Казки для військових. Як казка допомагає переосмислити життєвий світ, знаходити нові сенси та важливі рішення в складних обставинах?

Ракетний терор російських окупантів та гучні обстріли міст і сіл вдень і вночі, постійний страх та хронічний стрес, туга за рідними, втрата домівки.

Війна залишає глибокий травмівний слід у душах дітей.

Важкі поранення, ампутації, посттравматичні стресові розлади, бойові психологічні травми у військових, що воюють на гарячих напрямках.

У Харкові такі травмівні психологічні стани, спричинені війною, взялися лікувати казками.

На кафедрі психології та педагогіки Національній академії Національної гвардії України, що у Харкові, створили методику казкотерапії,  яка є ефективною у роботі з психологічною травмою.

Казкотерапія  стала дієвим  інструментом  військових психологів у реабілітації воїнів, а також в реадаптації військових, ветеранів та членів їх сімей. Зокрема, дітей.

Як казки «працюють» на новому фронті? Як казка дістається підсвідомості і вмикає захисні механізми психіки? Як впливає на особистість, на теперішнє та майбутнє?

Як виникла ідея лікувати дітей і військових казками?

-  Можна сказати, що ця ідея зародилася у бібліотеці, - зазначає Наталія Кривоконь. - Тому ідея створювати казки для дітей, що травмовані  війною, була пов’язана не з наукою, а радше з громадською діяльністю.

Я була у справах на Івано-Франківщині і побувала у Рогатинській центральній бібліотеці. І тамтешні  бібліотекарки пожалілися мені на значний брак книжок для дітей українською мовою. Особливо про війну, яка зараз триває.

Я розповіла про цю проблему курсантам. Так у нас виникла ідея – створити казки, точніше, психотерапевтичні  історії для дітей, які допоможуть їм зрозуміти, що відбувається зараз в країні, як діяти  при панічних атаках, як знизити тривогу, коли довго не має зв’язку з татом, який на фронті.  

Усі ці травмівні ситуації, що притаманні нашому надскладному кризовому життю, стали сюжетами майбутніх психотерапевтичних казок.

-  Ми на заняттях опанували техніку, як писати такі казки, розробили алгоритм – послідовність дій, які необхідно виконати для досягнення результату, - ділиться докторка психологічних  наук. -  Визначили цільову аудиторію - діти військовослужбовців. Відібрали 30 історій, які, на мій погляд науковця-практика, найбільш відповідали  запитам дітей та сімей військовослужбовців.

Тобто шукали терапевтичні сенси не у відомих вже казках про Попелюшку чи Червону шапочку, а створювали сучасні історії.

Переважно ці казки створені тими, хто, незважаючи на молодий вік, пройшов своє особисте пекло під час війни,  пережив нестерпний внутрішній біль, мав власний досвід горювання і важких  втрат.

-  У нас був курсант, він зараз вже закінчив академію, а тоді навчався на військового психолога, - розповідає Наталія Кривоконь. - Його батько був у полоні. Батько потрапив до полону у  2022 році, у Маріуполі, коли курсант навчався на першому курсі. Батька і дотепер не обміняли, і всі ці роки хлопець живе з пекучим болем в душі і серці. 

 

Він на власному досвіді знає, що переживають діти, які чекає на батька з полону. У нього ще є молодший брат. На той час йому було шість років, і він бачив переживання малюка через полон батька.

Курсант сказав, що він знає, що може допомогти в такому випадку  з досвіду власних переживань. Мені допомогло б, сказав він, якби з татом був якийсь зв’язок. Отже,  щоби допомогти дитині в подібній ситуації, треба навчити  її подумки підтримувати зв’язок з рідною людиною, за якою сумуєш, за яку тривожишся  і від якої не маєш звістки…

Так з’явилася казка «Ниточки зв’язку». Вона про те, як маленький хлопчик довгий час не мав звістки про свого тата, але весь час уявляв його.

Спочатку хлопчик пригадував минулі моменти, що були пов’язані з татом, потім уявляв, як це буде, коли тато нарешті  повернеться. І так йому наснилися ті ниточки зв’язку, які пов’язували близьку людину і дитину.

Казка описує, як можна формувати ці образи і уявлення, які потім допомагатимуть дітям знижувати рівень травматизації, полегшувати переживання та тугу за  рідними, яких немає поруч, і які у небезпеці.

Новітні казки воєнного часу...

Ще одна трагічна історія однієї з авторок казки.

- Одна з наших курсанток  втратила на війні коханого, - розповідає Наталія Кривоконь. -  Хлопець загинув на фронті… Дівчина пройшла нестерпні страждання через непоправну втрату коханої людини, важке горювання за загиблим.

Що полегшувало її страждання? Вона розповіла, що її важкий душевний та емоційний стан полегшували певні вправи, які вона, як психолог, робила. І ці вправи описані у казковій формі. Як треба дихати? Як розслаблятися фізично та емоційно? Чому потрібно дотримуватися здорового способу життя?

-  Наші казки, з одного боку, створені на основі запитів дітей та родин військовослужбовців, з іншого – це професійні поради психолога, - пояснює професорка. - Тому що наші курсанти навчаються на військового психолога, і вони вже з професійної точки зору дають поради, які  оформили у вигляді казок. Адже казка - це найкращий спосіб інформації для дітей.

-  Якщо трапилася травмівна подія, діти повинні мати силу, щоби пройти через ці емоційні «гойдалки війни». Тобто емоційні травми, - наголошує Наталія Кривоконь. – Треба не уникати їх, не приховувати їх, а  навпаки – виявляти емоційні травми, розкривати їх та «проживати».

