Миротворці в Харкові; законопроєкт, як не можна крутити пальцем біля скроні; Дональд правитиме... 12 років; віддайте Свободу; роботи стануть доступні...

Міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус звинуватив Володимира Путіна в «грі» з приводу миру в Україні, розкритикувавши нічні атаки Росії проти українців.

Міністр також назвав «неприйнятним» твердження Кремля про те, що «ключовою умовою» миру стане повне припинення західної військової та розвідувальної підтримки армії України, яка перебуває у важкій ситуації.

«Це очевидно», - сказав Пісторіус, додавши, що Путін прагнув завадити прихильникам Києва в “подальшій підтримці України та наданню їй можливості по-справжньому захистити себе в разі нового нападу під час або після припинення вогню”, повідомляє AFP.

Як висловився керівник програми Східної Європи в Польському інституті міжнародних відносин Даніель Шеліговський, спілкуючись із The Guardian:

Трамп хоче зупинити бойові дії. Путін хоче, щоб Україна припинила бойові дії. Це може бути тонкою, але фундаментальною відмінністю.

Телекомпанія Sky News поспілкувалася з експертами про те, як могла б виглядати Україна без бойових дій - від заміни президента Володимира Зеленського до потенційних миротворчих сил.

Володимир Зеленський уже говорив Sky News, що він відкритий для відставки, якщо це означатиме, що Україна зможе вступити в НАТО. Як припускає доктор Гусейн Алієв, старший викладач кафедри східноєвропейських досліджень в Університеті Глазго, серед претендентів - посол України у Великій Британії Валерій Залужний або один із генералів, які нині командують армією.

Однак, за словами доцента кафедри міжнародної безпеки та стратегії в Університеті Ексетера, доктора Благдена, Кремль віддав би перевагу проросійському режиму в Києві.

«Якщо вони не зможуть завоювати всю країну, то, очевидно, вони віддадуть перевагу уряду, більш сприятливому для інтересів Росії», - говорить він.

«Подібно до того, як вони так наполегливо працювали, щоб встановити свій режим у Грузії, вони можуть сподіватися на повернення до України більш проросійських політиків і настроїв, що існували до 2014 року. Але, звичайно, українська громадська думка зараз налаштована проти будь-кого, кого вважають маріонеткою Москви».

Що насправді можуть зробити миротворчі сили?

З боку РФ на переговорах можливі й деякі «незначні поступки», вважає професор Майкл Кларк, аналітик з питань безпеки та оборони.

Радник США з національної безпеки Майк Волц заявив, що Україна отримає «гарантії безпеки», якщо погодиться поступитися територією, але не уточнив, які саме.

Сер Кір Стармер і президент Франції Еммануель Макрон висунули ідею так званої «коаліції охочих» для підтримки потенційного перемир'я або припинення вогню.

Команда сера Кіра стверджує, що «понад 30» країн зацікавлені в участі в миротворчих силах. Прем'єр-міністр не уточнив, як працюватиме коаліція, але повідомив, що в четвер воєначальники зустрінуться для обговорення «оперативної фази».

На думку експертів, коаліція може набути двох потенційних форм.

Перший варіант передбачає розміщення військ далеко від лінії контролю, здебільшого на заході України, або на ключових об'єктах інфраструктури і транспортних вузлах, щоб забезпечити їхню безперебійну роботу.

Це буде схоже на британську операцію в Естонії, де 900 військовослужбовців розміщені для стримування російської агресії. Українська операція включатиме до 30 000 осіб і буде зосереджена насамперед на моніторингу, логістиці та навчанні, кажуть експерти.

 «Завдання будь-яких миротворчих сил - знайти баланс між ефективністю і ризиком ескалації», - додає доктор Благден.

 «Більші бойові сили, розташовані ближче до лінії фронту, створять більше стримування, але з більшим ризиком ескалації, тоді як менші сили, розташовані далі від лінії фронту, які, можливо, просто виконують завдання з навчання та підтримки, нестимуть значно менший ризик ескалації, але, отже, і будуть значно меншим стримувальним фактором».

Добре, якби цей фактор стримування був би значною мірою посилений США, які згідно зі статтею 5 Статуту НАТО могли б направити потужні військово-повітряні сили для атаки на наземні сили, як це було в таких місцях, як Ірак.

Однак напружені відносини Дональда Трампа з Україною та припущення про можливий вихід США з НАТО поставили під серйозний сумнів виконання зобов'язань за статтею 5.

Жоден із варіантів «Коаліції охочих» не передбачає охорону всієї лінії фронту. Це тому, що за довжини 640 миль знадобиться понад 100 000 солдатів одночасно - і 300 000 із ротацією.

Професор Кларк вважає, що як альтернативу можна було б направити війська коаліції ближче до лінії фронту.

Їх розділять на бригади, що дислокуються на чотирьох або п'яти стратегічних базах, таких як Дніпро, Запоріжжя, Херсон, Харків або Київ.

Описуючи їх як «сили швидкого реагування в стані високої готовності», професор Кларк додає: «Щоб мати можливість вирушити в будь-яку гарячу точку і загасити її, їм знадобиться багато транспорту, особливо прикриття з повітря, щоб дістатися туди досить швидко».

За його словами, їм також, імовірно, знадобляться гарантії безпеки з боку США, однак за адміністрації Трампа це жодним чином не гарантовано.

Як альтернатива миротворчі сили могли б очолюватися Організацією Об'єднаних Націй, яка набирала б персонал із нейтральних країн в обмін на заохочення, як це робиться в інших місцях.

За словами доктора Алієва, Туреччина, яка має другу за величиною армію в НАТО, може бути залучена в ситуацію.

Однак професор Кларк додає, що, оскільки Володимир Путін відкидає потенційні сили НАТО, він, найімовірніше, прийме сили країн БРІКС (Бразилія, Росія, Індія, Китай, Південна Африка).

«Індія має великі сили і хоче відігравати важливішу стратегічну роль у світі. Росія не хотіла б відкривати вогонь по індійських силах через політичні наслідки для їхніх відносин, тому вони можуть бути найбільш прийнятними як для Росії, так і для Заходу».

Доктор Алієв попереджає, що, хоча нейтральний варіант може виявитися найбільш практичним, він може не привести до великого успіху.

«Аналогічні місії в Лівані та країнах Африки на південь від Сахари виявилися відносно малоефективними», - каже він.

Сили ООН могли б бути найбільш підходящим варіантом для Росії, але «Коаліція охочих» проіснувала б довше.

Сенатори-республіканці від Міннесоти представили законопроєкт, який визначає «синдром психозу Трампа» як психічне захворювання.

Сам діагноз звучить дивно. Про який психоз ідеться? Не одразу й зрозумієш! Що ж викликало такий інформаційний хайп?

Виявляється, цим терміном описується прагнення критикувати 47-го президента США Дональда Трампа, крутити пальцем біля скроні та стверджувати, начебто в Дональда «поїхав дах».

Заборонити! - вирішили п'ятеро республіканців у Сенаті Міннесоти. Вони намагаються оголосити «синдром психозу Трампа» (СПТ, англ. TDS), придуманий для опису форми критики президента Дональда Трампа, офіційним психічним захворюванням, визнаним згідно із законодавством штату.

Автори The Seattle Times далі пишуть, що така «істерія» зазвичай проявляється у вигляді інтенсивної словесної ворожості по відношенню до президента і булінгу або агресії, спрямованої на прихильників Трампа.

Політичні коментатори, які критикують Трампа, вважають TDS зневажливим модним слівцем, яке його прихильники прийняли, щоб представити ліберальних критиків президента як лицемірів, які вперто критикують позиції Трампа і заткнути їм роти.

Походження терміна наводить асоціації з 2003 роком, коли консервативний автор громадської думки описав реакцію лібералів на президента Джорджа Буша-молодшого як «синдром божевілля Буша».

Новина про законопроєкт Міннесоти викликала бурхливу реакцію з боку демократів штату.

До речі, як дізналася Гардіан, республіканського законодавця штату Міннесота, який нещодавно представив законопроєкт про «психоз Дональда Трампа», днями заарештували.

40-річному Ейхорну, в біографії якого на сайті Сенату Міннесоти зазначено, що він одружений і має чотирьох дітей, висунуто звинувачення у скоєнні кримінального правопорушення за втягнення неповнолітньої в заняття проституцією.

