"Сонячний юнак" Влад та люди, що творять дива…

Сам готує чай, каву, яєчню, бутерброди.  Вже має досвід приготування піци, сирників та олів’є. Знімає рілзи для свого блогу. Займався плаванням, перемагав на міжнародних змаганнях, грає в шахи, футбол і теніс. А ще знявся у фільмі «Історія Лізи», в якому виконав одну з головних ролей, який демонстрували в 14 країнах Європи.

Позаминулого року Влад Погрібний став лауреатом премії «Подолання», яка вручається людям з особливими потребами за значні досягнення в різних сферах діяльності.

Фото: Фейсбук-сторінка Натлії Погрібної.

Його досягнення вражають, а бажання опановувати нові сфери життя нікого не залишають байдужими. Це історія про Влада та людей, що творять дива, допомагаючи йому торувати життєвий шлях.

 «Він не запізнюється! Ніколи!»

«Доброго ранку!» - звично вітається Влад, переступивши поріг медичного центру «Space Clinic». Тут лікують переважно дітей і підлітків з особливостями розвитку – з аутизмом, синдромом Дауна, ДЦП, з втратою зору і слуху, проблемами фізичного розвитку, затримкою мовлення тощо.

Влад асистує фахівцям під час процедур з маленькими пацієнтами.

-  Влад приходить на роботу завжди вчасно, - наголошує Олена Кушнірська, власниця та керівниця медичного центру «Space Clinic», лікар-психіатр. – Влад ніколи не запізнюється! Навіть на одну хвилину! Як працівник Влад не дає жодного приводу для зауважень. У нас великий колектив і  буває, якщо ми ухвалюємо якесь рішення, наприклад,  щодо нової форми, то Владику сказали про це один раз – і він завтра буде в новій формі. Я завжди кажу: беріть на роботу «сонячних» людей! Це створює особливу атмосферу доброзичливості в колективі.

Особисте фото Олени Кушнірської.

Вони знайомі більше десяти років. Як лікар і пацієнт. Тепер спілкуються як роботодавиця та співробітник.

-  Мені подобається працювати в медичному центрі, - Влад говорить впевнено, іноді при вимові подвоює приголосні, інколи  трохи пригальмовує, будуючи речення, але завжди логічно закінчує думку.  І говорить чистою українською.

 – Я спілкуюся  українською з пацієнтами  в центрі, а ще з батьками - вдома ми розмовляємо українською, - пояснює Влад у відповідь на моє здивування.  

-  Я люблю бути у колі людей, люблю спілкуватися з дітьми,  які приходять до центру на реабілітацію, з їхніми батьками, колегами, - продовжує Влад. -  Люблю знайомитися з новими людьми. Коли діти на процедурах, я забавляю їх іграшками. На роботі мені  кажуть, що я добрий. Це тому, що я усім допомагаю - Олені Євгенівні, Ані, дітям.

Йому важливо бути потрібним.

 «Під час терапії Влад може розговорити підлітка з аутизмом»

-  У нього дуже гарно виходить спілкування з дітьми з аутизмом, - зазначає Олена Кушнірська, очільниця медичного центру. -  Я можу покликати Влада на консультацію, коли не можу розговорити, скажімо, підлітка з аутизмом. Така практика багато років діє у США, Франції, і під час навчання у цих країнах, я бачила, як це відбувається.

І ця практика у нас зараз працює в Харкові. Це дуже крутий досвід, коли  у тебе на консультації пацієнт з аутизмом  і ти  вдаєшся до допомоги людини з синдромом Дауна, який бере участь у проведенні терапії. Тобто, я кажу Владу, що треба робити і він це робить. У нього виходить коннект, якого у мене немає. У мене, звичайно, є інші методики, але це займає значно більше часу. Влад ніколи не дратуються, він може терпляче десять разів повторювати те й саме, аж  доки він не досягне результату.

Недавно у центрі «Space Clinic» запровадили  процедуру Tomatis, що змушує кору головного мозку працювати ефективніше.

Фото: Центр Tomatis Украина Елены Кушнирской. 

