Чотири труни, чотири хреста. У Львові поховали маму і трьох доньок, нащадків рідних Івана Франка, яких вбили росіяни. Скільки ще українців має загинути, щоб ми могли знищувати російські літаки західними ракетами?

Нестерпний пекучий біль... Невимовний біль…

З портретів, що тримають в руках друзі і близькі, мама і доньки щасливо посміхаються…

Нині  всі четверо у світі ангелів і святих…

Перші вибухи прогреміли перед  світанком. Кілька вибухів поспіль. Дуже близько. Було схоже на роботу ППО. За деякий час ще вибух… І також близько… Серце  шалено калатало.

А мозок відмовлявся обробляти будь-яку інформацію…

Залишатися в крихітному просторі ванної кімнати з дзеркалом на стіні, скляною полицею та заскленими дверима? Чи вийти  на сходову клітку? А може спуститися скрипучими дерев’яними сходами, що прогинаються, як  тільки на них ступиш, до підвалу старого польського будинку? А чи не стане він пасткою, якщо обрушиться дім? Підвал має лише один  вихід, і той  веде у закритий будинками двір-колодязь.

Наступний вибух був такої сили, що ми аж підскочили. Здавалося, небо впало на землю… 

Таких вибухів ми не чули навіть у Харкові. На Салтівці. Потім небо впало ще раз… Ми подумали, що ракета влучила у сусідній будинок.

Ще не встигли оговтатися від шоку, як передсвітанкову темряву розірвало пронизливе верещання сирен.

Машини швидкої та рятувальної служби на шаленій швидкості мчали повз наш будинок та сусідньою вулицею. Отже, не сусідній будинок. Машин було багато. Дуже багато…

Серце стиснулося у спазмі і не відпускало. Що сталося? Де саме?

Без сумнів, трагедія сталася зовсім поряд…

Ще о 5.50 міський голова Андрій Садовий повідомив,  що на території Львова перебувають російські балістичні ракети «Кинджал».

Потім він написав про два важких влучання. Є загоряння житлових будинків в районі головного вокзалу.

Багато вибитих   вікон в районі вулиць Коновальця, Братів Міхновських, Мельника.

Після скасування повітряної тривоги  стало відомо, що на вулиці Коновальця не просто вибиті вікна, там загорілося кілька житлових будинків.

Вулиця  Євгена Коновальця – це  рідна моя вулиця, хоча я живу на іншій. Її видно з вікна  мого будинку. А мій будинок – з трамвайної зупинки на Коновальця.

Ця вулиця та прилеглі вулички з польською та австрійською забудовою - район мого дитинства. Моєї юності, моїх батьків, моїх друзів…

Цією вулицею я ходила до школи, бігала у хлібну крамничку на Художній, поверталася з побачень.

Трохи далі, на  розі Коновальця та Мельника - продуктова крамниця Темп, найближчий від нашого дому магазин, куди мене мама посилала за продуктами. Гастроном з великими арковими вікнами розташований на першому поверсі дивовижного  висотного будинку з обелісками по кутах даху та крихітними балконами з колонами.

Навпроти Темпу – розкішна вілла Юзефи Франц, яку  ще називають палацом «гіпсових» королів». Щоразу, коли їду «двійкою» повз цей шедевр у стилі бароко, або йду у справах, серце солодко завмирає від цієї краси.

За рогом - моя школа. Нині ліцей № 5.

Чого з цього вже не існує?...

Що з цього найдорожчого  серцю прицільно зруйнували прокляті рашистські виродки, посилаючи смертоносні ракети в історичну забудову міста, де лише житлові будинки, в яких живуть люди, і жодного воєнного об’єкта?

Я тоді ще не знала про загиблих…

Здалека бачу будинок з обелісками по кутах даху. Цілий! А от магазин розтрощений вщент… Розбити вітрині, всередині все перемелено на порох.  І «моя» вілла «гіпсових» королів» вціліла! Я тоді ще не знала, що радість моя передчасна…

На цій ділянці вулиця Коновальця перекрита. Вона вся запружена машинами ДСНС, швидкими та поліцейськими машинами. На проїжджій частині  та тротуарі багато людей.

Тут  досі триває  розбір завалів в будинку № 44. Працює кран спрямований на третій поверх, і  за червону стрічку  нікого не пускають.

Повертаю на вулицю Мельника. Тут також горіли  будинки. Пошкоджена вілла «Сонячна» Людвика Геллера, яку звели на початку минулого століття для директора львівської опери. Там зруйнований дах, який  змістився від удару.

Ще один поворот. Вулиця Кокорузда. Тут ще один понівечений будинок зі знищеним дахом та зруйнованим мансардним поверхом.

Поряд  з цим будинком розташована моя 5-та школа. Зараз вона називається ліцей. Цю школу також закінчив мій чоловік, потім - мій син.

Це також історична пам’ятка. Будинок колишньої Українськoї жіночoї гімназії «Рідна школа». Першої жіночої гімназії на Галичині. 

5-та школа найбільше постраждала від ракетного удару. В будівлі вибіті всі вікна,   зруйнована сходова клітка та дах.

Боляче не тільки від руйнувань, а ще й від того, що всі пошкоджені будинки – це будинки з своєю історією. Вони розташовані в історичному ареалі та буферній зоні ЮНЕСКО, і занесені до державного  реєстру нерухомих пам’яток України.

За рогом, на Мельника 17-та школа. ЇЇ закінчив мій брат. Сюди я ходила в групу продовженого дня. Тут вибито 122 вікна, 47 дверей та ворота.

Через дорогу Центр творчості "Веселка", куди  в дитинстві я ходила на гуртки. Тут також вибиті вікна і двері.

Загалом внаслідок російського ракетного обстрілу були пошкоджені п'ять шкіл та два центри творчості. Було вибито понад 300 вікон та понад 100 дверей, пошкоджено дахи в трьох навчальних закладах.

Я не впізнаю свого міста…

Загинуло семеро людей, 70 отримали поранення

Російські терористи  завдали комбінованого удару по Львову.  Били шахедами, крилатими ракетами та  "Кинджалами".  "Кинджали" зупинити не вдалось. Їх здатні збивати лише системи Patriot.

Внаслідок ракетної атаки російських терористів  у Львові загинуло семеро людей. Серед них  - дитина 7 років. Ще 70 людей  дістали поранення, 11 з них перебувають в критичному стані в лікарнях Львова. Серед поранених - 8 дітей. Дванадцять людей рятувальники ДСНС дістали з-під завалів.

Основні пошкодження зазнали житлові квартали двох вулиць, де не було підприємств чи об'єктів інфраструктури.

Одна з ракет влучила в новий ЖК, який здали в експлуатацію у березні 2023, в районі головного вокзалу. На місці атаки виникла сильна пожежа, яка  спричинила масштабні пошкодження багатоповерхівки. Поряд загорілися ще два будинки - пам’ятки ХХ століття.

На вулиці Коновальця загорілося одразу кілька будинків,. Пожежу вдалося загасити мешканців евакуювали.

Найбільше постраждав будинок на вулиці Коновальця, 44…

Він знаходиться за кілька будинків від того, в якому в дитинстві і юності мешкав мій чоловік. Скільки разів ходжено повз цей будинок! І навіть у страшному  сні не могло наснитися, що одного разу  в нього влучить російська ракета… І зруйнує його вщент за тисячу кілометрів від лінії фронту.

Цей  будинок став епіцентром трагедії, яку спричинили російські терористи. З семи людей, що загинули, шестеро проживали в цьому будинку на вулиці Коновальця, 44.

В одну митьу своєму будинку загинули мати та три доньки

Цілий світ облетіло  фото родини, яку вбила російська ракета. Андрій Садовий опублікував сімейне фото Базилевичів і написав: «Після сьогоднішньої атаки живим на цьому фото залишився лише чоловік».

Ярослав Базилевич зараз у лікарні, йому зробили офтальмологічну операцію.

В одну мить він втратив всю свою родину…  Дружину Євгенію, їй було 43 роки,  і трьох донечок - 21-річну Ярину 18-річну Дарину та 7-річну Емілію.

У мережі з'явилося відео, як збожеволілий від горя батько, попри кров, яка заливала його обличчя, просить урятувати його рідних.

21-річна Ярина, працювала в офісі «Львів — молодіжна столиця Європи 2025» при Львівській міській раді. 

Дарина навчалася на другому курсі  в Українському католицькому університеті. Буквально за кілька годин до загибелі Дарина написала у своєму Instagram про трагедію у Полтаві, де від російського ракетного удару загинуло понад 50 людей. А незабаром жертвою російської агресії стала її сім'я. Наймолодша донька, Емілія, була улюбленицею сім'ї.

