«Американська рулетка» для України: Трамп чи Гарріс? Погляд із Харкова...

Український кейс на виборах у США став темою активного обговорення в авторській програмі журналіста Олександра Швеця в ефірі Харківського пресклубу «Російська агресія. Як вона змінює Україну та світ?».

- Справді, в Америці зараз дуже складна ситуація, - констатує доктор політичних наук Ігор Поліщук. - Ми нещодавно говорили про те, що Молдова - розколота країна, а США вже протягом десятиліть - розколоті.

Досить згадати минулі або позаминулі вибори, коли голоси виборців розходяться навпіл.

- На мій погляд, це свідчить про кризу політичної системи в США, - каже політолог, звертаючи увагу на дивну систему «виборників». - Ця система в принципі покликана відображати федералізм Сполучених Штатів.

Батьки-засновники американської держави прагнули уникнути електоральних криз, а насправді їх породили!

- У сучасних реаліях ця система суперечить принципам демократії,

 

- переконаний Ігор Поліщук і наводить як приклад Гілларі Клінтон.

Вона ж виграла вибори в Дональда Трампа у 2016 році, однак за рахунок голосування виборників у штатах вона їх програла.

Або Альберт Гор! Як згадує Ігор Поліщук, будучи в Канаді, йому доводилося слухати Гора - блискучого оратора.

- Як на мене, то за своє життя я не зустрічав кращого політика, ніж Ел Гор, - захоплюється ним Ігор Поліщук. - Однак вигравши всенародне голосування, під час голосування по штатах їх програв.

ДОВІДКА «Громади»

• Хі́лларі Діана Родем Клі́нтон ( нар. 1947) — американська політична діячка, дипломатка, державна секретарка США (2009—2013), сенаторка від штату Нью-Йорк (2001—2009) і перша леді США (1993—2001), дружина Білла Клінтона. Клінтон стала першою жінкою, яку висунула велика політична партія на посаду президента Сполучених Штатів, коли вона виграла праймериз Демократичної партії 2016 року. Вона також стала першою жінкою, що виграла всенародне голосування на виборах президента США; проте їй не вдалося виграти Колегію виборників.

• Альберт Арнольд Ґор молодший (більш відомий за своїм скороченим іменем як Ел Ґор; нар. 1948) — американський політик, член Палати представників (1977-1985) та Сенату США (1985-1993) від штату Теннессі, 45-й віцепрезидент США (1993-2001). Після двох термінів на посаді віцепрезидента США був кандидатом на посаду президента країни на виборах 2000 року. У перегонах з Джорджем Бушем отримав майже однакову кількість голосів від штатів, але загалом більшість голосів виборців. За рішенням Верховного суду США Буш був проголошений переможцем.

Нинішні вибори у США експерт назвав показовими в плані загострення пристрастей. З'являється інформація про підготовку заворушень у деяких штатах, у відповідь на посилене несення служби переводиться Нацгвардія.

Ігор Поліщук навіть допускає, що США можуть перебувати на межі громадянської війни. І пояснив причини такої величезної напруги.

- Трамп заявив, що в жодному разі не може програти ці вибори, перебуваючи під кримінальним переслідуванням, - ред.). І він однозначно виграє. А якщо підрахунок голосів виявиться не на його користь, то він не визнає результатів.

Хто насправді переможе, сказати неможливо, хоча завершальна передвиборча соціологія все-таки свідчить на користь Гарріс.

Однак є ще один показовий момент, який обіцяє, на думку експерта, дуже велику інтригу.

Майже 70 млн американців уже проголосували. А на попередніх виборах 2020 року під час попереднього голосування віддали свої голоси тільки 100 тисяч американських виборців.

Ігор Поліщук вважає, що для Трампа це стане аргументом для звинувачень у фальсифікації підсумків голосування.

- Що очікувати в цій ситуації Україні? - розмірковує доктор політичних наук. - Я думаю, що тема України на деякий час відійде на задній план. І приблизно місяць про Україну в США мало хто згадає. Особливо, якщо відбудуться суспільні заворушення.

