«Фронтові хірурги можуть розкрити грудну клітку, дістатися до серця і накласти кисетний шов». Досягненнями учених медиків України зацікавилися у НАТО

Про це в інтерв’ю академіка НАН України Володимира Семиноженка з президентом Національної академії  медичних наук, академіком НАН і НАМН України Віталієм Цимбалюком у програмі «Про науку. Компетентно», що виходить YouTube-каналі Національної академії наук України.

-  Робота Інститутів, що є підрозділами НАМН України, під час війни кардинально змінилася, - зазначає Віталій Цимбалюк. - По суті, ми зараз працюємо як військові шпиталі. Ми були ініціаторами того, що всі цивільні  медичні заклади і установи під час війни надають допомогу  пораненим військовим.Перший такий досвід ми здобули під час Євромайдану. 

Ми тоді почали забирати постраждалих людей в свої клініки.А потім розпочалася війна. І вже у травні 2014 року ми створили мобільні бригади, до складу яких увійшли лікарі-хірурги, травматологи, які почали виїжджати на фронт. 

Ми тісно співпрацювали з керівництвом медичних підрозділів по наданню допомоги пораненим і найбільш важких забирали в наші спеціалізовані інститути.З 2014 року і до початку повномасштабної війни у лютому 2022-го року в інститутах, що належать НАМН України, ми відкрили 550 ліжок, які призначені  для військових. Насамперед, для важкопоранених. На наших очах військовим керівництвом ЗСУ створювалась етапність надання медичної допомоги за страндартами НАТО.

Група академіків НАМН України (генерал Лурін І.А., Лазоришинець В.В., Усенко О.Ю. і я об'їздили всі медичні пункти разом із начальником медичної служби ЗСУ  генералом Хоменко І.П. та іншими фахівцями. Не було  жодного медичного пункту  у Луганській та Донецькій областях,  де б ми  не побували. 

Ми консультували поранених, важких забирали в свої інститути і допомогали готувати молодих фахівців для медичної служби ЗСУ.На повну потужність почали працювати центральні шпиталі, такі як Київський, Харківській, Одеський, Львівський. Найважчих пацієнтів, яким були потрібні найскладніші операції, ми забирали до х спеціалізованих клінік харківських інститутів НАМН України.

Перші роки були  дуже важкі. Але період  АТО дав можливість організувати медичну службу, підготувати хірургів, які невдовзі почали успішно оперувати поранених військових.Військові хірурги масово проводити операції, які майже не робили раніше. 

Це, так звані, фасціотомії, коли при вогнепальних ушкодженнях стегна, гомілки або руки треба робити великі хірургічні розтини, що розсікають фасції. Це єдиний спосіб уникнути защемлення судин  і нервів, і зберегти життя людини.Наладили ранню фіксацію переломів кінцівок апаратами зовнішньої фіксації, запровадили шунтування крупних  судин, що давало можливість відновлювати кровотік і зберігати кінцівку.

Рятують з осколковими пораненями серця, відновлюють зір, слух і рухливість-  Відомо, що війна стимулює  розвиток медичної науки. Чи можна було раніше уявити, що  при прямому ушкодженні серця, військові залишаються живими? До слова, перша у світі операція з видалення револьверної кулі із серця військового була зроблена харківським хірургом Аполінарієм Підрізом, - зазначає Віталій Цимбалюк. - Потім не було опубліковано  жодної такої історії.  І от тепер ми маємо 135 врятованих бійців, що мали осколкові поранення серця. Зазвичай, це осколки , флешети, які летять при розривах КАБів та інших боєприпасів. 

Є навіть один пацієнт, у якого великий уламок скла пробив одяг, грудну клітку, застряг у серці. Завдяки лікарям, він залишився живий.

Сьогодні операції на серці в Україні проводять дві державні наукові установи НАМН України – ДУ «Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова НАМН України», у них найбільша кількість таких операцій, і харківська ДУ «Інститут  загальної та невідкладної хірургії імені В.Т.Зайцева НАМН України».

 

Вже зараз є фронтові хірурги, які можуть розкрити швидко грудну клітку, дістатися до серця і накласти кисетний шов. Сама техніка не є такою складною, хоча накласти кисетний шов на працюючому серце не так-то просто.  

З початку війни врятовано більше 2 000 бійців, у яких було ушкоджено не саме серце, а оточуючі судини навколо серця. 

Кардіохірурги і торакальні хірурги оперують таких поранених, роблять пластику судин, шунтування їх.В ДУ «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка НАМН України» фахівці врятували тисячі військових від втрати слуху. 

Це, так звана, акубаротравма, коли під час вибуху рвуться барабанні перетинки. Таких випадків дуже багато. При акубаротравмі робиться пластика барабанної перетинки, і за кілька місяців людина може вже нормально чути, і знову повертається на фронт.В Одеській ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова НАМН України» роблять офтальмологічні операції при ушкодженні очей осколками боєприпасів, аж до трансплантації рогівки. 

Нейрохірурги ДУ «Інститут нейрохірургії ім. А.П. Ромоданова НАМН України» при ушкодженні периферичних нервів, що призводить до нерухомості кінцівок, проводять «ювелірні» операції, під час яких  зшивають нерви і рухи відновлюються.