Журналісти The Seattle Times зі свого боку нагадують, що раніше прихильники президента США Дональда Трампа ініціювали внесення поправки до Конституції, яка дасть йому змогу балотуватися на посаду президента 2028 року. Сам Трамп не виступав проти цієї ініціативи, тоді як його соратники активно просувають цю ідею серед консервативних виборців.

Згідно з 22-ю поправкою до Конституції, одну особу не може бути обрано президентом більше двох разів. Однак конгресмен-республіканець від Теннессі Енді Оглс уже вніс резолюцію про внесення поправок до конституції з метою продовження терміну президентських повноважень до 12 років.

Стало банальністю зазначати, що війна в Україні - це війна безпілотників . Але два нещодавні дослідження проливають світло на те, що це означає на практиці, роз'яснює The Economist.

• У середині лютого Королівський об'єднаний інститут оборонних досліджень (RUSI, Лондон), опублікував завершальну із серії статей, у яких підбиваються підсумки тактичних розробок українців за попередній рік.

   

• 6 березня Центр стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS) опублікував ще одну статтю, в якій розглядаються можливості та плани України щодо війни, зокрема, з використанням інструментів штучного інтелекту (ШІ).

   

Разом вони малюють картину поля бою, яке дедалі більше перенасичується і домінує присутністю безпілотних машин.

Перше спостереження полягає в тому, що безпілотники стали найбільш смертоносною зброєю російсько-української війни.

Дедалі більша їхня кількість оснащується системою наведення ШІ, що дає їм змогу захоплювати цілі на заключному етапі польоту, навіть якщо зв'язок між пілотом і дроном порушено.

Автоматичне наведення може спрацьовувати на відстані 2 км і більше, залежно від умов, зазначає CSIS, і може підвищити відсоток влучань з 10-20% (для безпілотників з ручним керуванням) до 70-80%.

Це означає, що один або два безпілотники можуть виконувати роботу, на яку раніше йшли вісім або дев'ять. ШІ також може протистояти хибним цілям і маскуванню, що обманює.

Україна планує піти набагато далі. Її мета, як стверджує CSIS, «полягає в тому, щоб прибрати бійців із прямого бою і замінити їх автономними безпілотними системами».

Це охоплює не тільки повітряні безпілотники, а й їхні еквіваленти на землі та на морі. Тридцять три наземні роботизовані системи були схвалені за перші дев'ять місяців минулого року. А в грудні Україна провела, як вона стверджує, першу повністю безпілотну операцію біля села Липці, на північ від Харкова, під час якої десятки дистанційно керованих роботизованих наземних транспортних засобів вели вогонь з кулеметів і розміновували територію.

Україна також прийняла ідею програмного забезпечення для зброї, чий операційний код має більше значення, ніж його фізична конструкція. Українські виробники виробляють «модулі», зазвичай чіпи, завантажені програмним забезпеченням, які менші за шматок мила і які можуть бути вбудовані в широкий спектр різних платформ, включно з безпілотниками, транспортними засобами чи гарматними баштами, для розпізнавання цілей або інших завдань.

Таким чином, розширені можливості можуть бути встановлені або модернізовані на дешевому і масовому обладнанні. Якщо воно потрапить до рук росіян, обладнання може бути піддано зворотному проєктуванню, спроби розкрити код чіпа займе дорогоцінний час, щоб розшифрувати.

Однак, пише RUSI, з 20-40% FPV-дронів, яким вдається досягти мети, більшість не знищують бронетехніку, хоча вони добре ранять піхоту, що допомагає пояснити астрономічно високі цифри втрат серед росіян.

RUSI зазначає, що через повсюдну загрозу безпілотників, яка утримує техніку на відстані щонайменше 7 км від лінії фронту, солдатам доводиться рити траншеї за допомогою кирок і лопат. 

Деякі мінні поля, як і раніше, розміновують вручну. Похмура іронія полягає в тому, що ШІ та робототехніка створили більш смертоносне поле бою для людей, яким не пощастило опинитися на його передньому краї.

Франція і США сперечаються про те, хто кому винен більше свободи! Французький політик вимагає повернути Статую Свободи, оскільки США перейшли на бік тиранії. Білий дім заперечує, що французи мають бути вдячні Америці за допомогу в Другій світовій війні.

