Ніхто не вважав себе винним. 80 років Нюрнберзькому процесу. Попереднику МКС

Нацистські злочинці на лаві підсудних. Перший Нюрнберзький процес проходив з 20 листопада 1945 року по 1 жовтня 1946 року.

Справжнім звинувачую у скоєнні злочинів проти світу, військових злочинів та злочинів проти людяності наступних осіб: Германа Герінга, Рудольфа Гесса, Йоахіма фон Ріббентропа...

 Головний обвинувач від США суддя Роберт Хьюаут Джексон, відкриваючи засідання Міжнародного військового трибуналу в Нюрнберзі, зачитав у своїй вступній промові довгий список імен. 

Це стало початком Нюрнберзького процесу, що відкрився 20 листопада 1945 року. Засідання проходили у східному крилі Палацу правосуддя, у "Залі № 600", одному з найбільших – і він був переповнений. 

Це був процес над головними військовими злочинцями нацистської Німеччини - на лаві підсудних опинилися 24 високопоставлені представники гітлерівського режиму. Протягом наступних 218 днів судового розгляду було допитано понад 230 свідків, зачитано 300 тисяч заяв, складено 16 тисяч сторінок протоколів.

Нюрнберг було обрано не випадково. Це баварське місто раніше було місцем проведення партійних з'їздів націонал-соціалістів, саме тут нацистський режим демонстрував свою міць. Тут були проголошені і Нюрнберзькі расові закони - ті самі расистські та антисемітські положення, які позбавили прав євреїв у "третьому рейху" і стали "підготовкою" до Голокосту. Тепер у цьому місці мало відбутися правосуддя.

 

Так виглядав "Зал №600" у Палаці правосуддя Нюрнберга, де відбувалися засідання головного Нюрнберзького трибуналу. 

Нюрнберзький процес став першим випадком в історії, коли представники держави були притягнуті до відповідальності за свої злочини проти людяності. Це стало нововведенням у міжнародній правовій системі. Після того, як Німеччина програла війну, держави-переможниці – США, Великобританія, Франція та СРСР – дійшли єдиної думки, що злочини "третього рейху" не повинні залишитися безкарними. Мільйони людей стали жертвами нацистського режиму: були знищені внаслідок Голокосту, убиті в концентраційних таборах, загинули внаслідок воєнних дій, від голоду, поневолення та примусової праці.

Важливим моментом у процесі стало те, що було порушено питання про індивідуальну вину та відповідальність приватних осіб. 

Такий державний діяч, як Герман Герінг (Hermann Göring), до цього міг розраховувати на те - можливо, він так і думав, - що відповідальність буде покладена на Німеччину, держава, від імені якої він діяв, а не на неї саму, 

- зазначає правознавець Філіп Гребке (Philipp Graebke) в інтерв'ю DW.

На початку судових засідань обвинувачені всі, як один, заявили про свою невинність.

"Масові вбивства були скоєні виключно і відповідно до наказів лідера держави Адольфа Гітлера (Adolf Hitler)", - виправдовувався в залі суду Юліус Штрейхер (Julius Streicher), близький послідовник "фюрера" і депутат Рейхстагу, засновник і видавець антисемітської ("Штурмовик"), що розповсюджувала з 1923 по лютий 1945 пропаганду націонал-соціалістів.

Це видання, яке розпалювало своїми провокаційними текстами та зображеннями ненависть до євреїв, здобуло репутацію найрадикальнішого антисемітського та пропагандистського нацистського органу, а її високий тираж зробив Штрейхера до 1945 року мультимільйонером.

Крім того, він активно займався скуповуванням конфіскованого майна євреїв, був депутатом Рейхстагу від НСДАП і був гауляйтером регіону Середня Франконія. Один із ключових пропагандистів нацистської Німеччини Юліус Штрейхер був страчений за вироком Нюрнберзького трибуналу.

Нацистські злочинці: Герман Герінг, Рудольф Гесс, Йоахім фон Ріббентроп - у першому ряду і Карл Деніц і Бальдур фон Ширах у другому. 

Заперечував свою провину і особистий речник "фюрера", німецький журналіст, а пізніше рейхсміністр економіки Вальтер Функ (Walther Funk). Будучи президентом Рейхсбанку, він позбавив євреїв доступу до їхніх банківських рахунків. 

Крім того, до його банку надходили цінності євреїв, убитих у таборах смерті, зокрема й золоті зубні коронки. 

