Годинник з шоколаду, польський плагіат, незавершений меридіан у Нотр-Дамі… Як науковець став годинникарем, відомим на увесь світ?

Олексій Бурнаєв, кандидат фізико-математичних наук, доцент кафедри фізики та інженерної механіки Львівського національного університету природокористування. і…  знаменитий на увесь світ львівський годинникар.

Реставратор та реконструктор дзвонів та жакмарів. Людина, яка бачила всі вежові годинники Галичини зсередини, член оргкомітету Європейської консерваторії курантів і вежових годинників з офісом у Парижі.

Три львівські годинники Олексія Бурнаєва увійшли до "Всесвітньої спадщини годинникарства", яку складають у Франції.

Годинник закоханих на львівському  готелі "Нобіліс", "Монах-бровар" біля опери і Квітковий годинник – єдиний у світі, що працює взимку і сам згортає сніг стрілками. А ще тристоронній годинник у Тернополі.

Як успішний науковець, викладач, доцент раптом став годинникарем, професію якого  у Європі зазвичай  отримують у спадок? Та ще й знаменитим на увесь світ? Як ця рідкісна професія пов’язана з його науковою діяльністю? Зрештою, де він вчився годинникарству? І чи знайомий він з вежовими годинниками Харкова?

-  Був такий радянський анекдот, – дивує несподіваним початком розмови  Олексій Бурнаєв. - Розбирають вчительку молодших класів на педраді в школі. Кажуть ви така молода, така гарна вчителька, вас так люблять діти. Як ви стали валютною повією? Вона зітхає і каже: просто пощастило!

-  Так само і мені - просто пощастило, - жартує Олексій.

Він закінчив механіко-математичний факультет у Львівському університеті імені Франка, потім аспірантуру в Політехніці, захистив кандидатську дисертацію.

- Згодом почав писати докторську дисертацію, у мене залишилося багато наукових матеріалів, які не увійшли в кандидатську, - розповідає він. – З того матеріалу, що мав, я розробив і надіслав в Інститут проблем міцності  НАН України  проєкт з чисто математичними ідеями, як збільшити на 3% тривалість ядерного палива, що посилює  безпеку і заощаджує  мільйони доларів.

Мене взяли докторантом в Інститут. Якби Україна не відмовилася від ядерної зброї і автоматично від розробки власного  ядерного палива, я би ніколи не робив годинників, і всієї цієї історії  мого годинникарства не було. Але саме так склалися зірки.

Згодом Олексій Бурнаєв став доцентом львівського Аграрного університету, зараз це  університет природокористування.

-  Там на старому корпусі університету  був вежовий курантовий годинник, але він давно вже не працював. Ще за радянських часів від нього залишились тільки циферблат і стрілки. І ми з колегами вирішили відновити годинник.

Це був перший його годинник.

-  Взагалі шлях до годинникарства треба починати з дитинства, - вважає Олексій Бурнаєв. - Треба, щоби тато, або хтось в родині був годинникарем, бо цієї професії  ніде не вчать.

Мене  в університеті вчили розв’язувати інтегральні рівняння. Але тато мій був інженер, дослідник, він змалку брав мене в свою лабораторію, майстерню, возив на досліди, ми завжди обговорювали з ним різні технічні питання.

- В цьому мені насправді дуже пощастило! – цього разу не жартує Олексій.

Олексій Бурнаєв  –  не звичайний годинникар. Він - кампаніст. Людина, яка виробляє, встановлює і реставрує годинники і куранти на дзвіницях, вежах або ратушах. А ще створює годинники з жакмарами − механічними фігурами, які рухаються під час бою курантів.

-  Ми перші ввели в українську мову  слово «жакмари», якого не було  в українській мові,  - розповідає він. – Цього слова ви не знайдете у Вікіпедії, і навіть штучний інтелект, наскільки він розумний, теж не знає такого слова.

На відміну від вже досить відомого слова «карильйон», що означає  набір настроєних по нотах дзвонів, «жакмар» і  досі не має аналогу у слов’янських мовах.

Його описують цілим реченням – це скульптурна група біля годинника, що виконує певні рухи під час бою годин. Це мистецтво практично зникло, існує лише єдина іспанська фірма, яка виготовляє їх з пластику.

