Чай з ромом, шуба з єнота, макінтош, балет. Замість «діда в кожусі» - Кобзар, якого ми не знали…

Пророк. Український геній. Незламний борець за свободу українського народу. Великий Кобзар.

Кріпацький син з-під селянської стріхи, викуплений з неволі, який за любов до України зазнав жорсткої муштри солдатчини на засланні, що зруйнували його здоров’я, але не зломили ні волі його, ні переконань.

Мало хто знає сьогодні, що за своє життя Тарас Шевченко був більше відомий і визнаний саме як художник, а не як поет. Адже був академіком живопису найбільшої Академії красних мистецтв в імперії.

А ще він був  знавцем театру, опери, балету, європейської інструментальної музики та літератури, вів світське життя, любив танці, бував у модних ресторанах, вишукано вдягався, мав надзвичайно цікаве й вишукане коло спілкування.

А як же «дід в кожусі»?

- Після звільнення з кріпацтва та вступу до Петербурзької Академії мистецтв Тарас Шевченко дуже швидко став другом Карла Брюллова, - звертає увагу на цей факт  Роксолана Гавалюк. - Це свідчить про те, що природа наділила юнака величезним талантом та  інтелектом. Через кілька років він самостійно здобув художню освіту і став такою інтелігентною людиною, що спілкування з ним було цікаве самому Брюллову.

Саме Брюллов увів Шевченка в коло своїх друзів та знайомих.

Карл Брюллов. Дагеротипне зображення із зібрання Ермітажу (Вікіпедія). Портрет I.А. Крилова. Портрет В. А. Жуковського. Копії роботи Шевченка з творів К.П. Брюллова. Джерело: Портал Шевченка. Колаж Олени Зеленіної.

Якийсь час після звільнення Тарас навіть жив на квартирі Брюллова. А взагалі, здобувши свободу, він одразу перебрався на Василівський острів, де й жив під час свого навчання в Академії мистецтв, тобто з 1838 до 1845 року.

В Академії Шевченко дружив переважно з українцями або з тими, хто бував в Україні - Федотом Ткаченком, Петром Петровським, Федором Пономарьовим, Василем Штернбергом. Найближче зійшовся Шевченко з останнім.

Саме Василь Штернберг згодом познайомив Шевченка із багатьма освіченими сім'ями Петербурга. Вони жили на одній квартирі в Петербурзі, на 2-й лінії, разом відвідували літературні та музичні вечори, театри, бували у спільних знайомих.

Світське життя Шевченка у Петербурзі вирувало так, що викликало занепокоєння у його близьких друзів. За спогадами його друга Івана Сошенка, Тарас зовсім змінився: часто їздив на вечори, гарно й дорого вдягався.

Портрет Івана Сошенка роботи Якима Заблоцького. Могила Сошенка у Корсуні. Фото з відкритих джерел. Колаж Олени Зеленіної.

На якийсь час у нього вселився світський біс. Досадно мені й боляче було дивитися на його розкішне життя, не властиве нашому братові художникові... Отак, думав я собі, зрозумів він волю, що коштувала йому такої боротьби, таких страшенних зусиль,

 

— згадував Сошенко про Шевченка у спогадах, опублікованих в «Основі».

- Шевченко став модним, його скрізь приймали, як якусь дивину, - зазначає Роксолана Гавалюк. - Сошенкові було і прикро, і боляче дивитися на тодішнє життя Тараса, яке здавалося йому зовсім нерозважливим.

Ось як сам Шевченко описував своє життя в столиці російської імперії під час навчання в Академії мистецтв:

Поїхали зі Штернбергом до оранжереї Ботанічногого саду. Вийшовши з оранжерей, я запропонував пообідати на Крестовському (острові), у німецькому шинку; він охоче погодився. Після обіду ми послухали тірольців, подивилися, як з гір катаються, і поїхали до Шмідта. Шмідти того дня обідали у Фіцтума (інспектора університету) і надвечір там залишилися. Нас там зустріли питанням з вигуком, де ми пропадали? У Фіцтума, насолодившись квінтетом Бетховена і сонатою Моцарта, де солював знаменитий Бем ( флейтист, клавесиніст, композитор, творець сучасної поперечної флейти), годині о першій ночі повернулися на квартиру.

