«Ми їх стримали!», - сказав український Вікінг. Як російський скепсис і пихатість «зіграли нам на руку»…

Це сталося вперше в історії у протиповітряному бою під час масованої ракетно-дронової атаки росіян по Україні.

Найнесподіваніше, що по двох останніх швидкісних цілях, що летіли на Київ, він влучив скорострільною авіаційною гарматою, бо більше озброєння на той момент на F-16 не залишилося.

Командування Повітряних сил ЗСУ оприлюднило інтерв’ю з цим пілотом, у якому він описав детально, як знищував ворожі ракети.

Я підлетів на зручну для роботи відстань, захопив цілі повторно, почергово запустив ракети та… влучив - обидві цілі знищено!

 

- розповів він.

Рекордне збиття шести російських крилатих ракет у повітряному бою українським пілотом літака F-16 стало можливим і завдяки майстерності самого пілота, і завдяки ефективній роботі штурманів, - коментує авіаційний експерт Валерій Романенко в ефірі Radio NV.

Я, чесно кажучи, спочатку не дуже повірив, - дивується Романенко.

Як з'ясувалося,  використані були дві ракети AMRAAM середньої дальності. Це було наведення на групу ракет. Десь відбувся груповий пуск, і дві ракети були збиті ракетами середньої дальності.

Потім штурман наведення навів на іншу групу ракет, і льотчик використав ракети малої дальності Sidewinder, причому старих моделей, які "загалом оптимальні для знищення таких неманевруючих цілей, як російські крилаті ракети".

І лише в останньому випадку йому повідомили (там же система обміну тактичною інформацією) про появу в зоні його дії ще крилатих ракет. І льотчик, [знаючи], що ракет вже в нього на борту немає, вирішив використати гармату.

Льотчик грамотно підійшов під серйозним, гострим кутом, обстріляв так, щоб уламки у разі вибуху не пошкодили власний літак.

Він дав кілька черг, і виявилося, що дві ракети йшли досить близько одна від одної - мабуть, що були запущені з одного і того самого літака. І радар літака захопив обидві ракети і, коли льотчик натиснув на гашетку, він здійснив кілька черг, щоб уразити обидві ракети,

- навів деталі авіаексперт.

Він додав, що льотчик навіть не побачив, що уразив дві ракети, а лише після приземлення йому про це повідомили.

Військовий огляд War Zone (TWZ) звертає увагу на те, що і старі добрі Су-27 рано списувати з рахунків. Такого висновку військові аналітики дійшли на підставі успішного використання та адаптації американських ракет до цього типу літаків українцями.

ДОВІДКА «Громади»

2022. Повітряні сили України розпочали війну приблизно з 32 Су-27 у складі двох бригад. Щонайменше 15 українських фланкерів було візуально підтверджено як знищені, але тим часом додаткові екземпляри також були повернуті до льотної придатності після капітального ремонту.

Літаки також регулярно переміщуються між різними робочими локаціями, , що ускладнює росіянам націлитися на них.

Вторгнення Росії у 2014 році та його повномасштабна фаза, яка триває з 2022-го, вивели Повітряні сили ЗСУ на новий рівень. Наразі досвід українських пілотів та спеціалістів ППО є унікальним для всього світу, адже жодній країні протягом останніх десятиліть не доводилося, як Україні, протистояти державі з такою потужністю ворожої авіації та ракетних військ, яку має РФ.

Пілот винищувача Су-27 39 бригади тактичної авіації з позивним Вікінг розповів, як українські пілоти ведуть важкі повітряні бої, про застосування західних бомб та ракет, зміну тактики, та показав, як нищить окупанта з повітря.

Інтерв’ю з пілотом Су-27 із позивним «Вікінг» — це рідкісна нагода почути про деякі виклики — та успіхи — парку винищувачів Повітряних сил України, який, незважаючи на нещодавнє впровадження F-16 , все ще залишається потрібним.

Його досвід дуже схожий на досвід покійного пілота МіГ-29 «Джуса», про якого вже розповідала «Громада».

Вікінг був у профілакторії, коли почалася війна, за відсутністю залізничного сполучення зі столицею йому довелося добиратися майже 50 км … пішки, щоб дістатися до авіабази.

Там, він дуже швидко опинився в самому центрі подій, і з 25 лютого він виконував завдання протиповітряної оборони, які він назвав «стримуванням ворога», спочатку вдень, а потім уночі над Київською областю.

Ми їх стримали», — пояснив Вікінг. 

Якби їхні літаки прилетіли сюди і вільно працювали, все було б зовсім інакше.

Вікінг і його товариші, пілоти 39-ї бригади тактичної авіації (39 БрТА) зіткнулися зі значною слабкостю щодо радарів і ракет порівняно з росіянами.

Хоча українські винищувачі час від часу могли відслідковувати ворожу авіацію, потрапити в радіус пуску ракет вдавалося рідко.

Як і багатьом пілотам та іншим українцям, Вікінгу потрібен був час, щоб зрозуміти реальність війни.

Відчуття, що «я прокинусь, і все закінчиться», це він описав як важкий період у своєму житті.

 

Стійкість українських некомбатантів також була для нього очевидною: його дівчина вирішила залишитися в Житомирі з котом, а не виїхати з країни; його батьки також залишилися вдома, а мама надіслала фотографію кошика з коктейлями Молотова з повідомленням, що планує застосувати хоча б один проти окупантів.

Нажаль, через нестабільність фронту інформації було мінімум.

Наприклад, наявна карта просто показувала найкращий маршрут у певну територію, а кола показували приблизну дальність ураження ворожої ППО.

Основним завданням у цей час була спроба притупити наступ російської тактичної авіації, що летіла з Білорусі. Ми були тут одні, прямо кажучи. Ми були першою лінією оборони, і вони постійно намагалися підтягнути свої Су-34 і Су-35 вночі, на надзвичайно низькій висоті.

 

Їхню роботу ускладнював той факт, що, за словами Вікінга, авіоніка та ракети українських Су-27 на той час були «на два покоління позаду» російських.

У цих параметрах «бій зводився до спроби зблизитися з [росіянами]». Але навіть якби це було можливо, українські пілоти Су-27 рідко могли потрапити в параметри запуску своїх ракет, а російські літаки завжди мали можливість запустити зброю першими.

Незважаючи на те, що наші [ракетні] запуски мали малу дальність, ми все одно пробували щось робити, ми запускали ракети, ми стримували росіян і відбивали ці атаки щоночі, — пояснює Вікінг. - Майже кожен пілот здійснював два, іноді три вильоти щоночі.

Один конкретний виліт, який згадує Вікінг, включав «дуже, дуже важкий» півторагодинний повітряний бій вночі, під час якого по його Су-27 було запущено шість ракет: «чотири пуски з літака, два пуски з землі. »

Під час другого польоту Вікінга тієї ночі, 1 березня 2022 року, його навігаційні прилади вийшли з ладу в умовах погіршення погоди, згущення хмар і туману. Йому довелося приземлитися на авіабазі Старокостянтинів на заході України за супроводом наземного диспетчера.

Кожен новий день цієї війни ставив нові виклики, все наше навчання, все наше бачення ґрунтувалися на досить застарілому досвіді, а наша зброя була досить застарілою.

Особливо це стосувалося протистояння з більш сучасними російськими системами протиповітряної оборони, деякі з яких працюють на «божевільній відстані», а також є дуже мобільними, у випадку з « Буком» і «Тором».

Російська протиповітряна оборона зробила «неможливим» для українських ВПС скинути звичайні некеровані боєприпаси, що зробило надходження західної високоточної зброї абсолютно критичним фактором.

Це нове озброєння дозволило українським літакам діяти «трохи далі від лінії фронту» завдяки дальності нової зброї.

Перший досвід Вікінга з використанням високошвидкісної протирадіаційної ракети AGM-88 , або HARM, призвів до 90% успіху проти російських наземних оборонних цілей, демонструючи «неймовірну ефективність» зброї.

Інші віхи включали перший збитий дрон, складну ціль для швидкого, але відносно низькотехнологічного реактивного літака.

Вікінг зазначив, що російські ЗМІ дуже скептично ставилися до того, як зброю, яку постачає США, використовуватимуть на українських літаках радянських часів, і навіть загалом вважали, що це неможливо.

