Роман гданського шекспірознавця представляли перекладач з Харкова і польський волонтер «Чорних запорожців»

 «Весь світ  – це сцена».

Шекспір на злітній смузі.  15-річчя Театру у Вікні.

Так починалася цьогорічна Лімоніада в Гданську, у якій взяв участь наш земляк Ігор Мацкевич. Він – перекладач, журналіст, дослідник культури та історії Польщі. Чимало часу і до повномасштабної агресії рф проти України проводив у Польщі. Навчався, мандрував, працював з молоддю. 2022 року тимчасово разом із дружиною знайшов прихисток у Гданську. Саме там познайомився з творчістю польського сучасного письменника і творця театру Єжи Лімона. Ось звідси й Лімоніада (за зразком Шекспіріади).

Черговий день народження Єжи Лімона відзначили без нього, бо видатний мешканець Гданська передчасно помер від коронавірусу. Продовжує справу пана професора його дружина пані Юстина Лімон. Ігор Мацкевич повернувся до Харкова в жовтні 2022 року, на підйомі деокупації  значної частини Харківщини. Тут уже й працював далі над втіленням ідеї вперше видати українською мовою роман  Єжи Лімона «Молот для поетів, або хроніка відрубаних голів». Книжка   вийшла 2023 року в Харкові, у видавництві «Золоті сторінки». 

Ми вже розповідали про харківську презентацію Ігоря Мацкевича у черговій серії подкасту «Градусник»: «Переклад врятував від безнадії». Книжка відомого поляка вийшла в Харкові».

Удова польського класика Єжи Лімона пані Юстина після друку українською мовою книжки її чоловіка  написала в соцмережі: «Є у Харкові пан Ігор Мацкевич. Його робота над книжкою  –  це його війна і він виграв її». 

2014 року у Гданську вийшла друком  книга професора Єжи Лімона «Молот на поетів, або Хроніка відрубаних голів». Так само 2014 року в бурштиновій столиці після тридцятирічних старань пана професора почав функціонувати Гданський Шекспірівський театр. Це інституція, унікальна у європейському культурному просторі.

2022 року Ігор та Ольга Мацкевичі знайшли захист від війни у Гданську.  Робота траплялася тимчасова, а ось відвідини бібліотеки і читання книжок польською мовою залишалися постійними. Вони підказали рішення: подякувати Польщі за прихисток сотень тисяч українців можна перекладом книжки. Як розповів Ігор Мацкевич, свого часу він підвищував полоністичну кваліфікацію на курсах в Інституті польської філології при Університеті Адама Міцкевича у Познані. Випускником факультету англійської філології цього університету  був колись Єжи Лімон.

Директор харківського видавництва «Золоті сторінки» Семен Ген був на фронті, коли йому  запропонувати видрукувати «Хроніку відрубаних голів». Ідею втілили його колеги.

Презентація видання відбулася у Харківській державній науковій бібліотеці імені Короленка, яка постраждала від ворожих обстрілів. Тепер відбулася і гданська зустріч із читачами роману, в якому є  реальна польсько-англійська історія, своєрідний огляд середньовічних винаходів і детективний сюжет.

Ігор Мацкевич розповів про свій приїзд на Лімоніаду-2024.  «Перші фантасмагоричні враження після приїзду до Гданська. 15-річний ювілей Театру у вікні. Засновник  –  Єжи Лімон, так само як і театру Шекспірівського,  який можна вже вітати з 10-річним ювілеєм.

Театр у вікні  –  унікальне явище культурного життя Гданська. Із вікон першого поверху кам'яниці на вулиці Длуга на невеликий подіум виходять актори і безпосередньо спілкуються з глядачами і слухачами. Як правило, це моновистави або читання поезії видатних польських письменників. Глядачі реагують дуже жваво, а до дійства можна долучитися прямо з вулиці.

Чи стають перекладені книжки під час війни вікнами в інший світ, в іншу культуру? Бібліотеки давно перестали бути місцями обміну позичених для прочитання книжок на нові, ще невідомі. Це місця зустрічей і обговорень. Так працюють бібліотеки в Україні, не зважаючи на війну. Так вони об’єднують читачів однією темою і в Польщі.

