Дивовижне покоління. Академік Іван Неклюдов про енергетику, економіку, тінь Чорнобиля і загадкове «Джерело»…

Виповнилося дев'ять днів, як його не стало, і авторка вважає важливим на згадку про видатного вченого пригадати свої дуже рідкісні, але зате дуже цікаві бесіди з ним.

Примітно, що Іван Матвійович навчався не в Каразінському університеті (тоді ще - імені Горького), як більшість його колег, а в Педагогічному інституті - нині Національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди.

І це робить його науковому таланту ще більше честі. Бо в Каразінському був профільний фізико-технічний факультет - всесвітньо відома «фізтехівська» система навчання з унікальною науково-освітньою інфраструктурою, аналогів якої не існовало в світі.  

Це означає, що випускникові педагогічного вишу довелося проявити більше наполегливості та справжніх здібностей, щоб опанувати ті наукові напрямки, які даються не кожному.

Іван Матвійович Неклюдов — це не тільки видатна людина, якою пишається Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди, а й справжній приклад для наслідування багатьма поколіннями харківських студентів.

Це було дивовижне покоління людей, які пережили важке воєнне дитинство, здебільшого - сільських хлопців, які досягали вершин у науці, промисловості, економіці завдяки своїм здібностям і жадобі до знань.

Починаючи свою роботу в Лабораторії кристалів, заснованій і очолюваній першим директором УФТІ - І. В. Обреімовим; розвиваючи дослідження в галузі технологій  реакторних матеріалів та їхнього матеріалознавства, основоположником яких був (за дорученням І. В. Курчатова) академік К. Д. Синельников; застосовуючи в цих дослідженнях прискорювальну техніку, розроблену під керівництвом А. К. Вальтера, Іван Матвійович став спадкоємцем усіх цих видатних учених.

Івану Матвійовичу не виповнилося й 30 років, коли він захистив кандидатський ступінь, а 1975 року - і докторський.

Того ж року він був призначений начальником відділу фізики радіаційних явищ і радіаційного матеріалознавства Харківського фізико-технічного інституту.

Завдання створення радіаційно-стійкого ядерного палива та інших реакторних матеріалів, стійких щодо радіації, поставлені колись керівництвом галузі перед ученими ХФТІ, стали на багато років основними в науковій діяльності Івана Неклюдова.

Напрями наукових досліджень Івана Матвійовича пов’язані з розв’язанням проблем підвищення безпеки та продовження ресурсу роботи блоків атомних електростанцій України, створенням реакторних матеріалів нового покоління з високою радіаційною стійкістю, ефективним розвитком і використанням сучасних методів ядерної фізики в економіці й індустрії України.

Він теоретично обґрунтував і експериментально підтвердив принципово новий напрям у створенні зміцненого стану матеріалів і виробів із них, який дістав назву «програмне зміцнення».

Йдеться про фізичні механізми радіаційних явищ у матеріалах під час їхнього опромінення, у створення науково-технічних засад експресного прогнозування поведінки сталей і сплавів в активних зонах ядерних і майбутніх термоядерних реакторів із використанням математичного моделювання та прискорювачів заряджених частинок.

Більше ніж 35 років Іван Неклюдов працював на керівних посадах та, зокрема, на  посаді генерального директора Національного наукового центру «Харківський фізико-технічний інститут».

Ще за часів Радянського Союзу ХФТІ був головним розробником ядерного палива для реакторів із газовими теплоносіями. У музеї інституту, куди закритий доступ широкому загалу, авторка бачила першу таку тепловидільну збірку, створену в Харкові для першої атомної електростанції в Чехословаччині.

Це - всього лише один маленький факт, який свідчить про те, що проблемами ядерної енергетики тут займаються ще з радянських часів.

З огляду на важливість і наукомісткість розвитку ядерно-енергетичного комплексу незалежної України, з ініціативи голови президії Національної академії наук Бориса Патона було створено нове відділення - Відділення ядерної фізики та енергетики, до якого ввійшло Національне наукове підприємство «Харківський фізико-технічний інститут», що підпорядковувалось Міністерству освіти і науки.

Нове відділення - це п'ять інститутів і три наукові комплекси ННЦ ХФТІ, Інститут ядерних досліджень, Інститут прикладної фізики, Інститут геохімії довкілля, Інститут електрофізики та радіаційних технологій, Навчально-науковий центр «Фізико-хімічне матеріалознавство» Київського національного університету та Державне науково-виробниче підприємство «Рубін».

З 2004 до 2015 року Іван Неклюдов був академіком-секретарем Відділення ядерної фізики і енергетики Національної академії наук України,  був членом Президії Національної академії наук України.

Він зробив великий внесок у зміцнення науково-технічної підтримки та визначення перспектив розвитку атомної енергетики країни.

Ще в середині нульових років академік Неклюдов прогнозував, що до 2020 року проєктний термін експлуатації 13 блоків атомних станцій в Україні буде вже вичерпано. Отже, гостро постане питання продовження термінів служби цих блоків.

Академік на світовому досвіді переконував, що це можливо.

- В Україні братися за розв'язання цієї проблеми потрібно вже зараз, - наполягав Іван Матвійович Неклюдов ще у 2006 році, - адже не менше п'яти років потрібно, щоб у кожному конкретному випадку процедура була науково обґрунтована і не викликала побоювань щодо безпеки роботи АЕС із подовженим терміном дії.

При вирішенні цієї проблеми найголовніше і найважче - це захист корпусу реактора. Діагностика кожного міліметра корпусу і особливо зварних швів, тому що саме в зоні зварного шва відбувається деградація матеріалу і можливе тріщиноутворення і руйнування.

Чи варта овчинка вичинки?

Якщо ми продовжимо термін служби хоча б одного діючого енергоблока на 10 років, для цього знадобиться 76 млн дол, але зате прибуток буде - близько мільярда! Якщо на 20 років, то економічний ефект становитиме 1 млрд. 300 млн. доларів. Це при тому, що на будівництво нового блоку знадобиться приблизно 2 млрд. гривень капіталовкладень.

Приклад досягнутих результатів:

Уперше у світовій практиці на металі головного циркуляційного трубопроводу (ГЦТ) реактора ВВЕР-1000 після 32 років експлуатації з використанням сучасних прямих методів у ННЦ «ХФТІ» проведено дослідження еволюції структурно-фазових змін металу. Виявлено ознаки старіння металу після тривалої експлуатації. Результати контролю механічних властивостей і ударної в'язкості (без порушення цілісності ГЦТ) спільно зі структурними дослідженнями дозволили продовжити термін експлуатації ГЦТ енергоблока №1 Южно-Української АЕС до 2031 року (2016).

Сьогодні міркувати про перспективи ядерної енергетики видається дещо дивним, адже країна-терористка, захопивши ЗАЕС, замінувала її і встановила на території станції свою артилерію, звідки стріляє по мирному місту Нікополю.

Але ми пам'ятаємо і трагічний досвід Чорнобиля.

Після бомбардування Хіросіми і Нагасакі дуже скоро міста було відбудовано наново, в них повернулися люди і цілком нормально живуть.

Так ось, під час атомного бомбардування сотні тисяч японців загинули від ударної хвилі, теплового випромінювання, пожеж і падіння будівель. Радіоактивне ураження було невеликим, просто тому що критична маса в бомбах становить десяток кілограмів.

А з 4-го блоку ЧАЕС було викинуто 10 тонн.  Зі 190 тонн палива в реакторі 180 залишилися в саркофазі.

Объект "Укрытие", который  с легкой руки журналистов все называют  "саркофагом", когда будувався, був розрахований на 30 років.

І ми знаємо, що «Укриття» - не саркофаг (хоча його образно багато хто так називає), усередині нього перебуває не млява мумія, а страшна «лава», що живе своїм радіоактивним життям. У більш-менш безпечному стані її підтримують складна система охолодження і товстий шар бетону.

На запитання, чи може ця «лава», м'яко кажучи, вийти з-під контролю, Іван Матвійович Неклюдов у 2006 році відповідав чесно:

- Деякі фрагменти даху «Укриття» вже просіли, у стінах з'являються тріщини. Після тривалих дискусій ухвалено проєкт спорудження «Укриття-2» (так званого Нового безпечного конфайнмента - НБК) - купола-арки, який має додатково накрити наявний саркофаг.

Спеціальна комісія НАН України під головуванням академіка В. Г. Бар'яхтара (до речі, теж харків'янина) ретельно розглядала проєкт «Укриття-2» і внесла низку важливих зауважень і пропозицій.

У ННЦ ХФТІ провели наукові дослідження, спрямовані на перетворення об'єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему.

Комплексні дослідження проведено із застосуванням сучасних методів ядерної фізики, фізики високих енергій, радіаційного матеріалознавства, електронної та металографічної мікроскопії, рентгеноструктурних зйомок та інших.

