«Дорога в життя» людей з особливими потребами веде у Чортків. Чому невелика громада витрачає на це 1,6 млн гривень?

Як міській громаді Чорткова вдається утримувати дитячий  реабілітаційний центр в умовах обмеженого бюджету? І чому цей об’єкт мер вважає важливим?

Про це дізнавалися медійники з 10 областей України під час престуру, організованого Харківським пресклубом.

Широкий  пандус веде від вуличних воріт аж до  самих дверей реабілітаційного центру. На подвір’ї  по обидва боки пандусу - дитячий та спортивний майданчики. Яскраві кольори, свіжий ремонт. Є велика  альтанка.

-  Колись тут був невеликий  дитячий садочок,  - розповідає Чортківський міський голова Володимир Шматько. - Коли дітей стало зовсім мало, ми розмістили їх по інших садочках, а це приміщення якийсь час стояло порожнім. За чотири місяці  ми тут  зробили своїм коштом ремонт, облаштували скрізь пандуси. І реабілітаційний центр з гуртожитку, де він перебував у тісних умовах, переїхав сюди.

Центр має промовисту назву «Дорога в життя». Цю складну дорогу до повноцінного життя діти з інвалідністю  торують під опікою фахівців.

-  У нас зараз перебуває  25 дітей з інвалідністю віком від 4 до 17 років, - розповідає Галина Куфель, директорка Чортківського центру комплексної реабілітації осіб з інвалідністю. – Серед  них троє дітей ВПО – з Херсона, Житомира, Миколаєва. У нас є дітки, які навчаються у нас  в центрі на індивідуальній формі навчання. Таких  дітей четверо. До них сюди приходять вчителі зі школи. А  є діти, що мають інклюзивну форму навчання, відвідують школу, а після обіду приходять до нас на реабілітацію.

Опікуються дітьми з інвалідністю 12 фахівців – вихователі, вчителі, логопед, практичний психолог, фізичний реабілітолог.

-  Ми малюємо з дітьми, вирізаємо, маємо засоби для розвитку дрібної моторики, яка впливає на мовлення, координацію, увагу та уяву дітей з інвалідністю, - ділиться Галина Куфель. - У нас є діти з ментальними, психічними, інтелектуальними порушеннями, є з фізичними вадами.  Майже всі вони мають інвалідність або ризик отримання інвалідності.

Останнім часом фахівці стикнулися з новою проблемою.

 - Зараз ми набрали нових дітей до 18 років, і у багатьох  з них діагноз – аутизм, - відзначає директорка. - Зараз  це дуже поширений діагноз. Раніше у нас старші діти мали переважно фізичні вади.

Ми звернулися до Миколаївського центру, де проходять  соціальну реабілітацію діти з аутизмом, пройшли там онлайн методичні курси, як поводитися з дітками з аутизмом. І отримали важливий досвід, якого раніше не було.

На ремонт і облаштування дитячого реабілітаційного центру з міського бюджету витратили 3 мільйона гривень. Тут є тренажери, куплені  як коштом міськради, так і подаровані благодійниками.

 

В усіх кімнатах безкаркасні м’які  меблі, щоби діти не травмувалися, туалети без порогів. Тут немає кухні. Обіди до реабілітаційного центру привозять з ресторану. Тут впроваджено кейтеринг. Вартість обіду – 50 гривень.

В будівлі  реабілітаційного центру встановлені акумулятори  та інвертори на випадок відключення електроенергії.

-  Коли вимикають світло під час блекаутів, ми навіть не відчуваємо цього, - розповідає Галина Куфель. - Автоматично вмикаються акумулятори, які заряджаються від електомережі і у нас є світло.

А найближчим часом тут планують встановити сонячну електростанцію, яку громада отримає завдяки іноземним інвестиціям.

У Чорткові розробили цілісну концепцію реабілітації дітей з інвалідністю - від дитини до повнолітньої людини. І зараз її впроваджують.

-  Коли дитині  з інвалідністю виповнюється 18 років, що робити з нею далі? – переймається Володимир Шматько. - Раніше проблема була в тому, що повнолітні і неповнолітні діти знаходилися в одному просторі. Повнолітні діти ставали дорослими, і з іншими фізіологічними потребами. І такий контакт дорослих з дітьми був неприпустимий.

Зараз колишні вихованці реабілітаційного центру віком 18+  змушені знаходитися вдома.

- Як правило, у чиновників позиція така: інвалідність дитини – це проблема батьків. Але це не наша позиція. Люди з інвалідністю не мають сиділи вдома під замком, вони  мають інтегруватися в соціум, - вважає міський голова. -  Сьогодні у нас в громаді  більше 160 дорослих і дітей потребують реабілітації.

В Тернопільській області таких реабілітаційних центрів, як наш, немає в жодній громаді, крім Тернополя. Тому що це дуже дороге «задоволення».

Щороку на утримання дитячого  реабілітаційного центру в Чорткові з міського бюджету витрачають 1,6 млн гривень. Це доволі «важка»  сума для дефіцитного бюджету.

-  Але ж люди з інвалідністю також є мешканцями громади, - справедливо опонує мер.

Більше того, Чортківський міський голова має амбітні плани.

-  Ми хочемо зробити не просто центр реабілітації, а центр відновлення, адаптації і трудотерапії, - ділиться мер концепцією реабілітації, яку у Чорткові вже почали втілювати. -  Ми  зараз ремонтуємо ще одне приміщення на території  колишнього дитячого садочку, яке  також стояло пусткою. Хочемо створити там виробничі приміщення, в яких плануємо облаштувати майстерні для трудотерапії повнолітніх.

Це варіант синергії – реабілітація від дитини до дорослого.  

Це дорого в умовах безгрошів’я, але нам це болить. Адже йдеться про адаптацію людей з інвалідністю  до нормального життя, про те, щоби вони мали можливість працювати, а не жити замкненими в чотирьох стінах.

Ремонт  приміщення розпочали за кошти міського бюджету. Але коштів виявилося замало. Аби закінчити ремонт потрібно додатково  знайти ще майже 3 млн гривень. І пошук донорів зараз активно триває.

-  Сутність діяльності мера  полягає в тому, щоби робити не ті речі, які всім подобаються, а стратегічно важливі, - резюмує Чортківський міський голова. І визнає. - Непопулярні рішення приймати дуже важко. Але необхідно!  

Читайте також:

Як у малому місті Чорткові вирішують великі проблеми? Харизматичний мер і розвиток громади в умовах дефіциту бюджету