- Влад допомагає  у супроводженні цієї методики. Діти протягом півтори години мають знаходитися у навушниках, і весь цей час вони потребують адаптації до цієї процедури, - пояснює Олена Кушнірська. - Дітям важко довгий час всидіти  на одному місці. Є фахівець, який її проводить, і Влад, який допомагає, розважаючи маленьких пацієнтів, аби вони не перервали доволі тривалу за часом процедуру. На нього можна залишити маленького пацієнта і бути певним, що дитина завчасно не зніме навушники, не покине крісла.

- Як  Влад знає, що кінець робочого дня? Він має годинник!  - дивується керівниця клініки. -  Про що ви кажете! Він по годиннику прекрасно орієнтується! До слова, як Влад ні на хвилину не запізнюється, так він ні на хвилину не затримається на роботі, - по-дружньому сміється Олена Кушнірська. – Коли наступає обідня перерва, він  завжди запитує «Я вже можу йти на обід?». Просто зразкова дисципліна.

Зараз Влад вже чекає на новорічний корпоратив. Бо треба вітати зі святами дітей, а він буде Дідом Морозом.

-  Влад неймовірний приклад для людей, що мають особливості розвитку, приклад того, що можна жити повноцінним нормальним життям навіть за таких  непростих обставин, - констатує Олена Кушнірська. – І  родина Влада,  у якій Влада дуже люблять, це неймовірний приклад для інших батьків, що завдяки турботі та розвитку особливих дітей, можна  їх соціально адаптувати до життя, широко відкрити їм навколишній світ.

 «А що, ці діти ще й  читати вміють? А моя така і не вміє…» 

 Владу пощастило. Він народився у щасливій родині, в якій його люблять усі – мама, тато, маленька сестричка, бабусі і дідусі. Але 21 рік тому ця родина болісно пережила важкий удар долі. У молодих, здорових, щасливих,  закоханих  однин в одного Павла і Наталі, у яких на майбутнє було стільки мрій і планів, народився особливий первісток. Удар був такої сили, що аби прийти до тями, з пологовому будинку приголомшена Наталя повернулася одна. Не було сил жити.

-  Батьки чоловіка  тоді нас дуже підтримали, - дякує їм Наталя. – Бабуся переконувала нас, що ми з усім впораємося, що це не кінець світу. І за кілька днів малюк був вже вдома. Ми багато працювали над тим, щоби медично та соціально реабілітувати Влада. Коли я його прийняла, а це був непростий шлях, я зрозуміла, що він багато чого зможе. Я так в це повірила!

 

Особисте фото Наталії Погрібної.

-  Якось ми з Владом гуляли на вулиці, він побачив на стовпі якесь оголошення і прочитав його, тоді йому було років вісім, - розповідає Наталя. – Чую, якась жінка питає мене: «А що, ці діти ще й читати вміють?».  Я повертаюся до неї і кажу впевнено: «Так!» -  «А моя така і не вміє… Сидить у чотирьох стінах». Тоді я зрозуміла, що ми робимо все правильно. І ще згадала, як мені казали,  що він буде як рослина, не буде ні читати, ні розмовляти, ні ходити. А у три місяці  він на моє : «Агу!» відповів своїм «Агууу». Я тоді так надихнулася, що сказала чоловікові: «Пашо! Він у нас говоритиме!».

Щоби остаточно прийняти «сонечка», любити його більше за власне життя, знадобилося п’ять років.

- Хоча і з запізненням, але Влад почав ходити. Дідусь багато  з ним займався, возив по лікарях, на реабілітації та розвиваючі заняття. Він почав ходити до школи, переказував  на пам’ять таблицю множення, добре читав. У початковій школі Влад вчився дуже гарно. Коли почалася хімія, фізика стало складно, - згадує Наталя. - Але написати диктант, вивчити вірш, переказати щось своїми словами – це йому завжди давалося. Виявилося, що він у нас гуманітарій. І  ще творча натура, бо він завжди любив малювати. Особливо після того, як ми пішли на дельфінотерапію.

