«Ми думаємо вже не про завтрашній, а  про післязавтрашній день…» Постійна загроза  вторгнення та обстріли… Як живе прикордонна Золочівщина за 200 метрів від ворога?

Золочівська громада  має 50 км кордону з рф. За час повномасштабного вторгнення російські окупанти здійснили три спроби захопити Золочівську громаду, що на Харківщині, однак усі атаки були відбиті.

Як живе Золочівщина за 200 метрів від ворога?  Які найбільші виклики під час війни і які досягнення?

Про це начальник Золочівської селищної військової адміністрації Харківської області Віктор Коваленко розповів в програмі «Голос громади» Харківського пресклубу.

-  Близькість до кордону, постійна загроза  вторгнення та постійні обстріли громади призвели до того, що майже 70% підприємців  та підприємств сьогодні не працюють, - такий сумний факт  наводить начальник Золочівської селищної військової адміністрації Харківської області Віктор Коваленко. – Це позначається на бюджеті. Ми маємо лише 39% власних надходжень.

Третина сільгоспугідь в  громаді не засівається через замінування та через постійні обстріли.

Такі потужні сільськогосподарські підприємства, як «Альфа», «Перше травня»,  агрофірма «Басово» значно втратили свій ресурс. Їхня сільгосптехніка, ангари, господарські споруди, адміністративні будівлі сильно пошкоджені внаслідок обстрілів.

-  Ми сподіваємося на допомогу держави, на відновлення бізнесу і збільшення власних надходжень, але сьогодні економічна ситуація в громаді надто складна, - резюмує Віктор Коваленко.

Складною в громаді  є і безпекова ситуація, особливо в прикордонних селах.

- Загострення ситуації  на кордоні два тижні тому через  велике скупчення російських військ навпроти нашої громади, і ймовірний наступ стали причиною термінової евакуації людей, - наголошує очільник громади. - Ми активно співпрацювали з координаційним центром, який допомагав у евакуації.

Частина мешканців виїхала до Золочева Львівської області, до міста-побратима, де для них було  створено комфортні умови для проживання. Значна частина виїхали до родичів у межах Харківської області. Люди отримали матеріальну допомогу, продуктові набори, теплі речі.

Евакуації активно допомагали старости та вуличні комітети. Вже евакуйовано дітей з сіл  Івашки, Відродженівське, Тимофіївка, в яких донедавна там проживало 59 дітей. Зараз залишилося евакуювати семеро дітей з Олександрівки.

-  У нас в громаді  люди раз або два на місяць отримують продуктові набори, - зазначає  Віктор Коваленко. – Ми розуміємо, що роботи зараз немає, підприємства розбиті, працювати ніде.

Сьогодні з 5400 переселенців  продуктову допомогу отримують 2000 осіб.

Більшість ВПО – це мешканці прикордоння. До початку війни у селі  Уди жило 1200 мешканців. Сьогодні там не має жодної людини… Між тим 70% цих людей, як і раніше, знаходиться у Золочівській громаді. Це мешканці Одноробівського, Івашківського, Олександрівського старостинських округів. Люди розташовуються у своїх родичів у Золочеві, в Харкові, або в тилових громадах.

У нас підписані меморандуми  з 32 міжнародними, українськими та харківськими благодійними організаціями, які надають мешканцям громади гуманітарну допомогу. Ми чітко дотримуємося їхніх умов, дорожимо довірою партнерів.

Перш за все ми надаємо допомогу сім’ям загиблих, сім’ям тих, хто знаходиться в полоні, зник без вісти або отримав важкі поранення. А також сім’ям, члени яких воюють на фронт, багатодітним та малозабезпеченим сім’ям.

Ця зима буде, мабуть, найскладнішою за весь час війни. Як забезпечують в громаді соціально незахищені родини  паливними брикетами, ліхтарями, теплим одягом?

