Українська класика без купюр

Почуті авторський голос

- Ідея видавати класику у нас існувала дуже давно. – розповідає  Олена Рибка, заступниця головного редактора  харківського видавництва «Віват». - Свого часу ми робили недорогі, трохи ілюстровані книжки у серії «Шкільна бібліотека». І в основному ця серія  базувалися на тих текстах, які потрібні були в школі за програмою.

- Але пізніше, маючи досвід такого видання класики, ми періодично поверталися до цієї ідеї. Зрештою, ми переконалися, що той потужний пласт, який був в українській літературі, той направду дуже високий рівень, який росія постійно намагалася знищити, знищити цензурами і усіма іншими способами  применшити, його потрібно показувати. З тієї думки і зродилася ідея серії. Ми навіть називали її «Альтернатива».

Фото: ФБ-сторінка Олени Рибки

Спочатку, за словами  Олени Рибки, у видавництві вважали, що потрібно видавати тексти, які точно ніхто не читав у шкільній програмі.

- Але, коли почали працювати з першоджерелами, щоби показати нашим читачам ті дорогоцінні поклади, що є у нашій літературі, ми побачили, що, на жаль, багато творів були цензуровані, видані з певними купюрами або, зрештою, були видані без врахування правок автора, - зазначає видавниця. – Тому завданням нашої серії є, зокрема, повернення справжнього авторського тексту,  справжнього авторського голосу, щоби показати їх максимально точно. Так , у нашій серії з’явилися тексти, що входять до шкільної програми, але чи не вперше будуть надруковані без купюр.

- У томику «Майстер корабля» Юрія Яновського, буде і сам роман, а також редакції  і варіанти фрагментів з  рукопису, які ніколи не друкувалися. Наприклад, в самому тексті  роману йшлося про зґвалтування на кінофабриці. І цей епізод прибрали майже в усіх виданнях. Його цнотливо обходили. Зрозуміло, що цього у школі не давали би читати. Але ж виходили інші видання.

Часом купюри призводили  до  втрати сюжетної  логіки. Або ж грубе редагування безжально знищувало текст автора.

-  У серії  «Vivat класика»  повість «Конотопська відьма»  Григорія Квітки-Основ’яненка вперше за сотні років передрукована без мовного редагування, тобто, зроблено так, щоб звучав саме Квітка-Основ’яненко. Укладачем зроблено буквально сотні правок, щоби повернути мову автора. «Невеличка драма» Валер’яна Підмогильного  також вперше вийде у неспотвореному вигляді, з урахуванням правок автора, які він позначав на верстці, але які потім не були внесені.

 Чому твір за життя автора не став популярним?

-  Ми звіряємо усі тексти з першодруками, - додає кураторка  серії  «Vivat класика» Ярина Цимбал, литературознавиця, співробітниця Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. - Взагалі ця текстологічна кухня доволі складна. Іноді буває, що письменник сам у різних виданнях  прижиттєвих щось міняв. На нього, зокрема, могла впливати цензура.  Могла бути автоцензура. Я тому і залучаю фахівців, що вони знають, чим керувався письменник, вносячи ті чи інші зміни, і як його текст жив вже після його смерті.

І наводить приклад.

-У мене теж такі випадки були. Зокрема, з  «Майстером корабля» Яновського, - розповідає літературознавиця. -  З трьох прижиттєвих видань я вибрала два, тому що там текст доопрацьований порівняно з першим, письменник зробив стилістичні зміни, тобто, на його думку, вдосконалив текст. І його думку треба поважати, бо вона головна. Але потім у третьому, останньому прижиттєвому виданні «Майстер корабля» , він зробив купюру. Викинув великий абзац, викинув вірш, яким відкривався роман і викинув переклад цитат українською мовою, він залишив їх латиною, німецькою, англійською, і Гоголя російською. Хочете, то самі собі перекладайте. До того ж, вірогідно, що він сам ці цитати переклав, бо на той момент, коли вийшов «Майстер корабля»,  перекладів цих творів ще не існувало.  Тобто, фахівці  мають встановити основний текст, як  ми це називаємо, і вже його пропонувати читачам як той, що максимально відтворює  волю автора.

Ярина Цимбал (стоїть). Фото з відкритих джерел.

Українську класику сьогодні видає чимало видавництв. Чим вирізняється концепція  «Vivat класика»?

- Наша концепція кожної книжки така – це великий текст, здебільшого повісті і романи, до них можуть додаватися дрібніші тексти, які становлять цілісність з великим твором, - пояснює Ярина Цимбал. - Це неодмінно передмова упорядника чи упорядниці – невеличка і не про письменників, як зазвичай, тому що біографію можна прочитати у Вікіпедії  чи будь-якому довіднику в енциклопедії. Передмова - про сам твір. Чому він не став таким популярним, як інші твори письменника чи письменниці, чому не потрапив до шкільної програми? Власне, чому, коли ми говоримо про Ольгу Кобилянську, то це «Царівна», «Земля», «У неділю рано зілля копала» та «Меланхолійний вальс». Але скільки  всього іншого написала Кобилянська!   

- Окрім передмови, в книжці є примітки і, так званий, словничок пояснень застарілих і рідковживаних слів, які сьогодні нам вже недоступні. Хто знає, що таке бурці? Ні, це не взуття. Не бурки. Бурці – це застаріле слово означає «бакенбарди».

