Близько 45 000 книг - жертви російської агресії. Сергій Політучий про те, наскільки важлива книжка та книговидавництво для української нації

Вигоріло майже 2000 м² палітурного цеху, пошкоджене унікальне обладнання, пожежа знищила близько 45 000 книг. 

Чому ворог знищує  поліграфічні підприємства України?

Про це йшлося у розмові відомого харківського журналіста Олександра Швеця з  Сергієм Політучим, українським бізнесменом, меценатом, президентом групи компаній «Фактор» в авторській програмі #Знати більше Харківського пресклубу.

 - Я багато розмірковував з цього приводу, - ділиться Сергій Політучий. -  Зараз не маю жодних сумнівів, що це спрямована атака проти української культури, проти українського книговидавництва, проти підвалин, на яких стоїть Україна.

Мене дуже вразило, що цей терористичний акт викликав  не лише хвилю  обурення, що зрозуміло, але  й потужну підтримку з боку простих людей, колег, письменників, митців.

Такий повсюдний прояв емпатії показав, що це є підсвідомою реакцією громадян України на знищення українських книжок.

Саме ця реакція людей на замах  на їх культуру, на фундаментальні підвалини їхньої ментальності свідчить про те, що російський агресор розуміє, наскільки важлива книжка та книговидавництво для формування нації.

За словами Сергія Політучого, днями  у Києві завершився один з найпрестижніших в Україні ярмарків  - «Книжковий арсенал», і треба було бачити, скільки людей прийшло туди по нові книжки, щоби засвідчити своє ставлення до книговидавництва, як  до складової української культури.

У підтвердження цього ведучий програми харківський журналіст Олександр Швець  показав книгу, що вийшла друком у видавництві «Віват», яке входить до групи компаній «Фактор-друк». 

Це мемуари Джона Маккейна «Буремна хвиля». Це було свідоме рішення його родини придбати цю книгу буквально наступного дня після терористичної атаки на  харківську друкарню. 

До речі, «Нова пошта» запустила безплатну доставку замовлень із сайту видавництва Vivat у період з 24 травня по 30 червня. Інші замовлені книги ще в дорозі, або ще не надруковані. Але вони вже проплачені. І це рішення лише однієї української сім’ї. І таких сімей багато.

Чому українське суспільство так  болісно відреагувало на терористичну атаку російських агресорів на харківську друкарню?

-  Тому що свідомо або навіть більшість  громадян підсвідомо відчувають зв’язок з українською культурою, - вважає Сергій Політучий. - Вони розуміють, що саме культура, саме читання, все те, що передається з покоління в покоління, зокрема, через друковане слово, об’єднує націю. І ось цю культурну спадщину, як останній бастіон, українці захищають усіма доступними їм засобами. В такий хвилюючий спосіб українці демонструють своє ставлення до культури, а також рішучість підтримати її в будь-який спосіб, внести свій внесок у боротьбу з російським  агресором.

Важливо, що люди душею розуміють свій зв’язок у українством. Це не лише допомога «Фактору», це символ єднання людей навколо своєї культури.

За словами Сергія Політучого, удар  окупантів  по харківській друкарні  пошкодив 40% поліграфічної галузі України. З них 50%  - в галузі шкільних підручників.

На підприємстві ще й  досі підраховують збитки.

- Але вже зараз я можу сказати, що це близько 5 мільйонів доларів, - повідомляє  засновник групи компаній «Фактор». - Відбудова друкарні в кращому випадку триватиме  4-5 місяців, але більш реалістичний термін – до пів року. Дуже багато пошкоджень, і дуже важко знайти відповідне обладнання, тому що це  не масове виробництво. Друкарські  верстати такого рівня виготовляються декілька місяців - кожна одиниця. Вже зараз ми ведемо активні перемовини з провідними виробниками поліграфічного обладнання, вже досягнуто деякі домовленості. 

Сподіваємося, що через півтора-два  місяці отримаємо перші верстати.

Паралельно на підприємстві  розпочато демонтаж пошкоджених конструкцій самої будівлі друкарні.

-  Далі розпочнеться реконструкція. Потрібно відновити 2 тисячі квадратних метрів лише даху, - ділиться ходом робіт Сергій Політучий. -  А в самому цеху проблема полягає в тому, що окрім руйнувань, які були спричинені вибуховою хвилею, тисячі уламків ракети С-300 при вибуху розлетілися по всьому цеху, площа якого який становить 4,5 тисячі квадратних метрів.

Всі верстати, усе обладнання пробите цими уламками. Зовні обладнання не згоріло, але все воно має безліч дірок. Це дуже високоточне обладнання і там досить одного пошкодження, щоби вивести його з ладу. А цих уламків там тисячі. Тож справжніх збитків ми ще не знаємо, тому що поки не можемо запустити ці верстати і випробувати їх в роботі через відсутність електрики.