Для реалізації проєкту НБК потрібно було вирішити низку складних технічних завдань. 10 липня 2019 року НБК було введено в експлуатацію.

Причиною ж Чорнобильської катастрофи, на думку академіка Неклюдова і його колег із ХФТІ, став людський фактор.

- Наука не винна вже тому, що поруч із нами успішно працюють такі самі станції, наприклад, Курська, 

- свого часу зауважив Іван Матвійович.

Як ніхто інший, Іван Матвійович знав мирні атомні технології і був їхнім прихильником.

З ініціативи і за активної участі академіка Неклюдова ухвалено державні рішення на Вашингтонському саміті 2010 року щодо спорудження нового безпечного джерела нейтронів із підкритичною збіркою.

Такого пристрою, як у Харкові, ніхто у світі ще не створював! ННЦ «ХФТІ» під керівництвом академіків Івана Матвійовича Неклюдова та Івана Михайловича Карнаухова 2010-го року взявся за проєктування і створення якісно нової ядерної установки «Джерело нейтронів на підкритичній збірці».

Наукові центри міста підготували техніко-економічне обґрунтування, проєкт біологічного захисту основного елемента - джерела нейтронів, комплекс систем контролю та управління установкою.

У США в Аргоннській національній лабораторії паралельно з харків'янами працювали їхні колеги: шукали альтернативні варіанти розв'язання складних питань, зіставляли, перевіряли на найсучасніших ЕОМ.

Через цю багатогранну унікальність прообраз безпечного джерела нейтронів привернув до себе увагу ядерників світу. Підтримуючи заявлений статус новинки, що народжується, керівники будівництва Великого адронного колайдера у Швейцарії прибули до Харкова, щоб очолити її фінішну збірку.

Ядерна пускова установка «Джерело нейтронів» є унікальною інновацією світового значення, яка за технічними характеристиками не має аналогів у світі.

Її промислове використання дасть змогу спалювати широкий спектр радіоактивних елементів і зробить ядерну енергетику безпечною та екологічно чистою.

Це - сучасна експериментальна база для наукового супроводу ядерної енергетики України, зокрема подовження термінів експлуатації реакторів АЕС, а також для досліджень з нейтронами в галузі ядерної фізики та енергетики, радіаційної медицини, радіаційного матеріалознавства, виробництва медичних ізотопів. Крім того, сама ядерна установка стане об'єктом досліджень як прототип нових безпечних джерел енергії на базі підкритичних систем.

У перші ж місяці повномасштабного вторгнення ворог націлився знищити харківське «Джерело нейтронів».

За даними Офісу Генпрокурора України, у 2022 році по цьому ядерному об'єкту було завдано 74 удари різними видами зброї, авіабомбами, осколково-фугасними снарядами ствольної артилерії, осколково-фугасними та касетними снарядами реактивних систем залпового вогню «Град», «Ураган», «Смерч» та «Піон». Ці атаки не були випадковими. За висновками розслідування, політичне та військове керівництво держави-агресора добре знало про існування та розташування цієї ядерної установки.

Наша установка встояла: радіаційний фон в експериментальному залі будівлі ЯПУ «Джерело нейтронів» у межах норми.

Але, зрозуміло, що служити на благо науки і суспільства так, як це було задумано під час її запуску, вона під час війни не може.

Офіс Генпрокурора встановив російських військових, винних у скоєнні злочину екоциду, разом зі злочином агресії та воєнними злочинами проти ННЦ ХФТІ. Головний підозрюваний – генерал-полковник, на той момент – діючий командувач Західного військового округу ЗС РФ, який безпосередньо керував знищенням ХФТІ.

Шкода, що академіку Івану Неклюдову і його наступникові на посаді Генерального директора ННЦ «ХФТІ», академіку Миколі Шульзі не судилося дожити, коли над військовими злочинцями відбудеться справедливий суд. Але ми віримо, що суд настане.

ДОВІДКА «Громади»

І. М. Неклюдов – лауреат Державної премії України у галузі науки і техніки, Заслужений діяч науки й техніки України. Іван Матвійович був Почесним громадянином міста Харкова, Почесним доктором Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна.

У його науковому доробку  17 монографій, понад 800 наукових праць, 50 винаходів і патентів.

Читайте також:

Яка країна - такі й герої . «Алмаз» виявився скляшкою: що відомо про російського генерала, який обіцяв узяти Харків за 5 днів...