Каїнів гріх: ганьба найбільшої православної церкви в сучасному світі

• - релігійне виправдання насильства,

• - несправедливість,

• - релігійний націоналізм,

• - проблема брехні, що лунає з церковних амвонів.

"Війна в Україні та Російська церква". Так називається опублікований на порталі Центру православних християнських досліджень Фордемського університету (США) Відкритий лист, що опинився в розпорядженні "Громади".

Лист адресовано главам всесвітніх християнських конфесій.

• Його Всесвятості Варфоломію, Архієпископу Константинополя - Нового Риму і Вселенському Патріарху

• Святішому Отцю Франциску, Папі Римському

• Його Святості Гарегіну, Верховному Патріарху і Католикосу всіх вірмен
•  
• Його Милості Юстину Велбі, архієпископу Кентерберійському, Примасу всієї Англії і митрополиту, предстоятелю Англіканської Співдружності

• Пані Мусі Філібус, голові Всесвітньої Лютеранської Конфедерації

• Пані Найлі Кассаб Абусаван, президентці Всесвітньої спільноти реформатських церков

• Пану Джеффрі Піллелю, Генеральному секретарю Всесвітньої Ради Церков

Що ж змусило написати відкрите звернення до таких поважних осіб? Триваюча кровопролитна агресія Росії проти України.

Як ідеться в тексті листа, з перших днів конфлікт набув особливого характеру: у Росії більшість громадян вважають себе православними християнами, і війська цієї країни вторглися в сусідню Україну, теж переважно християнську країну, без будь-якої безпосередньої провокації з боку останньої. Ба більше, значна кількість громадян обох країн донедавна належала до однієї помісної Православної Церкви.

"Ми не будемо всерйоз розглядати пропагандистські кліше, які виправдовують російське вторгнення як опосередковану битву Росії з "колективним Заходом". Подібні твердження можна почути і з боку тих, хто називає себе аналітиками, але це надмірне спрощення. Воно стає очевидним, якщо розглядати війну із загальнолюдського погляду, визнаючи трагедію війни, на якій українські та російські солдати віддають свої життя, а не з геополітичної, зокрема й тієї, що характерна для Заходу".

"Російська агресія налаштувала сусідів, православних християн, один проти одного, розділила сім'ї і зламала мирний плин життя десятків мільйонів людей в обох країнах. Багато хто втратив рідних і близьких; стали біженцями, виїхавши в інші країни, або вимушеними переселенцями у своїй країні; дістали поранення і травми, - не тільки фізичні та психологічні, а й духовні".

"Християни всього світу не залишилися байдужими - вони об'єдналися із сотнями мільйонів тих, хто не сповідує християнство, але також цінує святість життя і гідність людської особистості. Об'єднавшись, ці звичайні люди зробили вільний вибір - виявили солідарність із жертвами цього вторгнення. По всьому світу різні спільноти та організації, зокрема вкорінені в християнській традиції, продовжують пропонувати їм свою допомогу і підтримку, беручи участь у вирішенні практичних проблем, породжених російською агресією".

Автори розкривають сутність трансформації РПЦ:

"Протягом більшої частини минулого століття Православна Церква в Радянському союзі зазнавала найжорстокіших гонінь з боку атеїстичного режиму. Після розпаду СРСР Церква, як багатьом здавалося, вступила в період відродження. Відновлювалися зруйновані собори і храми, будувалися нові. Знову стали видаватися Біблія і християнська література. Знову було відкрито чоловічі та жіночі монастирі, а також православні гімназії та духовні семінарії. Усе це викликало щире захоплення і підтримку в християнському світі.

Водночас, незважаючи на окремі тривожні випадки (які часто залишалися непоміченими широким християнським співтовариством), Руська Православна Церква послідовно зміцнювала свій зв'язок із державою, наблизившись до владних структур наскільки, наскільки це їй було дозволено. І з часом влада побачила в Церкві ідеологічну опору неоімперського режиму".

"РПЦ стала органічною частиною кремлівської машини пропаганди і насильства. Найяскравіше співпраця РПЦ з російською владою проявляється в релігійному, псевдо-богословському виправданні несамовитої агресії російського режиму проти суверенної України, - у поєднанні з незмінним благословенням і самого вторгнення, і всіх його учасників".

Автори Відкритого листа звертають увагу на особисту відповідальність предстоятеля Російської Православної Церкви за агресію проти України.

"Гріхи виправдання і благословення агресії проявляються не у випадкових словах і вчинках конкретних єпископів або священиків, а в системному порушенні євангельських заповідей. Ці гріхи відображають загальну ідеологічну позицію Російської Православної Церкви, яку формулює і контролює Патріарх Московський і всієї Русі".

"За два минулі роки цієї війни жоден єпископ у Російській Федерації не проповідував про мир, натомість багато хто з них молиться і виголошує проповіді про перемогу Росії як "Святої Русі" над Україною».

Яка ганьба для найбільшої Православної Церкви в сучасному світі! При цьому решта християнського світу воліє зберігати мовчання.

Лист опубліковано 20 лютого 2024 року. Практично напередодні другої річниці жахливої антихристиянської та богохульної війни. Мимоволі виникає запитання: а чому так довго чекали?

Автори підспудно дали відповідь:

"Чи можемо ми сказати, що ми перебуваємо в тій точці, коли мовчання стає згодою?" - запитують автори Відкритого листа.

"...сьогодні християнам вкрай важливо без зволікання виконати ще одне завдання: з ретельністю підійти до пошуку переконливих відповідей на питання, пов'язані з людською гідністю, а також з даними нам заповідями про захист життя і дбайливе ставлення до всього творіння. Пошук відповідей повинен включати в себе обговорення допустимості та виправданості насильства, права на негайний самозахист, а також участі в боротьбі зі злом, - особливо, розгляд цих питань в євангельській перспективі".

І, нарешті, усвідомили:

"Війна стоїть біля нашого порога, і це свідчить про те, що відповіді на всі ці питання ще не знайдені..."

Що ж пропонують автори цього пронизливого послання?

"Ми закликаємо вас негайно вступити в активну взаємодію з тими міжнародними організаціями, які готові разом із вами взяти участь у створенні міжнародної робочої групи, завданням якої буде проведення чесного й неупередженого аналізу позиції РПЦ із подальшим притягненням до відповідальності тих єпископів, священиків та мирян Руської Православної Церкви, чиї заяви, свідоцтва, проповіді, повідомлення й висловлювання стали схваленням і навіть благословенням на насильство, війну й агресію проти народу України".

Автори листа

• Сергій Чапнін, Центр православних досліджень Фордемського університету;

• Арістотель Папаніколау, Центр православних досліджень Фордемського університету;

• Джордж Демакопулос, Центр православних досліджень Фордемського університету:

• Натаніель Вуд, Центр православних досліджень Фордемського університету.

Серед тих, хто вже підписав це звернення, "Громада" вбачає науковців відомих світових та українських університетів, науковців Національної академії наук України, церковних, релігійних діячів із різних країн світу та журналістів.

Повний текст за посиланням.

Читайте також:

Вороги "скрепной" Росії: Стівен Кінг, Дені Дідро, Марсель Пруст, Оскар Вайльд, Стефан Цвейг і... Федір Достоєвський

Блаженніший Святослав про те, що стало величезним викликом для християнства в третьому тисячолітті…

Будемо раді Вашій підписці в наших соцмережах: 

Телеграм:  https://t.me/gromada_group

Фейсбук:  https://www.facebook.com/gromada.group.novynykharkovataoblasti

https://www.facebook.com/gromada.grp