих любовних романів, сімейних саг, які полюбляють читати жінки, і майже не було українських книжок – романтичних історій про кохання у 19 столітті – таких як «Джейн Ейр», «Розвіяні вітром», «Ті, що співають у терні», - розповідає  Наталія Гурницька. - А я все це ніжною любов’ю люблю. А ще мені не вистачало, щоби це було про Львів, про наші  галицькі містечка, такі як Жовква чи, наприклад, Сокаль. І я написала те, що хотіла  б сама почитати.

Коли я писала, то ніби жила у тому чарівному львівському світі, була поряд з героями, проживала разом з ними всі їхні емоції. Це наша ментальність, це - епоха наших прабабусь, наша  українська історія.  

Бабуся та дідусь. Фото із сімейного архіву Наталі Гурницької

Це ж про нас! Знаєте, що зробила? Я поселила своїх героїв там, де мешкала  моя прапрабабця. Вона називалася Анеля, як одна з героїнь роману і жила вона недалеко від нинішньої Преображенської  церкви,  на колишній Скарбківській вілиці  ( нині – вул. Лесі Українки – авт.).

Саме на цій вулиці я й поселила Анну.   А ще я героям дала імена, які  були у мене в родині. Власне, моя родина з ХІХ століття  мешкає у Львові і, як авторка, я думаю, що маю право викладати цю історію так, як для мене звичніше та ближче, - щиро сміється письменниця. - Можливо саме тому, що все це таке особисте і пропущене через власні емоції та відчуття, воно й полюбилося читача. Я хотіла написати щось таке  дуже душевне,  світле, гарне…

Фото: Фейсбук-сторінка Наталі Гурницької

-  Моє завдання, як авторки, було створити всесвіт цієї історії про кохання. Бо «Мелодія кави…»  це і є цілий всесвіт - всесвіт 19 століття, всесвіт Львова, всесвіт емоцій та почуттів людей, які жили в цей час. І я хотіла цей всесвіт подарувати своїм читачам, - ділиться  письменниця.

Фото авторки.

Сьогодні загальний наклад першого роману вже сягнув понад 100 тисяч екземплярів. У списку найбільш продаваних бестселерів 2022 року  українських письменників «Мелодія кави у тональності кардамону» Наталії Гурницької посідає перше місце.

- Це диво створили читачі, - продовжує письменниця. - Вони купляли книжку, вони полюбили її героїв. Перший тираж був 5 тисяч, наступний вже 13 тисяч примірників. А далі було по декілька додаткових накладів щороку. Якщо книжки купують, автор стає популярним. Я письменниця, яку створили читачі.

У 2017-му вийшов другий роман  письменниці - «Мелодія кави в тональності сподівання». За словами авторки, цей роман значно спокійніший, у ньому менше подій та драматичних колізій, ніж у першому романі. Є певні психологічні закономірності проживання втрати, особливо у ХІХ столітті з його суворими умовностями та традиціями трауру.

Інтриґи, сильні емоції, життєві колізії та драматичні моменти  письменниця обіцяє  у своїй третій книзі. А ще в цьому романі з’являться нові герої , нові сюжетні лінії та ходи.

-  Все це обов’язково буде, - запевняє авторка  романтичних бестселерів.

Читайте також:

Ізюмську "Могилу" побачить світ

 

Слідкуйте за нами в месенджерах:

Telegram: (https://t.me/ogoNOVYNA)

 Facebook: (https://www.facebook.com/ogo.novyna)

 

 Viber: (http://surl.li/kufhk)