А в ДУ «Інститут ортопедії НАМН України» мене вразило не тільки те, що завдяки біотехнологіям  вони навчилися  нарощувати кістки, але й те, що вони вміють  так складати  роздроблені суглоби,  що зберігається їхня рухливість. А це якість життя людини після важкого поранення.

- Під час війни у нас змінилася  і тематика наукових робіт. 

- Якщо ми раніше робили достатньо великий відсоток фундаментальних досліджень, то зараз в основному це прикладні роботи, які пов'язані з особливостями вогнепальних ушкоджень при різних видах патології, - констатує Віталій Цимбалюк.

Сьогодні  це один з пріоритетних наукових напрямків.

-  Ми активно працюємо  в цьому плані з військовими, і  результатом цієї роботи стали 14 томів  наукових досліджень, - розповідає  президент НАМН України. - Це монографії, присвячені вогнепальному ушкодженню серця, крупних судин, кінцівок, живота  та м'яких тканин. 

По суті, ці дослідження – внесок  Академії у світову медицину.

Цими дослідженнями зацікавилися натівські спеціалісти, і попросили нас видавати монографії англійською мовою. І ми видаємо вже другу таку книгу.

 

- В ДУ «Інститут  загальної та невідкладної хірургії імені В.Т.Зайцева НАМН України» спільно з військовими-медиками та інженерами розроблено пристрій, який за допомогою надпотужних магнітів допомогає хірургам витягати осколки з тіла поранених.Магніти ці різної форми, є такі, що ними можна діставати осколки із серця, - розповідає Віталій Цимбалюк. - Є такий унікальний випадок, коли за допомогою магніта дістали осколок, який пройшов між переніссям та оком, і застряг всередині. І не треба було нічого різати, просто зайшли  в раневий канал і витягли уламок магнітом. 

А раніше треба було робити надскладну операцію з невідомими наслідками.Є навіть ціла магнітна платформа. Це такий стіл з потужним  магнітом. Поступає пацієнт, у якого вся спина побита дрібними осколками, часом там буває сотні дрібних осколків, за кожним «ганятися» просто неможливо.А тут бійця кладуть спиною  на стіл-магніт, і тільки чути – клац, клац, клац. 

Пацієнт  встає і на на цій платформі залишається купа цих уламків. Але це мають бути магнітні уламки, однак вони не завжди такі.

В основу  воєнно-медичної доктрини України, яка зараз працює, покладена ізраїльська модель. Це означає, що на період війни всі цивільні лікарні, в тому числі, і установи Національної академії медичних наук України стають військовими шпиталями.

-  Якщо вже говорити про Ізраїль, то я додав би до української  воєнно-медичної доктрини концепцію, яка виходить за межі медицини, - наголошує академік. -  Якщо ми хочемо  перемогти, якщо ми хочемо вижити, як держава, нам треба стати мілітаризованою країною, повністю перевести  промисловість на воєнні рейки, і всі до єдиного мають бути військовозобов'язані. Як в Ізраїлі.

Я бував в Ізраїлі, і бачив, що там люди навіть в інвалідних візочках намагаються допомагати країні, яка постійно живе у стані війни, і самим військовим: вони  працюють на комп'ютерах в аналітичних центрах, центрах керування. Жінки у військовій формі ходять зі зброєю прямо на вулицях, там всі постійно тренуються фізично, вчаться стріляти на полігонах, вміють поводитися з вогнепальною зброєю.

Зараз, коли я бачу  на вулицях  наших героїв в інвалідних візочках, на протезах,  а поряд з ними йдуть молоді здорові люди, думаю: нехай вони живуть повноцінним життям, працюють, навчаються, але принаймні раз на місяць  вони мають проходити необхідну в умовах  війни підготовку – вчитися стріляти, надавати першу медичну допомогу, робити штучне дихання, накладати турнікет, знати як зупиняти кровотечу.Крім цього, є інші аспекти, де потрібна допомога здорових людей. 

Під час війни стали проводити значно більшу  кількість операцій.Хто працює санітарками? Жінки, і як правило, старшого віку. Операційні медичні сестри також жінки. А буває поступають  поранені бійці під 100 кілограмів. 

Такого бійця треба покласти на операційній стіл, зняти з операційного столу. Хірурги втомлюються, і вони ще допомагають це робити. І  потім знову оперують. 

Втім могли  би знайтися двоє-троє чоловіків, які можливо не можуть бути в штурмовій бригаді, але вони могли би приходити і допомагати  хоча б в такій та іншій роботі.Я пам’ятаю момент, коли рашисти були  вже під Києвом, і багато людей готові були йти на захист столиці, але не вміли, не знали як користуватися зброєю.

В цьому плані ми втратили величезний досвід. Раніше молоді люди, що закінчували університет, отримували звання офіцера, вони мали певну фізичну підготовку і володіли зброєю, тому що вчилися стріляти на полігонах. Зараз цього немає. Але про це слід думати вже сьогодні.Вважаю, що треба знову відновлювати військові кафедри у медичних  університетах, і випускати лейтенантів, які можуть працювати  у будь-яких складних умовах.

Якщо ми хочемо вижити, як держава, ми не маємо іншого виходу, як  ніж впроваджувати  в Україні принцип воєнної доктрини Ізраїлю, коли на захист країни встають усі, хто може в руках тримати зброю.

 

Читайте також:

Повість про незламного воїна Миколу В’юка та його Перемогу. Ексклюзив «Громади» в День захисників і захисниць України з Орландо (США)