Кампаністів, що опанували одразу три складових професії – дзвони, годинники і жакмари − в Україні буквально одиниці.

Серед них - Олексій Бурнаєв, майстер-годинникар, що відновив  понад 76 годинників на ратушах, вежах, церквах та на фасадах адміністративних та історичних будівель  від Мукачева до Сімферополя.

Він знає цілу  купу годинникарських історій. Кумедних і курйозних. Чимало з них про те, що відбувається тоді, коли справжніх годинникових  справ майстрів заступають «знавці», що не мають принаймні елементарних знань щодо улаштування складних годинникових механізмів.

-  В Луцьку ще до війни і карантину в центрі міста зробили сонячний годинник, - розповідає майстер. - Називається він екваторіальний. Тобто паралельно до екватору Землі зроблено коло, і літом сонце вище того кола, тому дає тінь зверху, а зимою нижче того кола і дає тінь знизу.

Ну, не знаю, але це можна тільки в Луцьку догадатися, щоби зробити сонячний годинник під деревами.

-  З того боку, з якого годинник піднятий, і звідки  падає сонце, там стоїть…  чотириповерховий будинок, а літом там ще й листя на деревах, - пояснює годинникар. -  А взимку цей будинок просто затуляє годинник, коли сонце опускається. Тобто годинник  ніколи нічого не показує! Навіть на відео є, що коли його відкривали, він теж нічого не показував.

-  От такі майстри! Але на ту роботу пішли мільйони! І таких майстрів є багато, - нарікає майстер. -  Зокрема, в Ужгороді створили перший в області горизонтальний сонячний годинник. Він має форму люка, а стрілки - це сім чудес Закарпаття.

Тут можна дізнатися про відстань до Говерли, Синевирського озера, Горянської ротонди. Творці його стверджують, якщо по обіді стати на поверхню люка, то за власною тінню, яка падає на імпровізовані стрілки, можна дізнатися, котра година. Але цей годинник також ніколи не працює!

У творчому здобутку годинникового майстра не тільки романтичний квітковий годинник, але й його копія з вкрай незвичного для годинника матеріалу.

-  Колись мені запропонували зробити годинник з шоколаду, - згадує годинникар. -  Для свята шоколаду, що мало відбутися у Палаці мистецтв.

Тоді  тільки запрацював львівський квітковий годинник, і організатори кажуть:  давайте зробимо копію львівського квіткового годинника  в натуральну величину, але з шоколаду.

 Я кажу: «За скільки?». За два тижні. Це було нереально! Квітковий  годинник я робив рік часу. Ще раз питаю: «За скільки?» Задурно, кажуть. «Ні» кажу, так не піде. Треба механізм купити, треба зробити великий каркас. Зійшлись на тому, що зробимемо з шоколаду сонячний годинник.

Але яке сонце у Львові  у грудні? Я запропонував зробити сонечко своїми руками. Тобто воно обертається, і  за ним обертається тінь на шоколадному цифреблаті. Організатори  зробили макет годинника, на якому розмістили площу Ринок з будинками по колу і Ратушу.

Робота кипіла всю ніч.

-  Ви колись різали шоколад ножівкою? А сокирою рубали? Коли ми вночі робили той годинник в Палаці мистецтв, я наївся шоколаду на все життя за одну ніч,

- згадує годинникар.

Молотком та викруткою розрубували шоколад на менші шматки, складали їх  у відро, плавили і штукатурили шоколадом каркас  годинника розміром 4 х 4 метри. Студенти цілу ніч його мастили.

Можливо, через брак часу годинник виглядав не так бездоганно, але тим не менше таких шоколадних сонячних годинників на світі більше немає.

- Але найкумеднішим було те, що  під час святкування маленька дитинка пробралася під огорожу і відкусила шматочок шоколадного годинника, - сміється годинникар. - Чотири зубки  малечі так і лишилися на годиннику!

Олексій Бурнаєв розповідає про конкурс сонячних годинників, який відбувся в Польщі. І який став, з одного боку, розчаруванням, і іншого – своєрідним визнанням.

