У Харкові з’явилася Глісада Джуса. Що пов’язує легендарного льотчика з харківською вуличкою, що названа тепер на його честь?

З початку повномасштабного вторгнення він здійснив понад 100 бойових вильотів у найгарячіші ділянки фронту. Що пов’язує легендарного Джуса з харківською вуличкою, що названа тепер на його честь? Чому у її назві  позивний льотчика, а не  його справжнє ім’я?

Про це - у розмові з Лілією Авер’яновою, мамою Андрія «Джуса» Пільщикова.

Джус захищав повітряний простір України в складі підрозділу, який за ідеєю Джуса стали називати «Привиди Києва», а також доклав зусиль, аби наблизити надання Україні сучасних літаків F-16".  

Увічнити в Харкові пам’ять легендарного  Джуса запропонувала авторка петиції Софія Васецька. Наприкінці лютого петиція з’явилася  на сайті Харківської міськради і за рекордно короткий термін зібрала понад 5 тисяч підписів.

Петиція про перейменування топоніму  на честь славетного льотчика стала першою, що дійшла до розгляду в міськраді по суті.  Попередні петиції  блокувались або ігнорувалися.

Чому саме в’їзд Трінклера  перейменовано на честь легендарного льотчика? З’ясувалося, що з цією вуличкою  пов’язане майже усе життя Андрія «Джуса» Пільщикова. Хоча  рідний дім його знаходиться на іншій харківській  вулиці.

- Ця вуличка проходить між корпусами університету Повітряних Сил, де вчився Андрій. Це їхня курсантська вуличка, там вони жили, прибирали територію, дівчат на побачення запрошували. Там був  їхній гуртожиток, казарми, клуб, корпуси – все життя було зосереджено там, - розповідає Лілія Авер’янова. - Вулиця Трінклера закінчується, впираючись у будівлю Харківського університету Повітряних Сил, а трохи ліворуч, від Динамівської до парку Горького, йде коротенька вуличка. Це і був  в’їзд Трінклера.

В’їзд Трінклера не підпадав під декомунізацію. Нова назва прибирає з мапи міста дублювання. Тепер  у Харкові залишиться лише вулиця Трінклера.

-  Щезне  плутанина. Однакова назва вулиці і в’їзду лише заплутувала людей, особливо  екстренні служби, - зазначає Лілія Авер’янова.

Цікаво, що знайомство Андрія  з цією вуличкою сталося у ранньому дитинстві, коли він з мамою ходив на прогулянки.

- Ми жили зовсім поряд, на Мироносицькій, до парку відпочинку п’ять хвилин, - розповідає мама Андрія-Джуса. - Іноді ми не доходили до парку, а заходили у двір на цій вуличці, де були розташовані будинки для сімей військових.

 І  у цьому дворі  був дитячий майданчик. Андрійко був ще малий, йому було років три-чотири може. Ми приходили  туди тому, що там були цілі гойдалки. На вході у двір чергував офіцер, ніхто чужий  туди зайти не міг, ніякі вандали, і гойдалки були цілі.  Андрій любив на них гойдатись.

Хто знав тоді, що мине не так багато часу і цю вуличку назвуть його ім’ям…

Більше того, останній шкільний дзвоник Андрієвого випуску, а вчився  він у 116-й школі, відбувся в клубі ХУПС, що розташований на цій же вуличці. А потім  він вступив до ХУПС, і цією вуличкою ходив вже будучи курсантом.

-  Це знакова для Андрія вуличка, - зазначає  мама  легендарного льотчика. –З нею  у нього багато чого пов’язано. Це наші заулки, місця, де він гуляв з хлопцями. Це рідна для Андрія вуличка.

-Так звучить сучасніше, - вважає Лілія Авер’янова. – Такий лаконізм  близький молоді. Ім’я та прізвище звучало б трохи важкувато, більшість знають Андрія  саме за його позивним «Джус». І це звучить впізнавано, енергійно.

Крім того, я не хотіла би, щоби його ім’я затиралося у рекламі, щоби листівки з ім’ям сина валялися  десь на підлозі, розносилися вітром  або викидалися у смітник. А позивний – це трохи щось відсторонене.

Щодо Глісади, це також моя ідея. Такої назви немає в Україні. В’їзд Джуса – це було б знущанням. Адже Андрій льотчик. Він літав. Глісада - це авіаційний термін. Це траєкторія зниження літака, коли він заходить на посадку. Заходить на посадку додому…

Історія цього перейменування унікальна. І ось чому.