- Якщо у зимовий період 2022-2023 року у нас 670 сімей отримали паливні матеріали – вугілля, брикети, дрова, то  у минулому сезоні  вже біля 2000 сімей, - розповідає Віктор Коваленко. - У нас такий девіз: в зимовий період потрібна пічка й свічка.

У кожній хаті є піч. І її треба топити. І має бути чим. В прикордонних селах велика вірогідність, що не буде світла.

Як на початку війни це сталося у селі Гур’їв Козачок та Сотницький Козачок. У Сотницькому Козачку і досі  немає світла, у Гур’ївому Козачку немає світла, але є газ.  Ми готуємося до того, щоби не було критичних ситуацій.

-  Під час зустрічі з постійною координаторкою системи ООН в Україні Деніз Браун, я підняв питання, щоби процес забезпечення людей паливом  цього року розпочався вже у вересні, а не у березні, як минулого року, коли люди отримували дрова  вже наприкінці опалювального сезону, а цілу зиму були без дров, - переймається Віктор Коваленко. -  Якщо це цільова допомога, то краще вже восени отримати паливо і розвезти його людям, щоби вони були спокійні.

-  Під час семінару у Києві НСЗУ навів досвід нашої громади щодо забезпечення  ліками мешканців прикордоння, як вартий уваги, -зазначає очільник Золочівської громади.  – Як ми діємо? Мешканці, скажімо, Олександрівського, Івашківського або Одноробівського старостинських округів, які знаходяться під постійними обстрілами, і аптеки там не працюють, замовляють медикаменти.

Якщо  цих ліків немає у благодійників безоплатно, люди передають власні кошти через вуличні комітети старостам. Старости приїжджають раз на тиждень в Золочів, де працюють аптеки, купують  там ліки, і таких чином люди отримують необхідні їм медикаменти.

Існує один варіант.

-  Це виїзна аптека, - розповідає Віктор Коваленко. -  Цей проєкт працює і в прикордонних,  і в тилових старостинських округах. У зазначений час в село приїжджає виїзна аптека, і люди можуть або придбали ліки за гроші, або в рамках програми отримали їх безкоштовно. 

Чи є матеріали для ремонту пошкоджених будинків і як їх доставляють під постійними обстрілами?

- Це дуже важлива тема для  прикордонних громад і територій, - наголошує Віктор Коваленко. -  Якщо це Золочів, Світличненьський або Калиновецький старостинський округи то ми зі співробітниками з гуманітарної місії «Проліска» спочатку з’ясовуємо обсяги пошкоджень, а потім благодійники привозять будівельні матеріали для ремонтів.

 

Крім цього, ми надаємо Червоному Хресту списки необхідних  нам матеріалів – це OSB-плити, фанера, плівка, брезент, монтажна піна, цвяхи, різні планки для ремонту.

Завдяки гуманітарній місії «Проліска», німецькому Благодійному фонду «Help» та Червоному Хресту люди, які отримали під час обстрілів пошкодження будинків, можуть отримати  також готівку на закупівлю необхідних будівельних матеріалів, які ми не можемо надати. Зокрема, пластикові вікна та двері.

- Ми вже організували чотири  дитячих тури в Яремче, що на Івано-Франківщині, -  констатує  з Віктор Коваленко. - Зараз знову готуємо ще один тур. Війна забрала у дітей не тільки дитинство, але і відпочинок. Вони весь перебувають у стресі. А відпочинок у Карпатах дозволяє відволіктися від воєнних реалій, отримати позитивні емоції. Діти були дуже задоволені.

- На жаль, ми не можемо оздоровити усіх дітей, - журиться очільник громади. – Але ми робимо усе можливе. Завдяки Благодійному фонду «Незламний Харків», та іншим благодійникам, які надавали автобуси,  наші діти виїжджали на екскурсії в планетарій, дельфінарій, смакували смаколиками. Таке емоційне розвантаження дуже важливо, особливо для дітей у прикордонних територіях.

