"Я політикою не цікавлюся ...". Хто ж це такі?

Інтерес до політики в Україні, який був дуже високий у 2004 р., коли відбувалися бурхливі політичні процеси, пов’язані з президентськими виборами та Помаранчевою революцією (тоді інтерес до політики висловили 63% опитаних), у наступні роки поступово знижувався (що можна вважати ознакою посилення політичної апатії в суспільстві), досягши мінімального рівня у 2012 р. (тоді лише 32% опитаних висловили інтерес до політики). Після революції гідності інтерес до політичних процесів дещо посилився (у 2017 р. нею цікавилися 38% опитаних) та істотно зріс у 2019 р. (рік проведення президентських та парламентських виборів) — частка тих, хто цікавиться політикою, зросла до 54,5%.

У 2023 р. цей показник зріс ще більше — до 62% (12% — дуже цікавляться політикою, 50% — скоріше цікавляться). Натомість 26% респондентів скоріше не цікавляться політикою, і 8,5% — зовсім не цікавляться.

Про це йде мова в соціологічному опитуванні, що проводилося соціологічною службою Центру Разумкова «Громадяни і політика: інтерес до політики, громадянська активність, політична освіта (вересень 2023 р.)».

Порівняно з 2019 р. інтерес до політики більшою мірою виріс серед жінок (з 49% до 59%), ніж серед чоловіків (з 61% до 65%), проте серед чоловіків залишається дещо вищим, ніж серед жінок,- констатують соціологи.

– Зрозуміло, що зростання інтересу українців до політики обумовлене війною, – коментує культуролог, фахівчиня з комунікативних практик Марина Макєєва. – Вже майже два роки наші співгромадяни зазнають шоку від віроломного та несподівано жорстокого вторгнення Росії. Невизначеність і страх за своє життя вимушують їх більше цікавитись і політичною, і військовою інформацією.

На цьому тлі дуже показово виглядають сюжети, коли наші блогери спілкуються з рідними російських військовополонених, телефонуючи їм до Росії. Стандартна відповідь на запитання «Навіщо ви відпустили свого чоловіка (сина) вбивати українців?» - «Я політикою не цікавлюся ...».

І це багато що пояснює в тому, що більшість росіян підтримують так звану СВО. І покірно перетворюються на гарматне м’ясо на українських фронтах.

Напевно, немає вже нікого, хто не чув би цієї крилатої фрази: «Ти можеш не цікавитися політикою, але це не означає, що політика не зацікавиться тобою». Мало хто знає, що її приписують Періклу – давньогрецькому полководцю. Ось наскільки вона стара! Можна сказати, як світ…

Як свідчить опитування, на інтерес до політики впливають також вік і освіта. Як і в попередні роки, що старші респонденти, то більше вони цікавиться політикою (так, серед тих, кому від 18 до 29 років, цікавляться політикою 50%, тоді як серед тих, кому 60 і більше років — 67%).

Респонденти із загальною середньою освітою цікавляться політикою менше (54%), ніж респонденти з середньою спеціальною (61%) та вищою освітою (67%). Найбільшою мірою політикою цікавляться жителі Центрального регіону (67%), найменшою — Східного регіону (54%). Східний регіон — єдиний серед регіонів, де інтерес до політики порівняно з 2019 р. статистично значуще не змінився (в інших регіонах він зріс).

Східний регіон — єдиний з-поміж регіонів, де частка тих, хто не хотів би краще розбиратися в політиці (48%), перевищує частку тих, хто хотів би (41%).).

- І ось це дивно, бо жертвами цієї війни стали здебільшого східні українці, - розмірковує Марина Макєєва. – І якщо раніше можна було це пояснювати тим, що індустріальні східні регіони недостатньо ментально представлені у найвищих ешелонах влади, що аполітичні люди думають приблизно так: «Всі в моїх руках. Чорт їх розбере – цих політиків, які зваряться між собою. А що там – у телевізорі, в інших людей зі свободою слова, економікою, урядом, мене не стосується – від слова «зовсім». Я все можу зробити сам. Без них», - під час військових випробувань ситуація кардинально змінилася. Люди, які втратили свої будинки, змушені були врятуватися в інших регіонах або за межами України тепер мимоволі покладаються на підтримку та допомогу влади, здатність влади та політиків вирішувати їхні проблеми.

Можливо, в даному випадку ми маємо справу з явищем, яке фахівці називають «локус контролем» — це прагнення людини визначити для себе, що впливає на її життя: обставини чи власні рішення. Якщо я впевнений, що ні на що не можу вплинути, то немає сенсу цікавитися.

Серед причин відсутності інтересу до політики респонденти найчастіше називали недостатність наявного рівня знань про неї (31,5%), нестачу часу (24%) та те, що таким людям як вони, важко щось зрозуміти в політиці (23%). Для 15% опитаних політика надто нудна, а 12% байдуже, що в ній відбувається.

