Ексклюзив «Громади»: співавтор восьми підручників Владислав Кронгауз, вчитель історії з Харкова, увійшов у топ-10 турніру Global Teacher Prize Ukraine 2024

Потрапивши до «зіркової» топ-10 найкращих вчителів Украни, він обійшов понад три тисячі номінантів.

Владислав викладає історію України, всесвітню історію та  громадянську освіту, а також є класним керівником 10-го класу, що веде його з 5-го класу.

Його люблять учні, вони з нетерпінням чекають на його уроки історії. Він надихає учнів опановувати  нові й нові горизонти знань, допомагає талановитим учням знаходити гранти та можливості для розвитку. Його учні  завойовують перші місця  на престижних конкурсах, демонструючи неймовірні результати інтелектуальних змагань та творчих робіт.

Він не просто крутий профі, але й має креативні ідеї, як покращити освіту в Україні. Його проєкти стали  цінним джерелом мотивації  та знань для сотень учнів та багатьох вчителів.

Владислав – співавтор восьми підручників з історії для НУШ. Він ініціатор викладання  курсу історії України, інтегрованого  у всесвітню історію, спікер освітнього проєкту "На Урок".

Як він стільки встигає? Що його надихає? І на що  він витратить 1 мільйон гривень, якщо отримає найпрестижнішу учительську професійну нагороду Global Teacher Prize – своєрідну «Нобелівську» премію для вчителів?

Про це – в ексклюзивному інтерв’ю «Громаді».

У харківському ліцеї № 3 Влад Кронгауз працює вчителем історії вісім років. Ще на початку педагогічної кар’єри він мав амбітні плани захистити кандидатську та викладати у виші. Але «перемогла» школа.

- Чому школа? Для мене це особливий виклик - формувати з дитини особистість, - не приховує  Влад. – І мені надзвичайно цікавий цей процес.

Починати з чистого аркуша, вчити дитину мислити, аналізувати, робити висновки. А до вишів зазвичай приходять молоді люди вже зі сформованим світоглядом.

Якщо раніше дітей цікавила більше культура, то сьогодні їх цікавлять соціально-економічні аспекти. Зараз ще додався інтерес до військової справи. Цікавляться навіть дівчата. Це формує свідомість. Чимало дітей ще до повномасштабної війни свідомо перейшли на українську мову у повсякденному житті. Зараз їх стало ще більше.

Влад Кронгауз одним з перших почав викладати у школі інтегрований курс «Історія: Україна і світ». Це стало певною революцією в освіті і викладанні історії України.  Чому це так для важливо?

-  Ми повинні показати, що Україна є невід’ємною частиною європейського світу, - наголошує вчитель-новатор. - Інтегрований курс – це комплексне бачення епохи. Ми повинні розуміти, що відбувалося в Україні в контексті світових подій. Наприклад, якщо ми не будемо пояснювати дітям, що відбувалося поза межами України, вони  не зможуть зрозуміти ідеї української революції.

Чи потрібно зараз вивчати історію росії?

-  Потрібно, бо це історичний факт, - вважає  Владислав. – Адже українські землі перебували у складі російської імперії. Там почався революційний переворот, внаслідок якого було  скинуто імператорську владу. Як результат, було проголошено Українську Центральну Раду.

Діти мають розуміти, чому Ленін зміг  взяти владу. Чому відповідальність за це не в останню чергу лежить на суспільстві. Нинішні молоді люди мають робити з цього  висновки. В Україні було багато людей, які були політично не свідомі,  тому припускалися помилок, які потім коштували Україні державності.

Сьогодні в Україні окупанти зруйнували величезну кількість  шкіл, вони прицільно б’ють по енергетичній інфраструктурі, що створює значні обмеження для дистанційного  навчання через перебої з електроенергією та інтернетом.

Це призводить до освітніх втрат, викликаних війною.

-  Аби  подолати освітні втрати, ми розробляємо  заняття для дітей з прифронтових  районів, які позбавлені можливості системно очно навчатися, - розповідає  Владислав. - Ці матеріали дозволяють надолужувати освітні втрати з історії, а заняття проводять по всій Україні. Окрім основного матеріалу, там є руханки, розвиваючі компоненти, багато цікавих додатків. Ми вже створили такі уроки для учнів 5, 6, 7 і 9 класів. Уроки безкоштовні, їх можна скачувати  і користуватися.

 

А ще він спікер освітнього проєкту «На урок!»  Цей «урок» збирає  разом не учнів, а вчителів.

-  Це українська платформа, на якій проходять конференції для вчителів, - пояснює Владислав. -  Там спікери діляться своїми ідеями та досвідом. Тішить те, що до цієї платформи постійно приєднуються вчителі. Є багато тем, які на сьогоднішній день або погано розкриті, або не розкрити зовсім. Зокрема, як працювати вчителю-предметнику в класі з інклюзивною дитиною. 

