Нас залишиться тільки 25 млн: де ключ для повернення українців додому? Що пропонує влада?

Українців стає все меньше. Колись нас було 52 млн, до повномасштабного вторгнення  в Україні проживало 42 млн людей. Під час війни, за оцінками Інституту демографії, на підконтрольній Україні території живе 31 млн людей.

Влада розробила «Стратегію демографічного розвитку України до 2040  року», яку затвердив Кабмін.

Стратегія була презентована на форумі «Демографічне майбутнє України: стратегія стійкості та відновлення. Регіональний розріз».

Що вона передбачає? Які проблеми має вирішити?

Наразі на підконтрольній Україні території, за оцінками Інституту демографії, проживає 31 млн. Ще 4,1 млн – на тимчасово окупованих рф територіях, близько 4,9 млн – у країнах ЄС, Північної Америки.

Разом нас близько 40 млн, і саме за таку чисельність громадян хоче позмагатися влада.

-  Якщо ми в Україні не зможемо створити умови для повернення громадян з-за кордону, демографічна ситуація погіршуватиметься й далі, -  стверджує Дарина Марчак, перша заступниця міністерки соціальної політики України. – В країні буде менше буде робочих рук, менше дітей буде народжуватися.

Війна не тільки спричинила погіршення демографічної ситуації в Україні , але й посилила негативні тренди, що спостерігалися ще до війни.

Зокрема, низька народжуваність в Україні, яка була ще війни, під час війни стала критично низькою.

 

-  Якщо до початку повномасштабного вторгнення ми мали 1,2 дитини на одну жінку дітородного віку, то зараз, за оцінкою Інституту демографії, ми маємо 0,9 дитини на одну  жінку, - наводить приголомшливі цифри Дарина Марчак. – Тоді як міжнародна норма відтворення становить 2,2 дитини на одну жінку дітородного віку. Стільки потрібно народжувати, щоби кількість населення в країні  принаймні не знижувалася. Середній показник в країнах ЄС – 1,5 дитини на жінку. Нам важливо вийти хоча би на середньоєвропейський показник.

Крім цього, війна загострила проблему старіння населення України.  

- Значна кількість наших  молодих громадян виїхала за кордон у пошуках безпеки, через що ми маємо погіршення  демографічної статистики, - зазначає заступниця міністерки соціальної політики. - З одного боку, ми маємо значну передчасну смертність, з другого боку, ми водночас маємо проблему старіння населення через низьку кількість дітей, що народжується.

Що потрібно зробити, щоби люди повертатися в Україну, а ті, хто тут живе, не виїжджали за кордон у пошуках кращого життя?

-  Перший важливий показник – це наявність  житла, - зазначає  Дарина Марчак. -  Другий важливий фактор - наявність гідної роботи і гідної оплати праці.

І тут на сьогодні ми маємо дуже складну ситуацію. З одного боку – великий попит на ринку праці і дефіцит робочої сили і кадрів на ньому, з другого, маємо значну кількість людей, які виключені з ринку праці.

Це  ВПО, інваліди, люди похилого віку, молоді мами, що доглядають дітей.

Таким чином у нас відбувається дисбаланс на ринку праці, що негативно впливає на впевненість родин у своєму майбутньому

Третій фактор – це недостатня якість умов життя, насамперед вимушених переселенців. Через бойові дії та обстріли люди  змушені  переїжджати до інших громад, вони втрачають житло, роботу, заощадження та впевненість у завтрашньому дні.

І фактор, на який жоден з нас не впливає, це безпекові ризики через російське вторгнення. Це фактор негативний за замовчуванням.

Що уявляє собою Стратегія демографічного розвитку? Вона містить шість важливих завдань, вирішення яких має подолати демографічну кризу.

На що сфокусована увага держави, влади та громад?

- Перше завдання - це повернення мігрантів, - наголошує заступниця міністерки з соцполітики. - Але ця ціль розкладається ще на кілька складових.

По-перше, ми маємо уповільнити відтік громадян, по друге, стимулювати повернення наших мігрантів з-за кордону. По-третє, залучати на ринок праці  мігрантів з інших країн, по-четверте, визнати факт, що значна кількість українців залишиться за кордоном  і ніколи вже не повернеться в Україну.

Від 1,4 до 2,3 млн українців, за різними оцінками, планують залишитися за кордоном, залежно від різних сценаріїв розвитку подій. І ми маємо не агресувати на їхню адресу, а зрозуміти, що українці за кордоном, це сила нашої країни у розмові з міжнародними партнерами, і ми маємо будувати лояльні відносини з нашими закордонними українцями.

Друга важлива ціль – підтримка сімей з дітьми і стимулювання народжуваності. Тут зазвичай  всі рішення  зводилися до одного простого кроку – давайте підвищимо виплати по народжуваності.

Але попередній досвід та наші дослідження свідчать, що це неефективно.

Виплати дещо стимулюють народжуваність лише в перший час, далі цей інструмент не працює. Якщо не вирішити інші  нагальні проблеми, виплати не допомагають.

Третя ціль стратегії – зменшення передчасної смертності.

-  Навіть до повномасштабного вторгнення українці мали значно вищий рівень смертності ніж у громадян ЄС з причин, які можна було попередити, - зауважує  Дарина Марчак. - Йдеться про інфаркти та інсульти, про відсутність самозбережувальної поведінки, про самогубства тощо.

Ми як країна можемо попередити значну кількість смертей, які скорочують життя людей. Але для цього люди мають усвідомити необхідність здорового способу життя, сформувати самозбережувальну поведінку, а держава  зі свого боку має забезпечити доступність та якість медичних послуг.

Четверта ціль – забезпечення інклюзивного ринку праці. Всі люди з інвалідністю, які виключені сьогодні з цього ринку, мають отримати можливість доступу до нього, можливість заробляти гроші на життя, та бути включеними в активне соціальне і економічне життя.

П’ята ціль – активне довголіття. Ми маємо  забезпечити профілактику захворювань та їх лікування, забезпечити систему догляду за літніми людьми, побудувати економіку догляду, надати можливість для самореалізації людей старшого віку. І забезпечити гідне пенсійне забезпечення

Шоста ціль - Україна, в якій хочеться жити. Ця ціль  передбачає створення в громадах таких економічних і соціальних умов, в яких люди могли би комфортно проживати. Зокрема, це безбар’єрність, робота, можливість якісно проводити своє дозвілля, впевненість у безпеці тощо.

 -  Житло –  це ключ до повернення мігрантів та вирішення демографічної кризи, - наголосила під час форуму Наталія Козловська, заступниця міністра розвитку громад та територій України. - Коли немає житла, все інше вже другорядне. 

Куди мають повертатися люди? І чому внутрішні вимушені переселенці й досі живуть у лікарнях, школах, дитячих садках?

-  Європа, яка прийняла  навіть більше переміщених осіб, ніж є  в Україні, вправилася з цим питанням, - зазначає спікерка. - Тому що країни ЄС мають досить розгалужену систему соціального житла, яке перебуває в комунальній формі власності, і органи місцевого самоврядування у разі  критичних ситуацій можуть оперативно вжити заходів.

Що відбулося в Україні?

Закон про приватизацію повністю вимив житловий фонд комунальної форми власності. 98%  фонду перейшло у приватну власність, і органи місцевого самоврядування не мають інструменту, як реагувати на такі виклики.

Що робить міністерство розвитку громад та територій, щоби виправити  цю ситуацію?

-  У нас ще й досі діє Житловий кодекс 1983 року, що  має абсолютно радянські підходи, - наголошує Наталія Козловська. – Зараз ми з партнерами напрацювали законопроєкт, який замінить старий житловий кодекс.

На території міст з’являться житлові фонди для оперативного вирішення питань, з якими ми стикнулися під час війни.

Формувати їх та управляти фондами соціального житла будуть органи місцевого самоврядування. Будувати такий  фонд допомагатимуть наші партнери, тому що з ухваленням нового закону вони будуть розуміти, в якому законодавчому полі вони діють.

 

Ще один шлях – пільгові іпотечні кредити для ВПО, які є економічно активними, і які можуть виплатити позику за житло.  

- У нас в цьому плані є кілька напрацювань, - ділиться спікерка. - Вже є проєкти, які реалізуються з багатьма партнерами, зокрема, урядом Німеччини, банком Ради Європи щоби надати таку кількість ресурсів, яка би задовольнила цю потребу.

Необхідно впроваджувати соціальну оренду. В міністерстві розвитку громад та територій  завершили роботу над пілотним проєктом, який було презентовано у Варшаві. Він передбачає надання громадянам соціального житла в оренду за такою платою, яку люди зможуть сплачувати.

Отже, для вирішення демографічної кризи потрібно системно запроваджувати такі механізми, як будівництво соціального житла, надання соціальної оренди і пільгового кредитування ВПО, які дозволить органам місцевого самоврядування завдяки цим інструментам надавати допомогу ВПО у житлових питаннях, - резюмує Наталія Козловська.

Читайте також:

Хто ваш патріарх? Отець Олексій, сини якого стали на захист України, засуджує  Гундяєва. Проте  чи відбувся розрив з РПЦ насправді?