Актор-курбасівець Амвросій Бучма помітив талант студента-аграрника Костянтина Степанкова

3 червня 1928 року  народився  видатний український актор Костянтин Степанков. Нинішнє літо – вже двадцяте без нього в реальному житті. Акторське щастя – у зафіксованих зйомками кіно- і театральних ролях. Чимало їх доступно у мережі. Але важливо не тільки погортати відомі (для когось – улюблені) фільми, у яких він зіграв,  а й згадати «призвідника», який заохотив змінити першу, аграрну професію на театральний і кіношний хліб. Амвросій Бучма вчасно зустрівся молодому Кості. Сам скуштував того хліба вже вдосталь, але щось же помітив у хлопцеві в Умані. Втім, почнімо з дитинства.

Син священника

Рідні краї Степанкова –  Хмельниччина. Справжнє прізвище —Народного артиста УРСР, Народного артиста СРСР, Лауреата Державної премії України ім. О.Довженка, першого лауреата премії ім. Леоніда Бикова - Волощук.

Батько актора, Петро Петрович Волощук, був священником. Петра Волощука арештували 1939 року й відтоді його ніхто не бачив. Прізвище Степанков утворене від дівочого прізвища матері Степанко. На догоду часу хлопцеві дописали у закінчення -в, тож ніяких асоціацій із подільським священником бути не могло. Двоє братів Костянтина Петровича рано пішли із життя. Молодший Георгій не пережив голоду  1933-го року, а старший Ігор загинув під час Другої Світової війни.  Мати, Євгенія Василівна, намагалася врятувати Костю та молодшу доньку Ліду. Вирішила після відступу гітлерівців з України їхати аж до Узбекистану. Але син  від такого переїзду відмовився. Жив у дитбудинку, потім рік важко заробляв на риболовецькому судні на півночі.

Швидше працювати поближче до їжі чи обрати кіно?

Костянтин Степанков вступив  до Уманського сільгоспінституту на плодово-овочевий факультет, склав екстерном іспити за перші два курси. На вибір вплинуло хронічне недоїдання всього попереднього його життя.

Як згадував сам Костянтин Петрович, «дуже хотів швидше стати плодоовочівником, щоб поближче до їжі — до хліба, картоплі, буряку, меду».  В інституті Степанков, як член комітету комсомолу, вів «культмасовий сектор». До його обов’язків входила організація зустрічей студентів  з відомими гостями Умані. Під час однієї з таких зустрічей на талановитого юнака звернув увагу і запропонував вступити до театрального інституту Амвросій Бучма, на той час актор та режисер Київського театру ім. Івана Франка, професор Київського інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого. Щось було харизматичне й магнетичне в тому молодому організаторові цікавих зустрічей, що відомий актор ще німого кіно вирішив відірвати селянського хлопця від полів-ланів і дати йому інші знання.

Степанков зголосився на пропозицію Бучми і вступив до театрального інституту. Він навчався  на курсі Амвросія Максиміліановича на кіновідділі.

Амросій Бучма першим зіграв Тараса Шевченка в кіно і позував для  пам’ятника Кобзарю в Харкові

Про життєві дороги Амвросія Бучми та його учня Костянтина Степанкова в іншій країні зняли б захопливе й драматичне  кіно чи навіть міні-серіал. 

Актор-чекіст-актор

Уродженець Львова Бучма не обирав сцену, то залишав її заради служби в ЧК Вінниці (можливо, то була пропозиція, відмова від якої означала смертний вирок), але цей факт  є у мемуарах Амвросія Максиміліановича. «Утікав від гайдамаків через вікно».

Різні міста і сцени були в його житті. «Філософ і арлекін» театру «Березіль»  –  знайшла й таке визначення для  одного з головних помічників режисера Леся Курбаса.

За іронією долі образ гайдамаки, тільки іншого часу – 18-го століття, актор відтворив для скульптора Матвія Манізера, коли той працював над багатофігурною композицією пам’ятника Шевченку в Харкові. Відкриття відбулося наприкінці березня 1935 року.

Коли пам'ятник Шевченку в мирному Харкові  буде визволений із захисного кокона, чи так само блищатиме натертий любителями прикмет палець босоногого гайдамаки? Існувала прикмета, яку повторювали гостям міста. Так у Львові чухають за вухами левів, а в Нюрнберзі труть кільце біля Золотого фонтана. Отож усе це – радісна  екскурсійна дрібничка: потреш, поплескаєш, потримаєшся – і буде тобі щастя.

В епоху німого кіно Бучма знімався у фільмах, де  важливими були міміка, вираз очей, жести і стрімкі рухи. Він працював без дублерів.

Так, на зйомках фільму «Нічний візник» А. Бучма грав роль одеського візника. У сцені, де фаетон падав з потьомкінських сходів, актор сам вискакував із візка на ходу. В інших фільмах були стрибки із другого поверху у відкрите авто, яке їхало знизу, та стійка на руках на балконі. У 1926-30-х продовжував працював як актор і режисер. На Одеській кінофабриці зіграв  Тараса Шевченка в однойменному фільмі 1926 року.

Через десятиліття це відгукнеться його роботою художнього керівника Київської кіностудії художніх фільмів (1945—1948). Далі була вистава «Макар Діброва». У ній А. Бучма зіграв роль шахтаря, який отримує звістку про смерть сина. Актор відмовився виконувати у цей момент довгий монолог, натомість замінив його безмовним п’ятихвилинним сюжетом із всього лиш однією фразою «Сину мій, сину…».  Але якої сили й трагізму була сцена з єдиною реплікою! За цю роль Макара Діброви  А. Бучма отримав Державну премію другого ступеня (1949). У повоєнний період А. Бучма займався режисурою в театрі й кіно. Консультував фільми. Саме тоді йому й зустрівся студент-аграрник Костянтин Степанков.

Фільмографія  Степанкова величезна  – більше ста фільмів. Працював із такими режисерами як Сергій Параджанов та Іван Миколайчук. Став першим лауреатом кінопремії імені Леоніда Бикова.

Після закінчення Київського інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого Костянтин Степанков грав у театрі ім. Івана Франка, працював актором Київської кіностудії імені Довженка. Понад 30 років, — педагог і керівник майстерні Київського інституту ім. І. Карпенка-Карого. Окрім цього працював викладачем кафедри телебачення в Київському університеті культури і мистецтв.

Дружина  -  актриса Ада Миколаївна Роговцева.  

Син  – Костянтин Степанков (1962-2012), актор, режисер театру і кіно, брав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, пізніше працював у Міжнародній академії екології.

Дочка  –   актриса Катерина Степанкова.

Вулиці на честь учителя і учня

Якщо пошукати сліди Степанкова і Бучми в урбанонімах, то  у місті Хмельницькому вулиця Костя Степанкова тягнеться вздовж річки і виходить на вулицю Західно-Окружну, а в Харкові вулиця Амвросія Бучми – це Салтівський житловий масив. Кітлярчин яр із джерельною водою розмежовує  мікрорайони на Салтівку і Північну Салтівку. Після 24 лютого 2022 року вулиця Бучми стала місцем нищення  російськими агресорами багатоповерхівок, бо зовсім поряд – окружна дорога. Ті зруйновані квартири, а часто цілі під’їзди – німі монологи страждань.   

Але ж я про інше. Про історію українського кіно і двох акторів, які вміли думку і навіть цілий монолог промовити самими очима.

Читайте також: Роман гданського шекспірознавця представляли перекладач з Харкова і польський волонтер «Чорних запорожців»