- Це перший випадок коли міськрада розглядає петицію по суті. Всі попередні петиції або блокувались, або ігнорувались і до розгляду по суті не доходили. Прецедент створений, і механізм петицій нарешті має запрацювати, - написала на своїй сторінці у фейсбук Ірина Гончарова, депутатка Харківської міськради. - Завдяки петиції на сайті міської ради, яка набрала 5000 голосів нарешті з’явиться Глісада Джуса.    

Просто дивовижно, наскільки зухвало влада нехтувала думкою громади і її громадян протягом усі ці часи. Лілія Авер’янова, мама Джуса сподівається, що ситуація в Харкові поволі змінюватиметься в  бік інтересів людей.

-  В мене з’явилася надія, що у Харкові  і надалі прийматимуть рішення, що враховуватимуть думку простих людей, що  влада прислухатиметься до ініціативи містян, - ділиться вона. -  Адже ініціатива щодо перейменування вулиці була саме з боку харків’ян. І це важливо.

Це не мало бути моє  якесь випрошування, я не хотіла просити. Я вважаю, що я не маю нічого ні в кого просити. Місто само мало оцінити, що мій син зробив для України, у петиції все було написано, і не треба нікому нічого пояснювати. Я у даному випадку радію за Харків, що він набуває нового обличчя. Ініціативу підтримало чимало харків’ян.

Знайшлася велика кількість небайдужих людей, які проголосували за цю пропозицію. Незважаючи на відсутність електрики, на те, що  сайт часом  «зависав», харків’яни активно ставили підписи під петицією.

Так у Харкові з’явилася Глісада Джуса.

-  Місто позбувається  дуже непозитивного іміджу в тому сенсі, що хтось за нас завжди все вирішував,  - зазначає  Ліля Авер’янова. -  Наперстки покрутив – і рішення ухвалив. Без відома людей.  Без урахування їхньої думки. Ця ситуація дає надію, що рішення, які підтримують ініціативу простих людей, ухвалюватимуться і надалі, і влада на них адекватно реагуватиме.

Зараз ворог бомбить Харків, немає електрики. Хтось може сказати, що зараз не на часі перейменовувати вулиці.

-  Саме зараз імена героїв, які віддали життя за Україну, потрібно робити впізнаваними, треба в Харкові будувати моральну перевагу над принишклими наразі прихильниками « руского міра», і створювати патріотичний простір  на прикладі меморіалізації героїв нинішньої війни, - переконана Лілія Авер’янова. - Щоби «ждуни», колаборанти і зрадники зрозуміли, що бере гору, хто сьогодні є справжніми героями, кого шанують українці. Про полеглих героїв мають знати вже сьогодні, їхні імена у назвах вулиць мають вже сьогодні формувати український світогляд, що особливо важливо у зросійщеному  Харкові під час війни.

Довідка "Громади"

Андрій Пільщиков народився 3 лютого 1993 році в Харкові. Навчався у гімназії № 116. У 2010 році вступив до Національного технічного університету «Харківський авіаційний інститут», а 2011 року - до Харківського університету Повітряних Сил, де навчався на військового льотчика. Закінчивши виш, служив льотчиком-винищувачем у складі 40-ї бригади тактичної авіації.

Мав понад 400 годин нальоту на літаках ХА3-30, Л-39, МіГ-29. Отримав позивний Джус, бо він не вживав алкогольні напої, тільки сік (Juice).

Із початком повномасштабного російського вторгнення захищав небо України. В перші місяці війни боронив повітряний простір Київщини. Джус здійснив понад 100 бойових вильотів. Успішно застосовував нові типи авіаційного озброєння. Брав участь в американсько-українських навчаннях, під час яких літав на F-16". Під час  його візиту до Вашингтона йому вдалося переконати сенаторів в необхідності надання Україні  сучасних винищувачів F-16". Андрій Пільщиков був рушійною силою реформ в Повітряних Силах  України та одним з найбільш "вестернізованих пілотів, такий собі американський пілот".

Загинув 25 серпня 2023 року під час виконання бойового завдання, коли у небі поблизу Житомира зіткнулися два навчально-бойові літаки L-39. Загинули три пілоти Повітряних Сил ЗСУ, серед яких був і Джус.

Читайте також:

Харківський бізнес та ВПО в нових умовах на Львівщині. Як вони інтегруються?

Будемо раді Вашій підписці в наших соцмережах: 

Телеграм:  https://t.me/gromada_group

Фейсбук:  https://www.facebook.com/gromada.group.novynykharkovataoblasti

https://www.facebook.com/gromada.grp