Ікона святого Димитрія Солунського, яка об’єднала Схід і Захід, фронт і тил (фото)

Як ікона з’єднала Захід і Схід України, а також  про те, яке відношення до неї має останній легендарний командувач ЗУНР Осип Микитка, видатний єпископ УГКЦ Павло Василик, який вважається символом духовної стійкості, провівши майже 20 років у радянських концтаборах, та владика Ігор Ісіченко, відомий діяч з відродження української церкви, що очолює Свято-Дмитрівський храм у Харкові.

Про все це – у розмові «Громади» з Олександром Кривоконем,  доктором історичних наук, професором, головою Всеукраїнської ГО «Воїни добра», який є ініціатором проєкту ікони Святого Дмитрія,  її прощі по храмах України  і лінії фронту з місією об’єднати  Схід і Захід, фронт і тил, сільські церкви з великими храмами.

Ця історія розпочалася  зовсім з іншої події. Наприкінці  2023 року  Олександр Кривоконь був присутній у селі Заланів, що на Рогатинщині, на відкритті меморіальної дошки Осипу Микитці – українському військовому діячу, сотнику УСС, генерал-хорунжому Української Галицької Армії. У січні 1919 року  він очолив 1-й Галицький корпус Української Галицької армії  — регулярної армії ЗУНР. Був останнім командувачем  війська ЗУНР. У 1920 році його розстріляли більшовики після відмови очолити дивізію Червоної армії.

Тривалий час ім’я Осипа Микитки залишалося невідомим не лише для багатьох українців, але й навіть на теренах його малої батьківщини, хоча він сам був родом із Заланова. Щоби увічнити його пам’ять, Олександр Кривоконь, доктор історичних наук, професор, голова Всеукраїнської ГО «Воїни добра», запропонував мешканцям села встановити меморіальну дошку на честь легендарного командувача війська ЗУНР.

 - Меморіальну дошку виконав  скульптор з Харкова, - розповідає Олександр Кривоконь. – А  службу під час церемонії  її відкриття провів отець Володимир - священник церкви Святого Димитрія УГКЦ.

Ця церква є однієї з найстаріших церков на Івано-Франківщині -  недавно їй виповнилося 300 років.

Мені захотілося підтримати цю церкву та громаду. А також віддячити Рогатинщині за те, що її громада прихистила мою сім’ю, яка через війну виїхала з Харкова.

За словами Олександра Кривоконя, спочатку була ідея привезти до сільської церкви частку мощів святого Димитрія Солунського з Салоніків, який був покровителем цього міста, і який загинув за віру, проколотий списами за наказом імператора.

- А потім я порадився з владикою Ігорем Ісіченко, який очолює Свято-Дмитрівський храм у Харкові, - веде далі  Олександр Кривоконь.  – І владика сказав, що у Львові  є  відомий художник, який майстерно пише ікони, професор Роман Василик. І порадив звернутися до майстра, щоби він намалював образ Святого Димитрія, бо церква в Заланові носить ім’я цього святого. Так виникла ідея написати ікону і передати її  храму.

До слова, фінансування проєктів з встановлення меморіальної дошки  на честь Осипа Микитки та створення образу Святого Дмитрія було здійснено завдяки добровільним внескам благодійників ГО «Воїни добра».

- До мене звернувся владика Ігор Ісіченко, з яким ми співпрацювали ще до війни, - розповідає Роман Василик, відомий український іконописець і художник. - Ми робили ікони для іконостасу Свято-Дмитрівської церкви у Харкові, яку він очолює. Там є чотири  ікони наших студентів - образи Богородиці, Спасителя, святого Димитрія та святого Миколая.

Роман Василик - народний художник України, засновник і перший завідувач кафедри сакрального мистецтва Львівської національної академії мистецтв, професор, голова Українського союзу іконописців, член комісії із сакрального мистецтва при Львівській Архиєпархії Української греко-католицької церкви.

Він автор понад 500 ікон та численних монументальних робіт, що є в храмах України та за кордоном - в Австралія, Бразилії, Ватикані, Польщі та інших країнах.

Його перша ікона - копія образу Божої Матері Неустанної Помочі була написана на прохання його відомого брата Павла Василика, видатного єпископа УГКЦ, ісповідника віри, який відіграв ключову роль у виході УГКЦ з підпілля. За часів незалежності України він активно розбудовував парафії УГКЦ, освячував храми та готував нове покоління священників, вважаючись символом духовної стійкості.

Єпископ Павло Василик пройшов важкий життєвий шлях, зазнав жорстоких катувань за віру за часів  радянського режиму. Вперше він був заарештований у 1947 році. За співпрацю з ОУН. 10 років таборів у нелюдських умовах. У 1959 році священика арештують вдруге. Цього разу він отримує 5 років ув’язнення та 5 років виселення. У 1960 році в мордовських таборах священик Павло Василик зустрів Патріарха Йосифа Сліпого.

В радянських тюрмах і таборах єпископ підпільної Української Греко-Католицької Церкви Павло Василик провів майже 20 років. Він належить до тих мужів віри, завдяки яким греко-католицька церква не припинила свого існування в часи підпілля та відродилася наприкінці 1989-го року.

За словами Романа Василика, з настанням незалежності України  КГБ повернув йому деякі ікони, які він писав для старшого брата  - єпископа УГКЦ.

Над образом Святого Димитрія Солунського для сільської церкви села Заланів на Івано-Франківщині професор Роман Василик працював більше місяця.

- Я погодився одразу, як мені сказали, що ця ікона буде на сході України та побуває на фронті, - каже він.  

Чим образ відрізняється від витвору мистецтва?

- Насамперед тим, що іконописець вкладає в ікону душу, бо це сакральний образ, що призначений для молитви та спілкування з Божественним, - пояснює Роман Василик. І додає. - Знаєте, не має значення, хто пише ікону -  визнаний майстер чи людина, яка не досягнула вишин у малярстві. Якщо іконописець вкладає в образ всю душу, ікона  вже є вартісна.

У нас є такі ікони, що створені в стилі примітивізму, але ці ікони  є чудотворними.

Роман Василик розповідає, що ікони для храмів  переважно пишуть не на полотні і  не олійними фарбами. Зазвичай основою для такого образу  є дерево, а класичною фарбою для іконопису є яєчна темпера — суміш натуральних пігментів із жовтком.

- Дошка з натурального дерева, пігмент і яєчна емульсія з жовтка, води та оцту або вина для консервації, - ділиться іконописець «секретами». – Все так, як робили тисячу років тому. Ця фарба наноситься тонкими шарами. Після висихання вона стає дуже міцною і не вицвітає впродовж багатьох століть.

Для ікони потрібна грецька палітра - червоний, чорний, білий, з яких потім роблять решту кольорів, якими пишуть образ.

За словами майстра, робота з чистими пігментами дозволяє контролювати насиченість, прозорість та фактуру кожного кольору, що надає іконі особливого «світіння» зсередини.

- Перед тим, як почати працювати над іконою, ми вивчаємо життя святого, занурюємося в його образ, щоби відчути його зсередини, духовно, якщо  ми хочемо, щоби це була справжня ікона, - зазначає майстер.

За значний внесок в духовне життя, просвітницьку діяльність, підтримку Збройних Сил України та послідовну позицію з захисту людської гідності, свободи совісті та української ідентичності професора Романа Василика нагороджено почесною відзнакою «Воїн добра», яку  йому вручили  представники цієї громадської організації. До Львівської Національної академії мистецтв, де відбулися урочистості, прибули також  представники Рогатинської громади, на території якої знаходиться церква, для якої іконописець створив образ.

Відзнака «Воїн добра» — це почесна нагорода, яку  вручають військовим, родинам загиблих захисників, волонтерам та  громадським діячам за щиру, системну допомогу, яка рятує життя, підтримує захисників, наближає перемогу України, а  також  символізує вдячність за людяність та доброту в умовах війни.

Ікона Святого Димитрія Солунського була освячена архієпископом і митрополитом Івано-Франківським УГКЦ Володимиром Війтишиним.

- Коли я дарував ікону храму, я звернувся до мешканців цього села з проханням, - розповідає професор, голова Всеукраїнської ГО «Воїни добра» Олександр Кривоконь. - Щоби образ набрав сили та став вікном у духовний світ, я запитав, чи згодні люди, щоби ікона вирушила на фронт, де сьогодні воюють наші  рідні та близькі.  З тим, щоби воїни прихилилися до ікони, насичили її своєю силою та міцною вірою.

Водночас війна - це той час, коли є потреба укріпити віру  і самих воїнів на фронті. Я пройшов три війни і,  повірте,  там немає атеїстів. Там вірують всі, там кожен молиться, щоби залишитися живим. Як відомо, святий Димитрій Солунський є покровителем воїнів, захисником віри та рідної землі.

Спершу, подолавши тисячу кілометрів з Заходу на Схід, ікона прибула  до Свято-Дмитрівського храму у Харкові.

Архиєрейську Святу Літургію та молебень до великомученика Димитрія Солунського за перемогу над агресором і справедливий мир відправив архиєпископ  Ігор Ісіченко, який очолює цю церкву.

За словами Олександра Кривоконя, метою прощі  також було  духовне єднання християн Передкарпаття і Слобожанщини в молитві за переможний мир та єдність Сходу і Заходу.

Образ Святого Димитрія Солунського побував також у храмах УГКЦ  багатьох міст України – в  Запоріжжі, Дніпрі, у двох храмах Києва – церкві Святого Миколи Чудотворця, що на Аскольдовій могилі, та  в Патріаршому соборі Воскресі́ння Христового УГКЦ, в якому біля ікони молився глава УГКЦ Блаженніший Святослав, його священники та настоятель храму села Заланів.

Під час прощі по фронтових бригадах її супроводжували військові капелани, несучи благословення та слово підтримки воїнам, які боронять Україну. У прифронтових бригадах бійці мали нагоду приклонитися до святині, помолитися за побратимів і за мир. Бо Святий Димитрій, що є покровителем захисників, став духовним супутником для багатьох із них.

Ікона побувала в Покровську, Лимані, Костянтинівці, Дружківці, Оріховому, Гуляй Полі - у більш як 20 військових  бригадах на лінії зіткнення.

 

- Цей  образ є нагадуванням, що молитва сильніша за зброю, а віра — найміцніший щит. Бо сила українського воїна народжується в серці і в душі, — вважає голова Всеукраїнської ГО «Воїни добра», професор Олександр Кривоконь, який супроводжував  ікону під час її духовної подорожі.

Ікона Димитрія Солунського прибула  на Дніпропетровщину до «Музею російсько-української війни у Діда», організованого військовослужбовцем Анатолієм Токарєвим у Павлограді.

Нині ікона, повернувшись з духовних мандрів Україною, знову у Заланові. Вона зайняла своє чільне місце у серці храму Святого Димитрія невеличкого передкарпатського  села завдяки ідеї «Воїнів добра» та завзятості національно свідомих людей, які причетні до її народження.

Читайте також:

Архітектор державного стилю: «сталь, закута в оксамит»

Неупереджена журналістика, експертний аналіз, обґрунтовані думки. Тільки перевірена інформація на нашому сайті та в наших соцмережах.

"Громада" розповідає про важливі новини та злободенні теми, робить цікаві подкасти та яскраві відео про життя у громадах Харківського регіону, України та у світі.