Наша відповідь «Іскандеру»... Що відомо про українську ракетну програму?

Наша ракетна програма має хорошу динаміку, і хоча це - важке завдання, але поступово ми наближаємося до можливості застосовувати власні ракети, а не тільки покладатися на поставки від партнерів,

- заявив президент України Володимир Зеленський на пресконференції 27 серпня.

ДОВІДКА «Громади»

На відміну від крилатої ракети, балістична на фінальному етапі атакує ціль майже вертикально - і робить це з великою швидкістю, залишаючи вкрай мало шансів для протиповітряної оборони перехопити її.

Такі ракети можуть запускатися з наземних стаціонарних пускових або пересувних установок, а також з кораблів, підводних човнів і літаків.

Ракети можуть нести осколково-фугасну, касетну і навіть ядерну бойову частину.

Утім, наша сучасна ракета створювалася не на порожньому місці. Над створенням власної балістики Україна замислилася ще в середині 2000-х, у період президентства Віктора Ющенка.

Тоді було оголошено про розробку оперативно-тактичного ракетного комплексу (ОТРК) «Сапсан», який фактично мав стати аналогом російського «Іскандера». Український комплекс також мав бити на граничну дальність до 500 км і мати бойову частину близько 500 кг.

На нього - від розробки до серійного виробництва - відводилося аж десять років! Нову оперативно-тактичну ракету колишній верховний головнокомандувач Віктор Ющенко сподівався прийняти на озброєння вже у 2011-2012 роках.

Але терміни відсунулися через брак фінансування.

Роботи над розробкою комплексу, названого на честь мисливського птаха родини соколиних, в Україні розпочалися тільки з 2007 року, але виділених КБ «Південне» коштів вистачало тільки на розробку ескізного проекту «Сапсана» (6,8 млн доларів). Справедливості заради, слід визнати, що в українських конструкторів не було досвіду практичного розроблення тактичних і оперативно-тактичних ракет.

Відомий військовий журналіст, підполковник запасу Дмитро Тимчук (1972 - 2019), пояснював вашій кореспондентці парадокс ракетної України.

Маючи колосальний досвід конструювання і виробництва найкращих у світі стратегічних, тобто міжконтинентальних балістичних ракет, ми лише робимо перші кроки в розробці куди менш «дорослих» ракетних озброєнь.

Головні розробники і виробники подібної зброї - Коломенське КБ машинобудування і Воткинський завод - знаходяться в Росії, що дозволило росіянам досить швидко після розпаду СРСР замінити застарілі ракетні комплекси на модернізований варіант. 

Втім, за словами тодішнього глави Національного космічного агентства України Юрія Алексєєва, впоратися з таким завданням українські розробники були цілком здатні, причому без допомоги російських колег.

І хоча «Сапсани» - це надскладна система озброєння, і створення її потребує зусиль багатьох КБ і підприємств, наші фахівці завжди визнавали, що в Україні є все необхідне для виготовлення практично всіх складових комплексу, за винятком хіба що сущих «дрібниць».

Необхідно було лише, щоб обіцяні президентом гроші були отримані. За оцінками Алексєєва, вже до 2016 року ЗСУ могли б отримати свої перші комплекси.

Навіть в умовах нинішньої повномасштабної війни, коли український ВПК зазнає російських ракетних ударів і його робота ускладнена, у країні залишаються фахівці і технології.

Про напружену, невидиму широкому загалу боротьбу за ринки і конкуренцію між російськими та українськими розробниками і виробниками свідчить вельми примітний факт: у 2010 році українське оборонне відомство розглядало варіант переоснащення української армії російськими «Іскандерами-Е».

Отже, російські інтересанти «занесли», як то кажуть, кому слід, у Києві й ідею пролобіювали. Але не надовго! Невдовзі, як писали російські видання, українські військові від цієї ідеї відмовилися.

Зауважимо, що того ж року Росія прийняла на озброєння новий оперативно-тактичний комплекс «Іскандер-М», що стріляє на 300 і більше кілометрів, на ті часи - невидимий для радарів і практично невразливий для засобів ППО.

Цікаво, що в 2011 році активність проявили лобісти українських виробників ракетної техніки.

Влітку 2011 року, перебуваючи з візитом у Харкові, президент Віктор Янукович відзначив особливе значення програми «Сапсан», чому була свідком авторка цих рядків. Глава держави запевнив, що ця програма фінансуватиметься на всі сто відсотків... 

За оцінкою тодішнього генерального директора Національного космічного агентства Юрія Алексєєва, для створення комплексу знадобилося б близько трьох із половиною мільярдів гривень (раніше, ще за часів президента Віктора Ющенка, називалися суми 4-5 млрд. гривень).

Однак за того ж Віктора Януковича в червні 2013 року проект був раптово зупинений. Звернувши увагу на дату і знаючи, що відбувалося потім, ми розуміємо, чому це сталося.

Схоже, Віктору Януковичу переконливо пояснили, що необхідності в «Сапсані» для української армії немає.

Що стосується НАТО, то не тільки в Москві, а й у Вашингтоні, і в Брюсселі українському проєкту років 15 тому теж не особливо були раді. Натовці, як відомо, пропонують свою ракетну «парасольку». Наприклад, Болгарія, Угорщина і Словаччина стали членами альянсу тільки за умови розформування ракетних частин.

Відповідаючи на запитання авторки цих рядків, директор Центру дослідження армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак зазначав, що виробництво і закупівля «Сапсанів» для українських військових матиме сильне морально-психологічне значення:

- Ні будівництво українського корвета, ні модернізація бойових літаків і гелікоптерів, проблем нашої обороноздатності не розв'яже, - пояснював мені Валентин Бадрак ще 2011 року. - Якщо не брати до уваги систему ППО, для нас єдиний шлях забезпечити недоторканність кордонів - наявність щита стримування. Щоб створити власний надсучасний ракетний комплекс, необхідна політична воля не тільки створювати ракетні комплекси, а й ігнорувати тих, хто неодмінно наполегливо рекомендуватиме не робити цього і в Москві, і у Вашингтоні.

Як у воду дивився...

Про повне згортання проекту «Сапсан» повідомив у 2013 році тодішній міністр оборони України Павло Лебедєв. Зараз він перебуває в розшуку за держзраду і, за попередніми даними, переховується в тимчасово окупованому Криму.

Ну... Якщо не для себе, то хоч продати й заробити! Не пропадати ж добру... Так розсудили в Україні за президента Петра Порошенка.

І зважилися довести до розуму проєкт на інженерно-технологічному рівні. Були проблеми з паливом, із системами цілевказівки, наведення, автоматизованими системами управління.

І вже після анексії Криму та тимчасової окупації частини Донбасу 2016 року стало відомо про відродження проєкту «Сапсан» під експортною назвою «Грім-2» на замовлення Саудівської Аравії. Далекобійність цього оперативно-тактичного ракетного комплексу була позначена - до 280 км.

За різними оцінками офіційних осіб Міноборони на 2021 рік «Сапсан» був готовий на 70-80% і, як ішлося, «необхідно зробити останній крок» і доопрацювати перший зразок цієї новітньої зброї.

Ця батарея мала містити дві пускові установки і заряджальні машини, а також дві машини управління (дивізіонного і батарейного рівня) для проведення всього комплексу випробувань у максимально короткі терміни.

Після початку повномасштабної війни з Росією офіційної інформації про українську ракетну програму стало ще менше. При цьому Москва вже кілька разів публічно повідомляла про нібито збиття українських балістичних ракет «Грім-2».

Головне питання: чи зможе український «Сапсан» перевершити російські аналоги?

Військові фахівці зазначають, що оперативно-тактичний ракетний комплекс - це не просто пускова установка, споряджена ракетами, вона включає ще масу компонентів. Основний із них - це система автоматизованого управління. У пусковій установці розміщується апаратура бойового управління і зв'язку, а інформаційний обмін може проводитися як по відкритих, так і по закритих каналах.

На «Сапсані», судячи з колишніх публікацій у відкритих джерелах, був передбачений спеціальний інформаційний пункт, на якому розраховується польотне завдання для ракети та інша необхідна для пуску інформація.

Саме звідси каналами зв'язку відомості транслюються на командно-штабні машини, а звідти - на пускові установки. Цей інформаційний пункт має бути інтегрований із різними системами розвідки та управління для отримання даних про цілі. А інформація може передаватися із супутника, літака-розвідника або безпілотного літального апарату. До всієї цієї розкоші додаються машини життєзабезпечення, регламенту і технічного обслуговування, заправки паливом.

Думається, наші конструктори цілком здатні створювати ракетну техніку на рівні світових зразків.

Тим більше, що практика розробки воєнної техніки полягає в тому, що береться один з найкращих аналогів у світі, який потім вдосконалюють.  

Якщо українська балістична ракета виявиться досить швидкою, потужною і влучною, то під загрозою може опинитися навіть Москва. Відстань від російської столиці до українського кордону становить приблизно 460 км.

І в Кремлі, вочевидь, відчувають не просто обурення, а особливі побоювання з приводу відродження української ракетної програми.

Як відомо, українські правоохоронні органи восени 2022 року затримали співробітницю дніпровського КБ «Південне» Резеду Перькову за підозрою в шпигунстві. Вона, за даними слідства, передала російським спецслужбам інформацію про виготовлення «Сапсанів» на власному підприємстві.

ЗМІ цитували її слова про те, що станом на літо 2022 року, цей ракетний комплекс перебував на стадії готовності та випуску виробу, і зазначила, що є два типи ракет для «Сапсана» - 900 мм із дальністю 500 км і 600-мм із дальністю удару до 280 км.

Справу доведено до суду ще рік тому. Про вирок поки що не повідомляють.

Сьогодні деякі українські військові оглядачі натякають, що в заяві президента Зеленського йдеться саме про успішне випробування балістичної ракети для комплексу «Сапсан».

І, якби в нас була ця зброя у 2022 році, то й повномасштабної війни б не було...

Читайте також:

«Паляниця» б'є ворога. Що відомо про нову дрон-ракету України?