Жінки ВПО несуть більшу ношу, ніж чоловіки

Такого висновку дійшли дослідники гендерної ситуації в Україні.

Організація CARE International за підтримки Робочої групи з гендерних аспектів гуманітарної діяльності (Gender in Humanitarian Action, GiHA) провела оперативний гендерний аналіз ситуації після більш як півтора року повномасштабної війни (на жовтень 2023 р.). У фокусі дослідження опинилася й Харківська область.

В умовах масового переміщення після повномасштабного  вторгнення спостерігається дедалі більше одиноких  жінок, які очолюють домашні господарства, виконують більший обсяг домашньої роботи й неоплачуваної  праці з догляду.

Таке розширення обов’язків щодо  ведення домашнього господарства й догляду за дітьми переважно пояснюється роз’єднанням сімей, відсутністю дитячих садків, закриттям шкіл і обмеженням доступу  до інших соціальних послуг. Дівчата-підлітки стали виконувати більший обсяг неоплачуваної доглядової  праці, щоб допомогти жінкам упоратися зі збільшеною відповідальністю щодо догляду за дітьми та членами сім’ї.

Війна в Україні призвела до зростання рівня бідності по всій країні, що більше впливає на жінок, ніж на чоловіків, причому найбільше гендерних відмінностей спостерігається серед людей віком від 60 років.

Жінки мають нижчу заробітну плату й менш захищену зайнятість порівняно з чоловіками, тоді як багато жінок працюють неповний робочий день, щоб мати час для виконання неоплачуваної праці з догляду за дітьми та старшими членами сім’ї. Крім того, жінки віком понад 60 років отримують меншу пенсію порівняно з чоловіками.

Високі темпи інфляції та відсутність можливостей для працевлаштування, особливо в сільських районах і населених пунктах, посилюють тиск, що відчувають жінки, які задовольняють основні потреби своїх домогосподарств.

Деякі чоловіки повідомляють, що уникають офіційних процедур реєстрації через побоювання призову на військову службу, тим самим обмежуючи свій доступ до таких послуг, як охорона здоров’я, допомога з безробіття та грошова допомога, а також можливості працевлаштування. Це особливо стосується чоловіків із числа внутрішньо переміщених осіб (ВПО), які мають зареєструватися, щоб отримувати доступ до послуг після переміщення.

Кількість людей, які страждають на психічні розлади, значно зросла з початком війни, і соціальні гендернролі по-різному посилюють ці процеси. У жінок чинники стресу здебільшого пов’язані з тим, що вони є переміщеними особами, стикаються з підвищеною відповідальністю щодо догляду за дітьми та сім’єю, змушені справлятися з цими викликами, маючи менший обсяг фінансових ресурсів і послуг. Багато чоловіків перебувають під впливом стресогенних чинників через нездатність виконувати традиційну роль годувальника у зв’язку з обмеженими засобами для існування, обмеженою мобільністю, тиском через можливість призову на військову службу або серйозні психічні розлади, пов’язані з участю в активних бойових діях.

Чоловіки та хлопці підліткового віку також рідше, ніж жінки й дівчата, звертаються по допомогу через вищий рівень стигми щодо психічного здоров’я чоловіків.

Дівчата підліткового віку страждають від проблем, пов’язаних із психічним здоров’ям, через страх за свою безпеку, перерви в отриманні освіти та дозвіллі, а також через тиск, пов’язаний з активнішою участю в догляді за дітьми та домашній роботі. Хлопці підліткового віку частіше вдаються до шкідливих стратегій подолання стресу, як-от куріння та припинення навчання в школі.

У людей похилого віку та осіб з інвалідністю ізоляція, зумовлена роз’єднанням сімей і обмеженим доступом до основних послуг і товарів, сприяє посиленню стресу й тривоги.

Збитки, завдані тисячам будинків, призвели до переміщення людей або підвищення ризику для безпеки тих осіб, які залишаються у своїх будинках із пошкодженою інфраструктурою.