- На дельфінотерапії ми й познайомися з Оленою Євгенівною Кушнірською, - розповідає Наталя.  - Вона запалила у нас надію, сказавши, що все буде добре, що Влада можна реабілітувати. Вона казала нам, що Влад унікальний, коли йому було ще  років 10-12. І вона тоді  ще нам сказала, що коли він виросте, вона не проти того, щоби взяти його на роботу до себе. Дякую Богові, що ми з нею познайомилися!

«Батьки вклали в нього багато любові»

-  У Влада надзвичайні, дивовижні  батьки, - зазначає Олена Кушнірська, лікар-психіатр з 25-річнем досвідом роботи. – Вони неймовірні люди, тому що вони ніколи не ставилися до Влада, як до дитини з певними особливостями. Вони виховували Влада, як звичайну дитину. Вони дуже багато дарували йому любові, і це зробило Влада тим, ким він є сьогодні. І я вважаю, що  це один з секретів  та рецептів такого гармонійного розвитку особливої дитини - безумовна батьківська любов. Це дуже важко, але у цій  родині все це є.

фото Наталії Погрібної.

Родина приклад того, що це можливо. Дійсно, таких як Влад лише одиниці. Таким, яким він є сьогодні, він став завдяки батькам. Завдяки їхній щоденній пекельній  невпинній праці. Протягом  усіх цих понад двадцяти років. Адже сам синдром нікуди не подівся!  Ми раз на місяць зустрічаємося з батьками, обговорюємо, що і як, що нам треба змінити, щоби нам треба покращити, щоби Влад прогресував і далі. Влад дуже добре реабілітований, тому що батьки в нього дуже багато всього вклали – любові, сили, часу, енергії, терпіння. Вони дали Владу стільки любові і підтримки, скільки могли. І це визначило його подальшу долю. Вони довели, що синдром Дауна – це не вирок. Що особливі діти, як і здорові здатні на все, якщо є любов і підтримка.

Подібний до стилю Міро та Клее

Влад малював з дитинства, але вже більше двох років ходить до авторської художньої арт-студії Aza Nizi Maza.

-  Не йде, а біжить  просто до студії, - зовсім не жартує Наталя. -  Малює пірнувши у творчий процес з головою, по три-чотири години на день. Жодного дня не було, щоби він пропустив малювання.

Розглядаю картини Влада.

Яскраві кольори, укладені у численні квадратики різного розміру, «геометрія» їх часом настільки крихітна, що потребує ювелірної точності. Кола, прямокутники, сердечка помножені на колір, створюють неймовірну гармонію.  

Як усі ці філігранні елементи можна утримати в уяві, розписати, як по нотах, гаму кольорів, змусити  ці кольори зазвучати? Голосно або тихіше. Скільки  у ньому  живе яскравих емоцій! Як він малює ці емоції? Як можна передати кольорами стільки  енергетики? Здається, він виплескує цілу симфонію кольорів на зовні, які звучать абсолютно злагодженим оркестром. Як йому це вдається?

-  Я вважаю, що талановита та людина, яка може цілісно передати свій унікальний досвід. Тому Влад апріорі талановита людина, - зазначає  засновник, керівник та викладач авторської  арт-студії Aza Nizi Maza Микола Коломієць. - Всі його роботи є досягненням. Влад, будучи особливою людиною, дивиться на світ з позиції цього унікального досвіду. Він не імітує, а показує свій унікальний досвід. Це класно! Він має власне висловлювання, індивідуальність творчої особистості.

Живопис Влада – це гармонізація простору.

-  Я малюю, що сам вигадую, - ділиться Влад  «секретом» успіху. – Я використовую яскраві фарби і відпочиваю, коли малюю.

 

Фото: авторська художня студія для дітей та дорослих Aza Nizi Maza.

У його картин є впізнаваність.

-  Коли я дивлюсь на малюнки Влада, згадую Міро та Клее, - зазначає керівник студії Микола Коломієць. - Особливо Клее з його таким клаптиковим живописом. Ранній Міро теж схожий на Влада, він теж розкладав реальність на клаптики. Це схоже на ідею мозаїки. У Влада мозаїчне сприйняття світу. Це треба світ або  свій погляд на нього розкласти на певну схему і цю схему зробити  кольоровою чи тональною.