Приїхавши в Україну вперше після 14-річної розлуки, влітку 1843 року Шевченко знову опинився у вирі світського життя.

- Маєток Волховської у Мойсеївці, який називали «українським Версалем», Ліновиця Бальменів, Притулок Гребінок, Ковалівка Капніста, Яготин Рєпніних, Березова Рудка Закревських, Позовці Афанасьєва-Чужбинського, - Роксолана Гавалюк перелічує палаци-садиби відомих княгинь, князів, графів, нащадків гетьманів, письменників, поетів та істориків, які стали осередками культурного життя та розваг.

Палац у Мойсівці у 1912 Архівна фотографія Макет помпезного палацу (фото краєзнавця Сергія Криниці). Колаж Олени Зеленіної.

 - Неодноразово Тарас Шевченко бував і у Качанівці, у родовому маєтку Тарновських. У травні 1843 року він приїжджав на запрошення Г.С. Тарновського - привозив свою картину «Катерина», яку поміщик погодився купити, і в серпні 1859 року.

На балах гості розважалися: танцювали, грали в азартні ігри, хизувалися модним вбранням, освоювали нові танці та слухали нову музику, читали останні новинки літератури.

Серед цих новинок був і «Кобзар» Тараса Шевченка. У панянок, яких батьки привчали до модної французької мови, навіть з'явився потяг до національної літератури: вони навперебій читали «Кобзар», поезії з якого пробуджували любов до рідного слова.

Форзац першого видання «Кобзаря». Джерело: Український інститут національної пам’яті.

 «І якби я був двічі рабом, я б за віолончель продав себе втретє у рабство»

Кріпацький син Тарас Шевченко був глибоким знавцем не тільки поезії та живопису, але й музики, театру, архітектури і навіть такого далекого, здавалось би, для «мужика» жанру мистецтва, як балет.

-  У сфері уваги Шевченка перебували найвидатніші зразки світової музичної культури: твори Бетовена і Моцарта, Шопена і Паганіні, Вебера і Верді, Гайдна і Россіні, Белліні й Обера, Мейєрбера і Доніцетті, Верстовського і Глінки, Даргомижського і Гулака-Артемовського. Цей перелік засвідчує високий рівень його внутрішньої й естетичної культури, - підкреслює музикознавиця.

Зокрема, показово, що у творах Шевченка присутня згадка про віртуоза-скрипаля Кароля Ліпінського. Водночас існує припущення, що Тарас Шевченко у жовтні 1846 року під час подорожі на Поділля продовжив свій шлях з Вишнівця до Почаєва й слухав його віртуозну гру.

Karol Lipiński, 1850 (цифрова бібліотека Polona). Факсиміле повісті «Музикант» (Вікіпедія). Колаж Олени Зеленіної.

У Ліпінського три роки вчився геніальний кріпосний самородок скрипаль Артем, котрий став прототипом Тараса у повісті «Музикант» Тараса Шевченка.

Зокрема, у повісті “Музикант” згадується відомий німецький віолончелісті композитор Бернард Ромберг (1767-1841), а також знамениті бельгійські музиканти — скрипаль і композитор Анрі В’єтан (1820-1881) та віолончеліст і композитор Адрієн-Франсуа  Серве (1807- 1866), які гастролювали в Петербурзі 1860 року.

Ось автобіографічні та глибоко романтичні спогади Шевченка про особисту ніжну любов до віолончелі:

 Арновський привіз віолончель. Боже, що ж то за іграшка! Це лиш одна душа людська може так співати і плакати, як співає і плаче цей дивовижний інструмент. Майстер, що його зробив, мабуть, був сам Прометей. Я лягаю спати і кладу його біля себе. Це моє життя, моє друге «я». І якби я був двічі рабом, я б за цей інструмент продав себе втретє у рабство.

Восени 1838 року у Петербурзі Тарас Шевченко познайомився з Гулаком-Артемовським.

Оперний співак, композитор, драматург і актор, автор першої української опери «Запорожець за Дунаєм»), до речі - небіж ректора Харківського університету, письменника П. П. Гулака-Артемовського.

І з того часу Семен Степанович Гулак-Артемовський став одним із найкращих друзів поета.

Тарас  Шевченко i Семен Гулак-Артемовський. Репродукція з персональної сторінки  авторки, заслуженої художниці України Оксани Полтавець-Гуйди.