Що увійшло до серії?

До  серії  «Vivat класика» увійло шість книжок - “Невеличка драма” Валер’яна Підмогильного», «Конотопська відьма» Григорія Квітки-Основ’яненка, «Маніпулянтка» Івана Франка, «За ситуаціями» Ольги Кобилянської, «Рівновага» Володимира Винниченка та «Майстер корабля» Юрія Яновського. У книгарнях вже з’явилися дві перші книжки серії -  «Невеличка драма” Валер’яна Підмогильного та «Рівновага» Володимира Винниченка.

Фото: ФБ-сторінка Yuliya Orlova.

- «Невеличка драма» за життя автора взагалі  книжкою не вийшла, - наголошує Ярина Цимбал. - «Рівновага» Володимира Вінниченка не перевидавалася в Україні окремою книжкою з 30-го року. «Конотопська відьма» - це не тільки одноіменна повість, а ще й півтора десятки текстів Квітки-Основ’яненка, зокрема, два російськомовні, які спеціально для цього видання упорядник Михайло Назаренко переклав українською мовою. Михайло виправив усі помилки, що їх в тексти Квітки-Основ’яненка напхали радянські дослідники та видавці, зробив сотні правок і повернув  нам максимально той текст, який писав  Квітка-Основ’яненко понад  170 років тому.

Наступні дві книги – «За ситуаціями» і «Маніпулянтка» будуть у книгарнях вже на початку 2024 року.

Кілька «веселих» історій

- Я зіткнулася з тим, що помилки бувають навіть у прижиттєвих виданнях, - ділиться своїм «відкриттям» Ярина Цимбал. -  Як видається книжка? Звісно, її давно ніхто не набирає заново, під диктовку. Береться старий текст, сканують, звіряють з тим, з чого сканували,  і видають. Ви навіть не уявляєте, скільки помилок буває у скануванні! Якщо їх не розпізнати, читати буває дуже «весело».

Читачі на Lviv Book Forum. Фото: ФБ-сторінка Yuliya Orlova.

- Далі текст нарису «Під парусом на дубі» Майка Йогансена  (український поет, прозаїк доби «Розстріляного відродження» - авт.), що увійшов до його книжки «Подорож людини під кепом», яка побачила світ у видавництві «Темпора» 2016 року, - наводить приклад Ярина Цимбал. - Я уже у верстці прочитала таке: «В Очакові поставлено пам’ятник Суворову. Суворов із бронзи стоїть зі шпалою в руці і суворо дивиться на рибальські шаланди». Ого! Зі шпалою! В руці! Я зайшла в оригінал. У 20-х роках слово «шпага» писалося  і вимовлялося як «шпата». При скануванні слово «шпата» розпізналося як «шпала». І ніхто цього не помічав мало не сто років.

Подібний «шедевр» під час підготовки до друку знайшли у Підмогильного в його «Невеличкій драмі».

 «Може додому пора? – непривітно спитав Дмитро, скоса поглядаючи на кооператора. - То воно кому з дороги, - хитро відповів Давид Семенович. В цю мить дочка крикнула зі сну в сусідній кімнаті. Що за кляте дитя галасує вночі? – невдоволено мовив батько. Діти такі нервні пішли. О самовар!», - наводить цитату з  цього твору Олена Рибка.

До чого тут самовар? Що ж за слово мало бути за замість нього? Як вже зрозуміло, батько, почувши крик дитини, не йде по чай. А що ж він робить? Він коротко прощається зі співрозмовниками: «О ревуар!».

Це ще у 20-30-ті роки минулого століття у типографії  набирали  відповідні номери журналу «Життя і революція»  і неправильно набрали текст. З того часу «самовар» мандрує з книжки в книжку  вже кілька десятиліть. І лише у 2023 році з’явиться оригінальний текст, який написав Валер’ян Підмогильний.

Чи є інтерес до класики?

Зараз видавництво готує вже наступну серію «Vivat класика». В ній – також шість книжок. Серед  авторів  цікаві особистості - Олекса Стороженка, Віктор Домонтович тощо.

Фото: ФБ-сторінка Yuliya Orlova.

-  Перший наклад  двох книжок першої серії був пробний, стартовий,  - зазначає Олена Рибка. - Ми хотіли спробувати, а чи зацікавить це читача, чи піде ця класика в люди. І у нас перший наклад  книжок  «Невеличка драма” Валер’яна Підмогильного» та «Рівновага» Володимира Винниченка розійшовся рекордно швидко. Ми запустили додрук. І люди так спрагло очікували на книжки, що навіть писали гнівні листи, коли на якийсь час затримався друк. І, власне, ми тішимося, що за цією серією  люди стежать і багато хто каже, що збиратимуть цю серію класики. Для нас це неймовірно цінно. Тому ми весь час намагаємося вигадувати щось нове, цікаве, аби дивувати наших читачів.

Читайте також:

Ексклюзив "Громади". У якій тональності залунає "Мелодія кави"...?

 

Слідкуйте за нами в месенджерах:

Telegram: (https://t.me/ogoNOVYNA)

 Facebook: (https://www.facebook.com/ogo.novyna)

 

 Viber: (http://surl.li/kufhk)