-  За умовами конкурсу сонячний годинник мав працювати у хмарність, вночі, і щоби його можна  було переносити з місця на місце. Адже кожний сонячний годинник має свої настройки, і вони  мають легко відновлюватися на новому місці. Ми відправили до Кракова такий проект. Я знав, що у Кракові символом міста є Вавельський дракон Смок.

У Кракові з'явився дракон, який оселився в печері під Вавелем. Раз на  тиждень дракону мали приносити в жертву вівцю, і він ковтав її цілою. Якщо ж він не отримував її, то замість неї пожирав людей.

Щоб врятувати місто від чудовиська, король Крак послав двох своїх синів вбити дракона. Здолати змія в поєдинку сини не змогли, тому пішли на хитрість – набили шкуру вівці сіркою. Дракону, що проковтнув вівцю, почало так пекти в горлі, що він випив пів Вісли і лопнув.

-  Отже, знаючи цю легенду, я вирішив робити годинник у вигляді дракона, - розповідає Олексій Бурнаєв. - Мій напарник дизайнер Роман Габа придумав годинник у вигляді дракона, який вилазить з печери, в лівій  лапі  він тримає аналему у формі вісімки.

Це, можна сказати, паспорт планети, бо вісімка - це ознака планети Земля. Зверху був сонячний годинник з механічніми  стрілками. Одна  показує сонячний час, друга - європейський час.

Ще стрілки годинника показували схід і захід сонця, день і ніч на усіх континентах. Було ще багато чого, це був найскладніший  на конкурсі годинник, але ми нічого не виграли!

Конкурс виграла людина, яка оголошувала конкурс.

-  За деякий час я звернувся до мерії Кракова, - зауважує Олексій. -  Адже наступного року виповнювалося 60 років скульптурі дракона. Мені досить некоректно відмовили, указавши на купу різних постанов, які регламентують встановлення пам'ятників у Кракові. І зазначили, що не планують жодного пам'ятника найближчим часом, і щоби я йшов собі лісом.

А через два роки просто поцікавився, що там у Кракові, і був здивований, що у місті з’явилася не лише жалюгідна копія нашого дракона, але й цілий маршрут з семи драконів, яких вони розставили по всьому Кракову.

-  Я вважаю, що польський плагіат, в основі якого було використано нашу ідею, фактично свідчить про визнання українських годинникарства за кордоном. Про те, що конкурентність наших годинникарів  там дуже висока.

Через це нас не пускають в Європу, припиняють будь-які наші спроби вийти на їхній ринок навіть з унікальними ідеями. Сьогодні цей ринок для українських годинникарів практично закритий.

- Якось три місяці тому я сиджу і дивлюся новини, і бачу сюжет, в якому представниця міністерства культури Франції  в Нотр-Дам де Парі  відкриває меридіан, - розповідає  Олексій Бурнаєв. -  Меридіан –  це годинник, який показує тільки 12 годину. Виглядає він як пряма лінія на мармуровій колоні.

Втім, ця лінія повинна продовжуватися на підлозі. Цей меридіан в Нотр- Дамі був знищений під час ремонтних робіт в 1761 році. Здивувало, що під час церемонії відкриття ця чиновниця від культури навіть не приховувала, що вона не знає, що означає ця лінія, все хіханьки-хаханьки.

На цій же церемонії була презентована  книжка про зниклі сонячні годинники Парижа. В книжці йдеться про те, що в Парижі зникло біля 243 сонячних годинників, зокрема, цей  і цей годинник.

І тоді Олексій Бурнаєв написав  у Міністерство культури Франції листа про принцип роботи меридіану, механізм його дії, пропонував відновити  його до кінця  доки ще триває реконструкція собору.

-Та «дама», що була в новинах,  я знайшов її ім’я й посаду в титрах, так мені і не відповіла.

Я написав  ще кілька звернень на адресу керівників відбудови Нотр-Дам, вказаних на їхньому сайті. Одні мені взагалі не відповіли, інші відповіли, що передали звернення, куди треба.

- Мене дуже здивувало, що реставратори не знали, що таке меридіан, - переймається годинникар. – Що не відновили меридіан до кінця під час реконструкції собору.