 В саме казки сприяють тому, щоби дитина могла розкритися.

-  Казка побудована так, що в ній описана критична ситуація війни, подібна до ситуації, в якій перебуває дитина, там є розв’язання, а в кінці питання, які спонукають дитину до розмови, - розповідає професорка. - Наші казки ніби двошарові. Вони не просто дають поради, не просто показують, що й інші діти переживають подібне, але й мають спосіб вирішення таких питань.

Ще один шар – налагодження контакту між дорослими і дитиною. Як я зазначала, казки передбачені  насамперед для сімей військовослужбовців. Часто буває так, що тато приходить з війни на ротацію, реабілітацію або приїздить у відпустку, і дітям після тривалої його відсутності  важко налагодити швидко контакт.

А от коли батько читає дитині ці казки, контакт налагоджуються набагато швидше. І далі можна почати складну розмову з дитиною, аби вона поділилася з батьком своїми тривогами, а він розрадив  їх.

А ще такі казки дають розуміння військовим, що відчувають їхні рідні, коли вони воюють.

-  Коли захисник перебуває на нулі, він турбується про свою сім’ю, постійно згадує близьких, власне, цими споминами вони тримаються на війні. Наші психологічні дослідження показують, що сім’я є дуже значним ресурсом для військових.

Дзвінки додому, розуміння, що з родиною все гаразд, все це дуже для них важливо. Адже особливістю цієї війни є те, що ніде немає тилу, ніде немає місця, де можна почуватися у безпеці через ракетні обстріли, дрони, каби. І військові дуже переживають за свої сім’ї. І ця книжка дає уявлення про те, а що відчувають рідні, що відчувають діти, коли батько воює.  

Військові, прочитавши ці  казки, в яких описані проблеми, які переживають діти, краще зрозуміють, що відчувають діти, коли батько довгий час на лінії бойового зіткнення. На мові психологів це називається емпатія. Коли ми розуміємо іншу людину, і виходячи з цього вибудовуємо стосунки, тоді набагато легше порозумітися.

Часом  важко поранені, військові з ампутаціями, посттравматичними розладами втрачають сенс життя. Чи працюють казки у таких складних випадках? Чи можуть вони повертати до життя та реабілітувати військових?

-  Казкотерапія давно зарекомендувала себе як ефективний метод психотерапевтичного впливу для людей різного вікову і у різних життєвих обставин, - зазначає Наталія Кривоконь. - Прихильники когнітивно-поведінкових підходів стверджують, що казка дає можливість по-іншому поглянути на власну проблему, допомагає спланувати певний алгоритм, план дій, для того, щоб особистість змогла зрозуміти, як їй вчиняти в складних обставинах.

Часто травма може бути глибоко прихованою у підсвідомості, а робота з травматичним досвідом для людини надзвичайно болісна, через що вмикаються захисні механізми психіки.

- Казкотерапія в таких випадках допомагає м’яко витягнути травму, щоб працювати з нею далі, програмувати підсвідомість та безпосередньо впливати на свою особистість, своє теперішнє і майбутнє, - пояснює професорка. – так через історії казкових героїв пояснюються складні психологічні феномени, віднаходяться внутрішні ресурси та змінюються неконструктивні стратегії.

Казки, з одного боку, можуть розглядатися як пусковий механізм до переосмислення життєвого світу людини в складних обставинах, а з іншого, – як дієвий інструмент психолога для надання підтримки, віднаходження особистісних ресурсів, посттравматичного зростання клієнтів з різноманітною проблематикою.

Серед переваг казкотворення і казкотерапії  науковиця називає створення безпечного та нейтрального простору, де люди вільно можуть висловлювати свої емоції, страхи та переживання, що особливо важливо в умовах стресу та невизначеності, переживання  та травматизації.

 

Метафори і символічна мова казок допомагають оминути бар’єри та достукатися до глибинних переживань. Казки дають можливість побачити ситуацію з різних сторін, віднайти нові сенси, сформулювати нові цілі, змінити негативні установки та зафіксувати інакші моделі поведінки.

-  В практиці військових психологів доцільність казкотерапії пояснюється майже відсутністю обмежень і доступністю методу в будь-яких умовах, коли не потрібні ні бланки, ні стимульний матеріал, до яких особовий склад ставиться з певною пересторогою, а процес створення казки дозволяє реалізувати діагностичні, прогностичні та ресурсні цілі, - зазначає професорка   Наталія Кривоконь.

-  У новому навчальному році, який розпочнеться вже у серпні, ми з курсантами почнемо другий етап казкотворення - будемо створювати життєві історії, які допоможуть військовим, які живуть з ампутаціями, - розповідає науковиця.  - В цих історіях буде про те,  як прийняти своє нове тіло після ампутації?

Де брати сили, щоби впоратися з фантомними болями? Як військовому на протезі  реагувати на погляди людей на вулиці? Або як переоблаштувати  своє помешкання, щоби самому себе обслуговувати? Усе це буде в цих історіях.

Але є фінансові проблеми.

-  Зараз  ми шукаємо фінанси, ресурси, фахівців, щоби видати книжку для військових з ампутаціями. Плануємо розповсюдити її по шпиталях та реабілітаційних центрах.

Щодо  казок для дітей «Історії світла та сили» видано перші примірники. Решта накладу також потребує фінансування. Це видання планують розповсюджувати, насамперед, серед бібліотек 

України, щоби поповнити фонди бібліотек книжками українською мовою.

Читайте також:

Володимир Вакуленко. «Часом надміру різкий, але домежно чесний з собою і світом і з добрим серцем»

Якщо вам цікавий цей зміст, один із способів підтримати наш сайт — поділитися ним і підписатися на нас: