Хвилина мовчання у Харкові. Чи діє цей ритуал? В який спосіб українці пропонують вшановувати пам’ять про полеглих героїв і війну?

Однак Незалежність має надто високу ціну…

Щодня у великих містах і невеличких селах прощаються з воїнами, які повернулися з війни на щиті… За нашу свободу вони заплатили найдорожчим – своїм життям.

Як ми маємо зберігати пам’ять про полеглих воїнів?  Кого і як потрібно вшановувати? В який спосіб українці пропонують вшановувати пам’ять про війну? І як розвивати культуру підтримки і вдячності тим, хто захищає Україну?

Вшанування пам'яті про загиблих воїнів — це наша вдячність за те, що ми можемо жити  у своїй державі, за те, що вільні. Це зв'язок із тими, хто вже не зможе побачити нашу перемогу...

Як реально втілюються наша пам’ять про героїчних захисників?

Є вшанування пам’яті на державному рівні. Воно відбувається щорічно 29 серпня, коли українці відзначають День памʼяті захисників України, які загинули в боротьбі за її Незалежність, суверенітет і територіальну цілісність.

Вибір дати зумовила Іловайська трагедія на Донеччині — 23 серпня 2014 року кремлівський людожер закликав російських бойовиків дозволити «зелений коридор», щоб українські військові змогли вийти з оточення під Іловайськом.

Незадовго до узгодженої дати керівництво терористичної федерації  висунуло нову умову — бійці мають бути беззбройні. Під час виходу наприкінці серпня попри домовленості російські бойовики відкрили вогонь, від якого загинуло щонайменше 366 українських військових.

Вшановують пам’ять  про полеглих і у громадах. Алеї Слави, світлини полеглих Героїв, встановлені у громадських місцях, зустрічі з родинами загиблих, перейменування вулиць на честь захисників, меморіальні заходи до сумних дат тощо.

Але це, так би мовити, циклічні заходи. Натомість пам’ять про загиблих і про війну має бути з нами щодня, зачіпати кожного.

Загальнонаціональна хвилина мовчання. Щодня о 9.00.

Вона має об’єднати усіх українців. І тих, у кого загинули на війні близькі і друзі, і тих, в родині яких ніхто не воює. Адже загальна пам'ять — це те, що забезпечує нашу єдність.

Загальнонаціональна хвилина мовчання, яка має вшановувати пам’ять героїв і цивільних, які полягли від збройної агресії країни-терористки, запроваджена указом президента  16 березня 2022 року.

Хоча хвилина мовчання загальнонаціональна і медіа згадують про неї щодня, у Харкові вона не відбувається  щоденно. Радше епізодично...

У Харкові вона існує лише завдяки активістам  ГО «Вшануй», які  щосереди та щосуботи виходять на  акції для спільного вшанування загиблих хвилиною мовчання. Щоб взяти у ній участь, активісти рекомендують додати себе до чату події у Telegram, та запросити туди друзів, з якими планується відвідати акцію.

Організатори закликають  також брати з собою плакати з написами: «Зупинись. 09.00», «Пам’ятай про полеглих — допомагай живим» або ж з іншими написами, що підсилюють емоційність моменту.

Чому загальнонаціональна  хвилина мовчання у Харкові відбувається не щодня, а лише двічі на тиждень?

Як пояснили у ГО  «Вшануй», для цього перш за все потрібні масові оповіщувачі. Саме над цим зараз працює ця громадська організація, щоби запустити оповіщення по всіх містах України. 

Але проблема не тільки в цьому, а й в тому, що в містах стоять застарілі сповіщувачі про повітряну тривогу, які не дають змоги записати туди додатковий звук.

Одна зі співзасновниць громадської організації планує приїхати до Харкова, щоб просувати цю ідею у міській раді. У харківській міськраді за три роки так і не спромоглися запровадити щоденну хвилину мовчання… Попри щоденні обстріли і жертви серед цивільних і військових.

До слова, такі оповіщення діють сьогодні  лише у двох містах України - Вінниці та Львові. Там  без участі громадської організації  такі оповіщення запустили самі. У Львові перезаписали звук на оповіщувачі повітряної тривоги й через них оголошують хвилину мовчання.

В цих містах поліція перекриває не одне перехрестя, а кілька, люди просто зупиняються, коли чують сповіщення. Більше того, у Львівській області вирішили щоранку ненадовго зупиняти рух транспорту, що  є символом скорботи та поваги до загиблих військових.

У харківському метрополітені лише 21 лютого 2025 року запровадили хвилину мовчання у підземному транспорті. Тепер у метро щоденно о 9:00 оголошують загальнонаціональну хвилину мовчання для вшанування пам’яті загиблих захисників і захисниць та мирних жителів України.

Через три роки від початку повномасштабної війни… Просто записати кількасекундне оголошення. 

Прикро, що за час повномасштабної війни цей ритуал для багатьох став дещо формальним, що відсутня особиста емоційна прив’язка до цього скорботного приводу. Що люди у своєму особистому графіку не знаходять хвилину на мовчання… Кількох секунд, щоби просто зупинися…

Недавно соціологічна група “Рейтинг” оприлюднила результати дослідження, проведеного на  цю тему на замовлення Центру прав людини ZMINA.

Рішення про заходи з вшануванням пам’яті постраждалих та учасників російсько-української війни, на думку 39% опитаних, мають приймати органи місцевого самоврядування, 36% - Український інститут національної пам’яті, 32% - родичі загиблих, постраждалих. Серед інших інстанцій частіше називають Верховну Раду України -27%, Уряд чи окремі міністерства - 25%, 

Президента України -22), громадські і благодійні організації -  19%.

Кого потрібно вшановувати?

Дві третини - 66% опитаних вважають, що у відповідь на російську агресію варто вшановувати перш за все героїзм військових, 59% - волонтерство та порятунок цивільних. Серед інших дій та подій респонденти частіше згадували збір коштів для армії -  28%, спротив цивільних, в тому числі в окупації і роботу над відновленням критичної інфраструктури під обстрілами - по 24%.

В який спосіб українці пропонують вшановувати пам’ять про війну?

Серед пріоритетних форм вшанування пам’яті про російсько-українську війну найчастіше згадують запровадження програм підтримки та допомоги родинам загиблих - 52% і створення документальних та художніх фільмів - 48%.

Крім цього, багато респондентів називають створення музею, тематичних виставок  - 36%, заснування Парку пам’яті - 35%, встановлення монументу чи скульптури -34%, стипендії для дітей, молоді на честь полеглих - 30%, запровадження загальнонаціонального уроку пам’яті - 26%, створення Цифрового меморіалу, архіву - 25%, створення Алеї пам’яті - 24% та навчальні курси у школах та університетах - 21%.

64% респондентів для вшанування пам’яті про війну готові були б відвідати місця поховання загиблих, 39% - відкриття пам’ятного місця, об’єкту. Серед інших подій або місць опитані частіше згадували місця поховання чи вшанування близьких на території інших регіонів -23%, громадські заходи на знаковому місці -20%, музейні експозиції та виставки -17%.

Дещо розділилися думки щодо  того, як мають виглядати пам’ятні об’єкти.

Більше половини респондентів - 56% вважають, що стиль надгробків, меморіальних дошок та інших пам’ятних об’єктів кожен має обирати самостійно, залежно від власних уподобань і коштів, з чим найбільше погоджуються мешканці зони бойових дій. 41% зазначають, що має бути застосований єдиний стиль.

Хто має ухвалювати рішення щодо вшануванням пам’яті?

Половина респондентів - 52% зазначають, що Український інститут національної пам’яті має зосередитись на зборі інформації, дослідженні фактів про події війни.

Майже третина українців - 31% основним завданням інституту називає поширення інформації про війну у світі, 28% - збереження інформації та перевірку фактів співпраці з окупантами, по 24% - виховання патріотизму, національної свідомості, активної громадянської позиції та протидію наслідкам російської пропаганди, 21% - розробку та реалізацію державної політики пам’яті, по 19% - ініціювання створення меморіалів, цвинтарів і пам’ятників та організацію архіву про події війни.

Дві третини українців - 65% вважають, що місця і заходи вшанування мають викликати вдячність і визнання героїзму, 50% -  пам’ять про події і повагу до загиблих. Серед інших емоцій і почуттів респонденти згадували відповідальність за майбутнє -29%,  надію, що подібне не повториться - 28%, відновлення справедливості -24%, скорботу і тугу за постраждалими  -21%, усвідомлення історичного значення -17%.

Читайте також:

Червоні лінії. 50% українців категорично  проти поступок територій навіть, якщо війна триватиме довше

Будемо раді Вашій підписці в наших соцмережах: