Мурал пам’яті, сакури на честь полеглих бійців, донати на дрони та смаколики на «нуль». Як Білокриницька громада допомагає ЗСУ?

За даними Української Гельсінської Спілки з прав людини з 24 лютого 2022 року до 24 квітня 2024 року  Рівненщина зазнала 170 ракетних ударів. Внаслідок цих ракетних атак було зруйновано та пошкоджено 217 об’єктів цивільної інфраструктури, зокрема, об’єкти інфраструктури життєзабезпечення, житлові будинки, лікувально-оздоровчі та освітні  заклади, об’єкти транспортної інфраструктури.

Загинули чотири людини, 12 - дістали поранення.

 До дня Незалежності 24 серпня 2022 року в громаді відкрили мурал пам’яті на честь загиблих.

Мурал пам’яті знаходиться на узбіччі траси Київ-Чоп. Його видно ще здалеку усім, хто проїжджає повз. Ми, журналісти з 11 регіонів України, під час відвідин Білокриницької громади побували тут в рамках престуру, організованого Харківським пресклубом.

Хвилиною мовчання вшанували пам’ять загиблих…

- Телевежу охороняли нацгвардійці, на жаль, 21 боєць загинув, - стримуючи емоції, розповідає Тетяна Гончарук, Білокриницький сільський голова. - Один хлопець  був з нашої громади, один з Волинської області, решта – з сусідніх громад.

Першими на допомогу прибули наші рятувальники-добровольці з Центру безпеки, а також усі небайдужі, які два дні розгрібали завали у пошуку людей.

-  Працювали без перепочинку, час був на вагу золота, а ми три дні з дівчатами годували рятувальників, медиків, працівників прокуратури, які ні на мить не припиняли роботи. Першого дня на завалах працювали 720 осіб. На жаль, хлопці стали першими жертвами цієї великої неоголошеної війни.

В пам’ять про загиблих до дня Незалежності в громаді  вирішили створити цей мурал.

- З місця  ракетного удару  ми взяли цеглу зі зруйнованої адмінбудівлі, що була на території телевежі, і заклали  її в основу муралу, - розповідає Тетяна Гончарук. - В центрі  муралу - українка, яка символізує нашу Україну, квітуча, у гарному барвистому вінку. Вона босими ногами впевнено стоїть на своїй землі. Полісся – край лелек, і ми зобразили загиблих  воїнів у вигляді 21 лелеки…

Пані Тетяна розповіла дуже щемну історію.

-  До муралу постійно приходять нацгвардійці, побратими загиблих, упорядковують тут територію. І одного разу, коли нацгвардійці косили тут траву, прилетів лелека, всівся на стовпі і був весь час там, доки хлопці працювали. Це було символічно до сліз, - згадує вона.  - Можливо лелека хотів нам щось сказати?

А на річницю загибелі воїнів  14 березня 2023 року на території телевежі  був відкритий пам’ятний знак, на якому викарбовані іменами усіх полеглих захисників.

-  Сьогодні  ми з нацгвардійцями  розробляємо проєкт меморіального комплексу на території військової частини Національної гвардії, де служили воїни, - ділиться планами пані Тетяна. - Ми вирішили взяти на себе усі матеріальні витрати.

 

-  Під час війни Біловодська громада  з Луганщини вимушена була переїхати до Рівного, - розповідає Тетяна Гончарук. - Сьогодні це громада, з якою ми підписали меморандум про співпрацю.  Нашим гаслом стало: «Схід і захід разом!».

 І у нас виникла ідея висадити 21 сакуру  на честь кожного загиблого під час ракетного удару по телевежі. Деревам ще тільки рік, але цього року вони вже дали перший цвіт.

А ще у Білокриницькій громаді донатять на ЗСУ. Усіма можливими способами.

Ми з першого дня війни і до сьогодні  донатимо з заробітної плати Збройним Силам, - констатує Тетяна Гончарук. - Я п’ять тисяч гривень, керівники – по 1 тисячі гривень, решта – по 500 гривень з кожної зарплати. Допомагаємо усім, хто цього потребує. Закупили вже більше 20 дронів-камікадзе, з них - чотири спеціалізовані дрони.

В селах громади організовують ярмарки, кошти від яких йдуть на ЗСУ.

-  На ярмарку у селі Шубків люди надонатили 70 тисяч гривень. На ці кошти ми купимо дрон у підрозділ, де служить хлопець з цього села, - розповідає сільський голова. – У Гориньграді 

Першому на Трійцю і на  Купала організували на ставку святкове дійство, на якому відтворили народні традиції, і також влаштували ярмарок. Напекли грубі коржі з маком, пампушки, піцу, наварили узвару – і все це продали. За виручені кошти купили два дрони, які офіційно передали військовим у будинку культури в пам’ять про двох загиблих хлопців з нашої громади. Ми не зупиняємося, далі продовжуємо донатити за будь-якої можливості.

Сьогодні на фронті незалежність України виборюють 576 захисників з Білокриницької громади. З початку війни 11 бійців, що з нашої громади, зникли без вісти, четверо у полоні. Один повернувся додому. На жаль, 20 захисників загинули…

Мешканка Білої Криниці Наталія Оленчук  ще до війни пекла на замовлення тістечка, торти та короваї, а з початком війни зібрала  у себе господинь, зокрема, з числа вимушених переселенців, і організувала волонтерську кухню.

Відтоді тут печуть смаколики на фронт. Волонтеркам допомагає небайдужий бізнес, але переважно продукти на смаколики зносить все село.

-  Якщо є потреба напекти смаколиків на передову, часто хлопці просять домашню випічку – коржі, булочки, чебуреки, ватрушки, пампухи, господині збираються на волонтерській кухні, - розповідає в телефонній розмові вже по завершенні престуру Тетяна Гончарук. –. – Залежно від замовлення військових печуть і готують від 20 і до 100 жінок. На Великдень пекли на фронт паски, солодощі. Взимку  господині готують на «нуль»  голубці, котлети, налисники, солять огірки та капусту.

Неабияк вражає масовість, з якою  громада з власної ініціативи допомагає фронту.

… Ми стоїмо біля муралу. Мовчимо. Час  прощатися з гостинною сільською головою. Білокриницька громада, мабуть, кожному з нас запала в душу. Раптом чуємо незвичний гул. Це трасою рухається колона важких  військових машин. На схід… Туди, де зараз  гаряче. Серце звично стискається спазмом. Повертаєтеся живими, рідненькі!

Читайте також:

Окрилені в Білій Криниці. Коли громада може успішно розвиватися?