 

Підприємство внаслідок ракетного удару має величезні збитки. Але  найбільша втрата - це загибель людей. Це трагедія, яку не можна компенсувати ніякими грошима. Сімох працівників не можна повернути... Два десятки людей  мають численні осколкові поранення.

- Великою проблемою є психологічна травма, яку отримали люди під час ракетного удару  і вибуху, - констатує Сергій Політучий. - Частина з них через  психологічний стан і досі не може виходити на роботу. Зараз ми розчищаємо завали та прибираємо в приміщеннях. Але працівники навіть з часом бояться виходити на роботу через те, що зазнали важкого психологічного удару. 

Всі ці люди працювали у «Фактор-друк» 15-20 років. За словами Сергія Політучого, майже усі професії  у поліграфії потребують високих професійних знань і кваліфікації, довгих років навчання і практичного досвіду, тому ця професія не є масовою.

-  Ми не можемо знайти таких людей на ринку праці, - переймається  керівник  групи компаній «Фактор». - Насправді це люди, які унікальні у своєму вмінні, унікальні у своєму фаху. Навіть, коли ми отримаємо нові верстати, ми не зможемо працювати тому, що практично всі ці фахівці, на жаль, загинули… 

Аби навчити нових фахівців, треба декілька років. Як мінімум рік потрібно, щоби помічник почав хоча би щось самостійно робити.

 

-  Проблеми, пов’язані з відновленням підприємства надзвичайно великі, - визнає  Сергій Політучий. -  Втім  війна показала справжніх людей, і я пишаюся тим, що команда «Фактор»   - це круті фахівці і менеджери, і це дає впевненість, що ми  відновимо виробництво.

Одразу після атаки на друкарню відбулася розмова Сергія Політучого з відомим американським мільярдером, філантропом Говардом Баффетом. Що стало предметом розмови? Якої допомоги  можна очікувати найближчим часом?

-  Я дуже вдячний президенту України і  першому віцепрем’єр-міністру України  Юлії Свириденко, її команді, які перейнялися цією трагедією,  - зазначає Сергій Політучий. -  Всі ми відчуваємо їхні намагання допомогти. Але, на превеликий жаль, держава не може допомагати коштами приватному підприємству. Водночас міністерство економіки сприяло нашим намаганням знайти фонди, організації, які допомогли би нам у відновленні друкарні. І я вдячний всім, хто допомагав нам.

У розмові з Говардом Баффетом та з керівництвом його фонду харківський «Фактор» швидко знайшов порозуміння.

- Мене дуже вразило те, що Баффет з такою увагою ставиться до проблем в нашій країні, - розповідає Сергій Політучий. -  Він вже реалізував кілька масштабних проєктів з відбудови України. 

Ми зараз маємо з ним чітку домовленість щодо придбання обладнання, а також відновленні будівлі цеху. Але проблема в тому, що таких друкарських верстатів немає на ринку, і потрібний деякий час, щоби їх знайти. Зараз ми намагаємося знайти обладнання, що вже було у використанні десь у Європі, і яке у гарному стані. Ми домовилися, що при закупівлі цього обладнання фонд допомагатиме нам фінансово.

Насправді це єдиний вихід з ситуації, вважає керівник групи компаній.

 -  Під час війни ми не маємо необхідних коштів для відновлення підприємства, - зазначає він. - Навіть, якщо би ми мали такі кошти або взяти кредит, ми живемо поряд з агресором, а це означає, що ці вкладення дуже ризиковані.

Чи можлива релокація  друкарні?

-  З першого дні війни ми думали про це. Ми маємо справу з унікальними фахівцями, які, так склалося історично, мешкають у Харкові. Тому  що майже  90% поліграфічної галузі України зосереджено саме у Харкові. Як відомо, на сьогодні жодне поліграфічне підприємство не релокувалося. Тому що дуже-дуже дорого, це майже неможливо економічно, - стверджує Сергій Політучий. - Щоби розібрати верстат вартістю 4 млн євро, потрібно його демонтувати. Це 1,5-2 місяці  часу, потрібні також фахівці високого класу. Як правило, з фірми-виробника, з Німеччини, які ніколи не поїдуть зараз  сюди, в Україну, де йде війна.

Щоби знову зібрати верстат на місці релокації потрібно ще два місяці. А ще потрібні дуже великі площі. У «Фактор-друк» біля 20 тисяч квадратних метрів виробничих площ.

- Це мають бути спеціальні приміщення, - пояснює  власник групи компаній «Фактор». -Один з наших друкарських верстатів  має вишину 9,5 метрів. Тобто  цей цех має бути заввишки 9-12 метрів. Таких цехів немає, їх треба будувати. А це величезні кошти і час.

