На полі крові. Вічна притча про Іуду та Херсонська кава, яка народилася в кавуні…

Хто він, Юда, у постановці Херсонського театру імені Миколи Куліша та у виконанні заслуженого артиста України Сергія Михайловського?

Я побачила його в однойменній виставі за драматичною поемою Лесі Українки «На полі крові»

на сцені міжнародного театрального фестивалю моновистав «Відлуння», який проводиться вперше в місті Кам'янське на Дніпропетровщині.

Як же добре продумана ідея фестивалю: з моменту появи фестиваль одразу ж знайшов своє неповторне обличчя.

Моновистави! Тільки актор, сцена і глядач. Що може бути більш підходящим для розкриття таланту актора, коли він виступає соло?

Це неймовірна майстерність - тримати увагу глядача одним невпинним монологом, коли актор стає Протеєм - давньогрецьким божеством, здатним до перевтілення (метаморфози), приймаючи будь-які обличчя.

Чому Леся Українка свою філософську драму назвала так дивно: «На полі крові»? Ну, не мала ж вона на увазі той шмат висохлої землі біля Єрусалима, на якій Юда з мотикою приречений вічно відпрацьовувати свій гріх зради? Сам-то Юда тут проливає тільки піт, а не кров...

«Поле крові» - це душа людини, в якій живе вічний конфлікт Добра і Зла.

Драматична поема написана була на порозі Першої світової війни. І в дзеркалі тієї війни, і цієї, сьогоднішньої, ми бачимо, що Гріх, Зрада, Зло завжди ведуть до крові... Великої крові, спокутувати яку неможливо.

Режисер-постановник вистави заслужений діяч мистецтв України Сергій Павлюк землю та мотику в Лесі Українки у своїй виставі не випадково замінив саме на гончарне коло.

Гончарне коло - символ нескінченності, вічного руху і творення. Яке диво - створити власними руками з безформного шматка «бруду» - чудову миску, глечик чи тарілку.

Що дивно, раз на раз, коли, здавалося б, на очах у глядачів диво сталося, і безформне і «брудне» ось-ось набуде своєї чистої форми, Юда душить, давить свій твір, знову перетворюючи його на безформну грудку і кидає в... бруд.

Блискуча метафора: у Зла творити не виходить, Зло руйнує гармонію світу власними руками...

Образ Христа, який виринає з розповіді Юди, – це образ незрозумілого для Юди пророка. Такого собі блаженного, від якого - жодної матеріальної користі. І головне - ніякого царювання над величезною Імперією....

Ось він, Юда - хам, «духа не разумеющий». Він хотів світового панування і пішов за Христом в очікуванні, що Христос йому таке дасть, тепер почувається ображеним.  Христос його «одурив»: обіцяв цілий світ, а натомість - поразка, порожнеча і відчай...

Купа з бруду під гончарним кругом...

Вічна тема Добра і Зла, невинно пролитої крові...

...Сергій Михайловський із трьома маленькими дітьми пережив і тяжку окупацію Херсона, і тяжку евакуацію з міста.

Сьогодні Херсонський театр грає вистави під землею.

І, як кажуть у театрі, згори грюкає гуркіт обстрілів міста, а під землею - лунає музика, вирують емоції та почуття добрі справжнього мистецтва.

Артисти не втрачають почуття гумору. Ось культова кав'ярня біля театру, що пережила три ворожі «прильоти». Кавомашина, пробита осколком наскрізь, продовжує варити особливу «Херсонську» каву, яка народилася, звісно ж, у... херсонському кавуні.

В Херсоні не кажуть «добрий ранок». В Херсоні, як і в Харкові, кажуть: «новий ранок». І дякують кожного разу, коли він настає…

Читайте також:

Блекаут, промінчик... Війна, Світ і Антисвіт...