Два роки від початку вторгнення громадський транспорт у громаді не працював, - розповідає  Віктор Коваленко.  - Соціальні перевезення в березні цього року допомогла організувати гуманітарна місія "Проліска".

Працює шість соціальних автобусних маршрутів, які охопили вісім старостатів з 11. Інші три старостати мають сполучення залізничним транспортом, тобто там є електричка і немає сенсу направляти автобус. Безплатний соціальний автобус їде під  самий кордон. Так одне із сіл на маршруті — Одноробівка — розташоване за кілометр від росії. Є маршрути, яких не було за радянських часів – це автобуси на Макарово, Турово, Світличинський напрямок.  Там ніколи у нас не було автобусного сполучення між тими селами і Золочевим.

Люди дуже задоволені, що ними опікуються, вдячні благодійникам за таку співпрацю, – каже очільник громади.

Внаслідок бомбування Золочева керованими авіабомбами  було пошкоджено водонапірні башти. 

- Ремонтні роботи проведені у двох баштах, що постраждали від обстрілів. Нам краще звести нову, але зараз це питання на стадії обговорення. Але люди з водою, - зазначає очільник громади. - Наше ЖКГ на сьогодні поставило туди спецтехніку, самоскид, каналізаційний автомобіль, інструменти, комплектуючі. Я хотів би відзначити «Український благодійний альянс» Олексія Курцева, який кілька разів передавав нам компресори,  інструменти, засувки, комплектуючі, труби. Крім цього, нам вдалося поставити у старостинських  округах чотири водонапірні башти.

- Сьогодні Золочівська громада співпрацює з міжнародними фондами щодо післявоєнного відновлення та подальшого розвитку інфраструктури  і сервісів для мешканців громади, - зазначає Віктор Коваленко. - Це найголовніше питання, яке сьогодні стоїть на порядку денному, - Вірю в Перемогу! - і  тому ми думаємо вже не про завтрашній, а  про післязавтрашній день.

Ми  сьогодні маємо 15 проєктно-кошторисних документацій – на ремонт і будівництво укриттів, а також практично на усі зруйновані  і значно пошкоджені будівлі.

Минулого року  ми власними силами відремонтували 18 об’єктів, пошкоджених внаслідок обстрілів. На жаль, деякі були знищені, зокрема, соціальний гуртожиток. Зараз ми опікуємося ремонтом 4 об’єктів. Це укриття, ми виграли конкурс МОЗ. Ми будемо робити укриття у медичному закладі, співфінансування вже підготували.

Відновленню громади активно допомагає молодь. Місяць тому в Золочеві було створено молодіжну раду.

 - У нас активна молодь, активні молоді вчителі, які і очолили цей рух. Вони працюють з міжнародними фундаціями щодо отримання ноутбуків, павербанків, різних шкільних приналежностей.

- Я налаштований на те, щоби молодь брала активну участь у розбудові  і відновленні громади. Зараз молодь допомагає людям похилого віку, які залишилися самі. Зокрема, з  ремонтом пошкоджених  житлових будинків. Вони розвозили гуманітарну допомогу на своїх автомобілях, закупали за власні кошти паливо, безкоштовно працювали. На цю молодь ми сподіваємося, що вони і надалі допомагатимуть розвитку громаді.

Які плани і стратегії розвитку громади  в умовах війни та після її завершення?

-  Найголовніше завдання  - створити умови для повернення населення. Це дороги, інфраструктура, створення нових підприємств. У нас в громаді є зелена глина, ми проводили перемовини з нашими щодо будівництва цегельного заводу. У Калиновому  до війни побували ферму з виробництва равликів, вони поставляли продукцію в Бельгію, Нідерланди, Японію. 

До війни малий і середній бізнес  в громаді активно розвивався. Ми і надалі підтримуватимемо будь-які економічні ініціативи. Адже це ресурс для розвитку.

Дивіться і слухайте:

Читайте також

Дока полюбив Маєчку... Як почуваються самець тапіра, гібони, дикобрази та капуцини з Харкова в Рівному?