І Путін отримує певний часовий люфт для активних дій. При цьому експерт висловив парадоксальну думку:

- Я більше сподіваюся на Трампа, - каже він. - Тому що Трамп за своєю ментальністю бізнесмен. Він швидко ухвалює, як то кажуть, прості рішення. І він людина рішуча, що для нас може мати потенційну користь.

 

Ви ж подивіться, війська КНДР уже на фронт проти України, це подія всесвітнього політичного значення, військо з азійської країни-ізгоя - уже на території Європи.

Ігор Поліщук сподівається, що Трамп, будучи президентом, надасть Україні по-справжньому велику допомогу.

Але й Гарріс як прокурорці притаманне загострене почуття справедливості.

Щоправда, за його оцінками, багато чого залежатиме також від радників з міжнародних справ, які працюватимуть в адміністрації чи то Трампа, чи то Гарріс.

Політологиня Юлія Біденко також визнає, що електоральна система у США застаріла. І навіть у минулому столітті, на відміну від європейських демократій, у США ще зберігався виборчий ценз.

До слова, Дональд Трамп ніколи не перемагав у тому, що називається purple wall (англ. досл.: «фіолетова стіна»).

ДОВІДКА «Громади»

• «Блакитна стіна» відноситься до набору штатів, які надійно проголосували за демократів на останніх президентських виборах до 2012 року. У 2016 році колишній президент Дональд Трамп здобув дивовижну перемогу, перевернувши три штати «блакитної стіни»: Пенсільванію, Мічиган і Вісконсін. Президент Джо Байден знов  виграв їх у 2020 році. На три штати припадає 44 голоси виборців, велика частина з 93 виборчих голосів, які складають сім штатів на полі битви. Якщо Гарріс забезпечить усі штати, які орієнтуються на демократію, і три штати, що коливаються, вона досягне 270 голосів виборців, необхідних для перемоги в Білому домі.

•  "Червона стіна"  використовується для позначення штатів, у яких республіканці постійно перемагали на попередніх виборчих циклах; однак більшість із цих штатів представляють значно менше голосів колегії виборців, ніж «блакитна стіна».

• «Фіолетова стіна» - у політиці Сполучених Штатів мінливий штат (також відомий як штат на полі битви, жеребкування або фіолетовий штат ) — це будь-який штат, який може бути обґрунтовано виграний кандидатом від Демократичної чи Республіканської партії на загальнодержавних виборах, найчастіше це стосується президентських виборів, коливання голосів . Зазвичай на ці штати спрямовані кампанії обох основних партій , особливо під час конкурентних виборів.

   

• Ці терміни стосуються кольорів, які стали асоціюватися з Демократичною та Республіканською партіями у 21 столітті.

Юлія Біденко пропонує подивитися на український кейс крізь лінзу електоральної бази. Американські політики, навіть у дебатах, не так вже й багато говорять про Україну. Вони апелюють насамперед до внутрішніх проблем.

- Наприклад, результат виборів у США може залежати від того, чи прийдуть голосувати на виборах жінки, - звертає увагу експертка. - Вони належать до бази Камали Гарріс і, зрозуміло, що далеко не всім із них цікава Україна.

Чи прийдуть на дільниці афроамериканці? Був час, тоді вони мобілізувалися, щоб проголосувати за Обаму.

Хоча вони на словах підтримують демократів, але дуже часто вони не ходять на вибори.

Тож, на думку пані Юлії, на результат може вплинути і структура явки виборців, а не лише симпатії «умовного бухгалтера з Пенсильванії», як багато хто жартує на цю тему.

На жаль, щодо українського кейса політологиня не відчуває оптимізму, на відміну від тих своїх колег, які вважають Трампа «рішучим політиком».

- Так, як людина з авантюрним бізнес-бекграундом, він ухвалює рішення швидко. Однак ці рішення базуються не на цінностях, а на баченні власної ролі в історії. І чомусь він вважає, що завдяки непоганим стосункам із Путіним, він здатен дуже швидко закінчити війну, ледь не за одну ніч.