А найгірше, що українських фахівців вважають представниками третього світу, бо навіть високопосадовці  такого рівня не відповіли  на конструктивну пропозицію, ігноруючи правила ввічливості та ділового етикету.

Я був у Харкові ще аспірантом, співпрацював з Національним науковим центром «Харківський фізико-технічний інститут». Я знаю, що у Харкові є дзвіниця Успенського собору із знаменитим годинником. Бачив великий годинник на будівлі Південного вокзалу.

Але тоді я  ще не був годинникарем. Харків - це наукове місто, технічне, і харків’яни дають собі раду, щоби ті годиники ще довго ходили.

ДОВІДКА «Громади»

• Найстаріший годинник

Тривалий час дзвіниця Успенського собору була найвищою будівлею у Харкові. Головний міський годинник був встановлений саме на ній. Це сталося у 1862 році, через 18 років після введення споруди в експлуатацію. У середині ХХ століття на дзвіниці встановили новий годинник діаметром 3,7 метра.

• Найбільший годинник

Годинник на споруді Південного вокзалу вважається найбільшим. Його діаметр - 4,25 метра. Годинник на міському вокзалі з'явився у 1952 році разом зі зведенням нової вокзальної будівлі.

• Найточніший годинник

На будівлі Інституту Метрології по вулиці Мироносицькій встановлений найточніший годинник у Харкові і Україні. У годиннику кілька квантових генераторів, які розраховують атомний час на основі коливань хімічного елемента цезію. Годинник настільки точний, що похибка становить 1 секунду за мільйон років.

• Годинник під градусником

Відомий харківський градусник на площі Конституції було доповнено годинником у 2012 році.

Наймолодший годинник.

Наймолодший годинник знаходиться на будівлі Харківського національного економічного університету на проспекті Науки, 9-A. Він з'явился в місті в 2015 році, коли була побудована нова вежа ХНЕУ.

-  В мене найулюбленіші годинники – мої, - зізнається Олексій Бурнаєв. - В Тернополі  - це тристоронній годинник в центрі міста, на бульварі Шевченка.  Ще на стадії розробки  його було внесено  до французького сайту «Спадщини світового годинникарства».

Історичне фото годинника (1896) у Тернополі. Годинник відновлений у 2014 році львівським майстром Олексієм Бурнаєвим. Фото з особистого архіву Олени Зеленіної.

Це другий в світі тристоронній всесезонний годинник з відкритими стрілками. Перший був споруджений у французькому Ам'єні наприкінці XIX століття. Точний час на годиннику встановлюється за допомогою супутника. У вечірній час циферблат годинника підсвічується з середини. Відключення світла він переносить  просто чудово: зупиняється, коли немає електрики, потім сам себе наздоганяє.

А у Львові найулюбленішим був «Монах-бровар»  біля оперного, але від Євро -2012  цей годинник, на жаль, не ходить.

- Він насправді унікальний, бо має механізм з неодимовими магнітами, який обертає стрілки крізь бронзу циферблату, - пояснює годинникар. - Якщо комусь спаде хибна  думку крутити стрілку, завдяки цьому механізму стрілка потім сама встає у правильное положення.

Під час чемпіонату годинник відключили від електрики, а коли  її увімкнули, він почав неправильно ходити. Власники не звернулися до мене, а вирішили самотужки втрутитися в скульптуру. І зламали механізм остаточно. Я з ними попрощався.

Квітковий годинник.Львів. Фото з відкритих джерел.

- А найкращий мій годинник, я вважаю, це львівський Квітковий,  - ділиться майстер. - Але на сьогоднішній день я до нього  також  не маю жодного відношення. Вони запросили якусь сторонню фірму його ремонтувати,  і я також з ними попрощався.

Втім львівський Квітковий годинник безперервно працює і досі, пережив навіть Євро-2012, коли на його стрілках робили селфі футбольні фанати,

протоптавши стежку в квітах. Це єдиний у світі настільки антивандальний годинник, та ще й сам згрібає стрілками сніг взимку.

Читайте також:

Чай з ромом, шуба з єнота, макінтош, балет. Замість «діда в кожусі» - Кобзар, якого ми не знали…