Є ще одна причина.

-  Це звучить дуже пафосне, втім це основне питання, - наголошує Сергій Політучий. -  Якщо ми релокуємо економіку Харкова, ми втратимо наше місто. Доки жива економіка, доти живе місто. Якщо підуть з Харкова виробники, то одними піцеріями і кав’ярнями місто жити не зможе. Тому що насамперед потрібні підприємства, на яких люди заробляють гроші, а  вже потім  вони приходять у ці кав’ярні чи супермаркети, щоби їх витрачати.

Економіка – це те, що тримає усі сфери життя міста

- Якщо ми любимо наше місто, і хочемо, аби  воно залишалося таким, яким ми його любимо, ми маємо робити все, що від нас залежить, щоби зберегти харківську економіку, - переконаний 

Сергій Політучий. -   Незламний Харків – це не тільки гучні слова, це – діагноз всім нам, хто продовжує жити і працювати в місті попри війну і обстріли. Саме тому ми чекаємо на допомогу від держави і наших друзів, аби Харків тримався і далі.

Під час атаки на «Фактор-друк» загинули провідні фахівці підприємства і галузі, яких мало в Україні. Але існує ще одна кадрова  проблема – брак фахівців через  мобілізацію. Чи мають працівники  підприємства бронь?

- Це дуже болюча тема, - зізнається президент групи компаній «Фактор». - Мабуть, це проблема №1. Чому? Тому що дуже прикро, що держава не спромоглася сказати вголос, принаймні, для самої себе – які фахівці  найбільш цінні для збереження економіки міста та економіки держави. Навіть під час Другої Світової були списки фахівців, які підлягають мобілізації в останню чергу. 

Зараз ми нічого про це не знаємо. А люди бояться саме невідомості. Кожен ранок для чоловіків, що працюють в друкарні, перетворюється на  справжній квест, аби вони могли дістатися до робочого місця. Адже друкарі – це чоловіки. 

 

Зараз на «Фактор-друк» залишилося  трохи більше ста працівників, в той час як до війни було 500 людей. Зазначу, що поліграфічне виробництво від паперу до готової книжки проходить 27 технологічних етапів. І якщо одного друкаря забрали до лав ЗСУ, його відсутність робить неможливою роботу всього підприємства. Тому що його немає ким замінити. І це найбільша проблема для усіх підприємств, що працюють у Харкові.

- Ми розуміємо, що треба боронити Україну, що мобілізація необхідна. Але з одного мільйона мешканців Харкова, що зараз живуть у місті, тих, хто працює на підприємствах, які забезпечують життєдіяльність міста, зберігають економіку Харкова і України, їх не мільйон. Їх не так багато, адже чимало підприємств на працюють. Ми маємо визначити, без яких фахівців ми не досягнемо 

Перемоги, тому що без них підприємство не зможе працювати, а відтак  не зможе сплачувати податки, які йдуть на ЗСУ. Так ми вбиваємо економіку, яка підтримує фронт.

У травні цього року  в місті вшосте відбувся щорічний міжнародний фестиваль класичної музики  Харків Мюзик Фест, популярний  в Україні і за кордоном. Він вже тричі проводився під час війни, незважаючи на повітряні тривоги та обстріли, бо заходи відбуваються в укриттях.

Сергій Політучий є співзасновником музичного фестивалю. Цього року під час  фестивалю стався  ракетний удар по друкарні. Чи вплине це на проведення фестивалю в подальшому?

- Немає сумніву, що ми будемо продовжувати цей фестиваль, тому що це набагато важливіша річ, ніж ми можемо собі уявити, - переконаний  його меценат і співзасновник. -  Фестиваль – це такий амбасадор України, і для  всього світу це ознака приналежності до одного й того ж світу, до одного цивілізаційного простору. Це дуже круто, що він відбувається під час війни, і це викликає потужний відгук за кордоном, коли вони слухають і відчувають те, що відчуваємо ми, через музику.

- Я дуже радий, що фестиваль, який проходив під час активних російських обстрілів Харкова, став потужною психологічною підтримкою для харків’ян. Люди, які  через обстріли не бачилися місяцями, живучи в одному місті, зустрічалися  саме на майданчиках фестивалю. На очах глядачів я бачив сльози… Я бачив, наскільки важливо для харків’ян, що мистецтво живе у нашому місті, що до нас завітали найкращі зарубіжні  і українські виконавці. Музика, яка звучала в укриттях, символізувала віру в Перемогу, в найкраще майбутнє нашого міста, підтверджувала, що 

Харків насправді незламний.

Дивіться і слухайте ефір:

Читайте також:

Усі наші біди від того, що ми не хочемо повторюватися. Ніби істин кілька...Світова класика в графіці художника «Громади», харків'янина Олександра Сидоренка на фестивалі в Румунії