Потім, мабуть, після зустрічі з президентом України він зрозумів, що швидко вирішити конфлікт не вдасться.

І тому Росія дуже активізувалася. Неодноразові щоденні обстріли Харкова, Запоріжжя свідчать про те, що перед настанням зими і завершенням виборів у США Росія прагне посісти позиції, які дозволять їй торгуватися.

 

На жаль, і у Камали Гарріс дещо інше уявлення про політичні пріоритети. Її виборці бажають вирішення конфлікту на Близькому Сході. І тому їй як лідерці в разі обрання доведеться демонструвати свою здатність діяти у східних регіонах. Так само для Трампа напруга між Китаєм і США може стати більш політично привабливою.

- І я бачу, що в європейських столицях уже точаться розмови про те, що європейська безпека стане виключно їхньою турботою, тобто участі США передбачається набагато менше. І в Брюсселі це сприймають як загрозу.

І їм буде дуже складно нести цей тягар. Тому що сьогодні вони допомагають Україні гуманітарно, економічно, фінансово, проте військову допомогу забезпечують переважно США.

І, найімовірніше, умовні «мирні плани Шольца» будуть частіше з'являтися в медійному просторі. Відчувається певна втома від України.

За прогнозами Юлії Біденко, Європа намагатиметься якось організувати перемовини, і українцям буде дедалі складніше доносити до європейських партнерів нашу позицію про те, що перемовини з РФ ніколи ні до чого доброго не приводили і тим паче не приносять стабільного миру.

- Однак я бачу, що Європа дуже боїться опинитися без американської підтримки. А європейські політики, пов'язані з Москвою, постійно звертають увагу на зростання цін у супермаркетах і кажуть: дивіться - це через Україну! Навіщо нам туди вплутуватися. Нехай уже якось помиряться...

Історик і політолог Євген Ярошенко також думає, що для світу існують не тільки українські, а й близькосхідні та азійські проблеми.  Як і для країн Глобального Півдня, на які, як ми бачимо, Путін робить певні ставки. І їхня роль у геополітиці зростає.

 

- Однак США все ж таки залишається гегемоном, 

- стверджує Євген Ярошенко.

Як історик і політолог він не схильний критикувати виборчу систему в США, яка впродовж десятиліть давала змогу Америці розвиватися і вирости до світового гегемона.

Звичайно, є штати, які визначають остаточну долю голосування, і тут їм також належить визначити долю.

Хвилювання з приводу результатів виборів відбувалися і раніше. Однак американська система з ними справлялася. Експерт думає, що впорається і цього разу.

Залишається і гендерне питання: коли ж у США жінка стане президентом? І тут цікаво, чи візьмуть участь у голосуванні жінки.

Після виборів настане період різноманітних управлінських організаційних питань, на вирішення яких, за оцінкою Євгена Ярошенка, знадобиться місяці три-чотири.

У США виникне геополітична пауза, і нам у протистоянні з ворогом необхідно буде цю паузу витримати.

І тут усі наші погляди звернені до Європи. Експерт звернув увагу на нещодавній візит президента України Володимира Зеленського до Північної Європи, яка забезпечує нас поставками зброї (Данія, Норвегія).

Это наши громоотводы на период отсутствия американской помощи, когда США сосредоточится на внутренних проблемах.

Що ж стосується майбутньої зовнішньої політики і Трампа, і Гарріс, то політолог вважає китайський напрямок вирішальним. На ізраїльському напрямку Євген Ярошенко особливих змін не передбачає.

Він також звернув увагу на економічний аспект - ціни на нафту. І на те, як у цьому сенсі Америка співпрацюватиме з арабськими державами.

- Ми знаємо, що основні доходи Росії забезпечуються енергоносіями, і роль Америки - зробити все, щоб перекрити Кремлю це джерело грошей, які він витрачає на війну з Україною.

Читайте також:

Молдова "на лезі ножа", а демократія "жує соплі". Що чекає на Майю Санду після перемоги на виборах? Погляд із Харкова...