Шевченко високо цінував сценічне мистецтво Гулака-Артемовського.

-  У листі до Григорія Тарновського від 25 січня 1843 року він висловив своє захоплення виконавською майстерністю співака в ролі Руслана з опери Михайла Глінки «Руслан і Людмила», - розповідає Роксолана Гавалюк.

Коли поет опинився на засланні, Семен Гулак-Артемовський, не звважаючи на переслідування царської влади, неодноразово надсилав Шевченкові гроші, листувався з ним, підтримував його морально, незважаючи на те, що, за словами Шевченка, «з 1847 року за розпорядженням вищого начальства всі друзі мої мали припинити зі мною всякі зносини».

Переказ грошей Гулак-Артемовський мав якось мотивувати, тому він переконав Шевченка, що це гроші за колись виконаний художником його портрет.

-  Неперевершений співак Гулак-Артемовський із блискучим успіхом виступав і в драматичних спектаклях, наприклад, грав Чупруна у відомому водевілі Івана Котляревського «Москаль-чарівник», - зазначає музикознавиця. - 10 квітня 1858 року Шевченко записав у щоденнику: «Дивився в цирку-театрі «Москаля-чарівника». Чарівний Семен».

Часто Шевченко та Гулак-Артемовський  разом співали народні пісні.

-  Саме тоді у Гулака-Артемовського виникла думка написати власну музику на текст відомої української народної пісні «Вартий явір над водою». Цілком імовірно, що її мелодія народилася під час імпровізації у присутності Тараса Шевченка, якому й була присвячена ця пісня,

- припускає Роксолана Гавалюк.

У городищенському музеї є картина «Стоїть явір над водою», де зображені Семен Гулак-Артемовський і Тарас Шевченко, Це полотно подаровано музею її автором, художником Георгієм Терпиловським 16 жовтня 1971 р.

Музику до пісні Гулак-Артемовський написав ще на початку серпня 1858 року. Тому що до 19 серпня пісня вже була закінчена і публічно виконана у виставі «Москаль-чарівник».

У серпні 1860 року пісню випустило у світ видавництво Стеловського. На титульній сторінці великими літерами було надруковано: «Стоїть явір над водою». Малоросійська пісня. Музику присвячує Т. Г.  Шевченкові С. Артемовський».

На жаль, життя у Петербурзі складалося несприятливо для Шевченкових занять мистецтвом.

- Гравюра вимагала наполегливості, посидючості, копіткості, а в Шевченка не минало дня, щоб його не покликали на обід, на вечір, в театр, на прогулянку, на пельмені та вареники — улюблені страви поета,  – розповідає Роксолана Гавалюк.  - «Навіть листів не дають написати: треба кудись сховатися. Боюся, як би не стати модною фігурою», казав Шевченко.

Вечори він проводив у графа Федора Толстого, Лазаревських, Костомарова, Полонського, Жижиленка, у музичному сімействі Грінберг та багатьох інших.

Була ще одна квартира у будівлі Академії мистецтв, де Тарас Шевченко зустрічався із видатними діячами російської та української культури.

-  То була квартира віце-президента Академії Федора Петровича Толстого, - наголошує Роксолана Гавалюк.  - Треба відзначити, що Федір Петрович Толстой був одним із тих, хто ще у 1830-х роках підтримував Тараса у Товаристві заохочення художників та сприяв його звільненню від кріпацтва.

Сімейний автопортрет. Художник Федір Петрович Толстой із першою дружиною Ганною Федорівною та доньками Єлизаветою (сидить) і Марією. Репродукція з відкритих джерел.

Саме віце-президент Академії Федір Толстой дав Шевченкові дуже хорошу характеристику 1847 року, коли поета заарештували. Він, його дружина Анастасія Іванівна разом із художником Миколою Осиповим вживали всіх заходів для звільнення Шевченка із заслання у 1857 році.

-  У сімействі графа Толстого він був прийнятий як свій, як рідний, ходив туди мало не щодня, інколи ж і кілька разів, - акцентує увагу Роксолана Гавалюк.  - Квартира графа Толстого, до речі, тоді була місцем зборів учених, літераторів і художників. Там по середах збиралися художники, письменники, актори, вчені, музиканти – друзі Толстих.