Під час судового розгляду в Нюрнберзі обвинувачений стверджував: 

В результаті вжитих мною заходів ніхто не загинув. Я завжди поважав чужу власність. Я завжди прагнув допомагати людям у біді. І, наскільки це було в моїх силах, приносити щастя та радість у їхньому житті. 

 

Вальтера Функа було засуджено Міжнародним військовим трибуналом до довічного ув'язнення. Однак у травні 1957 був достроково звільнений за станом здоров'я і помер у 1960 році в Дюссельдорфі від цукрового діабету.

Я не винен! - упевнено заявив на судовому засіданні в Нюрнберзі і рейхсмаршал Герман Герінг (Hermann Göring), один з головних нацистських злочинців, якого Гітлер називав своїм потенційним наступником. 

 

Жорстокий, властолюбний, марнославний функціонер, глава Рейхстагу, прем'єр-міністр Пруссії, рейхсміністр авіації, головнокомандувач люфтваффе, причетний до багатьох злочинів нацистського режиму, один з ідеологів створення системи концтаборів, так відповів на питання вже сказав, що навіть приблизно не знав, у яких масштабах це відбувалося.

Герінг наполягав, що знав лише про те, що планувалося переселення євреїв, а не винищення. Вироком Нюрнберзького трибуналу Герман Герінг був визнаний одним з головних військових злочинців і засуджений до страти через повішення, але наклав на себе руки, прийнявши в тюремній камері капсулу з отрутою незадовго до виконання вироку.

Нацистські злочинці не виявляли каяття, покладаючи всю провину на Гітлера - того вже неможливо було притягнути до відповідальності, оскільки він наклав на себе руки в останні дні війни. Проте їхні спроби заперечення своєї провини були марними. На процесі були представлені незаперечні докази: документальні відеозаписи з концентраційних таборів, свідчення тих, хто вижив, накази та листування нацистських злочинців. Вперше світ дізнався про те, які страхи творилися в таборах смерті та інших таборах.

Схема розташування концентраційних таборів була вивішена на стіну залу засідань під час Нюрнберзького процесу. 

Перший та головний Нюрнберзький процес, на якому судили головних нацистських злочинців, завершився 1 жовтня 1946 року. Половина обвинувачених - 12 із 24 осіб - були засуджені до страти через повішення. 

Вироки (за винятком Генріха Герінга, який наклав на себе руки, і Мартіна Бормана, засудженого заочно, оскільки про його долю на той момент не було відомо), були виконані вночі 16 жовтня 1946 року. Троє обвинувачених отримали довічні терміни, а ще четверо – від 10 до 20 років ув'язнення. Трьох людей було виправдано.

З 1946 до 1949 року відбулося ще 12 процесів над іншими нацистськими злочинцями, включаючи лікарів, юристів, промисловців та членів СС. На них кілька осіб також було засуджено до смерті - останні страти відбулися в червні 1951 року у в'язниці міста Ландсберг-ам-Лех у Баварії.

"Коли обвинувачені були засуджені, більшість німців подумали: "Ось тепер справжніх винуватців спіймано і покарано, і на цьому все", - прокоментував підсумки процесу Бернхард Готто (Bernhard Gotto) з Інституту сучасної історії Мюнхена-Берліна. 

Його колега Штефані Пальм серед німецького населення вкоренилося уявлення про те, що всі інші були лише виконавцями і просто йшли за "фюрером", і тому не несуть жодної провини.

Тому більшість німців з неприйняттям поставилися до наступних Нюрнберзьких процесів. Суд вважався " правосуддям переможців " , оскільки сам факт проведення порушував питання, наскільки далеко й масово має простягатися відповідальність за скоєні під час правління націонал-соціалістів злочину.

 І тоді раптом виявилося, що винні не лише Герінг і Кейтель, вермахт, Гіммлер і, звичайно, Гітлер, а тягар вини лягає на набагато більшу кількість плечей. І більшість німців не хотіли цього приймати, 

- пояснює німецький історик Бернхард Готто.

Джерело: Райна Бройєр | Сюзанне Кордс. DW.

Читайте також:

Нацисти-мільярдери та символ у бункері.  З фантастичним твором штучного інтелекту у фіналі

"Громада" розповідає про важливі новини та злободенні теми, робить цікаві подкасти та яскраві відео про життя у громадах Харківського регіону, України та у світі.

Наша місія – просувати демократичні цінності, відповідальну журналістику та права людини.