Деякі російські звіти передбачали, що HARM швидше за все запускатимуть із землі, з адаптованих вантажівок, а не з повітря.

Інноваційний підхід до інтеграції західної зброї на винищувачі радянської епохи зрештою передбачав поєднання нових тактик, спеціально розроблених пілонів , які можуть передавати інформацію про націлювання ракетам, а також інтерфейси кабіни на основі планшетів .

Російські сумніви «зіграли нам на руку», каже Вікінг.

Ми знищили багато комплексів [ППО], пошкодили їх, придушили, змусили їх відступити.

Це, у свою чергу, дозволило українським авіаударам досягти більшої відстані, наблизивши критичні російські військові об’єкти в Україні в радіус нашої дії.

Потрапив навіть у головний командний пункт Сухопутних військ РФ. Їх, скажімо так, покарали за зухвалість!

 

– пояснює Вікінг.

Сьогодні HARM в основному використовується як «зброя підтримки», тобто забезпечує оборонний супровід для інших українських літаків, протидіючи спливаючим загрозам російської ППО, які можуть виникнути на шляху до інших цілей.

Після HARM бригада Вікінга отримала спільний боєприпас прямого удару збільшеної дальності (JDAM-ER) і бомбу малого діаметра GBU-39/B (SDB).

Різниця в підходах проглядається і в російській тактиці. Вікінг каже, що росіяни часто використовують щонайменше в 10 разів більше боєприпасів на одній ділянці лінії фронту, ніж Україна за місяць на всій лінії фронту.

Вікінг припускає, що в той час як українські боєприпаси можуть досягати 85% точності, російські еквіваленти можуть досягати лише 15-20% по цілі, отже, для компенсації потреба в більшій і більш важкій зброї.

Вікінг також знову попереджає про особливу загрозу, яку створюють відносно нещодавно розроблені Росією недорогі високоточні плануючі бомби — загроза, яка з'явилася на початку 2023 року.

Перше відоме фото російського плануючого бомбового комплексу УМПК на базі бомби ФАБ-500М-62, що перевозиться Су-34, опубліковано в січні 2023 року.  Telegram-канал Fighterbomber

«Щоб лікувати симптом, необхідно відігнати носіїв цих плануючих бомб, але це важке завдання і вимагає комплексного підходу. На жаль, немає чарівної палички, щоб їх відігнати.

Для цього потрібен комплексний підхід, який включає як авіаційний компонент, так і наземний компонент, а також необхідні радари протиповітряної оборони та ракети класу «повітря-повітря», які мають здатність вражати, принаймні на середніх висотах, цілі на дальності від 100 кілометрів.

Без усіх цих засобів, якщо росіяни продовжать кидати плануючі бомби, то наслідки будуть жахливими, вони просто вичавлять нас, якою б неймовірною не була наша піхота.

 

Проблема з російською плануючою бомбою стала одним із головних аргументів для прискорення поставок F-16, хоча ще невідомо, наскільки ефективними вони можуть бути для відштовхування російських літаків, які запускають плануючі бомби з-за кордону.

Коли війна наближається до свого трирічного ювілею, Вікінг розмірковує, що хоча фізично втомився, його моральний дух залишається таким же високим, як і раніше.

Війна вимагає 100% ваших зусиль, — каже він.

Навіть коли йдеш у відпустку на 15 днів, повертаєшся і не зовсім розумієш, чому вже все змінилося: ми працюємо по-новому, на нових ділянках, ворог придумав контрзахід, а ми ми самі придумали якийсь контрзахід.

Незважаючи на обмежені поставки F-16 на даний момент і постійні втрати тактичних реактивних літаків радянської епохи, Вікінг каже, що на даний момент не бракує навченої робочої сили чи літаків. Натомість українським ВПС не вистачає авіаційної зброї.

Лише більша їх кількість, каже він, зможе досягти якогось паритету з російськими військово-повітряними можливостями.

 

Читайте також:

Штурм Капітолія в тумані «змови»; депортувати рецидивіста не можна залишити; «фалічний» шторм. Мексиканська затока зникне з карти світу? Авторці карикатур не до сміху...