В особливих випадках графиня Анастасія Іванівна Толста зазвичай надсилала Шевченку запрошення. Толсті займали помешкання на першому поверсі правого крила будівлі Академії.

Вхожий він був також до багатьох світських будинків, куди зазвичай запрошувалися на вечори письменники та художники.

Михайло Микешин (1835 — 1896) —скульптор і графік, який створив скульптурні портрети Шевченка, багато зробив для увічнення пам’яті Шевченка, домігся створення Товариства імені Шевченка для допомоги петербурзьким студентам, що були вихідцям з України, писав  у спогадах про Кобзаря так:

 «В музику він був закоханий, особливо у спів. Глибоко шанував Даргомижського; познайомився він з ним випадково у мене й потім часто зустрічався в родині Грінберг. Перед Глінкою схилявся. Любив і сам співати, де «траплялась» гітара. Співав він так собі, хоч з великим почуттям: голосу не вистачало, та й акомпанемент все якось не міг узяти лад».

-  До речі, у Толстих часто виступали сестри, дочки харківського інспектора відділу охорони здоров'я, відомі в ті роки в Петербурзі  - співачка Ізабелла Грінберг та піаністка Юлія Грінберг (Грюнберг),  – розповідає музикознавиця. - Шевченко любив спів Ізабелли, часто відвідував їх квартиру, де влаштовувалися регулярні музичні салони.

Ізабелла Львівна Ласкос (уроджена Грінберг) - белетристка, музичний і театральний критик, перекладачка; співачка. Фото: Вікіпедія. Факсиміле присвяти Шевченка - Ізі (Портал Шевченка). Колаж Олени Зеленіної.

26 квітня 1838 року юна піаністка дала концерт в колонному залі Дворянського зібрання в Петербурзі. Вже при першій появі на сценіі Юлія Грінберг заслужила титул «російської Клари Вік».

В подальшому вона вийшла заміж за Олександра Тюріна, потомственого дворянина, колезького радника, поміщика Харківського повіту, і залишила публічну концертну діяльність, виступаючи лише в приватних салонах.

Відомо, що в 1848 р. Михайло Глінка, перебуваючи на лікуванні у Варшаві (куди переїхала її сім’я), почувши гру Юлії Грюнберг,  прийшов від неї в захват.

А її сестра – талановита співачка і письменниця Ізабелла Грінберг (в заміжжі - Ласкос) проводила музичні салони, де виступали Михайло Глінка та Антон Рубінштейн (український композитор, піаніст, диригент, засновник Санкт-Петербурзької консерваторії.).

На цих музичних салонах  охоче бував Тарас Шевченко. Збереглися портрет Ізабелли Грінберг роботи Шевченка та автограф його вірша «Утоптала стежечку через яр» з написом  його рукою - «Ізі Грінберг».

Вона ж, в свою чергу, 13 квітня 1857 року разом з сестрою брала участь у благодійній аматорській виставі на користь Шевченка, організованій в Академії мистецтв, для збору коштів у зв’язку з очікуваним звільненням поета із заслання.

Як на мене, пані Роксолані Гавалюк вдалося зруйнувати відлюдькуватий образ українського генія у кожуху та смушевій шапці. Ми побачили зовсім іншого Кобзаря, якого досі не знали.

Не тільки українця за духом, але й європейця за манерами та стилем.

Тарас Шевченко серед друзів. Зліва направо: О. М .Лазаревський (?), М. М. Лазаревський, Т. Г. Шевченко, Г. М. Честахівський, П. І. Якушкін. 1859. Санкт-Петербург.

Академік графіки Тарас Шевченко був елегантним, відповідно до вимог вишуканого товариства, в якому він обертався. Це були найвищі кола суспільства, тогочасний бомонд.

-  Він був денді, -  констатує Роксолана Гавалюк. -  У стилі, до якого всі звикли, він вбирався тільки для фото. Видно, що там під кожухом, модний сюртук і літні туфлі.

Він також мав шубу з єнота і ультрамодний ґумовий плащ-макінтош. Його улюбленим напоєм був чай з ромом. Вважаю, що вже давно пора повернути нашому велетню духа належний йому образ світської особи, митця, інтелектуала й мислителя европейського масштабу і  стилю.

Читайте також:

Дива у Харкові! До чого тут німецький орган, олімпійський чемпіон, хоровий спів та конкурс королеви Єлизавети?