Ярослава врятувало те, що він зайшов у квартиру по воду. Родина Базилевичів жила на третьому поверсі. Жінки, дотримуючись правил двох стін, під час повітряної тривоги знаходилися на сходовій клітці будинку, вважаючи, що так безпечніше…

В момент удару ракети сходові клітки будинку буквально склалися, потягнувши за собою маму і донечок донизу в провалля... Зі слів рятувальників, будинки-пам’ятки мають дерев’яні перекриття та дерев’яні сходи, яким зазвичай більше ста років. Це вразливе місце старовинних будівель.

Ярослав є онуком 93-річного Зоряна Базилевича, родича невістки знаменитого Івана Франка – Ольги. Матір Ольги Франко походила з роду Базилевичів.

Велика українська родина, спадкоємці відомого письменника Івана Франка, загинули від того "страшного темного царства", яке несе росія, 

– написала в соцмережі директорка Інституту франкознавства ЛНУ Наталія Тихолоз.

"У центрі Європи росія знищує українців цілими сім'ями", - написав мер Андрій Садовий.

Під ударом рашистів у Львові опинилися 17 архітектурних пам'яток, які знаходяться у буферній зоні ареалу ЮНЕСКО.

Пошкодження зазнала та сама вілла Юзефи Франц, в якій зараз знаходиться обласний Центр спортивної медицини і реабілітації. Пошкоджено його історичну будівлю, вибиті понад 70 вікон, ударною хвилею повиносило рами. На самій будівлі утворилася тріщина.

Також зазнав удару храм святих Ольги і Єлизавети, що на площі Кропивницького біля головного вокзалу. В храмі розбито п’ять склопакетів.

«Це — замах на Божий дім, який ще до кінця не відновлено від сатанинської совєцької окупаційної наруги, - написав у соцмережі  настоятель храму УГКЦ о. Іван Галімурка. -Природа окупанта не міняється — це відвертий оскаженілий сатанізм».

 

Зазнав ушкоджень храм ПЦУ Святого Юрія Переможця на вулиці Чернівецькій, яка веде до Двірця.

Очільник Львівської обласної військової адміністрації Максим Козицький повідомив, що пошкоджено близько 150 будинків, а  загалом у 250 будинків вибиті вікна.

Водночас міннападу країни-агресорки повідомило про влучання  у Львові в оборонні підприємства, де виготовляли та ремонтували комплектуючі авіаційного та ракетного озброєння. 

От  в цьому брехливому огидному цинізмі вся сутність росіян.

Сутність нелюдів. Бо направляти ракети, що несуть смерть та руйнування, на житлові будинки і вбивати ні в чому не повинних людей, можуть лише нелюди! Вбивати, і при цьому так нахабно брехати на весь світ!

Коли я дивлюсь, як наші військові на Курщині намагаються залізти в душу росіян: діляться з ними їжею, цікавляться, чи ніхто їх не ображає, а як спіймають російського найманця, який йшов їх вбивати, то також його годують, в такі моменти я весь час хочу запитати їх, що вони хочуть їм донести? Що вони там толерують?

Адже потім  усі ці мірниє  житєлі наввипередки рапортуватимуть злочинному режиму, що  українські  військові їх «грабували та вбивали», що вони «нацисти» і бандерівці і  що їх треба знищувати до останнього, як це робить їхній хутін. Навіщо розсипати перла перед  свинями?

Рашисти чинять масштабний терор по всій Україні

Українці ще не оговталися від масованої атаки  на Харків у передостанній день літа. Окупанти скинули на місто  п’ять керованих авіабомб. Удар було завдано по житловим будинкам. Одна з бомб влучила в житлову  12-поверхівку.

Шість загиблих, 99 поранених, серед них -22 неповнолітніх.

А 3 вересня - знову трагедія. У Полтаві. Дві рашистські ракети  влучили у військовий інститут зв’язку під час навчання. Загинуло 55 людей, 328  поранених.

4 вересня стало  чорним днем для Львова.

У моїй розпеченій голові весь час набатом б’ється питання: «Скільки?» Скільки ще українців має загинути, щоби захід  нарешті дозволив знищувати російські літаки на місцях базування, або надав системи ППО, які захищатимуть українські міста від ворожих атак.

Агресор впродовж трьох років безкарно чинить терор, а жертва не має права захищатися навіть тією зброєю, яка у неї вже є. У терористів немає жодних обмежень, аби вбивати. А у  жертви немає обмежень, щоби вмирати?

Але терпець колись урветься!

Бо справедливість має взяти гору. Як? Побачимо!

Читайте також:

Як монастир Успіння Матері Божої у селі Погоня знищували, а він знову поставав, та про дива чудотворної ікони, яка заговорила (фото)