Роботи Влада і справді схожі на стиль Міро і Клее. Справа в тому, що Влад про них ніколи  навіть не чув.

Малювання робить його щасливим

Сюжети  Влад створює сам.

Фото: авторська художня студія для дітей та дорослих Aza Nizi Maza.

- У мене викладання засноване на довірі. Просто його запитую, чи певний він, що цей сюжет має саме так виглядати? Тут головне не тиснути, тому що це буде  вже постать викладача, а не художника, - зазначає керівник арт-студії. -  Коли я бачу, що є якісь композиційні невідповідності, які можна покращити, бо у Влада взагалі така техніка, що там композиційних помилок майже неможливо зробити, бо це таке фрактальне мистецтво (жанр комп’ютерного  або цифрового мистецтва – авт.), яке в основі своїй цілісне, я з ним про це розмовляю. Влад – це взагалі унікальний випадок в тому плані, що в нього вже все є, а головне, що він отримує шалену радість від цього.

Влад живе малюванням.

За його словами, воно рятує його від одноманітності  буття, дає змогу  проживати повноцінне життя, сповнене вражень, емоцій та мрій.  Він живе яскравим життя попри все, що випало на його долю. І щасливим робить його саме малювання.

 В його картинах багато тонкої, філігранної роботи. Чи можливо потім  щось виправити?

-  У випадку з Владом це неможливо, бо він любить робити раз і на завжди, - жартує очільник художньої студії. - Якщо Влад написав, а я бачу, що тут треба темніше, і це дуже важливо для композиції,  я прямо готуюся, щоби з ним порозмовляти, я знаю, що він точно скаже: а навіщо? Воно ж вже є! І в цьому є така наївна правда. Адже дійсно вже є!

Я дуже обережно, три рази подумаю, перш ніж щось йому запропонувати. Знаю, що це буде дуже довга розмова, тому що  він від мене вимагатиме ну дуже вагомих аргументів, аби пристати до іншої думки. Тут неможливо сказати, що треба і – все! Влад хоче не тільки  докладних пояснень, але й висловлює ще й власну думку, чому не треба перемалювати. – з теплотою  розповідає  Микола Коломієць. -  Влад дуже важливий для мене. Мені важливо, щоби він був поруч.

Персональна виставка Влада

- Коли техніка Влада стане сталою, можна розвиватися у напрямку більш складного сюжету, - вважає керівник студії. - Остання незакінчена його робота, яку він зараз пише, це якраз і є хід у більш складну композицію. Якщо у техніці можливо і не треба розвиватися, то можна розвиватися пряму лінію у напрямку більш складного сюжету. З цією технікою він може довести композицію до супер складного стану. І Влад це робить. У нього є дуже важлива якість, він може дуже довго працювати над однією роботою. Він не може, щоби робота була незакінченою. Тому, коли ми щось починаємо, я впевнений, що він картину  допрацює.

Влад вже має чимало робіт. 

Фото: авторська художня студія для дітей та дорослих Aza Nizi Maza.

- Ми з Владом підготували його сольну виставку, це буде його  перший персональний показ, - розповідає  Микола Коломієць. -  Вона вже майже готова і відбудеться  найближчим часом в ART AREA ДК. Це єдина у Харкові галерея, що працює під час війни, тому що знаходиться у бомбосховищі і має дозвіл на проведення масових заходів.

- Це буде ніби єдине велике полотно, зроблене з багатьох  його робіт, -  трохи прочиняє завісу наставник і організатор виставки.  – Влад намалював навіть афішу виставки.

Нехай у Влада попереду буде ще багато художніх виставок, творчих робіт і злетів.

А наразі Влад, людина з особливостями, усім своїм життям доводить, що любов близьких і любов до життя творять неможливо. 

Читайте також:

Революція гідності: десять років поспіль. Як змінилися ми і Україна?

 

Слідкуйте за нами в месенджерах:

Telegram: (https://t.me/ogoNOVYNA)

 Facebook: (https://www.facebook.com/ogo.novyna)

 Viber: (http://surl.li/kufhk)