Блаженніший Святослав про те, що стало величезним викликом для християнства в третьому тисячолітті…

Книжка вийшла польською мовою у Варшаві, у найбільшому католицькому видавництві Польщі WAM (Видавництво Апостольства молитви) при Католицькій інформаційній агенції минулого року. Українською мовою книга  побачила світ, через рік по тому у львівському видавництві «Свічадо».

Книга «Бог не покинув Україну» - це розмова Отця і Глави Української Греко-Католицької Церкви Блаженнішого Святослава про служіння Слова, яке несе церква під час цієї війни, про те, як творити простір надії навколо себе і навіть перемагати у безнадійних обставинах.

Про російсько-українську війну, про загрозу «русского міра» всьому цивілізованому світу та про московську церкву, яка породила геноцидальну ідеологію і передала в руки злочинній владі цю нову вбивчу доктрину, яка дегуманізує цілі народи.

Презентація книги відбулася в Центрі Шептицького Українського католицького університету. Там побувала «Громада».

-  З початком війни десятки польських журналістів зверталися до мене по коментар, по слово і голос Української греко-католицької церкви, які і досі потужно звучить у польському медійному середовищі.

Ми маємо у Польщі довгу і плідну співпрацю з такою інституцією, як «Католицька агенція інформаційна».

-  Це не є суто церковна інституція, це є прицерковний медійний центр, який є джерелом інформації для мільйонів поляків, - пояснює Блаженніший Святослав. - І пан Кшиштоф Томасік, наш добрий приятель, з яким ми вже зробили одну книжку під назвою «Діалог лікує рани», постійно цікавився болем України.

Він дзвонив після кожного обстрілу і питав: «Як ви?». І в кінці я якось йому кажу: «Приїдь і подивись!».  

Він набрався відваги і приїхав. І ми разом з ним поїхали. Як Глава церкви, у жовтні 2022 року  я здійснив пастирський візит до Одеського екзархату. Ми вирушили з Києва до Одеси, Миколаєва, Южноукраїнська і Балти і здолали шлях завдовжки 1500 км.

Цей візит розпочався у день українського війська – 14 жовтня 2022 року. Ми  почали з того, що у музеї народної архітектури у Пирогові  поблизу Києва, відвідали нашу  діючу парафіяльну лемківську церкву.

Ми в той день особливо молилися за наших військових. Звідти ми поїхали на південь України. Щиро скажу, ми не знали, чи повернемося назад.

Одеський екзархат переживав дуже важкий час  - Херсон був окупований, Миколаїв під обстрілами і без води, Одесу ми побачили в депресії: заміновані пірси, порожні вулиці, бізнес не працює. Одеса не мала, що їсти, а треба було нагодувати сотні біженців з півдня.

Дорогою журналіст розмовляв із Главою УГКЦ про те, що досвідчувалося під час   зустрічей із представниками влади, волонтерами, духовенством, пораненими воїнами і простими людьми, які переживають трагедію війни.

- Я  мав зустріч з очільником Миколаївської обласної військової адміністрації Віталієм Кімом. Він говорив зі мною такою гарною українською мовою,  - пригадує Блаженніший Святослав. - В певний момент я у нього питаю, що зараз потрібно для Миколаєва. Я зазначив, ми знаємо, що немає води, сказав, що будемо намагатися зробити ще одну свердловину, здобути ще фільтри, бо вода засолена і її треба фільтрувати.

 А він на мене дивиться і каже: «Так, нам бракує води, нас бомблять  мало не щодня. Але знаєте, що треба тут, в Миколаєві?

 

Я перепитую: «Що?»

 

- Вашої церкви!

 

Мені мороз по шкірі пішов…  Це вперше в історії незалежної України, що в тих теренах, де купа церков московського патріархату, в умовах війни людина, лідер державної інституції каже мені: «Вашої церкви потрібно, щоби не зачерствіло людське серце!»

-  Ця територія була дуже зранена. І по дорозі, роздумуючи над тими ранами України, над тим, що українці готові і повинні зробити, народилася ця розмова.  А з неї  - книга.

-  Насправді відчувається, що  наш біль дедалі зростає. Наших втрат щоразу більше. Ми є знекровлені, змучені цією війною. Наша Україна, наші люди мають глибокі рани.

 Але Господь Бог перебуває саме в них, в тих ранах. І не залишає Україну. Що може зцілити ці  душевні і фізичні рани?

-  Світло надії, - переконаний очільник УГКЦ. - Люди від церкви потребують світла надії.

Він згадав наступ на Київ, облогу  міста та свій візит до мера Віталія Кличка.

- Мені було дуже важливо мати зустріч  з ним, щоби розуміти, що діється у Києві. Завжди є інформація, про яку не пишуть. А ми тоді налагоджували логістику гуманітарної  допомоги, привозили харчі, одяг, ліки.