Або, як якісно навчати історії в умовах дистанційного навчання. Тут є чимало напрацювань, якими діляться вчителі.

Історія на його уроках ніби оживає. Діти занурюються в різні часи та  епохи завдяки відео, кінохроніці, різним джерелам інформації.

-  Підручника з історії катастрофічно не вистачає, щоби навчити історії, - нарікає вчитель. -Підкидаю матеріали учням  через соціальні мережі,  у приватні повідомлення.

Я знаю, хто цим цікавиться, і коли бачу цікаву інформацію, одразу  вже знаю, кому її надішлю.

Час, коли було достатньо лише викласти матеріал, давно минув. Сьогодні треба зацікавити дитину, показати їй, що наука – це круто. Я налаштовую  учнів не зубрити події і дати. Мені не так важливо, щоби вони знали якомога більше дат.

Мені важливіше, щоби вони розуміли історію, аналізували явища і події і робили висновки. Історія насамперед має розвивати мислення дитини.

На уроках історії Влада Кронгауза можна  сперечатися. Навіть з самим учителем. Нерідко він сам провокує таку полеміку.

- Часом я навмисно кажу щось не так, - сміється креативний вчитель. - Це спосіб дізнатися, чи діти взагалі мене слухають. Але насправді тут є ще один цікавий момент.

Колись на уроці в п’ятому класі я взяв  кілька різних підручників історії, відкрив ту ж саму тему, але написану по-різному, і запропонував дітям прочитати текст. А потім вказати, де саме викладено неправильно.

Насправді, правильно було в усіх підручниках, просто матеріал був поданий іншими словами. І діти сперечалися, відстоювали свою думку.

На своїх уроках історії він створив простір свободи, в якому можна вільно висловлювати свої думки і погляди, наводити аргументи за і проти. Шукати істину і знаходити її. І це бесцінно, бо  саме так формується особистість.

А ще у  нього не існує «слабких» учнів.

- Моє ставлення до дитини не залежить від того, як вона знає мій предмет, - пояснює Владислав. - Дитина може мати велике обдаровання зовсім  в іншій царині, і саме цим захоплюватися, а не історією. Всі учні найкращі, навіть, якщо не виявляють підвищеного інтересу до предмету. Оцінку ми ставимо за роботу на уроці, і це ніяк не може бути визначальним у ставленні. Якщо дитина навчається на 6 балів, це не означає, що я вважаю її гіршою за ту, що навчається на 10 балів.

А ще, вважає Владислав, вчитель  має обов’язково мати  почуття гумору.

-  Вчитель повинен вміти жартувати, - переконаний він. - Ніщо так не зближує, як гумор на одній хвилі, який всі розуміють, та загальний сміх, який створює атмосферу позитиву. Але жарт має бути влучним та дотепним! Жарт з певним контекстом розвиває емоційний інтелект.

З початку повномасштабної війни чотири його випускники вступили на історичні факультети різних вишів. Троє хлопців і одна дівчина.

На що він витратить  мільйон гривень у разі перемоги? Він давно мріє про інноваційний інтерактивний проєкт, яким можна  буде користуватися, знаходячись у будь-якій  точці світу.

-  Хочу створити освітню платформу, що матиме назву «Історична лабораторія», - ділиться задумом Владислав. -  На цій платформі можна буде одночасно вивчати історію, грати в інтерактивні ігри, готуватися до мультипредметного тесту, до контрольних робіт, вивчати матеріали з подолання освітніх втрат. Там буде проєкт «Історія цього дня», який перекладатиметься багатьма іноземними  мовами. Отже, усі бажаючі з багатьох країн світу зможуть долучитися до вивчення історії України.

А завдяки 3D-моделі можна буде прогулюватися замками світу, заглядати в усі їх  куточки, «стати» середньовічним лицарем  чи князем, мчати на коні на полі бою, створювати мультиплікаційні замальовки.

-  Освітня платформа інтегруватиме  штучний інтелект, доповнену реальність, коли реальні об'єкти інтегруються у віртуальне середовище, там буде казино-історія, інтерактивні мапи, які розповідатимуть, що відбулося в цей день в тій країні чи регіоні, що цікавить, варто лише поставити на цій точці мітку. Всього цього сьогодні дуже не вистачає, - резюмує Влад. - Я відчуваю це, як практик.

Нехай цей задум-мрія збудеться!

Читайте також:

Чотири труни, чотири хреста. У Львові поховали маму і трьох доньок, нащадків рідних Івана Франка, яких вбили росіяни. Скільки ще українців має загинути, щоб ми могли знищувати російські літаки західними ракетами?