Потенційна небезпека повітряних ударів у межах міст чи громад або поза ними є головною проблемою у сфері безпеки, про яку повідомляють респонденти, незалежно від статі, віку, місця проживання, типу домогосподарства, приналежності до різних груп і меншин. Багато жінок і підлітків також повідомляли проте, що вони утримуються від прогулянок на вулиці або нічних поїздок, щоб уникнути мародерів і осіб у стані алкогольного сп’яніння. Літні люди, які не залишили свої будинки, стикаються з додатковими ризиками у сфері безпеки через постійні атаки, обмежений доступ до бомбосховищ і проживання в напівзруйнованих будинках без електрики й енергії.

Конфлікт і гуманітарна криза, що настала за ним, підвищили ризик гендерно зумовленого насильства для жінок і чоловіків різного віку й різного походження, тоді як процеси надання послуг були порушені, а мережі підтримки перестали існувати.

Кількість колективних центрів (КЦ), створених у початкових школах, університетських гуртожитках, на спортивних об’єктах, фабриках, в установах і церквах, значно збільшилася, і багато осіб, які стикаються зі зростаючою маргіналізацією, розміщуються в КЦ, особливо люди похилого віку, люди з інвалідністю та особи з домогосподарств, що очолені жінками. Багато КЦ потребують фінансових інвестицій для забезпечення адекватних, гендерно орієнтованих та інклюзивних приміщень для покращення базових умов життя.

Мобільність чоловіків може обмежуватись через побоювання призову на військову службу, тоді як у районах, що перебувають під російським військовим контролем, чоловіки можуть наражатися на небезпеку насильства або примусової мобілізації.

Жінки становлять більшість працівників, волонтерів і представників служб екстреної допомоги, які надають підтримку постраждалому населенню через громадські організації чи неформальні об’єднання або групи швидкого реагування.

Проте значна присутність на місцевому та низовому рівнях жінок, які надають підтримку постраждалому населенню, ще не призвела до зростання їхньої участі в ухваленні рішень на політичному рівні.

Переорієнтація людських і фінансових ресурсів на військові цілі призвела до зменшення уваги, яка приділяється соціальним і економічним питанням, що ускладнює політичну та громадянську участь жінок. Участь літніх людей залишається низькою через надмірне використання цифрових платформ для громадянської участі, що є перешкодою для цієї групи населення, яка має обмежену цифрову грамотність.

Організації, якими керують жінки/жіночі правозахисні організації перебувають в авангарді діяльності з надання гуманітарної допомоги постраждалому населенню, проте серед проблем, з якими вони стикаються, - доступ до належного нового фінансування, розуміння систем координації гуманітарної допомоги й значні обсяги роботи для виконання їхніх вимог, що призводить до серйозного перенавантаження.

У той час як багато чоловіків беруть безпосередню участь у військових діях на передовій, наражаючись на потенційну смерть, важкі поранення та психічні розлади, багато українських жінок також добровільно записалися до війська та сил територіальної оборони.

Проте, мобілізація чоловіків глибоко вкорінена у переконаннях навколо мужності, пов’язаної із самопожертвою на полі бою та захистом своєї країни і сім’ї. Це посилює уявлення про роль жінки, сутність якої полягає в зосередженні на репродуктивній функції. Вплив розширених і більш поляризованих переконань щодо гендерних ролей відчуватиметься і надалі, у зв’язку з триваючою війною та її наслідками, особливо для тих, хто може не відповідати вище згаданим соціальним нормам і очікуванням.

Читайте також:

Позіційна війна. Що стане "порохом"? Експертиза "Громади"

Слідкуйте за нами в месенджерах:

Telegram: (https://t.me/ogoNOVYNA)

 Facebook: (https://www.facebook.com/ogo.novyna)

 Viber: (http://surl.li/kufhk)