Журналіст видання згадує, як 2003 року тодішній президент Франції Жак Ширак відмовився ввести свою країну у війну в Іраку, і деякі розгнівані американські патріоти вирішили перейменувати свою «картоплю фрі» на «картоплю фрі свободи». Навіть у Палаті представників США меню було тимчасово скориговано.

Двадцять два роки потому відносини між Вашингтоном і Парижем, схоже, повернулися на той самий дитячий рівень. 

Минулими вихідними французький депутат Європарламенту Рафаель Глюксман на заході своєї невеликої соціал-демократичної партії Place Publique висунув заклик повернути Статую Свободи до Франції.

Америка, заявив син відомого французького філософа Андре Глюксмана, маючи на увазі зближення Дональда Трампа і Володимира Путіна, вирішила перейти на «бік тиранів».

«Ми вам зробили подарунок, але ви, очевидно, її зневажаєте», - крикнув він під оплески близько 1500 друзів по вечірці. «Поверніть статую Свободи нам! Їй буде дуже комфортно з нами!»

Як пізніше пояснив Глюксман, він хотів, щоб його полеміка була сприйнята як метафорична провокація. Адже рейтинги популярності Америки в його країні перебувають на найнижчому рівні, тому це одна з найпростіших дій, щоб збільшити симпатії виборців.

Але коментарі Глюксмана не залишилися непоміченими. Прес-секретар адміністрації Трампа Каролін Лівітт заявила, що США «за жодних обставин» не розлучаться зі Статуєю Свободи.

Вона також порадила цьому «безіменному французькому політику низького рангу» пам'ятати, «що французи сьогодні не розмовляють німецькою тільки завдяки США».

Лівітт не уточнила, що саме вона мала на увазі. Однак її заява могла натякати на роль США у Другій світовій війні, коли американські війська разом зі своїми союзниками зробили свій внесок у звільнення Франції від німецької окупації.

«Все добре», - відповіли французькі коментатори. Але якщо говорити про історичну вдячність, Вашингтону не слід забувати, що без допомоги Франції у Війні за незалежність США з 1775 до 1783 року Сполучені Штати могли б узагалі не існувати.

Французький король Людовик XVI підтримував американців у боротьбі проти британської корони не тільки грошима і зброєю, а й досвідченими офіцерами, такими як маркіз де Лафайєт. За іронією долі, борги, накопичені Францією внаслідок цього, сприяли революції 1789 року.

ДОВІДКА «Громади»

Як символ дружби між двома країнами, 28 жовтня 1886 року на острові Свободи біля узбережжя Нью-Йорка було відкрито Статую Свободи. Помпезна мідна статуя із золотим факелом у руці - робота француза Огюста Бартольді.

Подарунок Франції американському народу до 100-річчя Декларації незалежності США: статуя Свободи заввишки 92 метри і вагою понад 200 тонн.

Її встановлення мало бути завершене 1876 року в ознаменування сторіччя Декларації незалежності США. Однак виникли фінансові проблеми, і зрештою довелося збирати приватні гроші по всій Франції. США профінансували тільки постамент Статуї Свободи. Біля її ніг лежить застереження: розірваний ланцюг як символ знищення тиранії.

Китайська робототехнічна фірма приваблює інвесторів гуманоїдом. Компанія, зареєстрована на Гонконгській фондовій біржі, почала приймати попередні замовлення на робота, масове виробництво якого очікується до середини 2025 року.

Компанія Shenzhen Dobot заявила, що її остання модель гуманоїда в стилі Optimus коштуватиме 199 000 юанів ($ 27 500), що породило надії на швидке масове виробництво і призвело до зростання акцій компанії майже на 28 %.

Компанія Dobot, відома виробництвом роботизованих рук для промислового застосування, минулого тижня представила свій Dobot Atom, назвавши його першим у світі людиноподібним роботом, який володіє як спритними п'ятипалими руками, так і ходою з прямими колінами, що дає змогу скоротити споживання енергії на 42 %.

Читайте також:

Трагедія війни на сцені театру драми: площа Безвинно Вбитих. «Сила диявола — вміння здаватися не тим, що він є»....

Якщо вам цікавий цей вміст, один із способів підтримати наш сайт — поділитися ним і підписатися на нас.