- Я думаю, що байдужість і нудьга – це справді захист психологічний. І за ними (принаймні, за моїми спостереженнями, у розмовах з людьми) є три досить сильні почуття: жах перед власною беззахисністю, який байдужістю частково маскується, частково пригнічується; гнів, що не має конструктивного виходу; і сором за те, що на попередньому етапі емоційно залучився, що називається, "повівся". Я від багатьох людей чула, людей не зовсім молодих: «Боже, як згадаю, як читав, сперечався в соцмережах, ходив на мітинги…»

У понад половини опитаних хоча б час від часу виникають проблеми з розумінням української політики. 33% опитаних відповідають, що їм часто або дуже часто здається, що вони не можуть зрозуміти, що в ній відбувається (у 2019р. таких було менше — 26%), з 37% опитаних таке трапляється час від часу (стільки ж було і в 2019р.). 26% респондентів відповіли що це буває рідко або взагалі ніколи (у 2019р — 32%).

- Одна з головних відмінностей наших аполітичних людей від аполітичних людей західних країн полягає в тому, що ми дуже погано розуміємось на політиці, - підкреслює культуролог. - Ми дуже погано відчуваємо різницю між політичними партіями, їхніми програмами, тим, що вони хочуть насправді. І ось цей недолік інформації породжує всілякі чутки (загальновідомо, що чутки народжуються там, де не вистачає інформації) та образ політики як дуже брудної справи, що, звичайно, багато в чому відповідає дійсності, але багато в чому виникає через те, що люди просто не знають, чого наші політики насправді хочуть.

Що ж до політоманії, політизованості… Звичайно, під політоманією я маю на увазі зайву політизованість суспільства. Звичайно, нормальна громадянська позиція - це позиція участі в політиці. І, природно, треба брати участь у виборах, треба голосувати за тих кандидатів, яким ви віддаєте перевагу, але політоманія – це все-таки така надмірна політична розігрітість суспільства, надмірне напруження пристрастей, яке у будь-який момент може призвести до розколу суспільства та до інших вкрай небажаних катаклізмів.

І ось ситуація у нашої країні дуже небезпечна саме в цьому плані, що у нас нормальний політичний процес зазвичай розігрівається настільки, що виникає ризик переростання його в мордобій та розкол. І я заперечую проти такої надмірної політизованості нашого суспільства, а не проти нормальної участі громадян у нормальному, спокійному політичному процесі, який, звісно, необхідний кожному громадянину.

Так звані «срачі» в соцмережах, здебільшого, інспіровані різноманітними політичними силами і залучають до своєї орбіти дедалі більше щирих людей, не мають нічого спільного ні з демократією, ні зі свободою слова. Більше того, це становить загрозу демократії, бо поширюються некомпетентні думки, суспільство заплутується, не знає, кому вірити, і врешті-решт це призводить або до збільшення кількості аполітичних громадян, або до зростання нетерпимості та ненависті до інакодумства.

Фахівці радять не брати участь у таких безплідних дискусіях та не псувати собі настрій. Найкраще послухати фахівців: політологів, економістів, істориків. Хоча їхні думки можуть також відрізнятися з тих чи інших питань, але, принаймні, вони будуть досить компетентними, і ви, можливо, зможете сформулювати свою точку зору, виходячи з того, чи відповідають їх позиції вашому життєвому досвіду та знанням.

Скріншот "Громади".

До речі, за даними дослідження, з початком війни майже втричі зросла кількість українців, які звертають увагу на блоги та виступи експертів. На думку Марини Макєєвої, це позитивна тенденція.

При цьому 65,7% респондентів вважають, що в Україні не існує цілісної системи політичної освіти, яка охоплювала б, зокрема, й доросле населення. Протилежної думки дотримуються 16,8% опитаних. 17,4% громадян не змогли відповісти.

Опитування методом face-to-face проводилося у Вінницькій, Волинській, Дніпропетровській, Житомирській, Закарпатській, Запорізькій, Івано-Франківській, Київській, Кіровоградській, Львівській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Рівненській, Сумській, Тернопільській, Харківській, Херсонській, Хмельницькій, Черкаській, Чернігівській, Чернівецькій областях та місті Києві (у Запорізькій, Миколаївській, Харківській, Херсонській областях - тільки на тих територіях, які контролює уряд України і на яких не ведуться бойові дії).

Опитано 2016 респондентів віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%.

Читайте також:

Про те, що нам НЕ розповідали про План Маршалла

Слідкуйте за нами в месенджерах:

Telegram: (https://t.me/ogoNOVYNA)

 Facebook: (https://www.facebook.com/ogo.novyna)

 Viber: (http://surl.li/kufhk)