Я тоді запитав пана Віталія, чим ми можемо послужити? Що від церкви ви очікуєте? І він сказав ту фразу: «Більше, ніж хліба і одягу ми потребуємо  від церкви слова надії». Він замовк. І в ту секунду почулися страшні вибухи…

 -  Люди часом змучуються, деколи занепадають духом, бо це природньо змучуватися  у важках обставинах. Але ми завжди мусимо знати,  де є те джерело, з якого можна почерпнути. Для віруючих людей – це Господь Бог, який нас надихає. І тоді ми  можемо творити простір надії навколо себе і навіть перемагати у безнадійних обставинах. 

Як це було на початку війни.

- Ми стикнулися з таким явищем як  російська церква московського патріархату. У всіх церков фундаментом їх є цінність любові. Усі вони побудовані на любові. Ця церква ніби забула про свій фундамент і  основу. Це якийсь гібрид між ідеологією і церквою, - окреслює сутність її Блаженніший Святослав. - Якщо церква як спільнота вірних, як тіло Христове, перетворюється на гвинтик державної машини, тоді вона перестає бути справді церквою.    

 - Коли мова йде про московську церкву, то це насправді  є трагедія. Тому що не держава, не російська влада витворила ідеологію “русского міра” та накинула її церкві. Так, до слова, було у нацистській Німеччині.

 А  сталося з точністю до навпаки. Християнська церква у третьому тисячолітті  породила геноцидальну ідеологію «русского міра”, яку передала в руки злочинній владі.

Не просто освятила дії, які планувала влада. Навпаки! Вона сама підказала, що та державна влада має робити. Те, що колись робили совєцькі ідеологи стосовно  радянських інституцій, те сьогодні зробила  московська церква по відношенню до вбивчої машини російської неоколоніальної  системи.

- І це стає великим скандалом. Тут, як на мене, є найбільший момент небезпеки проповіді Євангеліє. Християнська спільнота породила геноцидальну ідеологію   “русского міра”, що стало величезним викликом для християнства в третьому тисячолітті.

Підважується вірогідність проповіді усіх християн, незалежно від конфесії. Тому що   людина скаже – християни вбивають християн, народилася нова вбивча ідеологія, яка дегуманізує цілі народи.  

Чи можна вірити такій церкві? Розумієте, яка небезпека перед нами стоїть? Не можна використовувати релігію, як інструмент вбивства іншої людини. Це може знищити довіру сучасної людини до християнства як такого.

-  Недавно  очільники християнських церков України спільно видали лист-звернення і декларацію із засудженням ідеології «руского міра».

Я ще у березні 2022 року писав листи до всіх  Папських університетів Риму з проханням вивчати ідеологію «руского міра» як нову геноцидальну ідеологію. Чим швидше ми її розвінчаємо, тим менше вона вб’є людей, - закликає Блаженніший Святослав.

Подібне звернення ми від імені Всеукраїнських церков написали до найвизначніших інтелектуальних центрів, інституцій  та університетів світу з  подібним проханням. 

Минулого року я особисто склав прохання архієпископу Кентерберійському. І англікани почали серйозно вивчати ідеологію «руского міра». І  вже є цікаві результати цього вивчення. Сьогодні для  усіх християн ця ідеологія складає колосальний виклик незалежно від конфесії.

• «росія для своєї величі завжди потребувала України. Чому? Бо вкрала наше коріння самоусвідомлення. Вони вкрали у нас Хрещення, прийняте Володимиром Великим. Вони привласнили собі історію Київської Русі. Вони вкрали центральну і державотворчу роль Києва».

• «Щоразу, коли в Києві щось відроджувалося, коли він ставав центром — церковним, релігійним, культурним чи державним, завжди з півночі вторгалася „каральна експедиція“, яка все нищила. Вони вважали, що без Києва росія не буде великою. Тобто наша земля для них — не окрема держава, а лише територія, на яку вони претендують. Ба більше, говориться, що це геополітично зона росії чи, якщо використати церковну термінологію, — їхня канонічна територія. Тому будь-яка відмінність українців для них образа. Вони хочуть перетворити українців на росіян, і в цьому весь трагізм цієї війни».

• “Без засудження злочинів, без правосуддя не можна зробити крок до примирення, бо миру без правди і правосуддя не буває...”

• «Романтичної росії та високих етичних стандартів  більше не існує. Та романтична росія все ще існує  лише в лекціях русистів в західних університетах, які читають лекції, які  починали читати 20-30 років тому»

-  Будьте певні, Україна переможе! – переконує  Блаженніший Святослав. - Будьте певні! Те, що Україна переможе, сказали мені наші захисники Патріаршого собору, воїни самооборони, які  з автоматами в руках відбивали напади російських ДРГ на Патріарший собор. Я тоді запитав в одного з захисників: «Ти звідки знаєш, що  ми переможемо? То тільки перші дні війни…» А він відповів: «Ми  взяли в полон російського десантника. В його очах ми побачили панічний страх перед нами. Ми в його очах побачили перемогу України».

Повірте мені, ті слова незворотно, невпинно день за днем здійснюються.

Читайте також:

Прес, чорнило, три гармати. Першодрукар Іван ФедорОвич, якого ми не знали

Будемо раді Вашій підписці в наших соцмережах: 

Телеграм:  https://t.me/gromada_group

Фейсбук:  https://www.facebook.com/gromada.group.novynykharkovataoblasti

https://www.facebook.com/gromada.grp