 Як виглядала  зустріч у межах циклу «Розмови про літературу і театр»? Розповідає перекладач роману Єжи Лімона «Молот для поетів»  Ігор  Мацкевич:

«Я запропонував пані Юстині почати з хвилини мовчання   –  вшанування жертв наших безкінечних харківських трагедій. Вона погодилася, а пан Марек Вільчинський як модератор зустрічі  реалізував цю ідею. Другої заявленої модераторки пані Марти Коваль  –  дружини пана Марека не було, бо поїхала як перекладачка від міжнародної організації  до Харкова документувати ці злочини росії. Пан Марек  –  волонтер 72 ОМБР «Чорні запорожці» був на презентації у подарованій йому цією бригадою кошульці. 

Слово «футболка», тим паче «теніска» якось не пасує до подарунку воїнів. Швидше, кошуля, старе означення сорочки, що перегукується  з «кольчуга».

Під час  зустрічі були запитання про презентацію книги у Харкові, я розповів про зустріч у бібліотеці імені Короленка і про нашу подкастову  презентацію для Харківського пресклубу.

Наприкінці я прочитав вірш про обстріли Харкова.

***

Не петарди святкові стріляють,

Не розцвічує небо салют.

То по Харкову орки прокляті

Смертоносними КАБами б'ють

Це вони від безсилля і люті.

Зневажаємо їх русомір .

Скільки там в головах каламуті.

У конвульсіях б'ється вампір.

Не шукаймо пояснень, причини.

Цю орду треба бити і вбить.

Буде жити моя Україна.

Нелюд згине, у небі   – блакить.

І той цвях вже останній загонить

У прогнилу давно вже труну.

ЗСУ нас звитяжно боронить,

Переможно закінчить війну.

Вірш строфа за строфою перекладав Марек Вільчинський, іноді долучався колишній консул України у Гданську Лев Захарчишин.

Книги всі розійшлися між присутніми. Вони   були дуже зацікавлені, дехто просив і отримав два примірники  – за донати на ЗСУ».

Як висловилася пані Юстина Лімон, «книга виросла до рангу символу і зброї у боротьбі з російським агресором. У самому романі Єжи Лімона книги мають символічний вимір. Вони уособлюють пам'ять, а якщо вона стає незручною для правителів, її треба знищити, стерти і дати іншу інтерпретацію історії.

Я дуже зворушена.  Як сказав світлої  пам’яті  Президент Гданська Павел Адамович: «Гданськ щедрий».  Гданськ –  місто Солідарності вкотре продемонстрував свою підтримку Україні, яка бореться з ворогом усієї Європи».

Із презентацією українського перекладу роману Єжи Лімона збігся юний ювілей,  важливий для політичного,  економічного та культурного життя Польщі – 20-річчя перебування країни у складі Євросоюзу. Про нього охоче згадують у численних польських діаспорах різних країн. Хоча у тих багатолюдних  зустрічей інший формат. Більше яскравих музичних і кулінарних акцентів. Наприклад, фестиваль Полонії в Берліні  не пропонував гостям книжкових  розкладок на вулиці. За столиками були не автограф-сесії письменників, а діти щось малювали, доки дорослі милувалися кружлянням пар у швидких народних танцях чи слухали сучасних  співаків під відкритим небом.

У Гданського Шекспірівського театру теж є ця особливість – літні вистави під відкритим небом. Якщо розібратися, воно над Європою не таке вже й безмежне. Досить часто й до 2014 року воно несло загрозу, хоча й локальну. Чи не тому Польща чверть століття є членом НАТО, тобто на 5 років її натовський стаж більший за євросоюзний. ЄС вимірюють в риму від Любліна до Дубліна. Вступ України до Євросоюзу – це ще «сон в літню ніч».  Із плутаниною персонажів і ослячою головою.  Хочеться, щоб у світі Україну сприймали не тільки територією, через яку може «прилетіти», а й  як країну багатої культури, міцної своєю перекладацькою традицією.   Харківець Ігор Мацкевич  послідовно утверджує ще й цю українську місію своєю кабінетною роботою під виття сирен і близькі вибухи.